Загострення проблем гуманізму в житті і мистецтві

Мистецькі і художні  реалістичні твори сприяли подальшому розумінню сучасниками суспільства, в якому вони живуть, робили людину міцнішою, допомагали глибше зрозуміти мінливий світ.

 

2.2 План-конспект уроку художньої культури для 11 класу

Тема: Вивчення особливостей американського образотворчого мистецтва на зламі 19-20 століть.

Мета: ознайомити учнів з творчістю видатних американських митців- Уінслоу Хомера та Томаса Ікінса. На їхньому прикладі розглянути особливості мистецтва Америки на зламі століть.

Задача:

- навчальна – на  зразках творів мистецтва дати поняття про художню культуру Америки на зламі століть.

- розвивальна – розвивати  зацікавленість культурою Америки, творчі здібності учнів.

- виховна – виховувати  вміння бачити красу, інтерес  до нових знань, до мистецтва  та художньої культури, що формує  естстичні ідеали молодої людини.

Тип уроку: інтегрований. 

Хід уроку 

Епіграф:

«Пешком, с легким серцем, выхожу на большую дорогу,

Я здоров и свободен, весь мир предо мною,

Эта длинная бурая  тропа ведет меня, куда я хочу.

 

Отныне я не требую счастья, я сам свое счастье,

Отныне я больше не хнычу, ничего не оставляю на завтра и  ни в чем не знаю нужды,

Болезни, попреки, придирки и книги оставлены дома,

Сильный и радостный, я шагаю по большой дороге вперед.

 

Земля,- разве этого  мало?

Мне не нужно, чтобы звезды спустились хоть чуточку ниже,

Я знаю, им и там хорошо, где сейчас,

Я знаю, их довольно для  тех, кто сам из звездных миров…»

Уолт Уітмен. «Листья травы». Песня Большой Дороги.

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми  і мети уроку.

3. Лекція учителя.

4.Рефлексія.

5. Робота в групах.

6. Домашнє завдання. 

Реалізм –  історично-конкретна форма художньої свідомості.

З 40-х рр. ХІХ ст. романтизм  поступився місцем реалізму - більш  конкретно життєвому і соціально-аналітичному методу. Ha відміну від романтизму, реалізм - це мистецтво „втрачених ілюзій”, жорсткої дійсності і суду над нею. Реалізм (від франц. realisme - дійсний) - напрям у літературі та мистецтві, який сповідував необхідність правдивого відображення дійсності. Його зародження відноситься до 20-30-х рр. XIX ст.Відмова від романтичної піднесеності підсилила пафос звернення мистецтва до об’єктивної реальності. Широта охоплення явищ соціальної дійсності, безпосереднє відображення її суперечностей, показ умов життя народних мас, пошуки нового типу позитивного героя – усе це стало новим етапом у розвитку світового мистецтва.У літературі найповніше реалізм був предетавлений у Франції творчістю письменників О. де Бальзака і Стендаля, в Aнглії - Ч. Діккенса, в Росії - Л.Толстого, Ф.Достоєвського.3агалом реалізм пройшов етапи формування за законом прискореного художнього розвитку, коли митці починали свій творчий шлях як романтики, a згодом переходили на позиції реалізму. Саме це було характерним для творчості В.Гюго, О.Пушкіна, М.Лермонтова.Для образотворчого мистецтва реалізму 40-60-х рр. показовою є поява творів, що дають конкретний критичний аналіз реальності („Людина з мотикою” французького живописця Мілле, „Каменярі” француза Курбе), і творів, що гротескно-сатирично викривають реальні умови соціального життя (живописні й графічні твори французького художника Дом’є). Передумовою до виникнення реалізму був період, який отримав назву «Новий час». Новий час – це історико-культурна система, що склалася та існувала з початку XVII до 80-х рр. XIX ст. у Західній Європі й Північній Америці. Ця система – неповторне поєднання цивілізаційних, економічних, соціальних, політичних, культурних явищ, історичних форм життя людини. У XVII-XIX ст. новоєвропейська цивілізація досягає розквіту, реалізує закладені у ній можливості. З кінця ХІХ ст. розпочинається період переосмислення та критики ідей і цінностей Нового часу.ХІХ ст. майже повністю вкладається у другий період нової історії. Хронологічні межі цього періоду – 1789-1880 рр. Це доба ствердження капіталістичної формації в усій Європі. Вирішальну роль у цьому процесі відіграла Велика Французька революція 1789-1799 рр. і правління Наполеона Бонапарта (до влади Наполеон прийшов у 1799 р. – у цьому ж році він був обраний першим консулом. З 1804 до 1815р. Наполеон – імператор Франції). У державі Наполеона економічна, політична і правова системи буржуазного суспільства набули своїх класичних форм. Ці форми у ході наполеонівських війн нав’язувалися іншим державам, або переймалися ними добровільно. Відбувається промисловий переворот, виникає механізоване виробництво, різко прискорюється економічний розвиток Європи й Північної Америки. У середині ХІХ ст. загострюються класові й національні суперечності, що призводить до революцій 1848-1849 рр., цілої низки внутрішньоєвропейських війн, громадянської війни у США (1861-1865). У 80-і рр. ХІХ ст. в Європі встановлюється політична стабільність, яка зберігалася до першої світової війни (1914-1918).У ХІХ ст. продовжується бурхливий розвиток науки. У літературі й мистецтві виникають такі стилістичні напрями, як романтизм, імпресіонізм та постімпресіонізм. Міцно стверджується в літературі й образотворчому мистецтві творчий метод реалізму. Яскравими представниками цього напрямку стали Томас Ікінс та Уінслоу Хомер, творчість яких ми розглядаємо. Вони були не тільки представниками напряму, але і стали в значній мірі основоположниками цього напряму в Америці й заклали ту основу , на якій реалізм продовжував свій розвиток у 20 столітті.

 

Додатки: 

1. Уінслоу Хомер «Гольфстрім»

 2. Уінслоу Хомер «Мисливець і гончак»

3

Висновок…

 

 

Висновок

На початку 19 ст. відкрились перші американські академії мистецтв, які давали студентам професійну підготовку та приймали безпосередню участь у влаштуванні виставок: Пенсільванська академія мистецтв у Філадельфії (1805) і Національна академія малюнка у Нью-Йорці (1825), першим президентом якої став С. Р. Морзе. У 1830-тих роках пейзаж став панівним жанром американського живопису. Томас Коул (1801-1848) зображав природу півночі (шт. Нью-Йорк). Він стверджував, що обвітрені гори та яскравий осінній ліс- більш підходящий сюжет для американських художників, ніж мальовничі європейські руїни. Багато пейзажистів наслідували приклад Коула і зображували у своїх роботах види американської природи; їх нерідко об’єднують в одну групу «школа ріки Гудзон» (але це не відповідає дійсності, адже вони працювали по всій країні та відрізнялися стилістично). З американських жанристів найбільш відомі Уільям Сідні Маунт (1807-1868), який писав сцени з життя фермерів Лонг-Айленда, та Джордж Калеб Бінхем (1811-1879), картини якого присвячені життю рибалок з берегів Міссурі та виборам в маленьких провінційних містечках.

Після Громадянської  війни стало модним навчатися  живопису в Європі. У Дюссельдорфі, Мюнхені й особливо у Парижі можна  було отримати більш ґрунтовну освіту, ніж в Америці. Також це було зумовлене тим, що багато талановитих американських художників виражали таким чином свій протест. Реалістичні майстри другої половини 19 ст. були людьми різних філософських та політичних думок, але їх об’єднала спільна боротьба проти ідейної реакції, буденності, обдуманий чи мимовільний протест проти  неприглядної обстановки у духовному житті США, яка склалася на той час. Цей протест інколи виявлявся в тому, що талановиті та обдаровані митці назавжди залишали Америку, шукаючи в інших країнах більш сприятливі умови для творчих пошуків. Хоча існувала небезпека втратити національну індивідуальність, що й траплялося у випадках, коли художники не мали достатньо таланту та переконань. Та й для великих художників цей розрив не минався просто. Так вчинили  Джеймс Макнейл Уістлер (1834-1903), Мері Кассат (1845-1926) та Джон Сінгер Сарджент (1856-1925), які  навчались у Парижі, жили й працювали у Франції, Англії. Уістлер був близьким до французьких імпресіоністів; у своїх картинах він приділяв особливу увагу поєднанню кольорів та виразній, лаконічній композиції. Мері Кассат за запрошенням Едгара Дега приймала участь у виставках імпресіоністів з 1879 по 1886 рр. Сарджент писав портрети найбільш видатних людей Сарого й Нового світу в сміливій, поривчастій, нарисовій манері. Протилежний імпресіонізму бік займали художники-реалісти, які писали ілюзіоністичні натюрморти: Уільям Майкл Харнетт (1848-1892), Джон Фрідерік Пето (1854-1907) та Джон Хеберл (1856-1933). Й вони очолили іншу форму протесту проти міщанської цивілізації та її потворних породжень, яка базувалась на самовідданій роботі над розвитком реалістичних принципів в себе на батьківщині, в Америці, й саме в таких випадках виходили найбільш повноцінні результати. Так вчинили Уістлер, Хомер та Ікінс, у творчості яких знайшли втілення самобутні творчі прагнення американського народу. Цих трьох художників по праву вважають найбільшими реалістичними живописцями Америки на рубежі 19-20 ст., які разюче виділялися з поміж інших власним індивідуальним стилем.

 

Список використаних джерел

 

1. Всеобщая история искусств, том 5. М.: «Искусство», 1964. -972 с.
2. Ходж А. Н. Історія мистецтва/ А. Н. Ходж; [ перекл. з англ.]- Х.: «Фактор», 2012. -208 с.
3. Чегодаєв А. Д. Искусство Соединенных Штатов Америки от войны за независимость до наших дней. М., 1960
4. Чегодаєв А. Д. Искусство Соединенных Штатов Америки. 1675-1975. Живопись, архитектура, скульптура, графика.  М., 1975
5. О. М. Матусовська Американская реалистическая живопись. Очерки. М.: Искусство, 1986.
6. smallbay.ru/article/ikins_creativity.html
7. linteum.ru
8. arttrans.com.ua
9. Щолокова О. П. Методика викладання світової художньої культури. Підручник для студентів педагогічних університетів. К.: видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007.- 194с.
10. Горбенко С. С. Навчально-наукова діяльність студентів з методики музичного виховання: навчально методичний посібник/ С. С. Горбенко- К.: Освіта України, 2010.-108с.
11. Культурологія: Навчальний посібник/ За редакцією Т. Б. Гриценко.- К.: Центр навчальної літератури, 2008. електронна інтернет онлайн «Бібліотека студента UaRus», 2013. studentbooks.com.ua