Фразеологізмів у прозових творах Євгена Гуцала

І все ж таки у структурно-семантичному плані  фразеологічні одиниці є складнішими утвореннями, ніж слово.

Зовнішньою ознакою, яка вирізняє ці лінгвістичні  одиниці, є цілооформленість слова і нарізно оформленість фразеологізму. Складові частини слів-морфем не є самостійними одиницями мови, не існують поза оболонкою слова, компонентами фразеологічних  одиниць є цілі слова з властивими їм формами словозміни, що здатні функціонувати і поза фразеологічним зворотом[7,с.24].

Лексичне значення слова і фразеологічної одиниці теж неадекватне, хоч дещо спільне є.

Виражаючи певне логічне поняття, переважна більшість типів фразеологічних одиниць, функціонально співвідносних із словом, відзначається більшою конкретністю значення. Крім того, значення фразеологічних одиниць , частіше ніж у словах, супроводжуються різними образними характеристиками. Фразеологічні одиниці є у порівнянні з словами, як правило, виразнішими з емоційно-експресивного погляду (посваритися і розбити горщика).

Далеко не всі фразеологічні одиниці семантично співвідносяться зі словом при відчутній, здавалось би, їх близькості. Іноді неможливо передати значення фразеологізму одним словом (між Сціллою і Харібдою; точити зуби; піймати облизня і под.) [2,с45].

Хоч фразеологічні одиниці генетично і за формою є словосполученнями чи реченнями, вони якісно відрізняються від синтаксичних одиниць тим, що відтворюються як цілісні структури, а не будуються щоразу за певними синтаксичними моделями, як вільні словосполучення чи звичайні речення .

Фразеологічним одиницям, як і синтаксичним, властиве варіювання структури, але можливості його у сфері фразеологічних одиниць усе ж значно менші.

Фразеологічні одиниці типу речень теж семантично відрізняються від аналогічних регулярних синтаксичних одиниць вони мають стабільне значення. У звичайних синтаксичних одиницях значення з'являється у процесі спілкування і створюється волею мовця, який комбінує слова згідно із правилами їх семантичної поєднуваності і за законами граматики. Значення фразеологічних одиниць-речень, вироблене у загальнонародному вжитку, не створюється щоразу, а лише відтворюється мовцями. В основі цього єдиного стабільного значення у стійких фраз лежить не поняття, а інші форми мислення, наприклад, судження (У сім'ї не без виродка).

Порядок слів у фразеологічних одиницях більш сталий, ніж у регулярних синтаксичних одиницях[4,с13].

Не всі типи фразеологічних одиниць, як це вже згадувалося вище, мають однакові ознаки. Це ускладнює вироблення єдиного визначення і послідовної класифікації їх.

Фразеологічною одиницею звичайно називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мові за традицією, автоматично. Фразеологічна одиниця виступає як явище соціально зумовлене, апробоване спільною свідомістю носіїв мови.

Це визначення відтіняє найістотніші риси фразеологічних одиниць — відтворюваність у процесі спілкування, цілісність значення і «надслівність». Критерії дослівної неперекладності, незмінності складу, еквівалентності слову, метафоричності, експресивно-емоційного забарвлення тощо, по-перше, не притаманні усім фразеологічним зворотам, а по-друге, не допомагають розрізняти фразеологічні і нефразеологічні одиниці мови.

За визначеними ознаками до фразеологічного складу мови можуть бути зараховані найрізноманітніші з погляду семантики граматичної структури одиниці. Такі розуміння фразеологічної одиниці (і відповідно — об'єкта фразеології) знаходить усе більшу підтримку в мовознавстві: «Прихильники так званого вузького розуміння фразеології,— пише М. М. Шанський,— вважають, що при такому підході класичні фразеологізми розчиняться в найрізноманітніших за своїм характером стійких комбінаціях знаків, і тому пропонують звести фразеологію до самих тільки ідіом[12,с.45]. Але структурно-граматична і семантична багатоманітність фразеологічних зворотів — зовсім не підстава для дискримінації їх окремих (й дуже численних і вживаних!) розрядів. Властивість відтворюваності (і в той же час «надслівності») відносить усі їх до того самого класу мовних одиниць; що ж до класу, то він завжди складається із цілого ряду видів. І ось, класифікуючи видові відміни, треба не змішувати різних явищ. Якщо ж структурно-граматичну і семантичну багатоманітність однорядних за більш загальною ознакою мовних фактів уважати підставою для віднесення їх до різних класів, то доведеться відмовити в «слівності» і багатьом словам. Адже у структурно-граматичному і семантичному відношенні слова стіл, доброзичливість, писати, чорний, диван-ліжко, п'ятсот, при, лише, здається, ох!, мовляв, світає, ось і т. ін. відрізняються одне від одного ніскільки не менше, ніж фразеологічні звороти клеїти дурня; "І ти, Брут!»; вовків боятися — в ліс не ходити; заклятий ворог; сліпа кишка; підрядне речення і т. ін.».

Фразеологічні одиниці, функціонально співвідносні зі словом (напр., брати гору — перемагати; прикусити язика — замовкнути; замилювати очі — обманювати; виводити на чисту воду — викривати; вільний птах — незалежний; за тридев'ять земель — далеко; кури не клюють — багато і под.), визнають за об'єкт фразеології прихильники обох поглядів. Суперечки точаться навколо сталих утворень, які мають назву прислів'я, приказки і крилаті вислови типу фраз. Не всі дослідники вважають також за доцільне залучати до розгляду у фразеології складені найменування термінологічного фонду[7,с.34].

1.3.Системні відношення у фразеології

У фразеології, як і в лексиці, спостерігаються системні зв'язки, тобто фразеологічна одиниця може вживатися в кількох значеннях, вступати в омонімічні, синонімічні, антонімічні відношення. На відміну від слів, багатозначність фразеологізмів обмежена і має свої специфічні особливості, які обумовлюються ступенем семантичної цілісності, структурно-семантичною залежністю окремих компонентів стійких словосполучень. Наприклад, крутити голову може означати: 1) захоплювати кого-небудь, закохувати і 2) збивати з пантелику, говорити неправду: «Чи захоче Тоня із ним дружити?.. Адже їй одне задоволення — крутити голови хлопцям...» (О. Гончар); «Мені теж довго голову крутили з пасікою» (М. Стельмах). Критерієм розрізнення значення фразеологізму є словесне і фразеологічне оточення, в якому значення фразеологізму конкретизується[13,с23]

Омонімія у фразеології менш поширена, ніж полісемія, адже більшість фразеологічний одиниць в українській мові однозначна. Сама суть фразеологізму полягає в тому, щоб мінімальною кількістю слів відтворити глибину явища, факту. Фразеологічні вислови (прислів'я, приказки, крилаті слова, порівняння) переважно однозначні: біла ворона; як дві краплі води; хто високо літає, той низько сяде. Тому значення фразеологічних одиниць може змінюватися тільки під впливом контексту. Саме мовне оточення дає можливість виявити у фразеологізмі землі під ногами не чути кілька значень, наприклад: 1) втікати, 2) бігти, 3) у розпачі йти, 4) бути молодим, бадьорим.

Синонімія у фразеології тісно пов'язана з багатозначністю, яка є однією з причин появи фразеологічних синонімів. Фразеологічні синоніми — це ряд фразеологічних висловів, які, виражаючи одне і те ж поняття, відрізняються один від одного експресивно-змістовими відтінками або тим, що належать до різних функціональних типів мовлення. Напр.: старанно працювати — засукавши рукава (інтенсивно), не покладаючи рук (невтомно), у поті чола (тяжко заробляючи)[15,с.56].В ролі домінанти тут виступає окреме слово або вільне словосполучення, бо кожний фразеологізм має вже в собі заряд експресії. Семантичні відмінності між членами синонімічного ряду можна легко виявити. Багаточленні синонімічні ряди утворюють прислів'я та приказки. Наприклад, із значенням «діти схожі на батька»: який батько, такі його й діти, яке дерево, такі його квіти; яка хата, такий тин, який батько, такий син; які мамка й татко, таке й дитятко; яка мама, така сама; яке дерево, такий клин; яке коріння, таке й насіння; яке зіллячко, таке і сім ячко; яка щепа, така яблуня; яка яблунька, такі й яблучка та ін. Можливе використання синонімічного ряду в художньому чи публіцистичному творі. Так, у М. Стельмаха: «На другий день уже було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув. Тому дід зауважив, що я одчайдух і весь удався в нього, а мати сказала, що в оглашеного. Після цього ми з дідом пере зирнулись, усміхнулися, мати посварилась на мене кулаком, а бабуня вирішила повести свого безклепкого внука до церкви. Там я мав і покаятись, і набрати ся розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, але й дорослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губились ключі від розуму, не баняк, у голові літали джмелі, замість мозку росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п 'яти і на в’язах стирчала макітра...» [9,с345].

Фразеологічні синоніми треба відрізняти від фразеологічних варіантів. Під фразеологічними варіантами розуміються різновиди фразеологічних одиниць, які є тотожними за значенням, стилістичними й синтаксичними функціями, але частково відрізняються лексичним складом або порядком слів: стенати (знизувати) плечима; взяти гору (верх); брати (взяти, вбрати, забрати) в шори; кров пити (смоктати); тоді, як мертвий оживе (з гробу підніметься); в одну дудку грати і під одну дудку грати та ін.

Іноді фразеологізми настільки розходяться за своїми значеннями, що стають антитезою один до одного: метати (кидати) очима блискавки означає 1) сердитись, гарячкувати і 2) кокетувати. До антонімічності може привести заміна одного з компонентів, який утворює центр фразеологізму: зіп'ястися (стати) на ноги і з ніг звалитись (упасти); (зникнути) як крізь землю провадитись і (з'явитися) як із землі виринути[14,с.45].

У фразеологізмах-антонімах зіставляються протилежні якості чи властивості: хоч сядь та й плач, хоч стоя реви; чуже бачить і під лісом, а свого не бачить і під носом. Вказується на трудність дії (на стіну дертися; лікті гризти; потилицю чухати) або реальну неможливість її (побачиш, як свої вуха; відбудеться тоді, як рак свисне; як мертвий оживе та ін.). Іноді поєднуються антонімічні слова за допомогою сурядних сполучників: або пан або пропав; ні в тин ні в ворота; ні богу свічка ні чорту кочерга. Деякі фразеологізми будуються на протиставленні, що підсилюється запереченням однієї з властивостей: не все те золото, що блищить; не хвалися язиком, а хвалися ділом; не хвали день до вечора; не кричи, а ліпше навчи[14,с.56].

1.4. Класифікація фразеологічних одиниць як лінгвістична проблема

Фразеологічні словосполучення, співвідносні зі словом, є носіями понять. Вони виконують номінативну функцію, тобто визначають:

• предмети – поле бою, поле діяльності, дар слова;
• дію, стан – жити на широку ногу, брати верх;
• ознаки дії – на швидку руку, від голови до ніг;
• порівняння – як дві каплі води, як у воду впав.

У структурі речення такі фразеологічні словосполучення  виступають як єдиний член речення[7,с.34].

Фразеологічні словосполучення, співвідносні з реченнями, виражають судження і є носіями моралі.

Фразеологічні одиниці мають багато різновидів. Одностайної думки щодо виділення і класифікації фразеологічних одиниць у вчених немає . Одні вчені відносять до фразеології лише особливі фразеологічні сполучення, так звані лексично нерозкладні словосполучення, значення яких не випливає і з значення окремих слів, які не перекладаються дослівно на іншу мову. Інші вчені відносять до фразеологічних одиниць також прислів’я, приказки, професійні вирази, стійкі формули і звороти наукових понять, афоризми,крилаті слова, вирази та звороти з античної літератури, біблійні та євангельські вирази[7,с.56].

Класифікація і поділ фразеологічних одиниць на окремі групи у різних авторів різні. Вичерпної класифікації фразеологічних одиниць чи стійких словосполучень ще немає. Проте, широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, опрацьована академіком В.В.Виноградовим на ґрунті синтаксичних ідей О.О.Шахматова з урахуванням наслідків досліджень швейцарського стиліста  Ш. Баллі[12,с.56].

В основу фразеологічної теорії акад. В.В.Виноградова покладено спостереження  за видозмінами значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразо творення.

Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з’єднаності  і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників – компонентів.

Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три типи фразеологічних одиниць – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення[6,с.91].

Фразеологічні зрощення

Фразеологічними зрощеннями називаються стійкі, абсолютно неподільні і нерозкладні фразеологічні одиниці, які сприймаються в даний момент розвитку мови як єдине семантично неподільне ціле і зміст яких не залежить  від лексичних значень їх компонентів. Фразеологічні зрощення називаються також ідіомами.

Приклади фразеологічних зрощень:  набити руку, віч-на-віч, нога в ногу, собаку з’їв, проти рожна і т. ін[6,с.92].

Ідіоматичні вирази звичайно не перекладаються дослівно на інші мови.

В основі ідіоматичних виразів лежать конкретні уявлення, які сприймаються узагальнено. Загальний смисл ідіоматичних виразів не співвідносний із значенням окремих слів, з яких вони  складаються. Значення цілого в ідіоматичному виразі не випливає із значень  його компонентів. Семантична незалежність слів в ідіоматичному виразі втрачається цілком. У зв’язку з перетворенням вільних словосполучень ідіоми різко змінюється і їх лексичне значення . Наприклад, вислів набити руку – набути вміння в будь-чому, вираз собаку з’їв – він майстер. Акад. В.В.Виноградов розрізняє такі чотири типи фразеологічних зрощень:

1.Фразеологічні зрощення, до складу яких входять слова, що виявляють своє лексичне значення лише в даному вислові: попасти впросак, розпускати нюні, розводити теревені.

2.Синтаксично неподільні  фразеологічні зрощення , в складі  яких є граматичні архаїзми: притча  во язицєх та ін.

3. Лексичне неподілені фразеологічні зрощення, які виражають різні емоції: от так клюква, чого доброго;

4. Фразеологічні зрощення, які становлять таку єдність, що лексичне значення окремих  компонентів не впливає на  сприйняття цілого: сидіти на  бобах; попасти пальцем у небо; товкти воду у ступі; нагнати на слизьке; утерти носа[6,с.92].