Джерела криміналістичної інформації та їх класифікація

Найбільш сучасну  класифікацію слідів у трасології запропонували  Данісявічюс В. П. (1954) і Салтевський М. В. (1955), які розділили сліди за механізмом утворення: сліди тиску, ковзання, розпилювання і свердління. Ця класифікація постійно досліджується і удосконалюється. Однак в ній не враховані всі види руху, які лежать в основі і визначають форми взаємодії, а отже і слідоутворення. Але і в цьому разі не можна стверджувати про наукову класифікацію всіх криміналістичних слідів, тому що в ній визначені лише види класифікації трасологічних слідів механічного походження.

Очевидно, щоб  побудувати наукову класифікацію всіх нині відомих слідів у криміналістиці, насамперед необхідно визначити  основи для такої класифікації. Вони можуть бути декількох рівнів: загального – для ділення об`єктів-слідів на класи, ансамблі, чисельні і видові, родові – для ділення на види, роди і групи слідів.

Злочин є  результатом діяльнісного процесу. Тому найбільш точну і цілісну класифікацію можна побудувати, якщо за її основи обирати елементи структури соціальної діяльності взагалі, а злочинної зокрема. Люди у події злочину є головним елементом, які вступають у взаємодії між собою і матеріальним середовищем. Звідси, людина як основа для класифікації дозволяє сформувати клас слідів, названий слідами людини.

Другим не менш важливим елементом діяльності виступають засоби учинення злочину, тобто сукупність предметів, інструментів, приладів, пристосувань, машин, верстатів, тварин і мікроорганізмів, сліди яких завжди залишаються на місці події і утворюють другий клас джерел інформації – сліди засобів учинення злочину.

Нарешті, злочин виникає, розвивається і закінчується в матеріальному середовищі, яке  так само може  бути загальною  основою для класифікації слідів. Такий клас слідів у криміналістиці називається слідами матеріального середовища злочину. Таким чином, до загальної основи класифікації треба віднести: людину, засоби учинення злочину і матеріальне середовище злочину.

Кожний клас слідів можна класифікувати за менш загальними – видовими, родовими і груповими основами. Серед останніх треба назвати передусім: а) рух, його форми і види; б) форму відображення; в) вид і характер слідоутворюючого об'єкта; г) кольоровість і видимість; д) механізм взаємодії – слідоутворення; є) вид і особливості засобів учинення злочинів; ж) вид слідів-змін матеріального середовища.

Побудована  у відповідності до названих основ  класифікація слідів у криміналістиці (мал. 2) відрізняється від існуючих відносною повнотою і точністю, що дозволяє і далі здійснювати ділення  класів, родів і видів слідів, аж до виділення індивідуального визначення сліду, залишеного конкретним предметом.

У запропонованій класифікації слідів злочину найбільш великим за обсягом є клас –  сліди людини. І це закономірно, оскільки у криміналістиці сліди людини виступають основними джерелами інформації для її розшуку і ототожнення. Людині притаманні всі форми взаємодії і відображення, і саме через це її сліди найбільш багатогранно відбівають її ознаки і властивості. За видом відображення клас слідів людини розділений на ідеальні і матеріальні сліди, які у свою чергу піддаються класифікації на родових основах. Так, матеріальні сліди розділені на сліди-відображення і сліди-речовини. Сліди-відображення – це матеріальні копії слідоутворюючих об'єктів або їх частин, які вступають у взаємодію. Тому в класифікації названі слідоутворюючі об'єкти людини як фізичного тіла: зовнішність, тобто форма, розмір; шкірний покрив обличчя, руки, ноги, зуби, нігті, а також функціональні властивості – навички, які відображаються як матеріально, так й ідеально.

Сліди-речовини у слідознавстві заведено ділити на частки і виділення. Частки – це малі частини цілого, що відокремлюються від тіла людини у процесі злочинної діяльності та являють собою самостійні джерела інформації.

Виділення –  це також частини цілого – сліди, які виникають під час фізіологічної  життєдіяльності людини як живого біологічного об'єкта. Тому найчастіше виділеннями  є рідкі утворення – слина, сеча, і т. ін. або газоподібні, наприклад, запах. Сліди-виділення у класифікації даються у вигляді перерахованих слідоутворчих об'єктів-речовин (піт, жир, слина тощо).

Клас слідів-засобів  учинення злочину складається із перерахування видів і родів  матеріальних об'єктів, що використовуються у злочинній діяльності. У трасології до них, як правило, відносять знаряддя злому, інструменти і предмети, вогнепальну і холодну зброю, транспортні засоби, тварин. Останнім часом до засобів учинення злочину стали зараховувати джерела підвищеної небезпеки – машини, верстати, підіймальні механізми, побутові прилади, фізичні явища, сильнодіючі та отруйні речовини, наркотики, а також явища природи – вогонь, воду і т. ін.

Третій клас об'єднує матеріальні сліди в  широкому розумінні, тобто всякі  зміни, які виникають у матеріальному  середовищі внаслідок злочину. Тому, слід-зміна – це не тільки сліди-предмети, сліди-відображення і сліди-речовини, а й зміни у розташуванні тіл у просторі, поява нових і зникнення старих предметів і речей; зміни форми, розміру зовнішнього вигляду і якісно-кількісного складу. Вичленування системи слідів злочину нового класу слідів – слідів матеріального середовища, сприяє цілеспрямованості пошуку джерел інформації при огляді місця події і аналізу події в цілому.

Разом з тим  наведена класифікація слідів злочину, побудована за трьома основами, не є  універсальною, оскільки вона не враховує таких важливих основ, як механізм слідоутворення, видимість і кольоровість слідів.

Механізм взаємодії  може бути контактний і безконтактний, а механізм утворення безпосередньо  слідів шляхом деформації, тиску, відділення, розділення, нашарування і відшарування, витиснення, тобто перерозподілення слідосприймаючої речовини. Звідси класифікація слідів за механізмом утворення дозволяє правильно і повно визначити слід. Наприклад, виявлений зафарбований червоною речовиною слід пальця є контактним, статичним, локальним, утвореним шляхом нашарування фарбувальної речовини, відокремленої від пальця. Або слід розрубу сокирою є контактним, динамічним, локальним слідом ковзання.

Відомі форми  взаємодії – контактні і безконтактні у наведеній класифікації слідів злочину за механізмом взаємодії і слідоутворення використані як загальні основи. Контактні сліди заведено ділити (умовно) на статичні і динамічні. При контактній взаємодії слідоутворення відбувається на місці зіткнення тіл та за їх межами. Отже, розрізняють сліди локальні та периферичні.

Основу контактного  статичного слідоутворення складає прямолінійний рух взаємодіючих об`єктів, тому слід утворюється внаслідок тиску, нашарування або відшарування речовини, яка знаходиться на взаємодіючих об`єктах.

Контактні динамічні  сліди локальні, в основі їх слідоутворення лежать види механічного руху – прямолінійно-поступальне, зворотно-поступальне, обертово-поступально-поступальне і обертання-кочення. Звідси утворюються сліди ковзання, розпилу, свердління і кочення.

Механізм безконтактного слідоутворення особливий і в криміналістиці до недавнього часу не розглядався, а сліди безконтактної взаємодії, які зустрічаються в практиці, використовувались далеко не повністю. При безконтактному слідоутворенні відображення слідоутворюючого об`єкта відбувається дистанційно. Слід-відображення виникає шляхом передачі ознак і властивостей  при взаємодії з третім матеріальним об`єктом, який знаходиться між ними (взаємодіючими тілами). Таким чином виникають звукові сліди, коли механічні коливання звукового об`єкта передаються до приймача через тверде, рідке або газоподібне тіло. Через це безконтактні сліди можуть бути механічні, оптичні, магнітні, радіаційні (мал. 3).

У трасології сліди  нерідко ділять на рельєфні відображення, на об`ємні і поверхневі (плоскісні), а щодо видимості і кольоровості – на зафарбовані і безкольорові; видимі, маловидимі і незримі (мал. 4). Сліди злочину можуть класифікуватися і за деякими іншими основами.

§ 3. Основи слідоутворення матеріальних слідів у слідознавстві і трасологі

Як зазначалося  вище, криміналістика досліджує всі  сліди злочину – матеріальні  та ідеальні. Слідознавство розглядає лише матеріальні сліди, джерелами яких можуть бути об’єкти живої і неживої природи. Трасологія як частина слідознавства досліджує тільки сліди об’єктів, які мають стійку зовнішню форму. В слідознавстві слідоутворюючими об’єктами можуть бути як індивідуально визначені предмети, так і індивідуально невизначені, тобто родові, видові, рідкі або газоподібні тіла. В трасології слідоутворюючими об’єктами є тільки індивідуально визначені тверді тіла, які мають стійку зовнішню форму. Незважаючи на різну природу слідоутворюючих об’єктів, механізм слідоутворення в слідознавстві і трасології будується на основі єдиних форм руху матерії, котрі у філософії іменуються, як механічна, фізична, хімічна і біологічна.

Слідоутворення здійснюється в процесі взаємодії – переміщення в просторі двох тіл, при контакті яких відбувається обмін енергії та утворення слідів.

Механічний  рух самий явний і поширений  у криміналістиці. Злочинець, перебуваючи на місці події, постійно переміщається, змінює розташування речей, взаємодіє з речовою обстановкою, впливає на неї і таким чином вступає в різні види контактних взаємодій, утворюючи сліди механічного контакту, які майже завжди очевидні. Об’єкти взаємодії володіють особистою енергією або остання сполучається поза ним стороннім джерелом.

При механічному  русі об’єкти стикаються один з  одним і слід утворюється головним чином на місці контакту, лише в окремих випадках він може утворюватися поза зоною контакту внаслідок обпадання часток, які знаходяться на слідоутворюючому об’єкті.

Сліди, які утворилися поза зоною слідового контакту, називаються периферичними. В практиці вони зустрічаються рідко, крім того, периферичні сліди малоінформативні, оскільки слід відображає тільки форму контура контактної поверхні слідоутворюючого об’єкта. Решта слідів – локальні, і виникають внаслідок деформації взаємодіючих об’єктів.

Деформація – це зміна форми і розмірів тіла під дією навантаження. Розпізнають залишкову (пластичну) деформацію, яка не зникає після припинення дії навантаження. Наприклад, якщо вдарити ломом по дошці, на ній залишається вм’ятина, яка потім не зникає; якщо надавити пальцем на замазку, то утворюється об’ємний слід, котрий зберігається, коли прийняти палець зі сліду. Другий вид деформації – пружинистий, суть його полягає в тому, що з припиненням впливу об’єкт відновлює свою форму. Тому на тілах, яким властива пружиниста деформація, не можуть залишатися сліди механічної взаємодії. Наприклад, на гумових предметах, на пружинистих металевих тілах (пружинистий сталевий дріт при згинанні вирівнюється, а залізний не відновлює первісної форми).

Об’ємні сліди  ніг, транспортних засобів на глині, знарядь злому на дереві, металі, слід пальця на восковій свічці, розм’яклому сургучі – все це сліди залишкової деформації. При залишковій деформації слід утворюється внаслідок: 1) формування; 2) перерозподілення; 3) руйнування; 4) розділення; 5) структурних змін (структурної деформації). Розглянемо їх.

1. Формування – це спресовані та інші види злиття розрізнених часток внаслідок механічного контакту. Так утворюються об’ємні сліди на снігу, вологому піску та інших сипучих об’єктах за рахунок їх спресування, стовщення, спечення в результаті якоїсь події (мал. 6, а).

2. Перерозподілення – це переміщення під дією механічної сили часток сипучої, рідкої, в’язкої речовини, яке спричиняє утворення сліду. Так, під час ходіння по сухому піску, снігу слід утворюється не внаслідок формування – стовщення часток, а за рахунок їхнього перерозподілення: вони з-під взуття частково витискаються на периферію і утворюють слід. Шляхом перерозподілення, точніше витискання речовини цілого з-під слідоутворюючої поверхні виникають сліди на тонких шарах рідких і в’язких тіл. Наприклад, поверхневі сліди транспорту на мокрому асфальті, сліди взуття на вимитій і непросохлій підлозі, сліди ніг на шарі загущеного грунту і т.п. При витисканні мастил виникають сліди рук на твердих змащених об’єктах, скажімо, зброї. Такі об’ємні сліди папілярних візерунків нерідко зустрічаються при крадіжках зброї і законсервованої техніки зі складів (мал. 6, б).

3. Руйнування. При механічній взаємодії нерідко трапляється руйнування одного із об’єктів. Найчастіше – слідосприймаючого, який має меншу густину і міцність. Так виникають сліди-пробоїни на склі, дереві, металі, пошкодження на одязі та ін. Ушкодження на тілі, заподіяні людині колючим, ударно-роздроблюючим  знаряддям – це сліди руйнування. У даному разі утворення слідів відбувається внаслідок руйнування і виносу матеріалу із зони слідового контакту через пружинисту деформацію. У подібних випадках, хоча і здійснюється ділення цілого на частини, але ці частини, як правило, не мають конформної лінії розчленування і для ідентифікації цілого за його частинами малопридатні (мал. 6в).

4. Розділення треба відрізняти від руйнування і відділення. Розділення і відділення викликає утворення двох і більше об’єктів. Розділення лежить в основі утворення слідів розрубування, розрізування, тобто коли слідосприймаючий об’єкт розчленовують на частини. У цьому випадку слідосприймаючий об’єкт втрачає властивості цілого і виникає два нових об’єкти (розрубаних, розпиляних об’єктів) (мал. 7, а). Слідоутворення шляхом відділення не змінює властивостей слідосприймаючого об’єкта як цілого, хоча і втрачає якусь частину (мал. 7, б). Наприклад, виготовляючи дубову палку, злочинець обробив сокирою рукоятку. Знайдені тріски на подвір’ї помешкання злочинця дозволили ідентифікувати сокиру, а потім встановити, що палка, знайдена на місці убивства, була оброблена сокирою злочинця на його подвір’ї. Хоча від палки і були відділені тріски, але вона, як ціле, не втратила своїх властивостей. Таким чином, відділення частин від цілого не змінює його загальних виробничо-побутових властивостей і призначень. До речі, об’ємні сліди утворені шляхом формування, руйнування, розділення, можуть бути одночасно зафарбованими за рахунок нашарування забруднюючої сипучої або рідкої речовини, яка знаходиться  на слідоутворюючому предметі (взуття, знаряддя, пальці). Такі комбіновані сліди вимагають особливої уваги при фіксуванні. Комбінований слід, як правило, вилучають разом з носієм, виготовляти зліпки не рекомендується, бо губиться барвник речовини, яка є у сліді. Якщо на слідосприймаючому об’єкті є стороння забруднююча речовина, то сліди його треба шукати на слідоутворюючих предметах (знарядді злому, транспортних засобах, одязі та ін.).