Сутність поняття іміджу держави та особливості його формування

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Стратегічні інтереси України вимагають її інтеграції у європейський та євроатлантичний політичний, економічний, науковий та культурно-інформаційний простір. Не дивлячись на це, сьогодні Україна не приваблює в необхідній мірі іноземних партнерів, що в значній мірі пояснюється відсутністю позитивного зовнішньоекономічного та зовнішньополітичного іміджу нашої країни. Проблема полягає в тому, що Україну сьогодні не сприймають у світі як впливову, правову, демократичну, соціальну державу, де розбудовуються інститути громадянського суспільства, з якою треба рахуватися і в яку слід інвестувати капітали на майбутнє. Нині ж, як вважають закордонні експерти, Україна взагалі не має ніякого іміджу через загальну непоінформованість або необізнаність, а також неспроможність вигідно представити себе в очах міжнародного співтовариства.

Дослідження ґрунтується на широкій літературній та джерельній базі. Важливе місце посідають теоретичні роботи вітчизняних та закордонних науковців в галузі публічної дипломатії, брендінгу, державного PR та пропаганди, серед яких слід зазначити М. Кунжик, X. Фін, С. Анхольт, Дж. Вінсент, С. Куріаку, П. Хем, Г. Поцепцов, Ё. Галумов, І. Кісельов, тощо. Роботи зазначених дослідників переважно спрямовані на дослідженні іміджу, можливостей та засобів його цілеспрямованого формування. Особливе місце посідає джерельна база дослідження, яка представлена законодавчою базою іноземних країн, програмами покращення іміджу, аналітичними записками світових дослідницьких центрів, тощо.

Отже, актуальність теми курсової роботи зумовлена гострою необхідністю наукового осмислення ролі зовнішньоекономічного та зовнішньополітичного іміджу України в період її інтеграції у світовий політичний, економічний та інформаційно-культурний простір, також як і важливістю визначення існуючого іміджу України у зарубіжних засобах масової інформації (ЗМІ) та чинників його формування. Глобалізація сучасної міжнародної системи зумовила посилення іміджевого чинника на ефективність зовнішньої і внутрішньої політики держав в міжнародному інформаційному просторі. Політичний імідж держави визначається як суспільно значимий чинник, невід'ємна складова політичної діяльності щодо забезпечення стратегічних національних інтересів на основі новацій комунікативних технологій. З цієї точки зору актуальним є також комплексне дослідження формування та еволюції політичного іміджу України в сучасному європейському інформаційному просторі та його впливу на політичну репутацію держави в сфері зовнішніх зносин.

Предметом дослідження є імідж держави в сучасному iнформацiйному просторi .

Об’єктом  дослідження даної теми є імiдж Украïни в європейському iнформацiйному просторi.

Метою роботи є дослідження імiджу Украïни в європейському iнформацiйному просторi .

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання :

• Визначити поняття іміджу держави та його структурні компоненти;
• Дослідити особливості формування іміджу держави;
• охарактеризувати PR-технології в формування міжнародного іміджу держави;
• проаналізувати роль мас-медіа як засобу формування іміджу країни;
• дослідити імідж України в європейських друкованих засобах масової інформації;
• запропонувати заходи покращення іміджу України в європейському інформаційному просторі.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, мета та об’єкт дослідження, основна частина роботи містить теоретичні та практичні аспекти дослідження у висновках сформульовані результати дослідження.

 

1.Сутність поняття іміджу держави та особливості його формування

1.1. Поняття іміджу держави та його структурні компоненти

 

Поняття іміджу вітчизняними та зарубіжними  авторами визначається по-різному. У  більшості з цих визначень  відображається певний аспект, або  елемент іміджу, чи їх деяка сукупність, в основу кожного визначення явно(експліцитно) чи, навпаки, приховано (імпліцитно) покладена та чи інша концепція іміджу.

У даному аналізі будемо виходити з авторського визначення іміджу: імідж є образ який формується та існує у інформаційному просторі взаємодії носія іміджу з цільовими аудиторіями його сприйняття й інтерпретації.

У вищенаведеному визначенні є, принаймні, декілька ключових моментів: 1. Образ. 2. Носій образу. 3. Цільова аудиторія. 4. Простір взаємодії. 5. Сприйняття. 6. Інтерпретація. Від того, як розуміється кожен з цих моментів, залежить і розуміння іміджу як цілісного явища.

По-перше, зазначимо, що імідж може бути у будь-якого матеріального  чи духовного предмета, явища, соціальної структури, індивідуального чи колективного суб’єкта – якщо носій цього  іміджу включений у процес взаємодії (активної чи пасивної) з цільовою аудиторією його сприймання.

Одні автори вважають, що імідж  є властивістю свого носія, який його свідомо та цілеспрямовано формує і належить цьому носієві. Інші автори вважають, що імідж є суб’єктивним відображенням характеристик якогось об’єкта сприйняття і належить тому, хто сприймає, належить його свідомості.

Імідж країни має свою структуру  і може оцінюватися як по кожному  структурному компоненту, так і цілісно. Різні автори виділяють різні  структурні елементи іміджу країни, інколи взяті довільно і несистемно. Ми виходимо з власної концепції і прагнемо розглядати імідж країни, як систему взаємопов’язаних структурних компонентів, кожен з яких має свою іміджеву характеристику.

Базовим структурним компонентом (назвемо його першим) іміджу країни є її природно-географічне положення, територія, її розмір і особливості. Кожен з елементів цього положення має свою усталену іміджеву оцінку. В залежності від того, якою є територія даної країни, на яких географічних широтах та кліматичних зонах вона розташована, яку питому вагу на її території займають родючі і неродючі землі, ліси, гори, степи, пустелі, якою є її водна структура (річки, озера), чи має вона вихід до моря тощо – складається іміджева оцінка її природно-географічного положення.

 Степова Монголія і переповнена  джунглями, тундрою чи тайгою  якась інша країна мають більш  скромну іміджеву оцінку, ніж  країна, в якій гармонійно присутні  ліси і степи. Пустельні арабсько-африканські  країни з пекельним кліматом і країни середземноморського басейну та центральноєвропейського регіону зі збалансованим кліматом мають протилежні іміджеві оцінки.

Непривабливість чи, навпаки, привабливість  природно-географічного положення  тієї чи іншої країни є передумовою  розвитку її як туристсько-курортного об’єкту, куди прагнуть (чи не прагнуть) приїхати на відпочинок тисячі та мільйони жителів інших країн. Наявність в даній країні незвичайних природних або рукотворних супероб’єктів (на кшталт Ніагарського водоспаду чи єгипетських пірамід), архітектурного різноманіття, старовинного і сучасного, розвиненої туристської інфраструктури також підвищують іміджеву привабливість країни.

Другим базовим елементом є  народ, який заселяє дану територію  – нація. Не секрет, що іміджеві характеристики різних народів відрізняються в залежності від того, настільки сформованим і єдиним є цей народ, який вплив мав на інші народи, який внесок зробив він у розвиток людської цивілізації та культури, наскільки привабливим є його національний характер.

Є народи, якими  людство схильне пишатися, є й  такі, які людство фактично зневажає, а є й такі, які людству байдужі. Між цими ставленнями є безліч перехідних станів та відношень, і всі  вони мають певну іміджеву оцінку. Має важливе значення і те, якою мірою корінна нація даного народу є фактичним його становим хребтом, наскільки політична нація даної країни ототожнює себе з її етнічною нацією.

Наприклад, історія Європи складалася і написана на даний час таким чином, що на високу іміджеву оцінку, як народ, нація претендують французи, німці, британці, іспанці, мають її давні (але не сучасні) греки та римляни тощо. Між ними також є суперечності, моменти критики і не сприйняття, а то й ворожості.

Але іміджева «вага» народів, націй Західної Європи у більшості книг по історії Європи поки що є більш високою, ніж народів, скажімо, Східної Європи, і з цим поки що сперечатися важко. Крім того, асимілюючий ефект в усталених і розвинених країнах є більшим, ніж в країнах менш розвинених. Так, наприклад, алжирці у Франції вважають себе французами, турки в Німеччині – німцями, темношкірі в Англії – англійцями тощо. А ось наскільки росіяни, татари, мадяри тощо в Україні вважають себе українцями, зайве й говорити.

Третім  базовим елементом є історія  даної країни. У виразах типу «славетна історія» закладена позитивна іміджева оцінка певної країни. Є чимало країн зі складною історією, імідж якої формувався і сприймався не так захоплююче. В історії кожної країни є сторінки, які сприймаються і оцінюються як блискучі або ганебні, причому нерідко їх сприйняття та оцінка всередині країни значно, а то й радикально відрізняється від міжнародного сприйняття та оцінок. Крім того, і всередині країни, і поза нею є різні аудиторії з різними, іноді протилежними шкалами цінностей, тому й сукупність оцінок множиться й виникають різноманітні іміджеві нюанси.

Четвертим компонентом іміджу країни є держава  як політико-територіальна організація  публічної влади, урядування даної  країни. Держава може бути суверенною формально чи реально, класовою чи надкласовою, і кожен цей вимір має свою іміджеву характеристику. Державний лад характеризується такими складовими: форма правління, політичний режим, територіальний устрій – кожна з яких має свою типологію з різними іміджевими характеристиками. Такі форми правління, наприклад, як демократія і диктатура, мають протилежні іміджеві характеристики на політичній шкалі цінностей.

Республіканський  устрій може існувати в формах президентської, парламентської чи змішаної політичних систем з різними іміджевими характеристиками кожної з них.

На імідж  держави також впливає характер політичного режиму і політичний курс керівництва всередині країни та за її межами.

П’ятим  компонентом іміджу країни є суспільство  як позадержавна форма організації  життєдіяльності соціальних інститутів, груп людей, що часто називається поняттям «громадянське суспільство». Імідж відкритого суспільства в сучасному світі є набагато вищим від іміджу закритого суспільства, на оцінку суспільства впливає також ступінь розвиненості соціальних комунікацій, питома вага різних форм добровільної співпраці – волонтерство, асоціації, товариства, фонди тощо. Одержавлене суспільство має гірший імідж, ніж незалежне від форм прямого державного регулювання, контролю та втручання.

Шостим  компонентом іміджу країни є її економічна діяльність у широкому сенсі – виробництво, стан економіки, розвиненість фінансової системи, твердість національної валюти. Імідж багатих країн з високим рівнем ВВП на душу населення і твердою національною валютою, звичайно, не порівняти з іміджем бідних країн з низьким рівнем ВВП на душу населення і слабкою валютою.

 

Сьомим  і відносно незалежним компонентом  іміджу країни є її культура. Країна з багатими і цікавими традиціями, розвиненою народною (в тому числі  і побутовою) та сучасною культурою може бути й небагатою, невеликою, але мати високу іміджеву привабливість. Так, наприклад, високий імідж литовського театру часів СРСР забезпечувала високоталановита і знаменита група акторів з театру маленького районного містечка Паневежис, де блискуче грали зірки всесоюзного рівня на чолі з Донатасом Баніонісом.

Культурний  аспект надає іміджу країни особливу привабливість, вишуканість, естетичність.

Восьмим компонентом  іміджу країни є її рівень духовності, як релігійної, так і світської. Важливу  роль у цьому грають пануюча в даній країні віра, міра її розповсюдження у народі, домінуюча та супутні конфесії, кількість та якість культових споруд – церков, соборів, монастирів тощо. Світську духовність представляють домінуючі високі ціннісні орієнтації широких мас, або ж, навпаки, рівень їх практицизму, приземленості, націленості на споживацтво, задоволення нижчого рівня потреб піраміди Маслоу. Стан масової свідомості відображає поширені в народі знання, уявлення, думки, оцінки, які виникають у процесі інформаційної взаємодії, спілкування, засвоєння суспільного досвіду.

В українському інформаційному просторі імідж України  формувався й існує на основі наукового  та політичного підходів. Там, де домінує  науковий підхід, імідж України функціонує як відносно об’єктивне явище, яке достатньо однаково сприймається і оцінюється.

Імідж України  у світовому інформаційному просторі останніми роками не тільки формується, але й міняється, інколи значно. Позитивне  сприйняття світом розпаду СРСР і  створення низки незалежних держав, зокрема й України,затьмарилося тривогою Заходу щодо долі ядерного потенціалу, що дістався Україні.

Добровільне позбавлення Україною свого стратегічного  ядерного потенціалу додало позитивності міжнародному іміджу України, але складні й неоднозначні процеси 90-х років – економічні негаразди, фінансові катастрофи, шалений злет інфляції, створення олігархічної моделі приватизації в стилі «дикого капіталізму», скандали з продажем Україною зброї, факти торгівлі людьми й експорту проституції, розквіт корупції, формування організованої злочинності, ряд політичних вбивств (у тому числі й нардепа Є. Щербаня), суд і ув’язнення екс-прем’єра Павла Лазаренка - все це та подібне значно знизило міжнародний імідж України.

 

1.2. Особливості формування іміджу держави

 

В інформаційному суспільстві уявлення людей про світ і процеси, що відбуваються, значною мірою стали формуватися  засобами масової комунікації, а  виходить, імідж будь-якого суб'єкта й об'єкта став грати набагато важливішу  роль, ніж колись. Як відзначає  Н. Медведєва, питання про те, які цілі переслідують держави, цілеспрямовано формуючи свій імідж, по-різному вирішується в дослідженнях представників різних наукових напрямків. Класичні реалісти бачать причину цього в самій цінності сприятливого іміджу як такого. Ціль політики престижу – справити враження на інші держави тією міццю, якою у дійсності володіє держава, або ж міццю, якої немає в дійсності, але в існування якої інші держави повинні повірити. На думку прихильників теорії ігор, уряди країн вважають свою репутацію важливим фактором через те, що, на їхню думку, інші опираються на неї для того, щоб передбачити їхні наступні дії. Класичні реалісти вважають національні іміджі незмінними із часом, тоді як прихильники теорії ігор розглядають імідж держави як явище, що повністю залежить від ситуації [1].