Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2013 в 12:58, отчет по практике
Історія нашого народу, а саме історія мого рідного села має дуже велике значення для мене, бо як казав великий геній української держави Тарас Григорович Шевченко : “Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Адже людина, яка не усвідомлює важкого минулого своїх предків, не може з захопленням і повагою читати сторінки своєї історії, або ж вважати неоціненним скарбом ті пісні, які складали наші попередники протягом багатьох десятиліть, які передавалися із уст в уста і які збереглися до нашого часу.
Нарис;
Матеріали фольклорної практики;
Висновок;
Зміст;
І ясна зоря,
На ту вуличеньку,
Де живе вдова.
А в тої вдовиченьки
Дочка хороша,
По світлиці ходить
Чеше волоса.
Чеш ж вона, чеше,
Ще й розчісує.
До свого миленького
Переказує:
Прийди, прийди, милий мій,
В сосіднє вікно.
Порадуй серденько,
Бо сумує воно.
Прийшов, прийшов милий
В сосіднє вікно,
Устань, устань, моя мила,
Моє серебро.
Устала миленька,
Гірко заплакала.
Прийшла до вікна
І назад лягла.
Коси русі в мене в’ються,
Перевиті стрічкою.
Кожен вечір я самотня,
Все ходжу над річкою. (2)
Кажуть хлопці, що я горда,
Підійти вагаються.
Ну а що ж це за герої,
Що любові лякаються. (2)
Хоч вродилась некрасива,
А собою дорожу.
І любов свою дівочу,
Для одного збережу. (2)
Ой на горі, на горбочку,
Де не скошена трава
Там стояло дві тополі,
Похилилася одна. (2)
Ой на горі, на горбочку,
Де не скошена трава
Там стояло дві дівчини,
Гірко плакала одна. (2)
Ой подружко дорогая,
Що я в тебе попрошу
Помири мене із милим,
А я тобі заплачу. (2)
Ой подружко дорогая,
Як я маю вас мирить?
Як гляну я на нього,
В мене серденько болить. (2)
Ой на горі, на горбочку,
Де вже скошена трава
Там стояло аж дві пари,
Розлучалася одна. (2)
Ой на горі дощ іде
Ой на горі дощ іде,
ще не світить сонце.
Прийди, мій миленький,
Під моє віконце. (2)
Ой на горі дощ іде,
Скоро перестане.
Прийди, мій миленький,
Як вечір настане. (2)
Прийду, прийду вдосвіта,
Щоб не чула мати
Як я твоє личко,
Буду цілувати. (2)
Чом ти, чом ти не прийшов?
Як я того ждала.
Біля перелазу,
Нічку простояла. (2)
Чом ти, чом ти не прийшов?
Як я того хтіла.
Цілу нічку в хаті,
Свічка горіла. (2)
Ой на горі дощ іде,
Ягоди спіленькі.
Любіть мене хлопці,
поки молоденька. (2)
-Маруся гарна,
Маруся пишна,
Чом ти до мене
Вчора не вийшла.
-Я виходила,
Тебе не було,
Я постояла
Назад вернулась.
З тобой не стану.
Вишлю тобі сестру,
Такую саму.
Вечір постою,
Но не ті речі,
Які з тобою.
Но не ті речі,
Не ті розмови.
Не біле личко,
Не чорні брови.
Ой дубе, ти, дубе, дубе зелененький
Ой дубе, ти, дубе, дубе зелененький,
Ой на тобі, дубе, два голуба гуде.
Два голуби гуде, голубка туркоче,
Любив козак дівку і кидати не хоче.
- Хоч кидай, не кидай, плакати не буду,
А я молоденька без пари не буду.
А за мною хлопці пароньками ходять,
Коні вороннії за поводи водять.
Коні вороннії, хлопці молодії,
Коні сивогриві, хлопці чорнобриві.
Ой коли б я знала, котра моя пара,
То я б його личко та й розмалювала.
Брови ожиною, личко калиною,
Пила б та гуляла, поки дівчиною.
Ой коли б я знала, що то мені буде,
Пила б та гуляла, ходила між люде.
Чорні брови маю, та й не ожинюся,
Гей піду до Дунаю, та й з жалю втоплюся. (2)
Гей, признайся по правді, кого вірно любиш? (2)
Гей, обіцяла дати та й хустку шовкову. (2)
Обіцяла дати, казала дождати,
Гей, казала пождати да й коло її хати. (2)
Чогось мені сумно, чогось мені дивно,
Гей, а вже третій вечір милого не видно. (2)
Не видно, не видно, а вже й не видати,
Гей, поїхав до броду коня напувати. (2)
Поїхав до броду коня напквати,
Гей, на на жовтім пісочку два слідочки знати. (2)
А перший слідочок коня вороного,
Гей, а другий слідочок миленького мого. (2)
Піду я в лісочок, вирву я листочок,
Гей, та позакриваю милого слідочок. (2)
Щоб вітер не звіяв, пташки не сходили,
Гей, щоб мого милого інші не любили. (2)
І вітер не звіяв, пташки не сходили,
Гей, а мого милого інші полюбили. (2)
Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз
Прийди, прийди, мій милесенький, до мене ще хоч раз.
Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде.
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.
Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла, (2)
Я б з тобою, мій миленький, розмову повела.
Як з тобою кохалися – сухі дуби цвіли, (2)
А як стали розлучатись – зелені пов’яли.
Щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, (2)
Щоб ті люди щастя не мали, що нас розлучили.
Пісні родинного життя:
На горі вишня ягідками рясна
На горі вишня ягідками рясна,
А я в свого миленького діточками красна.
На городі вишня корою облита,
Гарна жінка Іванова ще й раз не бита.
Ой хоч бита, хоч не бита, нема кому діла,
Чужий батько не годував, мати не гляділа.
Тече річка невеличка, схочу перескочу
Тече річка невеличка, схочу перескочу,
Оддай мене, моя мати,за кого я схочу.
Оддай мене, моя мати, за кого я важу,
Буду бита сім раз на день, а тобі не скажу.
Дала мене моя мати за кого я хтіла,
Прикипає нагаєчка до білого тіла.
Нагаєчка прикипає, тіло вириває,
Висить рушник на кілочку, від сліз не всихає.
Іде мати в поле жати, ворота минає,
Сидить дочка на порозі, синці оглядає.
-Мамо моя, мамо моя, я в полі робила,
Покусала мене бджілка, дуже пожалтла.
-Доню моя, доню моя, доню-перепілко,
Чом же вона не кусала, як була ти дівка?
-Вона тоді не кусала, бо права не мала,
А тепер вона кусає, бо право має.
Ой не тая, мамо, бджілка, що в полі літає,
А ота, мамо, бджілка, що п’є та гуляє.
Світить місяць, світить ясний,
А зіроньки миготять.
Мати дочку не пускає,
В сад вишневий погулять. (2)
Я там довго не буду
Заспіває соловейко,
Я його послухаю.(2)
Але ж марна твоя річ,
Відчини своє віконце,
Слухай його цілу ніч. (2)
Треті півні вже співають,
Дочка плакала в вікні.
Мати зятя вибирала,
Дочка думала, що ні.
Ой ти, мамцю, жалуй мене
Ой ти, мамцю, жалуй мене (3)
За шофера не дай мене:
Бо шофер той шоферує (3)
Де поїде, там ночує.
Ой ти, мамцю, жалуй мене (3)
За писаря не дай мене:
Бо той писар дрібно пише (3)
Він поїде, мене лише.
Ой ти, мамцю, жалуй мене (3)
За льотчика не давай:
Бо той льотчик відлітає (3)
Тай про мене забуває.
Ой ти, мамцю, жалуй мене (3)
За Івана не дай мене:
Бо в Івана грошей яма (3)
Там я буду завжди п’яна.
Ой ти, мамцю, жалуй мене (3)
За Василя віддай мене:
Бо в Василя грошей скриня (3)
там я буду господиня.
За кого я хочу.
Сім раз на день буду бита,
Нікому не скажу. (2)
Мати доню дала,
За кого ся хтіла.
Зашуміла нагаєчка,
Коло її тіла. (2)
Шумить вона, шумить
Аж ся вигинає.
Висить рушник на кілочку,
Від сліз не висихає. (2)
Їде мати, їде,
В ворота вїжджає.
Сидить доня на порозі,
Синці оглядає. (2)
Доню ж моя доню,
Що ти провинила,
Що все твоє тіло синє,
А личко змарніло. (2)
Мамо ж моя мамо,
Я ходила в поле.
Я ходила, мамо, в поле,
Покусали бджоли. (2)
Доню ж моя доню,
Ой що це за бджілка.
Чому вона не кусала,
Як ти була дівка? (2)
Вона не кусала,
Бо й права не мала.
А тепер вона кусає,
Бо право має. (2)
Вивів мене босую на морозець. (2)
Вивів мене босую, та й питає:
Простояла ніченьку, тай байдуже,
Люблю чорноморця, люблю дуже. (2)
Ой шумить, ой гуде
Ой шумить, ой гуде,
Дрібний дощик іде.
Журилася чорнявая
Хто додому заведе.
Обізвався козаченько,
На солодкім меду:
Я додому заведу.
Бо лихого мужа маю,
Буде бити - точно знаю.
Буде бити, ще й лаяти,
До Дунаю відганяти.
Ой сини мої, соколи мої
-Ой сини мої, соколи мої,
А дочки голубочки,
Ой як я буду та й помирати
Зійдіться докупочки.
А сини прийшли, радоньку радять,
Як матір поховати,
А дочки плачуть, світа не бачать:
Ой мати ж наша, мати,
Ой де тебе узяти?
Ой чи купити, чи заробити?
Тяжко тебе ховати.
Невістки прийшли, ради не радять,
Як матір поховати:
Винесли тіло з хати.
Рецепієнт: Дрозда Олена Іванівна;
Народилася 25.08.1951 року
Ідуть дні за днями, літа за літами,
Літа ж молодії, жаль иені за вами. (2)
Літа ж молодії, де ж ви полинули,
Чи в вогні згоріли, чи в морі втонули? (2)
Як в морі втонули, припливіть близенько,
Як в вогні згоріли, то болить серденько. (2)
Запрягайте коні, коні воронії,
Запрягайте, доганяйте літа молодії. (2)
Як рушили, та й догнали на кленовім мості:
Було літа шанувати, ще й здоров’я свого. (2)
Не вернемось, не вернемось, було шанувати,
Було ж тоді літ молодих так не марнувати. (2)
В руках коня вожу.
Через рідну неньку,
Нежонатий ходжу.
Через рідну неньку,
Через рідні сестри,
Не можу Марусю,
До дому привести.
- Зозуленько моя,
Де ж ти літала?
Чув я про тебе,
Що прострілена.
Якби на рилі,
То не жаль мені,
А так на горі,
В шовковій траві.
- Дівчино ж моя,
Де ти гуляла?
Чув я про тебе,
Що й заручена.
Якби в чужині,
То не жаль мені,
А так на селі,
Ще й сосід мені.
До мене ходив,
Зі мною дружив.
Дівчину мою
У мене відбив.
У моїм саду,
Криниця була.
Дівчина ж моя,
Воду там брала.
Не роби сліда.
Я з тої тоски,
Зкопаю стежки.
Забий перелаз
Це останій раз.
Дівчино ж моя,
Любов первая,
Незабутая.
Врізала пальчик, та й больно
Зелений листочок не гоїть, не гоїть.
Поцілує милий загоїть.(2 р.)
Ой що то за хлопець, як зветься,
Що до мене так гарно сміється.
Я б його любила душею, душею,
Лиш би назвав мя своєю.(2 р.)
Зелений листочок не гоїть, не гоїть.
Поцілує милий загоїть.(2 р.)
Кину я ключі в воду
Кучерявая вербичка
На яр похилилась.
Чи ти, милий, такий гарний,
Що я так влюбилась.(2 р.)
Влюбилась я дуже рано,
До шістнадцяти годов.
Не одну я ніч не спала
До дванадцяти часов. (2 р.)
А в першім часі я заснула.
Сниться мені такий сон:
Сняться мені карі очі,
Сниться мені милий мой. (2 р.)
Ой кину я ключі в воду,
Нехай покупаються.
Дам я милому свободу,
Нехай нагуляється. (2 р.)
Кучерявая вербичка
Кучерявая вербичка
На яр похилилась.
Чи ти, милий, такий гарний,
Що я так влюбилась.(2 р.)
Соціально-побутові пісні
Рекрутські, солдатські пісні:
Рецепієнт: Дрозда Олена Іванівна;
Народилася 25.08.1951 року
Ой заплакала солдатська мати
Ой заплакала солдатська мати,
Ой там заплакала, ой там заридала:
Любила, кохала, в солдати віддала.
Де б’ють барабани, де б’ють, вибивають,