Джерела криміналістичної інформації та їх класифікація

5. Структурні зміни. У твердих тілах, які мають кристалічну будову, при механічній взаємодії не завжди утворюються видимі зміни – вм’ятини, нашарування, руйнування, відділення. Як правило, видимі сліди виникають на одному із контактуючих об’єктів внаслідок відмінності їх фізичних властивостей, насамперед, твердості. На менш твердому  предметі виникає відображення більш твердого предмета. Якщо властивості однакові або близькі, то механічна енергія виконує невидиму роботу – змінює внутрішню структуру об’єкта в зоні контактного впливу. В аморфній структурі виникає стовщення, а у кристалічній руйнується її будова (мал. 8-а, б).Так утворюються невидимі сліди штампованих зображень на металі, дереві. Злочинці нерідко знищують, пошкоджують видиме зображення, наприклад, на викраденій зброї, транспортному засобі, але на них зберігаються сліди структурних змін, які дозволяють відновити знищені зображення. Це робиться за допомогою фізичних, хімічних та інших методів. Наприклад, вивести рельєфне зображення на дерев’яному об’єкті, а потім цю ділянку розпарити, через що стовщені волокна розбухнуть і на гладкій поверхні виникне рельєфне зображення виведених цифр букв.

§ 4. Механізм слідоутворення при механічній взаємодії

Найпоширенішими є сліди механічної взаємодії, які  наче лежать на поверхні, оскільки у  переважній більшості випадків вони видимі. В криміналістиці вони достатньо вивчені, а трасологія як розділ цієї науки виникла і розвивалась саме на дослідженні слідів механічного походження. Для їхнього виявлення  і студіювання розроблені всякі методики і використовується безліч технічних засобів у правоохоронній діяльності. Однак вид слідів, які утворюються при механічній взаємодії, залежить не тільки від властивостей взаємодіючих об’єктів, а й від механічного руху при слідоутворенні.

Механічний  рух – це просте переміщення тіл  в просторі відносно одне одного. У процесі слідоутворення об’єкти можуть рухатись прямолінійно, прямолінійно-поступально, зворотно-поступально, обертово-поступально і здійснювати обертання-кочення (мал. 5).

1. Прямолінійний рух. Під прямолінійним переміщенням контактуючих об`єктів розуміється такий рух, коли слідоутворюючий об`єкт рухається перпендикулярно до слідосприймаючого, або вони обидва переміщаються назустріч один одному по прямій лінії (мал. 5, а). Слідоутворюючі об`єкти – молоток, лом, бойок ударника пістолета, зуби при надкушуванні і відкушуванні рухаються прямолінійно і на місці слідового контакту утворюють формуванням об`ємні сліди. Механізм утворення їх однаковий – це формування, руйнування, перерозподілення, а вид сліду залежить від фізичних властивостей об`єктів. Утворений об`ємний або поверхневий слід, внаслідок прямолінійного руху, відображає форму і розміри контактуючої поверхні слідоутворюючого об`єкта. Об`ємний слід конформний знаряддю, тобто випуклість на ньому відповідає заглибленню на сліді, що дозволяє моделювати слідоутворюючу частину об`єкта і ототожнювати його.

2. Прямолінійно-поступальний рух. При прямолінійно-поступальному русі на слідоутворюючий об`єкт діє дві механічні сили: одна скерована перпендикулярно до слідоутворюючого предмета, а друга – паралельно йому. Внаслідок цього, слідоутворюючий об`єкт під дією двох сил (мал. 5, б) рухається по результуючій (діагоналі прямокутника, паралелограма), націленій під певним кутом до слідосприймаючої поверхні, і утворює на ній слід. Це лінійний слід ковзання. Він може бути об`ємним, плоскісним, зафарбованим, слідом нашарування і відшарування. Все визначається фізичними властивостями об`єктів і механізмом слідоутворення.

Лінійний слід – назва дуже умовна, він утворюється  руховою точкою, слідоутворюючою поверхнею, яка являє систему точок-ліній, наприклад, лезо сокири, ножа, різця, ребра тупого предмета. Лезо сокири, різця, навіть при старанній заточці, завжди є системою виступів і заглиблень (вищербленостей). Рухаючись відносно слідосприймаючого об`єкта, ці предмети утворюють слід ковзання, який є системою боріздок і валиків. При цьому валик відповідає заглибленню на лезі, а боріздка – виступу (мал. 9). Якщо слідоутворюючий об`єкт торкається слідосприймаючого плоскістю, наприклад, каблук ковзає по слизькому грунті, сани по снігу, при екстремальному гальмуванні транспорту колеса залишають на асфальті слід “юзу”. Це плоскісні сліди, в їх структурі відображається рельєф контактуючої поверхні. Сліди каналу стовбура на шляхах – типові плоскісні сліди. Механізм утворення їх складний і розглядається у спеціальній літературі. Однак плоскісні сліди придатні для ототожнення слідоутворюючих об`єктів.

3. Зворотно-поступальний рух характеризується поперемінним зміненням націленого горизонтального руху (мал. 5, в), а під дією вертикально націленої сили, прикладеної до слідоутворюючого об`єкта, останній рухається вертикально донизу. Типовим прикладом зворотно-поступального руху є рух пилки, деталей машин, які труться. При цьому утворюються сліди розпилювання або сліди тертя. За формою вони лінійні сліди ковзання, але за відображенням є специфічними слідами, механізм утворення яких відрізняється від утворення слідів ковзання.

Пилка, поперемінно  змінюючи націленість горизонтального  руху, під дією вертикально прикладеної  сили, заглиблюється у слідоутворюючий об`єкт, розчленовує його на частини, на стінках яких утворюються сліди розпилу. Механізм утворення слідів розпилу складний. Зубці пилки являють собою систему ріжучих поверхонь, кожна з яких є “лінією” подібно до леза ножа і практично утворює сліди ковзання. Однак у слідоутворенні бере участь велика кількість різців (зубців), які діють послідовно, тому кожний попередній слід знищується наступним. Крім того, пилка своїми плоскостями треться в бокові стінки сліду і загладжує їх. Досі сліди розпилювання єдині, за якими не можна проводити ототожнення.

Механізм утворення  слідів тертя майже аналогічний  попередньому. Однак відрізняється  тим, що тут слідоутворююча поверхня не “лінія”, а плоскість, тому відображення рельєфа в плоскісному сліді постійно пошкоджується змінами націленого руху. Сліди для ідентифікації не придатні.

4. Обертально-поступальний рух характеризується тим, що слідоутворюючий об`єкт обертається навколо своєї осі і одночасно поступально рухається вперед (мал. 5, г), утворюючи при цьому слід за рахунок деформації (формування, руйнування, відділення). Типовою взаємодією даного виду руху є свердління, механізм утворення слідів якого такий. Свердло має вертикальні (бокові) і горизонтальні різці (мал. 10) При обертанні націлений гвинт рухає свердло вниз, вертикальні різці в цей час підрізають матеріал, а горизонтальні різці відокремлюють (знімають стружку), тобто відділяють частину від цілого. Оскільки контактна поверхня різців – це “лінія”, то утворюються лінійні концентричні сліди ковзання, розташовані на стружці і на дні сліду, коли отвір недосвердлено до кінця. Якщо на горизонтальних різцях є дефекти, заглиблення і виступи, то вони відображаються у вигляді концентричних боріздок і валиків, насамперед на стружці і на дні недосвердленого отвору. На стінках наскрізного отвору немає слідів різців, придатних для ідентифікації. Отже, на місці події треба вилучати стружку і предмети з недосвердленими отворами-слідами свердління. Такі сліди придатні для ототожнення знарядь свердління і вирішення ряду неідентифікаційних питань, наприклад, з якої сторони просвердлено отвір, лівша чи правша був злочинець та ін.

5. Обертання-кочення. Сутність механізму утворення слідів обертання-кочення складається з того, що слідоутворюючий об`єкт рухається навколо своєї осі і одночасно переміщується по слідосприймаючій поверхні, утворюючи об`ємні або поверхневі сліди. Оскільки на слідоутворюючий об`єкт діє дві сили – одна переміщає об`єкт по поверхні, а друга націлена перпендикулярно до неї і створює значний тиск (мал. 5, б), то утворюється довгий слід тиснення, який називають слідом кочення. Так утворюються сліди коліс транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються обертанням-коченням. Сліди кочення виникають внаслідок залишкової деформації слідосприймаючого предмета, а також шляхом формування пластичних, вологих, сипучих і витискання сипучої або в`язкої речовини.

Таким чином, при  механічній взаємодії залежно від  виду руху утворюються такі сліди: тиску, ковзання, розпилювання і тертя, свердління і кочення.

§ 5. Механізм слідоутворення при фізичній взаємодії

Фізична взаємодія  пов`язана з внутрішніми, прихованими  якостями змін на молекулярному або  атомарному рівнях. Саме у цьому  відмінність механічних слідів як простого переміщення, змін порядку пересування  тіл у просторі. Сліди фізичної взаємодії – це структурні і енергетичні  зміни у всякому фізичному  тілі. Структурні зміни виникають  при контактній взаємодії на місці прикладення сили (кінетичної, електромагнітної, теплової енергії). Так, при ударі твердих тіл виникає деформація взаємодіючих об`єктів, сліди якої, як правило, очевидні. Разом з тим відбуваються фізичні зміни внутрішньої структури, якостей і властивостей об`єктів, порушується кристалічна структура, змінюється опір, пружність, твердість та ін., виникає нагрівання об`єктів на місці контакту, змінюється електропровідність. Ці сліди-ознаки, застосовуючи певні технічні засоби, можна фіксувати  і використовувати в доказуванні. Вони невидимі, локалізовані в місцях контактуючих поверхонь і їх не завжди можна знищити.

При енергетичній безконтактній взаємодії, наприклад, електричній, магнітній, променевій, радіаційній, також утворюються сліди на взаємодіючих об`єктах – в електричних, телефонних мережах з`являються сліди наведеного індукційного струму; в комп`ютерних системах – сліди-перешкоди електричних полів, ліній електропередач тощо, при радіоактивному випромінюванні предмети стають радіоактивними. Названі сліди енергетичного походження мають дуже широке поле локалізації. Вони мало придатні для індивідуальної ідентифікації, але є джерелами доказової інформації, яка може і повинна використовуватись у розслідуванні злочинів.

Таким чином, сліди  фізичної взаємодії – це невидимі зміни в матеріальних тілах органічного і неорганічного походження, які діляться на два класи: сліди структурних змін і сліди енергетичних змін. Використовуючи їх як основи, можна побудувати класифікацію слідів фізичної взаємодії (мал. 11).

Мал. 11. Класифікація слідів фізичних змін

Сліди структурних змін виникають замість контактного обміну енергією слідоутворення на рівні перебудови кристалічної структури або на молекулярному і атомарному рівнях. Зміни кристалічної структури викликають втрату деяких властивостей об`єкта, наприклад, пружності, електропровідності, хімічної активності або, навпаки, їхню появу. Так, метали втрачають електропровідність, пружність, активність до хімічних реагентів, які лежать в  основі нових методів відновлення знищених номерів на зброї, деталях краденого автотранспорту, а також на дерев`яних, гумових і пластмасових виробах.

Сліди якісних змін являють собою різновидність структурних і відрізняються від них тим, що на місці контактної взаємодії змінюються не тільки властивості об`єктів, але й виникають нові якості. Наприклад, при електричній взаємодії відбувається перехід речовини із одного складу в інший, на місці контакту з`являються нові речовини.

За характером електромітки визначають вид взаємодії, а поява нової речовини свідчить про природу об`єктів.

Термічні сліди вказують на температурні зміни тіла на місці контактної взаємодії. Сутність цього явища полягає в зміні швидкості руху молекул, внаслідок перетворення кінетичної енергії на теплову. Так, при ударі двох тіл на місці контакту з`являється нагрівання. Термічні (теплові) сліди не мають точної локалізації і після припинення дії розсіваються (тіло охолоджується). На предметах з низькою теплопровідністю (дерево, тканина, папір та ін.) тепловий слід зберігається довше, ніж на металічних, які мають більшу теплопровідність.

Теплові сліди  можна спостерігати за допомогою  тепловізора (мал. 12). Якщо труп лежав на підлозі, килимовій доріжці, грунті, а потім був переміщений, то, оглядаючи місце події з допомогою тепловізора, можна спостерігати тепловий слід-ложе трупа, а також будь-якого іншого об`єкта, який довгий час знаходився в речовій обстановці місця події. Однак портативних тепловізорів для огляду місця події поки що немає.

Сліди енергетичних змін за видами ось такі: електричні, електростатичні, магнітні і радіаційні. Розглянемо кожний з них окремо.

Електричний слід являє появу в об`єкті електричного струму, для нього є перешкодою, наприклад, у роботі складної вимірювально-обчислювальної системи комп`ютерів тощо, особливо точних приладів. Електричний слід динамічний і спостерігається в джерелі тільки в процесі роботи, коли його можна виміряти і визначити як слід-перешкоду в електричному ланцюзі. При зникненні взаємодії – слід зникає, однак у складних системах він може залишити слід, наприклад, пошкодити електромагнітні сигнали інформації, які зберігаються в пам`яті обладнання.

Електростатичний  слід – це електризація діелектрика (скло, порцеляна, сірка тощо) при взаємодії з предметами матеріального світу. Відомо, якщо потерти скляну паличку об шкіру, вовняну тканину, то на об`єктах виникають електростатичні заряди електрики, які зберігаються протягом довгого часу. Подібне явище  спостерігається на місці події, коли при переміщенні відбувається тертя підошви взуття об ворсинки килимової доріжки. На них виникають електростатичні заряди, які можна знайти і зафіксувати фотографічним шляхом (мал. 13).

Щоб знайти невидимі електростатичні сліди, достатньо  на килимову доріжку насипати порошок  діелектрика, наприклад, полістеролу, плексигласу, ебоніту, кам’яновугільної смоли і т. п., а потім струсити його механічно або здути струменем повітря, порошку на периферичних ділянках не буде, він залишиться тільки на ворсинках,  які мають електростатичний заряд. Слід буде видимим, його можна сфотографувати або перенести на копіювальний матеріал (дактилоплівку).

Електростатичні сліди малопридатні для встановлення навіть групової належності, оскільки їхня якість залежить від багатьох факторів передусім структури слідосприймаючого об`єкта, часу контакту і моменту обробки порошком сліду після його виникнення.

Сліди магнітних змін утворюються при контактній взаємодії намагніченого слідоутворюючого об`єкта з ненамагніченим слідосприймаючим. Останній на місці контакту намагнічується, тобто виникає магнітний невидимий слід, який повторює форму поверхні магніту-щілини магнітної головки записуючого обладнання.

Типічними слідами магнітних змін є сліди звукових і оптичних сигналів, які записані на магнітних носіях – магнітних плівках, дисках, дискетах, стальному дроті та інших носіях. Магнітні сліди в сучасній криміналістиці використовуються для ідентифікації джерела звукових сигналів (людини, предметів матеріального світу), встановлення засобів вчинення злочину. Для дослідження магнітних слідів розроблені технічні засоби і методики визначення і дослідження в експертній і слідчій практиці. Сліди намагніченості використовуються для розробки методики встановлення давності пострілу із зброї.