Балада як жанр англійської поезії (на матеріалі творчості поетів "озерної школи")

 

 

Міністерство освіти і науки України

Маріупольський державний університет

Кафедра німецької філології

 

Курсова робота

з історії зарубіжної літератури

на тему: «Балада як жанр англійської поезії (на матеріалі творчості поетів "озерної школи")»

 

 

Студентки другого курсу 201 групи

6.020303 «Філологія»

спеціальності «Мова та література (німецька)»

Нижниковської Г.О.

Керівник: старший викладач Морєва Г.Г.

 

 

 

Національна шкала ________

Кількість балів ________ ECTS ________

Члени комісії ____________________________________

                                                                                                                          (підпис)                               (прізвище та ініціали)

___________________________________

                                                                                                                           (підпис)                               (прізвище та ініціали)

___________________________________

                                                                                                            (підпис)                               (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маріуполь 2014

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Художні особливості балади як жанру………………………………..5 
1.1. Виникнення та еволюція баладних жанрів…………………………………5

1.2. Особливості балади, що  виділяють її з-поміж інших  поетичних жанрів...7

Висновки к розділу 1…………………………………………………………….10

Розділ 2. Традиції баладного жанру в творчості поетів «озерної школи»…...11

2.1. Збірка «Ліричні балади» як маніфест раннього романтизму…………….11

2.2. Балада очима поетів  «озерної школи»……………………………………..17

Висновки к розділу 2…………………………………………………………….29 
Висновки…………………………………………………………………………31 
Список використаних джерел…………………………………………………..34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Зараз термін «балада» володіє крайньою розпливчатістю і невизначеністю, оскільки впродовж декількох століть різні літературні та фольклорні жанри позначалися словом «балада»: старовинна народна балада, французька, вулична, сентиментальна, готична, романтична. Саме тому, я й обрала цю тему, щоб дізнатися, як виникла, змінювалась та які особливості має балада з-поміж інших жанрів, а найголовніше, творчість яких поетів створила нове розуміння цього жанру у  XVIII—XIX ст.

 Актуальність теми полягає у своєрідності даного жанру і в доданні йому інших «фарб» вустами поетів "озерної школи".

Об'єктом дослідження є англо-шотландські балади у творчості англійських поетів "озерної школи".

Предметом дослідження є вивчення традиції стародавніх народних англо-шотландських балад у творчості поетів «озерної школи».

Мета даної роботи - виявити основні особливості художньої форми англо - шотландських народних і літературних балад початку XIX ст. у творчості англійських романтиків. При цьому розглянути характерні риси їх метрики, мови, стилю, образної системи. У зв'язку з поставленою метою виявилося необхідним вирішити і деякі завдання :

1. Звернутися до історії виникнення та еволюції баладних жанрів
2. Розглянути основні цикли англо- шотландських балад , а також їх художні особливості
3. Виявити який розвиток отримує жанр балади у творчості поетів – «лейкістів»; а також визначити художні особливості літературної балади початку XIX століття.
4. Виявити особливості форми і засобів художнього відображення балади у творчості поетів «озерної школи».

Матеріалом для дослідження послужили старовинні пісні та балади Англії і Шотландії, балади у творчості поетів «озерної школи» (Вордсворта, Кольріджа) у російських перекладах.

Основні методи дослідження обрані відповідно до теми роботи та її особливостей :

1. Порівняльний - встановлення відмінності або знаходження загального.
2. Метод аналізу літератури - поділ на складові компоненти для подальшого вивчення.
3. Метод узагальнення - передбачає отримання висновків про загальні властивості об'єктів дослідження.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання матеріалів та результатів дослідження в організації позакласних занять з історії зарубіжної літератури.

Структура курсової роботи складається зі вступу, двух розділів, поділених на підпункти, висновків та списку використаних джерел.

У вступі розглядається актуальність обраної теми, об'єкт, предмет, мета, завдання, матеріал, методи, практичне значення і структура роботи.

Перша глава містить відомості про художні особливості балади як жанру.

У другому розділі розповідається про традиції баладного жанру в творчості поетів «озерної школи».

У висновку підводяться підсумки проведеного дослідження.

Список використаної літератури налічує джерел.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Художні особливості балади як жанру

1. Виникнення та еволюція баладних жанрів

Намагаючись дати чітке і повне визначення терміну «ballad» в англійській мові, можна зіткнутися із значними труднощами. Вони пов'язані з тим, що коло його значень вельми широке. Причини цього криються особливо в історії і розвитку тих поетичних жанрів, які позначилися цим словом.

Термін «ballad» походить від латинського дієслова ballare (танцювати). Тому пісня, що супроводжувала танець, називалася в Провансі balada, а в Італії- balata (XIII ст.). З часом термін «ballad» міняє своє значення: у XIV ст. французька ballade є жанром придворної поезії, що вимагала від автора витонченої майстерності. Це - вірш з трьох строф на три різні рими (звичне по схемі ab ab bc bc) з обов'язковим рефреном і з подальшою коротшою «посилкою» (envoi), повторюючої рими другої половини кожної строфи. Число віршів в строфі повинне співпадати з числом складів в рядку (8, 10 або 12). Чоловічі рими повинні були чергуватися з жіночими. Дотримати всі ці правила було дуже важко [11, с. 56].

Вже в XIV ст. англійці запозичують жанр балади з французької літератури.

Природно, що разом з жанром запозичується і слово, що його позначає. Пишеться воно по-різному: ballades, balats, ballets, ballets, balletys, ballads.

У XIV-XVI ст. термін «ballad» не уживався для позначення того усного жанру англійської і шотландської народної поезії, який зараз в англійському літературознавстві називають: popular ballad, ancient ballad, ballad of tradition, traditional ballad. Ці старовинні народні балади в той час (у XIV-XVI ст.) були відомі під назвою songs (іноді tales або ditties). Виконавці не виділяли їх з маси інших пісень свого репертуару [6, с. 119].

В той же час починаючи з XVI ст. слово ballad широко застосовувалося по відношенню до нехитрих, звичайно анонімних віршів на злободенні теми, які розповсюджувалися у вигляді друкованих листків на міських вулицях. Цей жанр називали: street ballad, stall ballad, broadside або broadsheet.

У словнику слова broadside і broadsheet звичайно вважаються синонімами, але у вузькоспеціальній бібліографічній термінології broadside - це текст, надрукований на одній стороні листка, незалежно від його величини, а broadsheet - текст з продовженням на зворотному боці листка.

Важко уявити собі два більш різних, ніж вишукана, стилістично складна придворна французька балада і груба вулична балада лондонського простолюддя. Учених давно зацікавило перенесення назви з одного жанру на інший.

Американський учений А.Б. Фрідман вважає зв'язуючою ланкою між французькою і вуличною англійської баладами так звану «псевдо баладу», яка була одним з основних жанрів англійської поезії XV ст. Справа у тому, що в Англії французька балада зазнає значних змін. Виправдовуючись недоліком слів, що однаково римуються, в англійській мові, поети збільшують число рим, а також відмовляються від «посилки» (envoi). Число строф зростає з трьох до 10-20 [7, с. 322].

Строга форма розмивається. Із збільшенням кола читачів псевдо балада демократизується. Спрощується її стиль. Все частіше уживається «баладна строфа» (ballad stanza), широко поширена в англійській народній поезії. Це - чотиривірш, в якому чергуються рядки чотиристопного і тристопного ямбу з римуванням по схемі «ab ас» (можливі і деякі інші варіанти). Характерно, що одна з перших друкованих вуличних балад «Балада, що дійшла до нас, про лютерів, попів, кардиналів і землеробів» («А ballade of Luther, the pope, а cardinal and husbandman», пр.1530 р.) має сліди зв'язку з «псевдо баладою».

 

 

 

1.2. Особливості  балади, що виділяють її з поміж  інших поетичних жанрів

Впродовж XVI-XVII ст. відбувається поступове розширення значення слова ballad. Так, в 1539 р. в так званому «єпископському» перекладі Біблії (Bishop`s Bible) «Пісня пісень» царя Соломона була переведена: «The ballet of bollets» - хоча і відчувалася деяка недоречність терміну «ballet» по відношенню до тексту священного писання. А в 1549 р. перший поет-перекладач В.Болвін (William Baldwin) публікує «Canticles or Balades of Salomon, phraslyke declared in Englyshe Metres».

Після XVI ст. французька балада була надовго забута в Англії. Проте до кінця XIX-початку XX ст. наслідування цьому жанру можна зустріти в творчості деяких англійських поетів (А.Ланг, А.Суїнберн, У.Хенлі, Е.Госс, Г.К.Честертон) [11, с. 67].

Англійська вулична балада проіснувала з XVI майже до XX ст., коли була витіснена бульварною газетою, що запозичила у неї тематику, галасливу манеру подачі матеріалу і навіть деякі деталі оформлення (від балади йде використовування готичного шрифту в назвах англійських газет).

Тематика вуличної балади була надзвичайно різноманітна. Це швидше за все всякого роду сенсаційні новини: різні чудеса, катастрофи, кримінальні історії, докладні описи страти злочинців. Великою популярністю користувався різновид вуличної балади під назвою «Good night», що була описом останньої ночі злочинця перед стратою. Він згадує всі свої гріхи і закликає добрих християн не наслідувати поганий приклад. У 1849 р. тираж двох таких балад склав 2,5 мільйони екземплярів.

Відношення до вуличної балади було подвійним. Сучасник Шекспіра, поет і драматург Бен Джонсон писав: «Поет повинен почувати відразу до вигадників балад» [11, с. 49].

У XVII-XVIII ст. слово ballad стало означати будь-яку пісню, яка співалася в народі, незалежно від того, чи була вона надрукована або передавалася усно. Таким чином, існуючі вже багато століть старовинні пісні оповідного характеру теж стали називатися баладами.

Російський літературознавець М. П. Алексєєв під англійською і шотландською баладою розуміє лірико-епічну або лірико-драматичну розповідь, що має строфічну форму, призначену для співу, яка інколи супроводжувалася грою на музичних інструментах [3, с. 334].

Розвиток баладних сюжетів йшов по двох основних напрямах: надзвичайно продуктивними виявилися сюжети героїко-історичного жанру; паралельно їм інтенсивно розвивалися сюжети, пов'язані з любовною тематикою. Насправді різкої грані між цими двома групами не було. Героїчні і любовні сюжети часто перепліталися між собою в рамках однієї балади, вбирали в себе казкові фольклорні мотиви, трактувалися деколи в комічному ключі, отримували якісь специфічні риси, пов'язані з місцем зародження або побутування тієї або іншої балади, проте за межі двох названих сюжетно-тематичних груп народні англійські і шотландські балади ніколи не виходили.

Широкою популярністю (судячи з великої кількості варіантів, в яких вона дійшла до нас) користувалася балада "Полювання біля Чевіотськіх горбів" ("The Hunting of Cheviot", в пізній редакції "Chevy Chase"), головні дійові особи балади Дуглас і Персі. Останній полював якось коло Чевіотськіх горбів. Дуглас подумав, що Персі вторгнувся в його володіння, і вирішив захистити свої права. Зав'язалася чергова запекла битва: загинув Дуглас, загинув Персі. Звістка про загибель славних героїв дійшла до Лондона і до Единбургу. "Немає більше у шотландців таких воєначальників, як Дуглас", - зітхнув шотландський король. "Краще за Персі не було воїнів в моєму королівстві", сказав англійський король [8, с. 190].

Разом з "Полюванням біля Чевіотськіх горбів" в XIV-XV ст. відомі і інші балади, пов'язані з прикордонною смугою між Англією і Шотландією; більшість з них присвячена тим же кривавим набігам, битвам, боротьбі тощо.

Робін Гуд стояв на чолі сотні вільних стрільців, протистояти яким були безсилі урядові загони. Він з своєю зграєю грабував тільки багатих, нагороджував бідняків, не робив ні якого зла жінкам. Діяння і пригоди цієї людини «вся Британія оспівує в своїх піснях» («Балади про Робін Гуда») [11, с. 89].

Історія Робіна Гуда залишила помітний слід в світовій художній літературі. В Англії сучасники Шекспіра, а саме Роберт Грін, Мондей і Четль обробили баладні мотиви в своїх драматичних творах. У російській літературі ці балади відомі з 30-х років XIX ст.; деякі з них існують в російських перекладах М. Гумільова, Р. Рождественського та ін.