Кримінальний злочин, класифікація злочинів та їх кваліфікація

Моментом закінчення злочину  є заподіяння потерпілому середньої  тяжкості тілесного ушкодження.

З суб'єктивної сторонизлочин, що розглядається, може бути вчинений з прямим або непрямим умислом.

Відповідальність за ст. 122 КК настає також і у випадках, коли умисел винного був спрямований  на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю  і фактично було заподіяне тілесне  ушкодження середньої тяжкості.

Відсутність умислу виключає застосування ст. 122 КК.

Так, у сварці, що виникла на ґрунті особистих стосунків, Б. на подвір'ї свого будинку ударив потерпілого Н. рукою по обличчю, від чого той упав на купу каменів і одержав тілесне ушкодження середньої тяжкості. Скасовуючи вирок, яким Б. був засуджений за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, ВСУ зазначив, що тілесні ушкодження не були безпосереднім результатом удару в обличчя, якого Б. завдав Н., а сталися внаслідок падіння останнього і удару головою об тверді предмети. Таких наслідків Б. хоча й не передбачав, але повинен був і міг за обставинами справи передбачити, внаслідок чого його дії були перекваліфіковані на необережне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження (Практика... — С. 135—136).

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, внаслідок якого  сталася смерть потерпілого і  щодо якого має місце необережна вина, повинно тягти відповідальність за сукупністю злочинів — за статтями 119 та 122 КК.

9. Суб'єктомзлочину є осудна  особа, якій виповнилося 14 років.

Кваліфікуючою ознакою злочину  згідно з ч. 2 ст. 122 КК є заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного  ушкодження з метою залякування  потерпілого або його родичів  чи примусу до певних дій (наприклад, звільнити житлову площу тощо).

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне  у стані сильного душевного хвилювання.

Умисне тяжке тілесне  ушкодження, заподіяне у стані  сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, —

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або  обмеженням волі на строк до трьох  років, або позбавленням волі на строк  до двох років [2, с.47].

Умисне заподіяння тяжкого  тілесного ушкодження в стані  сильного душевного хвилювання визнається законодавцем як вчинене при пом'якшуючих обставинах. Відповідальність у цих  випадках пом'якшується з урахуван­ням особливого психічного стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпілого.

Прикладом злочину, що розглядається, можуть бути діїФ., які були кваліфіковані  як тяжке тілесне ушкодження, заподіяне  у стані сильного душевного хвилювання. Під час посадки в автобус  Ф. допомагав хлопчику-інваліду піднятися  в машину через передні двері. Потерпілий К., який перебував у стані  сп'яніння, виштовхнув хлопчика з автобуса. Хлопчик при цьому упав. К., побачивши, що Ф. допомагає хлопчику піднятися, намагався ударити його. Ф. зумів  відхилитися і у відповідь  ударив К. в обличчя, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження.

Об'єктивна сторонахарактеризується: 1) діями, спрямованими на заподіяння тяжкого  тілесного ушкодження; 2) наслідком  у вигляді тяжкого тілесного  ушкодження; 3) причинним зв'язком  між зазначеними діями та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.

3. Про поняття тяжкого  тілесного ушкодження див. коментар  до ст. 121 КК. За заподіяння (умисно  або через необережність) середньої  тяжкості чи легкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, кримінальної відповідальності чинним КК не встановлено (п. 25 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи»).

Для застосування ст. 123 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликане протизаконним насильством  або тяжкою образою з боку потерпілого. Лише наявність зазначених приводів для виникнення сильного душевного  хвилювання може свідчити про наявність  злочину, передбаченого ст. 123 КК. Якщо таке хвилювання було обумовлене іншими обставинами, склад злочину, що розглядається, відсутній.

Так, ВСУ визнав неправильною кваліфікацію дій К. як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження в  стані сильного душевного хвилювання. Встановлено, що К. приревнував свою знайому Г. до її сусіда Л. Прийшовши  до Г., К. почав з'ясовувати, де вона була, а після того, як почув, що вона була у Л., вибивши двері, ввірвався  до нього в квартиру і безпричинно  почав бити його по голові та обличчю, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження. Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій К. на умисне тяжке тілесне  ушкодження, Верховний Суд вказав, що потерпілий Л. не вчинив щодо К. будь-яких протиправних дій, не ображав і не бив його (ВВСУ. - 2001. - № 3. - С. 12-13).

На відміну від умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок  систематичного знущання з боку потерпілого  не може бути підставою для кваліфікації таких дій за ст. 123 КК як вчинених у стані сильного душевного хвилювання, якщо при цьому не було вчинено  протизаконного насильства або тяжкої образи.

З суб'єктивної сторонитакий злочин характеризується прямим або  непрямим умислом. Необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в  стані сильного душевного хвилювання не повинне визнаватися злочинним.

Заподіяння умисного тяжкого  тілесного ушкодження в стані  сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, не може кваліфікуватися  як умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах, хоча б  такі зазначені в законі обставини  й містилися в діях винного. Відповідальність у таких випадках повинна наставати за ст. 123 КК. Так, якщотяжкі тілесні ушкодження були заподіяні в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, то, навіть якщо вони призвели до смерті потерпілого, вчинене слід кваліфікуватине за ч. 2 ет. 121, а за ст. 123 КК.

Саме таке рішення було прийняте ВСУ у справі Ш. Встановлено, що до неї, коли вона доїла корів, причепився п'яний М., хапав її за груди, тягнув за волосся, а потім повалив па землю. Ш. вдалося за допомогою доярок звільнитися і вона, перебуваючи в етапі сильного душевного хвилювання, викликаного діями М., завдала йому удару сапою по голові. Від заподіяного йому тілесного ушкодження М. помер. Дії Ш. було кваліфіковано як умисне тяжке тілесне ушкодження в стані сильного душевного хвилювання (Рад. право. — 1991. — № 1. — С. 83).

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне  ушкодження, заподіяне у стані  сильного душевного хвилювання.

Слід мати на увазі, що протизаконне насильство за своїм характером може створювати у суб'єкта право на необхідну  оборону або затримання злочинця. Тому можливі випадки заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при  перевищенні меж необхідної оборони, або заходів, необхідних для затримання злочинця, коли винний до того ж перебував  у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним насильством. Такі випадки слід відрізняти від  дій винного, в яких містяться  ознаки тільки ст. 123 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного душевного  хвилювання, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою  захисту або затримання особи  і, отже, не у стані необхідної оборони  чи затримання злочинця. Крім того, обов'язковою  ознакою для злочинів, вчинених у  стані сильного душевного хвилювання, є заподіяння шкоди під впливом  саме такого хвилювання.

Заподіяння тяжкого тілесного  ушкодження хоча і у стані сильного душевного хвилювання, але яке  було наслідком перевищення меж  необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст. 123, а  за ст. 124 КК. Це пояснюється тим, що законодавець вважає заподіяння тяжкого тілесного  ушкодження при перевищенні меж  необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядається. Тому при кваліфікації дій винного  за ст. 123 КК, коли тяжке тілесне ушкодження заподіяне у стані сильного душевного  хвилювання, викликаного протизаконним  фізичним насильством, необхідно передусім  виключити можливість застосуванняст. 124 КК.

Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень  у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення  заходів, необхідних для затримання злочинця.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони  або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, —

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або  арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років [2, с.47]. Згідно зі ст. 36 КК заподіяння шкоди здоров'ю того, хто посягає, при захисті правоохоронюваних інтересів, вчинене у стані необхідної оборони, не тягне за собою кримінальної відповідальності, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Не тягне за собою кримінальної відповідальності й заподіяння шкоди особі, що вчинила злочин, з метою її затримання, якщо при цьому не були перевищені необхідні для цього заходи.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення  меж необхідної оборони або у  разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, не виключаючи кримінальної відповідальності, пом'як­шуєїї.

Так, перебуваючи в стані  сп'яніння, К. прийшов на подвір'я  до П., де побив вилами двері та вікна  будинку, ганявся з вилами за П. Рятуючись, П. забіг на сусідське подвір'я, проте  К. наздогнав його і почав бити. П. схопив кочергу і уда­рив нею  К. по голові, заподіявши йому тяжкі  тілесні ушкодження, від яких потерпілий номер. Як констатував суд, у П. не було необхідності завдавати К. удару  металевим предметом в життєво  важливий орган, оскільки в момент нападу в руках потерпілого не було яких-небудь предметів, якими він міг би погрожувати  П. Дії П. були кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене  при перевищенні меж необхідної оборони (Рад. право. —1991. — № 5. —  С. 80).

Об'єктивна стороназлочину характеризується: 1) діями, спрямованими на заподіяння тяжкого тілесного  ушкодження; 2) наслідком у виді тяжкого  тілесного ушкодження; 3) причинним  зв'язком між зазначеними діями  та наслідком; 4) певною обстановкою  вчинення злочину.

Злочин, що розглядається, може бути вчинений тільки шляхом активних дій.

Стаття 124 КК не повинна застосовуватися  у випадках заподіяння тяжкого "тілесного  ушкодження за допомогою різних попереджувальних заходів. Винні в таких випадках не перебувають у стані необхідної оборони та не вчиняють дій, спрямованих  на затримання особи, яка вчинила  злочин, і, отже, не можуть перевищити межі необхідної оборони чи заходи, необхідні  для затримання злочинця. Від дії  таких пристосувань можуть постраждати  не тільки злочинці, а й особи, які випадково опинилися поблизу таких пристосувань.

З суб'єктивної сторонизлочин, передбачений ст. 124 КК, може бути вчинений лише умисно. Необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення  меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Для кваліфікації злочину за ст. 124 КК заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинне бути вчиненим з метою захисту правоохоронюваних інтересів від суспільне небезпечних посягань або затримання злочинця і до-ставлення його відповідним органам влади. Не може кваліфікуватися за ст. 124 КК заподіяння особі, яка вчинила посягання, тяжкого тілесного ушкодження з метою помсти — самочинної розправи.

Суб'єктом злочину, передбаченого  ст. 124 КК, може бути осудна особа, яка  досягла 16-ти років. Це може бути особа, яка перебуває у стані необхідної оборони, уявної оборони, якщо вона не усвідомлювала і не могла , усвідомлювати  помилковості свого припущення, а  також особа, яка вчиняє дії щодо затримання злочинця.

Заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, не може кваліфікуватися як умисне тяжке тілесне ушкодження за обтяжуючих обставин, якщо навіть такі обставини, зазначені в законі, містилися в діях винного. Відповідальність у таких випадках повинна наставати за ст. 124 КК. Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати за ст. 124 КК.

Тяжке тілесне ушкодження, хоча й заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке виявилося наслідком перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, належить кваліфікувати за ст. 124 КК (див. про це також п. 8 коментарю до ст. 123 КК).

Заподіяння у разі перевищення  меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких за КК не є караним.

Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження.

1. Умисне легке тілесне  ушкодження — карається штрафом  до п'ятдесяти неоподатковуваних  мінімумів до­ходів громадян  або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне  ушкодження, що спричинило короткочасний  розлад здоров'я або незначну  втрату працездатності, — карається  громадськими роботами на строк  від ста п'ятдесяти до двохсот  сорока годин або виправними  роботами на строк до одного  року, або арештом на строк  до шести місяців, або обмеженням  волі на строк до двох років [2, с.47].