Ораторське мистецтво. Типи ораторів

Особливість дипломатичного красномовства - текст виступу узгоджений з урядом, він зачитується. 

Військове красномовство - мова-наказ, інструктаж, надихає мова та ін

Особливість торгового красномовства (усна реклама, виступ на презентації) - використання психологічних прийомів переконання.  

Особливість ділового красномовства (виступ на ділових нарадах, в процесі ділової бесіди і ділових переговорів) - діловий стиль мовлення, використання спеціальних термінів, слів у прямому значенні, коротких фраз, відсутність експресії.

Особливість соціально-побутового красномовства (застільна мова, привітання ювіляра, напуття молодятам, промову на зборах випускників, надгробне слово та ін) - емоційність, яскраво виражена орієнтація на схвальну реакцію присутніх, виклад думок у розмовній невимушеній манері, ситуативний характер.  

Особливість лекційно-пропагандистського красномовства (науково-популярна лекція, науково-методична лекція-екскурсія) - поєднання науковості та популярності викладу, призначення - зробити наукові відомості доступними неспеціалістам.  

Розуміння специфіки кожного роду та виду ораторського мистецтва дає можливість зробити конкретну виступ адекватним мовної ситуації за формою та стилем.  

  

5. Підготовка промови: вибір теми, мета промови 

Підготовка до виступу - дуже важлива і відповідальна справа в діяльності оратора.  

Підготовка до конкретного виступу визначається видом ораторської промови, залежить від теми виступу, цілей і завдань, що стоять перед виступаючим, його індивідуальних особливостей, від складу аудиторії, в якій доведеться виступати, і т. д. Однак при підготовці до виступу слід враховувати і деякі загальні методичні настанови.  

Підготовка до будь виступу починається з визначення теми промови. При виборі теми, перш за все, слід виходити з свого особистого досвіду, а також знань з обраної теми. Крім того, важливо, щоб тема являла інтерес для вас і ваших слухачів.

Вибравши тему, треба подумати про її формулюванні. Назва теми повинна бути зрозумілою, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст виступу і обов'язково привертати увагу слухачів.  

Довгі формулювання, назви, що включають незнайомі слова, відштовхують слухачів, деколи навіть викликають негативне ставлення до майбутнього виступу.

Слід уникати і надто загальних назв, так як загальні назви вимагають освітлення багатьох питань, чого не в змозі зробити виступаючий.  

Для конкретизації загального формулювання теми можна вдатися до підзаголовком, наприклад: «Поговоримо про себе» (для вас, молоді матері), (для вас, майбутні чоловіки) та ін. 

Приступаючи до підготовки промови, необхідно визначити мету виступу. Оратор повинен ясно уявляти, для чого, з якою метою він виголошує промову, якої реакції слухач домагається.  

В.В Маяковський, виступаючи на одному із зібрань у 1929 р ., Говорив, що всі суперечки і з ворогами, і з друзями про те, що важливіше - «Як робити» або «Що робити», перекриваються тепер літературним гаслом: «Для чого робити?», Тобто встановлюється примат мети і над змістом, і над формою.Так і оратор, готуючись до виступу повинен встановити примат мети над змістом і формою мови. Якщо виступаючий не подумає про призначення мови, він не доб'ється успіху в її підготовці і проголошенні. 

Треба мати на увазі, що виступає слід формулювати мету мови не тільки для себе, але і для своїх слухачів. Чітке формулювання цільової установки полегшує сприйняття ораторської промови, певним чином налаштовує слухачів. Саме так і робили видатні оратори різних часів. 

  

6. Основні прийоми пошуку матеріалу 

Після визначення тематики виступу, його мети слід етап пошуку і відбору матеріалу.  

У методичній літературі визначені основні джерела, з яких можна черпати нові ідеї, цікаві відомості, факти, приклади, ілюстрації для своєї промови. До них відносяться:  

- Офіційні документи;  

- Наукова, науково-популярна література;  

- Довідкова література: енциклопедія, енциклопедичні словники, словники з різних галузей знань, лінгвістичні словники, таблиці, бібліографічні покажчики; 

- Художня література; 

- Статті з газет і журналів; 

- Передачі радіо і телебачення; 

- Результати соціологічних опитувань; 

- Власні знання та досвід;  

- Особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;  

- Роздуми, спостереження. 

Найважливіший етап підготовки ораторської мови - вивчення відібраної літератури. Оратору необхідно вибрати з літератури те, що можна буде використовувати в мові, тобто прочитати відповідні розділи, зробити потрібні записи, систематизувати матеріал і т. д.  

Роботу з книгою радять починати з попереднього знайомства з нею. Спочатку читається титульний аркуш книги. На ньому надруковані назва книги, яке дає уявлення про її зміст; прізвище автора; класифікаційна характеристика.

Важливо звернути увагу на рік видання книги. Якщо зацікавила книга випущена десять-двадцять років тому, то наведені в ній відомості могли застаріти, тому слід ознайомитися і з новою літературою з цікавить питання.  

Слід переглянути зміст книги, що дає уявлення про основні питання, які в ній зачіпаються, звернути увагу на малюнки, схеми, таблиці.  

Якщо в книзі є передмова і післямова, рекомендується прочитати їх.

Таким чином, первинний перегляд відібраних книг є дуже важливим моментом у підготовці виступу. Він дозволяє визначити які з відібраних книжок найбільше підходять для розроблюваної теми. 

Під час читання важливо вміти осмислити зміст прочитаного. При підготовці до лекції, доповіді потрібно обов'язково робити відповідні записи прочитаного.

Читання літератури за темою виступу, накопичення карток з цікавими висловлюваннями, прикладами, цитатами - трудомісткий етап підготовки публічного виступу, що вимагає багато часу. Але разом з тим саме цей етап багато в чому визначає успіх майбутнього виступу: оратор отримує і розширює свої знання, пов'язані з предметом мовлення; критично осмислює матеріал; з'ясовує основні проблеми, що виникають при висвітленні даної теми. 

Справжня підготовка до виступу полягає в тому, щоб виробити власне ставлення до предмета мовлення, сформулювати свої думки з того чи іншого питання.  

  

7. Початок, завершення і розгортання мови  

Виступ складається з трьох частин: вступу, докази та висновки.  

Вступ має містити в собі короткий зміст тієї ідеї, правильність, якою буде доведена у другій частині мови. Існують різні види вступу. І його вибір залежить від надзавдання і аудиторії, в якій оратор виступає.  

Основна частина виступу - доказ. Воно може бути логічним, коли оратор логічно доводить аудиторії правильність ідеї. Інформаційне доказ спирається на фактичний та довідковий матеріал. Емоційний доказ вимагає від оратора великої самовіддачі та акторської майстерності. Іноді правильність ідеї зручно підтверджувати шляхом посилання на авторитети відсильні доказ. 

У висновку оратор підводить підсумок, коротко повторює ключові думки своїй промові, ще раз викладає головну ідею виступу, а також може закликати слухачів до конкретних дій щодо її реалізації.  

При публічному виступі не можна забувати про голосову акустиці: градуювання вектора звукової хвилі у вертикальній площині в залежності від відстані до аудиторії, динаміці вектора в тривимірному просторі ("універсальна вісімка"). Якщо оратор виступає з трибуни, він повинен враховувати її висоту при градуювання вектора. Також не можна забувати про "ефект мортири" - суб'єктивному відчутті слухача того, що позаду нього знаходяться люди лояльні оратору. Чимале значення має і тембр голосу. 

Йдеться оратора не повинна бути монотонною. Фрази повинні вимовлятися з різною інтонацією. Вони поділяються паузами. Існує гросспауза, вона робиться за смисловому переході, для емоційного ефекту, і для підкреслення важливості попередньої чи наступної фрази. У кожне слово мови необхідно вливати якомога більше сили і енергії.  

Майже завжди при публічному виступі оратору необхідно відстоювати свою точку зору перед опонентами. При цьому треба не виправдовуватися, а звинувачувати; не пояснювати, а декларувати; чути опонента так, як найвигідніше. Розгромленого опонента необхідно дотискати протягом всієї дискусії.  

При спростуванні чужої ідеї потрібно говорити коротко, не забувати про інтонаційної гамі. Свою ідею потрібно повторювати як можна частіше для того, щоб вона відклалася в підсвідомості слухачів. 

  

Література 

1. Баєв О.А. Ораторське мистецтво і ділове спілкування. М., 2002. 

2. Введенська Л.А. Російська мова та культура мови. Ростов-на-Дону, 2005.  

3. Головін Б.М. Основи культури мовлення. М., 1990. 

4. Михайличенко Н.А. Риторика. М., 1994.  

5. Медведєв А.В. Основи риторики. М., 2000.