Проблема походження мови

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди »

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему «Проблема походження мови»

 

 

 

Підготувала студентка групи А-15

Фараон Поліна

 

 

 

 

 

 

 

 

Переяслав-Хмельницький

2012

 

Зміст

Вступ

1.Гіпотези походження  мови:

1.1. Релігійні гіпотези;

1.2.Гіпотеза людей – винахідників мови:

• Антична гіпотеза

1.3. Гіпотези Нового Часу( XVII-XIXст.):

• Звуконаслідувальна гіпотеза;
• Вигукова гіпотеза;
• Гіпотеза трудових вигуків;
• Гіпотеза ручних жестів
• Гіпотеза Фрідріха Енгельса або трудова;

1.4. Теорія моногенезу:

• Гіпотеза походження всіх мов від єврейської чи шумерської;

Висновок

Бібліографія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   Сьогодні важко собі уявити життя без спілкування. Кожного дня ми спілкуємось з людьми завдяки тому, що знаємо мову, певні її норми і правила,використовуємо величезну кількість знаків(вербальних, невербальних, символічних). Людство користуючись мовою, в більшості випадків, не задумується над такими питаннями: Як виникла мова?чи хто і де її створив?Чим була зумовлена її поява?Чому саме людина володіє мовою?

   Насправді проблема походження мови вже давно цікавить дослідників. Вони розглядають 2 аспекти цієї проблеми:

1)Виникнення саме конкретних  мов;

2)Походження мови як  засобу спілкування;

   Вважається, що мова з'являється разом з людиною і властива тільки людині. Дійсно, людська мова могла виникнути за наявності тієї фізіологічної організації, яка є у людини, що і відрізняє її від тварин. До особливості людського організму, важливою для розгляду даного питання, відносять здатність до виголошення членороздільні звуків. 
Звуки в тваринному світі використовуються для вираження почуттів - болю, страху, люті, для залякування, як засіб принаджування особин протилежної статі і т.п. Однак ці звуки не є членороздільні, оскільки «членороздільність мови є, перш за все, здатність висловлювання розділятися для нашого сприйняття і свідомості на частини, найдрібнішими з яких є усвідомлювати окремо в сприйнятті і вимові звуки мови. Членороздільна мова вироблялася на протязі значного періоду часу, коли органи травлення і дихання спеціалізувалися для виконання ще однієї функції - виробництва звуків мови. Здатність до членороздільної мови пов'язана не тільки з пристосуванням органів до виробництва звуків, але і з розвитком мозку, оскільки членороздільність передбачає співвіднесення окремих звуків, звукових комплексів з вмістом.

   У з’ясуванні того,як виникла у людей потреба спілкуватися, не можна спиратися на знання історії виникнення різних конкретних мов,якими б давніми вони не були. Адже історія мертвих чи живих мов нараховує всього кілька тисячоліть. Від часу зародження людської мови нас відділяє щонайменше кілька десятків тисяч років . виходячи з цього зрозуміло, що від «первісної » мови ніяких реальних залишків, що підлягали б вивченню, немає.

   Але ж якою була ця «первісна» мова? Мабуть, вона виступала як засіб регулювання спільної трудової діяльності в складався людському колективі. «Свідомість» первісної людини закарбовує не стільки предмети навколишнього середовища в сукупності властивих їм ознак, скільки «здатність цих предметів« задовольняти потреби людей. 
«Природна матерія» первісної мови теж була глибоко відмінна від «матерії» сучасних мов і, безсумнівно, крім звукових утворень широко використовувала жести. У типового неандертальця нижня щелепа не мала підборіддя виступу, і порожнини рота і зіву були в сумі коротше ,ніж у сучасної дорослої людини. Це говорить про досить обмежених можливостях освіти достатньої кількості різних звуків.

   Антропологи і археологи розкопуючи давні поховання не зможуть знайти згадки про «первісну» мову(Ще в XVIII в. французький вчений Шарль де Бросс писав: «Первісної мови не можна знайти ні в історії, ні в переказах, ні в граматиках»). Тому що вона не зафіксована писемністю, так як  писемність з’явилась значно пізніше.

   Щодо конкретних мов, то їх історія встановлюється за писемними пам’ятками, що дійшли до наших часів. На основі їх вивчення дослідники мають змогу приблизно встановити час та місце виникнення. Цим питанням займається часткове мовознавство. Загальне ж мовознавство досліджує дану питання як соціальне явище взагалі.

 

 

 

 

1. Гіпотези походження мови.

   Історія мовознавства засвідчує, що людство здавна цікавилося тим, як

виникла мова, що зумовило появу різних гіпотез. Кожна з них по-своєму цікава та пізнавальна, але жодна не може бути достеменно підтверджена фактами через величезну віддаленость подій у часі. Вони залишаються гіпотезами, оскільки їх не можна ні спостерігати, ні відтворити в експерименті.

   Всі гіпотези групуються залежно від того, яка природа тих сил або причин, які викликали до життя мову. "Матеріал" же, з якого будувалася звучна мова, майже у всіх авторів зводиться до декількох форм: звуки, що породжуються речами і людьми. У переході від них до членороздільної мови може брати участь жест і міміка. Отже, виділяють:

1. Релігійні гіпотези.

   В уявленнях народів, що населяють Азію та Індостан, мова була створена божественним началом. У деяких збережених писаннях відзначали, що мову створили мудреці під заступництвом бога. Так, в індійських ведах говориться, що установником імен є бог – загальний ремісник і "пан мови". Він давав імена іншим богам, а імена речам надавали люди – святі мудреці. У біблійній легенді це питання має протиріччя, бо спершу зазначається, що Бог, творив силою слова, а потім пишеться, що Бог, творив «мовчки» (хоча в перші три дні він створив сушу, ніч, день, воду і сам їх назвав), а потім привів до Адама всіх тварин і надав йому право називати їх. Проте виникає сумнів: якщо бог всемогутній , то чому він не міг сам встановити всі імена і довірив настільки відповідальну справу Адаму?

   Аріaнський єпископ Евномій (IV ст.) стверджував: спочатку бог створив всі імена, а потім відкрив їх людям. Йому заперечував Григорій Нісський - візантійський богослов, один з отців християнської церкви. Він говорив, що бог наділив людей лише здібністю до мови, а вони спожили її для найменування речей.

   Відповідно до «Корану» Адам був створений Аллахом із пороху і «глини, що звучала»… «Вдихнувши в Адама життя, Аллах навчив його іменам всіх речей і цим підніс його над ангелами» (2:29).

Ідея божественного, або чудесного, походження мови прожила достатньо довго, аж до XIX ст.

2. Гіпотеза людей – винахідників мови:

• Античні гіпотези.

   Підвалини сучасних теорій походження мови заклали давньогрецькі філософи. За поглядами на походження мови вони розділилися на дві наукові школи: прихильників «фюсей» та прихильників «тесей». Перші дотримувались думки про природне походження назв предметів, вважаючи, що імена дані від природи, оскільки перші звуки відображали речі, яким відповідають імена. Їхні опоненти говорили, що назви були встановлені за угодою, домовленістю між людьми. 

  Наступна теорія  належала представникам філософської школи стоїків,які теж вважали, що імена виникли від природи, але якщо одні з перших слів були звуконаслідувальними, то інші звучали так, як вони впливають на почуття. Напр., слово мед звучить приємно, так як мед смачний, а хрест - жорстко, тому що на ньому розпинали людей.

Прихильником встановлення імен був Платон. Аристотель вважав, що слова є знаками хвилювань душі, вражень від речей. Згідно з деякими уявленнями, назви встановлював володар або правитель. Кожен правитель в Китаї починав правління з виправлення імен.

3. Гіпотези Нового Часу( XVII-XIXст.)

• Гіпотеза звуконаслідування(ономатопоетична).

   Вона походить від стоїків і отримала підтримку у XIX чи навіть XX ст. Ця гіпотеза була започаткована ще Демокрітом(460р.до н.е.) і Платоном(427-347р.до н.е.). Її прихильником був німецький філософ Готфрід Лейбніц (1646-1716). Він стверджував, що мова виникла з наслідування звуків природи(відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води), і розділяв звуки на сильні, галасливі (наприклад, звук «р») і м’які, тихі (наприклад, звук «л»). Завдяки наслідуванню враженням, які на них виробляли речі і тварини, виникли й відповідні слова («рик», «ласка»). Але сучасні слова, на його думку, відійшли від первісних звучань і значень.Він це пояснює тим, що в мові є багато випадкового . Прикладом випадкового в мові, служaть нaзви хижих тварин (lelion 'лев', le lynx 'рись', le loup 'волк1), що мають м'який і короткий звук 1. Перенесення цього звучання нa хижаків могло статися через посередництво словa laut 'швидкість', в якому звук 1 нa місці і значення якого може бути пов’язане зі швидкістю цих хижаків.

Вже у XIXст. Звуконаслідувальну гіпотезу підтримував Вільям Уїтні(1827-1894).

   Також Ч. Дарвін в книзі "Походження видів" вказував на можливе походження мови шляхом звуконаслідування.

   Іронічно цю гіпотезу прозвали «теорією «гав-гав». 

   Прийняти таку гіпотезу неможливо, бо згідно з нею мова виникла випадково, а не за необхідністю, тому існування суспільства для її виникнення не є обов’язковим. Однак , Заперечувати звуконаслідувальні слова в мові не можна, але думати, що таким механічним і пасивним чином виникла мова, було б зовсім неправильно. Мова виникає і розвивається у людини спільно з мисленням, а при звуконаслідуванні мислення зводиться до фотографії. Спостереження над мовами показує, що звуконаслідувальних слів більше в нових, розвинених мовах, ніж в мовах більш примітивних народів. Це пояснюється тим, що, для того щоб «звуконаслідувати», треба досконало вміти управляти мовним апаратом, а первісна людина цього ще не вміла.

• Вигукова гіпотеза(емоційна, довільних вигуків чи гіпотеза афекту).

   Походить  від епікурійців(IV-IIIст. до н.е.), противників стоїків. Вони вважали, що виникнення мов зумовлене не природною потребою людини виражати звуками свій душевний стан. Цю точку зору підтримував у XVIII ст. Ж.-Ж. Руссо і сформулював таке значення цієї гіпотези. Вона полягає в тому, що первісні люди інстинктивні тварини крики перетворили на «природні звуки» - вигуки, що супроводжуються емоціями, звідки нібито і утворилися  всі інші слова. В Росії вигукову теорію відстоював Д.М.Кудрявський.  
   Вигуки входять у словниковий склад будь-якої мови і можуть мати похідні слова, як у російській мові: ax, ox і ахати, охати і т. п. Але знову ж таких слів дуже небагато в мовах і навіть менше, ніж звуконаслідувальних. Крім того, причина виникнення мови, прихильниками цієї теорії зводиться до експресивної функції(тобто причина в індивідуальному душевному стані людини).Виникнення мови, за цією теорією, є випадковим явищем(хоча зрозуміло, що жодна дитина не заговорить, доки не опиниться серед мовців). Крім того, дана теорія припускає наявність «людини без мови», який прийшов до мови через пристрасті та емоції.

• Гіпотеза трудових вигуків

Ця гіпотеза виникла в другій половині XIXст. Була висунута вульгарними матеріалістами  Людвігом  Нуаре і  Карлом Брюхером. За цією гіпотезою, інстинктивні вигуки супроводжували колективну працю. Спочатку вони були мимовільними, поступово перетворилися на символи трудових процесів. Первісна мова була набором дієслівних коренів.

Але ці «трудові вигуки» лише засоби ритмізації праці. Вони нічого не виражають. На думку О.О.Реформатського, ці вигуки не мають жодної мовної функції: ні комунікативної, ні експресивної, ні номінативної. Насправді таке розуміння мови є біологічним, а не соціальним.

• Гіпотеза ручних жестів

Підтримувалась російським вченим Миколою Яковичем Марром, Етьєном Кондільяком, Жаном Жаком Руссо і німецьким психологом і філософом Вільгельмом Вундтом (1832-1920), який вважав, що мова утворюється довільно і несвідомо. Спочатку в людини переважали фізичні дії (пантоміма) трьох видів: рефлекторні, вказівні та образотворчі. Рефлекторним рухам, що виражають почуття, пізніше відповідали вигуки. Вказівним і образотворчим, які дають уявлення про предмети і їх контури, відповідали корені майбутніх слів.Тобто, за допомогою звуків виражали почуття, а за допомогою жестів-уявлення про предмети. Як доказ цієї гіпотези наводять факт існування мови жестів у наш час.

   Мову жестів використовують багато  племен. Австралійське плем’я аранда має 450 жестів, серед них є і такі, що виражають абстрактні поняття. Мовою жестів користуються, тоді, коли заборонено говорити. Так, вдови австралійського племені варрамунга повинні цілий рік мовчати, тому вимушені спілкуватися за допомогою жестів.

Якщо оцінювати в загальному, то в процесі трудової діяльності функції руки – комунікативна і маніпуляторна – вступали в конфлікт, тобто людина не могла одночасно користуватися рукою і для спілкування, і для праці, тому вона була замінена звуковою мовою, але повністю не витіснена.

 

• Гіпотеза походження мови Фрідріха Енгельса або трудова гіпотеза

   Вперше ця теорія була викладена у дослідженні Ф.Енгельса «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину». Гіпотеза полягає в тому, що існує нерозривний внутрішній зв'язок розвитку трудової діяльності первісного людського колективу, розвитку свідомості (і взагалі психіки) формується людини і розвитку форм і способів спілкування. Спілкування розвивається (і потім виникає мова) як необхідний наслідок розвитку виробничих та інших суспільних відносин у трудовому колективі - у людей з'являється що сказати один одному - і в той же час служить опорою для виникнення вищих форм психічного відображення, для складання людської особистості.