Функціонування присудків різних видів у поезії Тараса Григоровича Шевченка циклу «В казематі»

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

Севастопольський міський гуманітарний університет

Филологічний факультет

                                             Кафедра української філології

                                                      

 

 

                                         

 

 

 

Функціонування присудків різних видів у поезії

                                   Т. Г. Шевченка циклу «В казематі»

 

 

                                                                                                    

                                                                                                       

                                                                            Курсова робота

                                                                          студентки групи УР-3

                                                                         «Філологія» (Спеціальність

                                                                          «Українська мова та література.

                                                                          Мова та література.( російська)»)

                                                                           Омельчук Ірини Олександрівни

 

                                                                                   

                                                                            Науковий керівник

                                                                            старший викладач Надточій В.В.

 

 

                                                                             Робота захищена «_»_____2012р.

                                                                             з оцінкою _____________

 

 

 

 

 

 

 

                                     Севастополь-2012

 

 

                                                       Зміст

 

ВСТУП………………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ І. Головні члени речення. Присудок як головний член речення………5

 

РОЗДІЛ ІІ. Функціонування присудків різних видів у циклі « В казематі» Тараса

 

Шевченка…………………………………………………………………………....12

 

            2.1. Загальна характеристика мови  поезії  Тараса Шевченка………….. 12

            2.2. Стилістичні функції присудків………………………………………..16

              2.2.1. Простого присудка………………………………………………....16

              2.2.2. Складених присудків………………………………………………20

              2.2.3. Складного присудка………………………………………………..22

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….23

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………...25

 

ДОДАТОКИ………………………………………………………………………...27 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   Вступ

    Мова є складною  комунікативною системою, у якій  все має свою неповторну сутність. Цим зумовлені особливості мови  в індивідуальному мовленні всіх  її носіїв. Завдяки мові сформувалась людина розумна. Тільки вона володіє мовою. Її мовлення є всеосяжним засобом усвідомлення і вираження всіх ознак людськості в людині, засобом формування і вираження думок, свідомості і незмірно розвиненої духовно-почуттєвої сфери.                                                                           

     Мовознавство, що досліджує мовні процеси, містить різні розділи. Одним з таких розділів є синтаксис, що вивчає будову зв язної мови і складаеться з двох частин:

- вчення про словосполучення

- вчення про речення

   Синтаксис один з розділів мовознавства, що вивчає значення та будову словосполучень і речень. Він найповніше виявляє ознаки мови як цілісної системи. Більшість мовних понять і явищ можна зрозуміти тільки на синтаксичному рівні. Синтаксис є тією ділянкою лінгвістичної науки, де найбільш повно виявляються лексичні і морфологічні ресурси мовної структури. Синтаксичні одиниці потрібні для створення і вираження думки, в них знаходять вияв емоції та почуття, мовлення здійснюється саме за допомогою синтаксичних конструкцій, які містять висловлюване значення. Тому синтаксис є головним організуючим і впорядковуючим чинником змісту мовлення.

    Мета даної роботи – дослідити функціонування присудків різних видів на матеріалі творчості Т. Шевченка (циклу « В казематі»).

     Завдання:

1. Визначити семантико-граматичні функції, які виконують присудки різних типів.
2. Виділити присудки у циклі « В казематі» Т. Шевченка.
3. Систематизувати види присудків у циклі « В казематі», зробити їх кількісний аналіз.
4. Дослідити функціонування різних видів присудків у циклі « В казематі» Т. Шевченка.
5. Узагальнити і систематизувати виконану роботу, зробити висновки.

      Для  вирішення поставлених завдань  нами були опрацьовані наукові  розвідки, що стосуються проблеми присудків та їх функціонування в художніх творах. Зокрема, відповідні розділи курсу «Стилістика сучасної української мови» О.Д. Пономарева, «Сучасна українська мова» за редакцією О.Д. Пономарева, «Про мову і мовознавство» М.І. Білецького, «Теоретичний синтаксис української мови: Навчальний посібник» Н.Л. Іваницька, «Стилістичні засоби стилістики» Н.Волошина та інші.

             Об єктом нашої роботи є мова поезій циклу « В казематі» Т. Шевченка.

             Предметом дослідження – присудки різних видів у циклі.

       Наша  робота складається з теоретичного  обґрунтування проблеми, яку викладено  у I розділі, основної частини та практичного дослідження, проведеного нами в процесі аналізу функціонування різних видів присудків у поезії Тараса Шевченка циклу «В казематі». Робота завершується висновками та додатками, які ілюструють висновки щодо досліджуваного явища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Головні  члени речення. Присудок як головний член речення.

 

        За визначенням Кулика Б. М.  речення є граматично організованою одиницею, бо слова в ньому зв’язуються в словосполучення (сурядні й підрядні) і об’єднуються в єдине граматичне ціле за певними властивими для даної загальнонародної мови правилами. Кожне речення має організуючі центри-підмет і присудок (двоскладне речення) або один головний член (односкладне речення), навколо яких групуються залежні від них пояснюючі слова (другорядні члени речення) [18; 86].

        Характеризуючи речення як смислову  одиницю, В.Виноградов називає  його особливим словесним витвором, тобто таким вираженням думки, у якому виявляються нові самостійні смислові ознаки, не властиві тим словам і словосполученням, які входять до його складу.

        Речення - це основна граматично оформлена, інтонаційно   завершена,   комунікативна  мовна  одиниця,   у  якій   формується  й виражається відносно самостійна думка, що відображає частинку реальної дійсності i показує різні відношення повідомлюваного змісту до буття. Таке визначення речення дає Пономарів О. Д.  [27;110].

        У визначенні речення вказані його найважливіші ознаки. Найважливішою з них є предикативність. Під предикативністю розуміється співвіднесення змісту речення з реальною дійсністю.

        У мовній свідомості виділяються  в реченні два елементи: носій  ознаки i сама ознака, яка виявляється у відповідному граматичному чaci та ocoбi. Виразником першого елемента (носія ознаки) є називний відмінок іменника або інше субстантивоване слово в цьому ж значенні, а виразником другого елемента виступає дієвідмінювана форма дієслова. Це найтиповіша модель речення, яка збігається із судженнями. У граматиці предикативна ознака виражається поєднанням підмета i присудка в предикативне ядро, без якого не може бути речення [23; 237].

        Речення бувають прості й складні.  Просте речення являють собою сукупність форм вираження категорії часу, модальності i особи. Складне речення-це утворення, що складається з двох або кількох компонентів,які своєю граматичною будовою більш або менш однотипні з простими реченнями i при тому об'єднані в єдине складне граматичне ціле. Простим називається речення, у якому є тільки один предикативний центр. Предикативний центр може складатися з двох членів-підмета i присудка (Дівчина співає) чи з одного,співвідносного за своєю формою з підметом чи присудом (Весна. Світає. Принесіть води! По радіо передають новини) [23, с. 243].

        Головні члени двоскладного речення або його синтаксичні групи відповідають членам логічного судження: підмет відповідає суб'єкту, а присудок - предикату.

Підметом називається граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет,якому приписується та чи інша ознака в часі. Підмет буває простий i складний. Простий підмет виражається одним словом, складний-словосполученням [18; 31].

        Далі детальніше зупинимось на присудку як головному члені речення. Багато вчених досліджували це питання.

        За Б. М. Куликом, присудок - залежний від підмета член двоскладного речення, який означає дію, стан, якість, властивість, приписувану в чaci тому предметові,назва якого в даному реченні виступає підметом [ 18; 82 ].

       О. Д. Пономарів дає таке визначення присудка. Присудок - головний член двоскладного речення,що означає дію,стан або ознаку, котра    приписується в реченні підметові. Відповідає на питання: що робить

підмет? яким він є(був,буде)?  ким(чим) він є? За своєю структурою

присудок може бути простим,складним та складеним [29,с. 246 ].

За будовою присудок буває простий,складений i складний.

Простим називається присудок,виражений дієсловами будь-якого способу без участі інших повнозначних частин мови,наприклад: «Туманяться далекі, вітряки»(Сосюра); «Зачервонілось небо»(Швецъ).

Простий дієслівний присудок може бути виражений:

1) дієсловом у формі теперішнього часу або в простій,складній чи складеній формах майбутнього часу та у формі наказового способу,наприклад: «Розливається пісня луною, розцвітає заможне життя» (Народна творчість);

2)  дієсловом  у формі минулого часу та в формі умовного способу. Такий присудок узгоджується з підметом у числі,а з підметом-іменником або підметом - займенником третьої особи-у роді(в однині),наприклад: «Коли б кізка не скакала, то б i ніжки не зламала» (Народна творчість);

3) простий присудок може бути виражений вигуковим дієсловом, наприклад: «Яшко moдi зайцем шпиг через вулицю» (Головко).

Простий дієслівний присудок може бути ускладнений службовими частинами  мови. У таких випадках він буває  виражений:

1) дієсловом у простій формі майбутнього часу в сполученні з часткою як (як не). Такий присудок має експресивно-динамічну функцію—вживається, коли треба показати несподівану дію в минулому, наприклад: «Toдi схопився Осел на ноги та як зареве, а птахи вci в розліт» (Франко);

2) дієсловом недоконаного виду у формі інфінітива в сполученні з модально-вольовою частковою(і) ну або давай, наприклад: «Раз Жаба, зустрівши на лугу Вола…, давай пиндючитися, пихкать, надиматись» (Крил.).

Варіанти таких речень є речення, в якому при присудку інфінітив відсутня частка давай, напр..: «Я їй розказувати, а вона сміятись та радіти» (Вовч.);

3) дієсловом доконаного виду у формі минулого або майбутнього часу, а також у формі наказового або умовного способу дієслів у поєднанні з сполучниками та, й (та й) i з препозитивним дієсловом узяв (узяла, узяло, узяли), яке виступає в ролі частки. Такий присудок виражає несподівану, непідготовлену дію або дію, що являє собою реалізоване рішення, наприклад: «А ми взяли та й збудували в майбутнє калиновий міст» (Криж).

 До простих присудків належать також присудки, виражені різними стійкими словосполученнями дієслівного характеру: взяв участь, став у пригоді, прийшов до висновку, точить зуби, гpiє руки, пустить в діло, наклав на себе руки, живе на широку ногу, терпить нестатки, ніг під собою не чує та ін.

До  простих присудків належать також присудки,виражені різними стійкими словосполученнями дієслівного характеру: взяв участь,став у пригоді, прийшов до висновку,точить зуби,гріє руки,пустить в діло та ін. Простий присудок виражений особовою формою дієслова. Дієслово- присудок передає граматичні значення часу, способу, виду, особи, числа,

наприклад: «Я йду. Ти ходитимеш. Вони б niшлu. Iдu вже ти додому…»;

4) дієсловом наказового способу: «Хай він жде біля криниці, Хай скучає до зірниці»(Маланюк);

5) інфінітивом або специфічним словом, що означає короткочасну дію: «Люди орати, а він спати»(Нар. творчість); «Заридала Катерина та бух йому в ноги» (Шевченко) [ 14, с. 334].

        Складеним називається присудок, виражений сполученням інфінітива або іменної частини чи прислівника з дієслівною зв'язкою,наприклад: «Стали старий брати з тернів,з байраків від їжджати».

        Складеним дієслівним присудком  називається присудок,виражений  сполученням суб'єктного інфінітива  з допоміжним дієсловом у відмінюваній формі (Див. додатки). Наприклад: «Ведмідь сердито став ревішь»(Греб.); «Василько взяв у руки крейду,приступив до дошки й почав писати»(Фр.). Складений дієслівний присудок складається з допоміжного особового дієслова та інфінітива. У ролі допоміжних дієслів у складеному дієслівному присудку виступають не вci дієслова у відмінюваній формі,а тільки ті,що належать до певних семантичних груп, а саме: