Фразеологізми у романі Ліни Костенко "Берестечко"

Оцінна функція. Фразеологізми викликають у читача (слухача) певне ставлення до зображуваного, дають йому оцінку – позитивну чи негативну. Схвалення, прихильність, співчуття чи захоплення викликають фразеологічні одниці в таких синтаксичних конструкціях: «Де ж ти, дівонько, красна чічко? Де ж ти, жоно, чистий олтар?» [10, с.68],  «Бо не з того заліза мене лито і не в тому гартовано вогні, щоб їм вдалося на своє копито переробити душу у мені!» [10, с.179], , «Вона мов крила в мене за плечима!» [10, с.181], , «Якби під ним не встрелили коня, хіба б поліг від рук якогось драба козак Небаба, вихрові рідня?!» [10, с.11].

Навпаки, несхвальне ставлення, осуд, відразу чи зневагу викликають фразеологізми в реченнях: «Ну хто ж тебе, сучий-пересучий сину, да укусився б ти за язик…» [10, с.74], «Я ж думав так: як до меча нездатне, то певно ж і нездольне до гріха» [10, с.68], «Нагледів гроші і звивавсь як вуж» [10, с.70].

Виразну негативну оцінку виявляють  компаративні фразеологізми, побудовані на несумісності об'єднуваних понять: «Носив при боці шаблю, не стручок», «Пора міняти шаблю на патик» [10, с.125].

Емоційно-експресивна  функція. Емоційні мовні одиниці також містять компонент оцінки, виражають позитивні чи негативні почуття, характеризують психічний стан мовця, передбачаючи існування додаткового стилістичного колориту: «Така мені лучилася бредня – допився до зеленого коня» [10, с.78], «Так наче йому розум хтось білими нитками рідесенько і швидко пришив до голови» [10, с.88]. В основі експресивних мовних одиниць лежать соціопсихологічні та власне мовні критерії оцінки виражальних засобів. Експресія з'являється там, де є можливість зіставлення, посилення певних ознак на основі протиставлення: «Колись в огидне зборище лакуз… я кинув серце, як чирвовий туз, єдиний козир. І зостався в дурнях» [10, с.51], «Щоб рятувати не козацьку шкуру, а руки, що згодяться для меча!».

Навіть окремі фразеологізми  різних типів часто використовуються як один з найважливіших засобів емоційного зображення та відсвіження експресії. Звичайно в художньому тексті переважають фразеологічні одиниці з відчутним емоційно-експресивним, оцінним значенням, а тому все оточення, контекст окремого речення, періоду експресивно фонує: «Побійся Бога чи Аллаха,чи ти кумису перепив,що в свій гарем як вовкулака ще й це дівчатко прихопив!» [10, с.25], «Я їм скажу: чортові душі. є ж іще сила в цій булаві!» [10, с.40], «Як ви забули Корсунь і Пиляву, як вам на греця слава Жовтих Вод, то проміняйте славу на халяву, і засміється сам Іскаріот!» [10, с.41].

Привабливі трансформовані одиниці, що мають естетичне спрямування. Так, унаслідок заміни складника фразеологізму експресивним синонімом просторічного походження досягаються сильніші виразові якості (чав’ядіти без діла – пор. чав’ядіти і сидіти; допився до зеленого коня – пор. до зеленого коня і до зелених чортиків). Унаслідок підстановки нових лексичних елементів замість узвичаєних фразеологізм «по самі вінця» трансформувався, від нього залишилася тільки стара модель. Нова сполука – складніша в ідейно-семантичному відношенні: «Посівши край по всі його тополі» [32].

Насичення короткого  відрізку тексту багатьма фразеологічними одиницями створює враження неперервного стану емоційного збудження: «А я сидів під вартою… Під вартою! Накрию пам'ять квартою. Почім хунт лиха, гетьмане? Де очі позичав?» [10, с.18].

Функція створення  гумору й сатири. Деякі звороти, народившись у гумористичній душі нашого народу, додають мові неповторного, тільки їй властивого колориту. Названа функція часом зумовлена структурною організацією внутрішньо фразеологічного контексту, як-от: «Ті шило проміняли вже на швайку» [10, с.118], «Хто йшов на нас, той повертався з ґулями. У нас баби — і ті стріляють дулями» [10, с.142].

Гумористично забарвлює  контекст порівняння з порушенням смислових  дистрибуцій між порівняльною частиною і словами фразеологічного оточення, зокрема для вираження ознак, процесів і модальних станів: «А я покочусь по оцій землі – п'ятим колесом вашого воза, десятою водою на киселі» [10, с.41] -  непотрібний, «Їй стільки літ, що вже немає здачі» [10, с.35] – багато.

Дотепне вживання подібних фразеологізмів зумовлене не тільки чуттям автора, а й великим набором  їх у загальнонародній фразеології, що уможливлює також і авторський відбір.

Гумористична виразність мовлення посилюється внаслідок  обігрування відомого фразеологізму «стрибати в гречку»: «Але якщо вже стрибати в гречку, то хай би в гречці хоч добрий грек!» [10, с.77].

Функція відтворення  внутрішнього стану персонажа. Природно, що численні фразеологізми групуються навколо слів душа і серце як виразників психічного стану людини, її настроїв, переживань та почуттів: душа в йому навприсядки пішла,  можна душу мати вже як лід, душа стояла край усіх доріг, душа потроху стала одмерзать, душа з біди як веслами гребе, душа болить, душа моя задубла, душа кипить, душа у потолоччі, випростати душу, закрався в душу, верне з душі, душу всю запомийнила, серце із мене вийняла.

Внутрішнє відчуття суб'єкта передають також інші фразеологізми: не тямлюся від болю, як у воду опущений, сам не свій, попливла в очах мені земля, кипиш як у смолі, важка мені хвилина моя кожна, збери себе докупи та ін.

Функція портретної характеристики, зображення зовнішнього вигляду  людини. Зовнішність людини змальовується дуже розгалуженими спектрами висловів, особливо народними порівняннями: «Дівча краси недоторканної – мабуть, як та колись Хурем» [10, с.20]. Прикладами образних висловів , що виконують зазначену функцію, в романі є: «А що вже Лянцкоронський, то там таке барило, там на такому пиві настояна пиха!» [10, с.88], «Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс - як за сім гривень дядькова сокира» [10, с.92], «Зате вродливий. Там таке субтельне. Там наче хто в амброзії умив» [10, с.87].

Функція синонімічного увиразнення експресії, створення градації. Часом це малопомітні, невимушені посилення інтенсивності дії, які ледь окреслюють зіставлення різних внутрішніх форм і зашифрованих образів:

І я спалив до щирості мости.

Сказав собі: ти хочеш перемоги?

І одімсти — так наче умасти.

І встань із мертвих — наче витяг ноги [10, с.51].

Функцію синонімічного підсилення чи нагнітання ознак спостерігаємо в таких рядках:

Ллється  по жилах розпечене оливо.

Пада на груди  хиль-голова.

Певно, допився до зеленого змія.

Якась у мене в голові веремія.

Увижаються  ворота. От буває ж,

ухопилося голови і не відпуска [10, с.63].

При цьому фразеологічні одиниці можуть чергуватися із семантично співвідносними одиничними чи повторюваними лексемами чи вільними словосполученнями, або самі можуть становити синонімічний ряд: «Я вже не я. Мене вже улелекали. Уже рука не вдержить булави», «Бодай я світу білого не видів це ж до такого стиду дожили».

Фразеологізми, використані, Ліною Костенко у романі «Берестечко», наскрізь пронизані враженнями, оцінками, почуттями, пристосовані до вербалізації семантики мовця і слухача, читача; вони суціль комунікативні й прагматичні, з найширшою й деталізованою шкалою конотацій. Таке переплетення найтонших нюансів звучання й становить їх експресивно-стилістичне забарвлення, зумовлює стильове розшарування [13].

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Індивідуальний стиль поетеси Ліни Костенко характеризується афористичністю мислення, яка часто ґрунтується на фразеологічному багатстві мови. У мові роману Ліни Костенко «Берестечко» фразеологізми також посідають особливе місце, адже для мовленнєвої структури роману характерна орієнтація на конструкції фразеологізованого типу. Проаналізувавши текст роману, ми виділили близько 400 фразеологізмів. Нами була здійснена спроба пояснити їх лексичне значення (Додаток).

Фразеологізми акумулюють у собі великий обсяг інформації, наявної у ментальному лексиконі, відображають світ національного світосприйняття  предметів і понять, допомагають  передати духовно-емоційний досвід етносу.

Здійснене дослідження фразеологізмів, ужитих у романі Ліни Костенко «Берестечко», засвідчило, що мова роману яскраво відтворює живе українське народне мовлення й основним засобом такого відтворення є фразеологізми, різноманітні за джерелами походження і класифікаційною належністю.

У тексті широко вживаними  є зразки фразеологічних зрощень, фразеологічних єдностей, фразеологічних сполучень  та фразеологічних  висловів. Загалом  усі їх використання збільшує експресивний фон твору, вони допомагають читачеві налаштуватися на український мовно-культурний простір, допомагають створити художні образи, краще відтворити їх характеристику. Такі образні вислови зберігають свою актуальність і змістовність, реалізуючи як традиційні, так і нові значення. Доречно використаний фразеологічний зворот заміняє багатослів’я, служить вдалою формулою для вираження думки, заощаджує сприйняттєві зусилля читача.

Фразеологізми відбивають етнокультурні традиції народу, що відображено у багатстві їхніх лексичних значень. З’ясовано, що у романі широко використано такі різновиди лексичних груп фразеологізмів, як синонімічні, антонімічні, омонімічні фразеологізми.

Багато в чому динаміка дії та яскравість образів твору  залежить від емоційно забарвлених (експресивних) фразеологізмів, значною  мірою представлених у творі. Фрезеологізовані синтаксичні конструкції (словосполучення та речення) характеризуються яскравою експресивністю, суб’єктивною забарвленістю та оригінальністю.

Фразеологізми в тексті стають засобом підсилення виразності й емоційності зображуваного, вони асоціюються з певними явищами в суспільстві – негативними чи позитивними залежно від змісту твору; вони роблять зміст роману більш глибоким, дають змогу авторові краще проявити свої інтелектуальні можливості й мовленнєві навички, уміння сконденсовувати власну думку та надати текстові певного стилістичного колориту. Фразеологізми в аналізованому творі виконують найрізноманітніші стилістичні функції: оцінну, емоційно-експресивну, функцію створення сатири й гумору та ін.

Виразні семантико-стилістичні якості фразеологізмів – їх образність, картинність, жива внутрішня форма – відсвіжують мовлення, роблять його невимушеним, соковитим, містким, дотепно-влучним, що й приваблює читача.

Ліна Костенко знайшла  нові засоби виразності, що відбивають авторське бачення світу і дозволяють досягти адекватного сприйняття твору читачем. На прикладі творчості геніальної поетеси переконуємося, що виразова енергія українського слова часто залежить від естетичного осмислення його семантики, морфемної будови, фонетичного складу та граматичної форми, причому це осмислення тим ефективніше, чим більше в ньому суб’єктивно-асоціативних моментів і заглиблень у культурно-національний контекст.

Питання взаємодії і  взаємозалежності мовних особливостей твору та його ідейно-тематичного змісту є практично «білою плямою» у вивченні творчості будь-якого письменника на уроках української літератури. Вивчення  фразеології на уроках рідної мови також багато втрачає без детального аналізу певних фразеологічних одиниць, визначення їх ролі на прикладі  зразків кращих творів української літератури. Слід відкинути можливі звинувачення у «технічному» підході до аналізу фразеологізмів у художніх творах, у спробах розібрати літературний твір «на коліщатка і гвинтики», адже мова – то форма вираження думок і почуттів людини, засіб змалювання образів навколишнього світу й внутрішнього стану ліричного героя. Чим краще ми будемо усвідомлювати роль і значення кожного слова у творі (а тим паче фразеологізму), тим глибшим, образнішим, точнішим і багатшим ставатиме наше мовлення і тим вищою буде мовна культура кожного з нас. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

1. Білоноженко В. М. Словник фразеологізмів української мови / В.М.Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук, В. Н. Неровня, Т. О. Федоренко; Відпов. ред. В. О. Винник. - К.: Наук. думка, 2003. - 788 с.
2. Брюховецький В.С. Ліна Костенко: Нарис творчості. - К.: Дніпро, 1990. - 262 с.
3. Булаховский Л. А. Курс русского литературного языка. - К.: Рад. шк„ 1952. - Т. 1. - 447 с.
4. Гнатюк І.С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози // Укр. мова і літ. в шк. - 1981. - № 9. - С. 62 - 64.
5. Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість / За ред. проф. Грицая М.С. - К.: Вища школа. 1983. - 360 с.
6. Гриценко П. Добірним зерном колосилась мова: [мовосвіт Ліни Костенко] // Слово Просвіти. - 2010. - № 12. - С. 4-8.
7. Демська-Кульчицька О. М. Фразеологія / О. М. Демська-Кульчицька. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 74 с.
8. Демський М. Українські фраземи й особливості їх творення. - Л.: Просвіта, 1994. - 62 с.
9. Зубець Н.О. Естетичне багатство слова у поетичному мовленні (на прикладі творчості Ліни Костенко) // Вісн. ЗДУ. Сер. Філолог. науки. - 2001. - № 1.
10. Костенко Л. В. Берестечко: [істор. роман] / Ліна Костенко; [Авт. післямови І. Дзюба, В. Панченко]. – К.: Либідь, 2010. – 232 с.
11. Краснобаєва-Чорна Ж., Усенко О. - Експресивно-стилістична класифікація фразеологізмів у словнику фразеологічних термінів сучасної української мови.
12. Куценко Л. В. Вигукові фразеологізми в сучасній українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. - Д., 1995. - 19 с.
13. Ляшенко О. В. Фразеологічна експлікація концепту «жінка» в українській та російській мовах // Український смисл // 2012. - № 2. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrsence.com.ua/zmist-zhurnalu/
14. Марченко Л.М. Робота з лексичними синонімами на уроках української мови. - К.: Рад. шк., 1981. - 136 с.
15. Молотов А. И. Фразеологический словарь русского языка / А. И. Молотов. М.: Русский язык, 1986. - С. 29.
16. Народ скаже – як завяже: Українські народні прислів’я, приказки, загадки / Упоряд. Н.С. Шумада. - К.: Веселка, 1973. - 232 с.
17. Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови. - К.: Рад. шк., 1981. – 207 с.
18. Пономаренко І. «Геній – це не дар, а шлях...» Своєрідність віршованого роману «Маруся Чурай» крізь призму конфліктобудови і поетики жанру // Укр. мова та літ. - 2003. - № 17.
19. Потебня А. А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка // Потебня А. А. Эстетика и поэтика. - М.: Искусство, 1976. - С. 168–217.
20. Розгон В. В. Роль фразеологічних одиниць у структурі простого речення / В.В. Розгон // Наука і сучасність: Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – К.: Логос, 1999. - Ч. І. - С. 236-247.
21. Сафонова А. Особливості поетичного стилю Ліни Костенко // Дивослово. - 2002. - № 3. - С. 30-41.
22. Серебрянська І. М., Мариноха Н. М. Фразеологізми античності в мові сучасної преси // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24. 2011 г. №4. Часть 1. С.182-187.
23. Cловник фразеологізмів української мови / [уклад. В. Білоноженко, І. Гнатюк]. - К.: Наукова думка, 2003. - 1096 с.
24. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. - К.: Наук. думка, 1973. - 280 с.
25. Сучасна українська літературна мова. За ред. Плющ М.Я. К.: Вища школа, 1994. - 416 с.
26. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Г. М. Удовиченко. – К.: Вища шк., 1984. - Т. 1. - С. 179–231.
27. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Г. М. Удовиченко. – К.: Вища шк., 1984. - Т. 2. - С. 94-140.
28. Ужченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. Т. 1. К.: Вища школа, 1984.
29. Ужченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. Т. 2. К.: Вища школа, 1984.
30. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови: [Навч. посібн.] / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - К.: Знання, 2007. - 494 с.
31. Фразеологія сучасної української мови. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://schoollib.com.ua /ukr_lang/1/28.html
32. Шевченко Т.В. Функціональна семантика фразеологічних одиниць у романі «Берестечко» Ліни Костенко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: