Хід бойових дій на території Поділля 1648 – 1657 рр.

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М.М.Коцюбинського

 

 

Інститут історії, етнології і  права

 

 

Кафедра  історії  України

 

 

Хід бойових дій на території Поділля 1648 – 1657 рр.

 

 

                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                      Курсова робота:

                                                                       студента ІІ курсу

                                                            групи «Д»

                                                                  Тітаренка І. А.

                                                                            Науковий керівник:

                                                                         Ст.вик.  Пірус Т.П

                                              

                                                  

 

 

Вінниця  2010

                        Зміст

ВСТУП  …………………………………………………………….…… ст. 3-4.

РОЗДІЛ І.

Історіографія проблеми………………………………………….............. ст. 5-11

РОЗДІЛ ІІ. Бойові дії на тереторїї Поділля. 

2.1 Початок Національно – визвольної  боротьби 1648-1650рр. …….. ст. 12-18

2.2 Хід бойових дій 1651-1654 рр ............................................................ ст.19-24

2.3   Завершальний етап Національно-визвольної української революції,   визволення Буші ........................................................................................ ст.25-31

ВИСНОВКИ ……………………………………………...………….  ст. 32-34

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ….ст. 35-36

ДОДАТКИ ………………………………………………………...…..  ст.37-44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вcтуп

 

Дана курсова робота присвячується темі «Національно-визвльна війна під проводом Богдана Хмельницького 1648 - 1657рр.» Зокрема розглядається хід бойовух дій на  тереторії Поділля у цей період.

Проблема дослідження  Поділля і загалом всієї визвольної революції носить досить актуальний характер, про що свідчить часте  висвітлення цих питань багатьма науковцями , як українськими так і закордонними.

   Актуальність теми. У зв’язку з тим, що на Поділлі впродовж 1648-1657рр. відбулася низка історичних подій загальнонаціонального масштабу і розгорнувся масовий революційний рух, джерела про визвольний процес у цьому українському регіоні вже давно мали стати предметом комплексного аналізу. Однак попередні розвідки зводилися до зясування окремих проблем, передусім ходу військових операцій, що відбувалися на території  Подільського воєводства.

        Мета та завдання дослідження.  Метою є всебічне вивчення комплексу наукових проблем, повязаних з визвольною боротьбою на Поділлі у 1648-1657 рр.–складовою частиною тодішнього загальноукраїнського історичного процесу. Для реалізації цієї мети ставилися наступні завдання:

– дослідити й висвітлити динаміку розвитку, основні етапи, їх події, характер, рушійні сили, рівень і форми організованості, озброєння, політичні, соціально-економічні, демографічні наслідки визвольного руху середини ХVII ст. на Поділлі;

– вивчити зміст, характерні риси основних напрямків визвольного руху, їх взаємозв’язок та взаємовплив на розгортання цього процесу;

– сформувати наукові  висновки про регіональні особливості визвольної боротьби на Поділлі;

– опрацювати наявні документи, ввести в науковий обіг виявлені у ході досліджень історичні джерела з історії Подільського воєводства 1648-1657рр.;

– здійснити картографування  походів української армії, рейдів окремих її підрозділів, загонів  місцевих повстанців, маршрутів збройних сил Речі Посполитої, шляхетських  формувань, татарських набігів, врахувати результати картографування при формуванні наукових висновків.

Об’єктом і предмет дослідження стала національно-визвольна і соціальна боротьба на Поділлі проти панування Речі Посполитої,польсько-шляхетської соціально-економічної політики, за утвердження української держави та нових суспільних відносин - невід’ємна частина загальноукраїнського історичного процесу середини ХVII ст. Виходячи з результатів аналізу стану історіографії, актуальність та доцільність всебічного дослідження теми обумовлюються такими мотивами:

– необхідністю грунтовних досліджень регіональних особливостей національно-визвольної боротьби за українську державність та селянської війни  за ліквідацію феодальних відносин;

– потребою нагромадження, систематизації, наукового синтезу джерельної бази, критичного аналізу досягнень історіографії;

– важливістю здобуття об`єктивних знань про перебіг визвольного руху на Поділлі науковцями, викладачами, краєзнавцями, студентами, учнями для утвердження наукового  світогляду  й  формування національної свідомості.

            Хронологічні межі роботи охоплюють період 1648-1657 рр. Це дало можливість проаналізувати хід історичного процесу протягом вказаного часу, з`ясувати основні етапи цієї боротьби за весь період, взаємозвязок основних її подій на різних етапах, висвітлити особливості національно-визвольного руху після поразки соціального його аспекту, простежити місце Поділля у політичних планах Б.Хмельницького.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Робота містить   43  сторінки машинописного основного тексту,    3 сторінки списку використаних джерел і літератури,  3 таблиць та   1  рисунка.

Розділ І. Історіографія проблеми.

 

               Національно-визвольна війна українського народу середини ХVП ст. безумовно, належить до явищ геополітичного масштабу. Її значення далеко виходить за межі українсько-польських стосунків. А тому цілком закономірно, що Національно-визвольна війна користувалася постійним дослідницьким інтересом, особливо в українській, польській та російській історіографіях ( див.дод1).Малоросійська літописна традиція, що розвивалася до кінця XVIII ст. стала частиною російської історіографії та одночасно основою створення української історичної науки.

Зусиллями багатьох поколінь істориків досягнуто значних  успіхів у дослідженні історії  визвольної боротьби українського народу в середині XVIIст. Нинішній стан історичної науки вимагає зосередження дослідницьких зусиль на поглибленому вивченні перебігу та особливостей визвольного руху в окремих регіонах України. Відсутність таких досліджень стає каменем спотикання для науковців, які намагаються з’ясувати окремі загальнонаціональні аспекти розвитку цього складного й яскравого явища середньовічної історії.¹

 Як відомо, 350 років тому терени Поділля  опинилися в епіцентрі подій Національно-визвольної війни українського народу. Саме тут відбулися славнозвісні запеклі баталії під Бушею, Батогом, Вінницею, Баром,  Старокостянтиновим, Меджибожем, Кам'янцем-Подільським, Жванцем. Тут вкрили себе славою полки Богдана Хмельницького та його сподвижників - Максима Кривоніса, Данила Нечая, Івана Богуна та інших національних героїв. Тому по праву колишня Кам'янець-Подільська область від 1954 року носить ім'я Хмельницької.²

 Науковий інтерес мав свої періоди піднесення і спаду. Його апогеєм стала друга половина XIX , і друга половина XX століть. Українські та радянські історики в своїх роботах приділяли багато уваги висвітленню цього питання, найбільший внесок у вивчення Визвольної війни в Україні та її регіонах, визначення її революційного характеру здійснили В.Антонович, М.Грушевський, В.Липинський ,О.Апанович  та інші.    

Так М.Грушевський розгляду цього питання присвячує розділ у своїй праці Історія України-Руси. Оцінюючи повстання 1648 р. як одну з найголовніших подій в житті українського народу, автор справедливо вважає, що за масштабами воно перевершує усі інші соціальні конфлікти тогочасної Європи . Чому ж конфлікт, який визрівав десятиліттями, вибухнув раптово і з такою величезною силою? Відповідь проста: боротьбу вели між собою найбагатші на континенті польські магнати і найбільш експлуатовані українські селяни-кріпаки. Соціальне напруження в цій місцевості характеризувалося максимальною різницею потенціалів.³

  Важливий внесок внесок у вивчення Визвольної війни вніс                         О. Субтельний, професіоналізм автора особливо помітний в розділі «Козацька ера». Цей героїчний етап у житті українського народу викликає велику зацікавленість сучасних політиків, митців і «простих смертних», бо національно-культурне відродження наших днів великою мірою живиться традиціями півтисячолітньої давності.  Розглядаючи рішення Переяславської ради як поворотний пункт в історії Східної Європи, О. Субтельний підкреслює вигоди, які дістав північний сусід України: ізольована раніше Московія зробила колосальний крок уперед на шляху перетворення у велику державу. Ця думка слушна. Але хіба програла сама Україна в тій конкретній обстановці. О. Субтельний доводить на великому історичному матеріалі, що в умовах, коли більшість українських феодалів охоче полонізувалася, козацтво стало на чолі боротьби за збереження культурної, релігійної та психічної ідентичності народу, або, висловлюючись тогочасною мовою, боротьби за звичаї предків.⁴

 За слушним висловом  В. Б. Антоновича в козацтві,під  час національної революції українського  народу, найвиразніше і найяскравіше  визначилася "провідна ідея, що  виявляла собою жадання народу", основою якої був принцип демократизму і рівного політичного права для кожної особистості.⁵     

  Справжнім поштовхом для розвитку краєзнавчих досліджень й пошуків про події середини XVII ст. стало науково-популярне видання Олени Апанович "По місцях бою Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.". Українська держава - Гетьманщина, що склалася в перебігу війни українського народу 1648 - 1654 років під проводом Богдана Хмельницького, увійшла до складу Російської держави на договірних умовах, які визначали автономне політичне, правове, фінансове і військове становище України. Згідно з цим державним договором зберігалися військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом, а також збройні сили - козацтво.⁶ Ця невелика за обсягом книга, що й досі є настільною для всіх зацікавлених дослідників, добре прислужилася для підготовки аналогічних видань на обласному рівні, для упорядкування і вшанування пам'ятних місць козацької звитяги, створення туристичних маршрутів до них.

 Великий внесок  у дослідження  Визвольної війни українського народу зробив Л.Баженов.  У своїй праці  ”Кілька документів з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. на Поділлі”, він розкриває вороже ставлення їхніх авторів до Національно-визвольної війни українського народу і це треба мати на увазі. Водночас саме в цих листах подається низка важливих фактів стосовно воєнних дій саме на Поділлі у 1648-1655 рр.⁷

  

Знасний внесок у вивчення Національно – Визвольної війни на тереторії Поділля зробили викладачі Вінницького Педагогічного університету, зокрема

Струкевич О.К,  Заєць І, Калитко С.Л  , Криворучко О.І.та інші.

        Струкевич О.К  у своїй праці ”Про монархічну модель правління в Україні-гетьманщині” звертає увагу на характеристику політичного самовизначення старшин Української козацької держави стосовно монархічної форми правління. Потреби ведення війни проти Польщі давали Б.Хмельницькому повну владу над старшинством і козацтвом як воєначальнику. Вимоги такого характеру влади з боку гетьмана і готовність її визнавати з боку старшин ґрунтувалися, безумовно, на січовій традиції, за якою влада гетьмана під час військового походу визнавалася абсолютною. Посилаючись на таке сприйняття, можна прокоментувати звернення Б.Хмельницького на військовій нараді під Замостям: "Панове полковники! Тут на війні мій один голос - усім наказ! До послушенства всі і ждати моїх наказів.⁸

У фондах рукописних матеріалів Львівської наукової бібліотек                їм. В.Стефаника НАН України зібрано  чимало архівних документів, що стосуються Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти польсько-шляхетського гніту в 1648—1654 рр (див.дод.2). Серед цих документальних матеріалів поважне місце займають матеріали про події на Поділлі. У своїй переважній більшості вони знаходяться в рукописних збірниках XVII—XVIII ст. польського походження. Збереглися вони у копіях і лише незначна частина документів в оригіналах.⁹

Сергія Михайловича  Соловйова без перебільшення  можна назвати одним з найвидатніших представників російської історіографії XIX ст., адже його працями в російську науку було міцно закладено принцип історизму, вперше всі знання про історію Росії були зведені до єдиної наукової системи. Творчість Соловйова була і залишається об'єктом прискіпливої уваги історіографів, проте досі належного значення не надається вивченню його доробку, присвяченого історії України. Між тим українська проблематика займає значну частину наукового доробку вченого. Українська проблематика в творчості С.М.Соловйова заслуговує на окреме дослідження, а нас цікавлять його погляди на історію запорозького козацтва - походження, характер, роль в історії. Проблем козацтва Соловйов торкається в багатьох своїх роботах, як спеціально присвячених цій темі, так і загальних працях з російської історії.¹⁰