Фразеологізми у романі Ліни Костенко "Берестечко"

 

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В РОМАНІ

ЛІНИ КОСТЕНКО «БЕРЕСТЕЧКО»

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ ….………………………………………………………………..……............4

Розділ І. Фразеологізми в романі Ліни Костенко «Берестечко»: семантичний аспект.…………………...………………………………….…….....7

1. Класифікація фразеологізмів………………………………….……………......7
2. Джерела фразеологізмів…………………………………………………….…..9

Розділ ІІ. Граматична структура фразеологізмів, ужитих у романі «Берестечко»………………………………………………………………..….......12

2.1. Співвіднесеність фразеологізмів з частинами мови……………..…………..12 

2.2. Фразеологічні одиниці із структурою словосполучення і речення…..…….14

Розділ ІІІ. Системні зв’язки у фразеологічній сфері роману Ліни

Костенко……………………………………………………………………………16

3.1. Фразеологічні синоніми……………………………………………….………16

3.2. Явище антонімії та омонімії……………………………..................................19

Розділ ІV. Стилістичні функції фразеологізмів у романі Ліни Костенко….23

4.1. Стилістична диференціація фразеологізмів ..……………………………..…23

4.2. Стилістичні функції  фразеологічних одиниць..……………………..…........24

Висновки…………………………………………………………………………...28

Список використаних джерел.………………………………………………......30

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Українська мова багата на виражальні засоби, які дають  змогу створити образ,  відтворити  пейзаж,  історичну  добу, передати  переживання,  радість  і смуток, возвеличити людину, засудити й викрити її негативні риси. Серед  численних  слів-синонімів,  антонімів,  метафор,  які  роблять  мову гарною  та  образною,  гнучкою  та  експресивною,  передають  найменші  порухи нашого серця, виділяються стійкі сполуки – фразеологізми, що виражають думки й сподівання мовців,  їх побут,  історію, культуру, єднають цілі покоління,  народи. 

Фразеологізми  –  це  невичерпні  мовні  джерела,  які  живлять мовлення  будь-якої стильової  зорієнтованості, наповнюючи його глибиною, надають художнього звучання, лексичної й синтаксичної витонченості, довершеності. Вони фіксують найтонші відтінки думок, почуттів,  найрізноманітніші  якості  мовлення  людей,  надають  йому виразності, національного колориту.

Становленню фразеології  як галузі лінгвістики сприяли ґрунтовні дослідження східнослов’янських мовознавців М. В. Ломоносова, Ф.І.Буслаєва, О. О. Потебні, І. І. Срезневського, Ф. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова.      Розробка  й  обґрунтування  теоретичних  основ фразеології  тісно  пов’язані  з іменами  Є. Д.  Поливанова,  В. В.  Виноградова,  Б. О.  Ларіна,  С. І.  Ожегова, О. І. Єфімова, Н. М. Амосової. Праці цих лінгвістів стимулювали дослідницьку роботу відомих сучасних фразеологів, а саме: М. М. Шанського, О. М. Бабкіна, О. С. Ахманової, Л. І.  Ройзензона, О. В. Куніна,  І. К. Білодіда, П. Й. Горецького,  В. С. Ващенка,  М.В. Олефіренко, Г.М. Удовиченка, І. Г.  Чередниченка, Л. С. Паламарчука, Л. Г. Скрипник, А.П. Коваль та ін.  Доробок цих науковців важко переоцінити.

В останні роки фразеологія  розвивалась досить активно. В українському мовознавстві  з’явилась  низка  досліджень,  у  яких,  зокрема, були висвітлені  суттєві питання класифікації фразеологізмів,  їхньої  структури, семантики, стилістики, перспективи розвитку фразеологічних одиниць в мові.

У писемному й  усному мовленні фразеологізми  використовуються  з особливою комунікативною метою, слугують засобами почуттєво-емоційного й колективно  усвідомлюваного висловлення,  сприяють  увиразненню  мови,  оригінальності та лаконічності думки тощо.

Володіння скарбами фразеології забезпечує письменникові можливість достовірно передати особливості історичної доби, відтворити характери героїв твору, зробити цей твір справжнім документом  відповідної епохи. Таким документом справедливо можна вважати історичний роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко».

В арсеналі образних мовних засобів роману чи не основне місце  займають саме фразеологізми, які є не тільки ознакою народності цього твору, а й засвідчують віртуозне володіння письменницею цим складним мовним матеріалом, використаним нею для створення відповідного історичного контексту, розкриття нюансів людських переживань тощо.

Питання дослідження мови роману, його фразеологічного багатства є актуальним і, на нашу думку, потребує більш глибокого й детального розгляду. Тема нашої науково-дослідницької роботи – «Фразеологізми в романі Ліни Костенко «Берестечко».

Метою роботи є комплексне дослідження фразеологізмів у романі Ліни Костенко «Берестечко».

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:

1. Виділити в тексті фразеологізми, дослідити їх лексичне значення та  походження.

2. Класифікувати фразеологічні одиниці за чинною в українському мовознавстві системою.

3. Дослідити явища синонімії, антонімії, омонімії ужитих у творі фразеологізмів.

4. Визначити стилістичні  функції фразеологічних одиниць.

Об’єкт дослідження  — фразеологізми, ужиті в тексті роману Ліни Костенко «Берестечко». Мовні особливості фразеологізмів,  закономірності їх уживання та функціонування в романі Ліни Костенко – предмет розгляду. Джерельною базою є історичний роман «Берестечко», матеріали досліджень учених-мовознавців з означеної проблеми.

У процесі роботи з мовним матеріалом було використано такі методи: вивчення лінгвістичної літератури з досліджуваної проблеми; аналіз тексту роману Ліни Костенко «Берестечко»; статистична обробка вжитого у творі фразеологічного матеріалу, а також описовий метод. Було застосовано такі прийоми: контекстуальний, аналітичний, порівняльний, прийом класифікації.

Актуальність  роботи зумовлена практично повною відсутністю матеріалів щодо дослідження особливостей мови роману Ліни Костенко «Берестечко», зокрема вживання в ньому фразеологізмів.

  Наукова новизна роботи полягає в здійсненні комплексного аналізу й класифікації фразеологізмів, ужитих у тексті роману Ліни Костенко «Берестечко». 

Практичне значення дослідження визначається тим, що матеріал роботи може бути застосований у процесі вивчення роману, зокрема теми «Мова роману Ліни Костенко «Берестечко» в шкільному курсі української літератури (на уроках позакласного читання), а також під час поглибленого вивчення фразеології в шкільному курсі української мови.

Робота складається зі вступу, основної частини, яка містить 4 розділи, висновків, списку використаної літератури.

Обсяг дослідження – 32 сторінки, список використаних джерел становить 32 найменування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ У РОМАНІ ЛІНИ КОСТЕНКО «БЕРЕСТЕЧКО»: СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

 

 

1.1. Класифікація фразеологізмів

Сучасна мовознавча наука визначає фразеологізми як лексико-граматичні єдності двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично [25; 135]. Вони становлять глибинний шар народного мовлення, розкривають певні особливості побуту народу, його вірувань і звичаїв, оцінювальних суджень.

Фразеологічні звороти є важливим елементом системи номінативних засобів української літературної мови. У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікації. За семантичною злитістю компонентів розрізняють: а)фразеологічні зрощення, б) фразеологічні єдності, в) фразеологічні сполучення (класифікація В. Виноградова), г) фразеологічні вислови (за класифікацією М. Шанського). Л. Булаховський класифікує фразеологізми за джерелами походження, С.Гаврин систематизує фразеологічні одиниці у функціональному аспекті; класифікація Б. Ларіна відбиває етапи розвитку й перебудови первісних вихідних словосполучень.

Найбільшого поширення  набула в науці про мову класифікація на семантичній основі, за якою фразеологічні зрощення (ідіоми) розглядаються як абсолютно неподільні, нерозкладні словосполучення, значення яких не залежить від їхнього лексичного складу. Мабуть, лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм утворення таких стійких сполук. У значенні цих фразем немає ніякого, навіть потенційного зв’язку із значенням їхніх компонентів: «Щоб у тих болотах мені жаба цицьки дала» [10, 19], жаба цицьки дасть – пропасти, загинути [26, 185]; «Я скоріше дуба вріжу, ніж мене поставлять на коліна» [10, 47], врізати дуба – гинути, помирати [26, 179]; «Де очі позичав?» [10, 18], очей у Сірка позичити – втратити почуття сорому, честі, власної гідності [27, 140]. Використання таких словосполук збільшує експресивний фон повідомлення, вони допомагають читачеві налаштуватися на український мовно-культурний простір [32, 294]. Прикладами фразеологічних зрощень є й такі: не до шмиґи, задати хлости, проміняти славу на халяву, напосістись гамузом, тягнути лямку.

Фразеологічні єдності також семантично неподільні і цілісні, але в них цілісна семантика частково вмотивована значенням слів, що становлять фразеологізм [25; 136]. Вони також продуктивно використовуються в романі: «Від тих чуток, здається, трачу глузд» [10, 19], втратити глузд – божеволіти, переставати нормально мислити [1, 160]; «Мені ця вість була як грім із неба» [10, 152], як грім з ясного неба – несподівано, раптово, зненацька [26, 152]; «Почім хунт лиха, гетьмане» [10, 18], знати почому фунт лиха – мати яку-небудь неприємність, великий клопіт [26, 231]. Більшість із фразеологічних утворень такого типу є образними висловами; основа, на якій вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно, але всі вони підпорядковані експресивній функції. У поетичному мовленні функціональне навантаження фразеологізмів помітно збільшується [32, 294].

Прикладами фразеологічних єдностей у романі «Берестечко» є такі вирази: покинути на заріз, кипіти від люті, пахло смаленим вовком, десята вода на киселі, в’язати вузлики на пам’ять, порожня голова, соловіти від горя, вийняти серце, викинути з голови, розбивати глек, стрибати в гречку.

Оскільки фразеологічні єдності  не мають міцного поєднання слів, у них допускається поповнення іншими компонентами: надбав я пику цю криву, лукаво руки потирав, свистить моя гетьманська калита, перед ними на коліна стану, п’ятим колесом вашого воза, біда народ наш доганя.

Уживаються в романі й фразеологічні сполучення (стійкі вислови, до складу яких уходять слова, що не втратили семантичної самостійності, але мають обмежені зв’язки з іншими словами), наприклад: «Чи, може, це в тобі той вавилонський блуд, що ти їх всіх підпалюєш очима, як хтива іскра, кинута на трут» [10, 68], вавилонська блудниця – украй розпусна жінка [14, 29]; «Певно, допився до зеленого змія» [10, 63], до зеленого змія (зі словами допитися, напитися) – до нестями, дуже [1, 339]; «Куди іти? Земля обітована – вона ж під нами, наша, ось вона» [10, 142]; обітована земля – розкішний край, де панує повний достаток і злагода [27, 94]. Саме словосполук такого типу в тексті роману найбільше: учинити розгардіяш, примножувати гріхи, поставити свічку, стояти на смерть, поставити навколішки, ставити на ноги, замолити свій гріх, доживати віку, бачити на власні очі, брати шлюб, застромити ніж у спину, плести сіті тощо.

Конструкції такого типу переважно  виконують оцінну функцію, вони використовуються ментальним лексиконом як зручна ємність для збереження в малому обсязі стійкої сполуки великого обсягу інформації [32, 295].

Фразеологічні вислови та сентенції, влучні вислови видатних людей використані в романі з метою мовної характеристики головного героя твору – Богдана Хмельницького як людини високоосвіченої, культурної, як знакової історичної постаті для ментального лексикону українців, наприклад:  «Юрба у люті  - то вже не громада» [10, 114]; «Vae vicitis!» — горе переможеним! — як той заброда римлянам сказав» [10, 83]; «Як там я вчив ще змалку по-латині: Гублю себе, коли служу рабам» [10, 120]. Усі ці фразеологічні одиниці стають основою для створення романтичного й вольового образу, унікальної й неповторної особистості з властивими лише їй переживаннями, пристрастями, радощами й болями. Синтаксичні конструкції характеризуються яскравою експресивністю, суб’єктивною забарвленістю та оригінальністю.

Як ми переконалися, добір  фразеологізмів у творі диктується не тільки їх значенням, він залежить від почуттів, які хоче передати письменниця, ідей, асоціацій. Сповнюючись  експресивно-оцінними конотаціями, фразеологізми створюють своєрідний модальний план висловлень, а саме: виражають ставлення мовців до дійсності (позитивне чи негативне), передають багатобарвну гаму емоцій (зневаги, співчуття, захоплення) тощо.

 

2. Джерела фразеологізмів

Проаналізувавши текст роману «Берестечко», ми виділили близько 400 фразеологізмів. Їх лексичне значення пояснено у додатку до роботи.

Класифікацію фразеологізмів за джерелами (генетичний принцип) розробив на початку 60-х років XIX ст. Л. Булаховський. Вона включає 8 груп: 1) прислів'я та приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів; 4) цитати й образи зі Старого й Нового Завітів; 5) ремінісценції античної старовини; 6) переклади іншомовних висловів (французьких, німецьких, італійських, англійських); 7) крилаті слова російських та іноземних письменників; 8) влучні фрази видатних людей [3, 102].

У фразеологічному складі української  мови виділяють різну кількість  генетичних груп. Л. Скрипник називає: 1) питомо українські фразеологічні одиниці; 2) запозичені фразеологічні одиниці; 3) фразеологічні кальки [24, 149]. Існують й інші підходи до  класифікації. М. Я. Плющ, досліджуючи сучасну українську фразеологію, зазначає, що українська фразеологія формувалась упродовж віків, поповнюючись із таких джерел: 1) з дотепного народного мовлення (сюди входять прислів’я та приказки); 2) з виробничо-побутової сфери; 3) з висловлювань майстрів художнього слова; 4) з античної літератури; 5) з біблійних та євангельських висловів [25, 137].