Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Апреля 2013 в 22:43, реферат
За всіма цими ознаками середньовіччя умовно поділяють на раннє (V—XI ст.), високе, або зріле (XI—XIII ст.), та пізнє (XIV—XVI ст.). Але при зосередженні уваги на корінних проявах світовідчуття рядової людини дана періодизація виявляється не точною, адже відчуття світу людини аграрного за своєю природою суспільства змінюється повільніше, аніж культура людей освічених (ми говоримо про інші ритми змін). Динаміка «елітарних» форм духовного життя випереджає переміни в «глибинці». Притаманні низинному прошарку культури та ментальності настанови і способи поведінки характеризувалися незвичною стабільністю та чіпкістю, протиставленням змінам.
Початки формування середньовічної культури.
Особливості середньовічного світогляду. Християнство та його вплив на середньовічну культуру.
Місце церкви в культурі середньовіччя.
Теологічні та філософські пошуки середньовічної доби.
Становлення та розвиток освіти.
тим, що центральне місце в ньому відводиться земній, людській любові,
яка привертала увагу середньовічних поетів. Ані ідеал служіння
сюзеренові, ані ідеал служіння Богові вже не відповідали новим духовним
потребам часу.
У цілому лицарська література, незважаючи на її обмежений характер,
сприяла розвитку середньовічної культури, появі інтересу до особистості
людини та її переживань. Любовно-лірична тематика, яку розробляли
трубадури (у Німеччині — мінезингери), менестрелі відкривала можливості
для вияву індивідуальності. Ними було створено нові віршовані форми —
балада, серенада, сонет.
Важливим явищем духовного життя XIII ст. був розвиток
давньоскандинавської
героїчні та міфологічні) пісні; поезію скальдів — норвезьких та
ісландських поетів IX—XIII ст.; саги — прозові твори народного
давньоскандинавського епосу. Найвідомішим твором германського героїчного
епосу є «Пісня про Нібелунгів».
Стильові особливості
середньовічного мистецтва
втілювала архітектура. Середньовіччя витворило два основні стилі:
романський та готичний. Романський стиль (від лат. romanus — римський)
був поширений у X—XII ст. і відбивав прагнення королівської влади та
церкви спертися на авторитет Римської імперії. В архітектурних спорудах
використовувалися прості, суворі, урочисті, масивні форми склепінь та
арочних конструкцій. Романський стиль характеризується органічним
злиттям раціональної структури споруд та їх могутніх конструкцій з
високою експресивністю багатофігурних скульптурних композицій, у котрих
теми Нового Заповіту (насамперед Страшного суду) виражені мовою
пластики, що загалом відрізняється від античного зразка. Слово «готика»
походить від італ. gotico — готський, варварський. Для готичного
мистецтва характерним є панування лінії, вертикалізм композиції,
віртуозне деталювання, підпорядкованість елементів логіці цілого,
нерозривний зв’язок архітектури та скульптури. Провідним типом готичної
архітектури стає собор, що зумовило розвиток складної каркасної
конструкції (стрілчасті арки, які опираються на стовпи).
Багатокольоровий вітраж, гобелен, ілюстрації манускриптів втілювали
естетичні смаки феодальної верхівки, яка в епоху хрестових походів
доторкнулася до витонченості Сходу. У церковному мистецтві розквіт
готики відобразив культ діви Марії з характерною суперечністю містичної
екзальтованості та життєрадісних мирських мотивів.
Загалом середньовічна художня культура набула своїх найхарактерніших
форм у кожному з видів мистецтва: у літературі — це життя святих, у
архітектурі — собор, в живописі — ікона, у скульптурі — зображення
Христа, Богоматері та Святих, а саме середньовічне мистецтво можна
охарактеризувати як символічне.
Література
Аврелий Августин. Исповедь. — М., 1992.
Гуревич А. Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства.
— М., 1990.
Коноплев И. А. «Два Града» Блаженного Августина // Человек. — 1998 —
Августина // Человек. — 1998 —
№ 1.
Ле Гофф Ж. Цивилизация Средневекового Запада. — М., 1992.
Мишо Г. История крестовых походов. — К., 1995.
Оссовская М. Рыцарь и буржуа. — М., 1987.
Уколова В. И. Античное наследие и культура раннего Средневековья. — М.,
1989.
Хейзинга Й. Осень Средневековья. — М., 1988.
Эразм Роттердамский и его время. — М., 1989.