Художні особливості героїчного епосу. «Пісня про Роланда»

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України Рівненський державний  гуманітарний університет     Кафедра теорії літератури та славістики               Науково-пошукова робота з основ науково-педагогічної діяльності на тему:   Художні особливості  героїчного епосу. «Пісня про Роланда»                           Виконала:   студентка II курсу факультету іноземної  філології       Науковий керівник:           Рівне - 2011

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………. 2

РОЗДІЛ 1. ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС РАНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

1. Особливості літературних жанрів доби Середньовіччя…5

1.2.   Героїчний архаїчний епос народів Західної Європи

Французький героїчний  епос……………………………………. 7

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ГЕРОЇЧНОГО ЕПОСУ В ЛІТЕРАТУРІ   ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ «ПІСНІ ПРО РОЛАНДА»

 

2.1.   Художні особливості французького героїчного епосу……9

2.2.   «Пісня про Роланда» — героїчний епос французького середньовіччя……………………………………………………….12

2.3.    Етапи розвитку героїчного епосу . Його значення у

 світовій  літературі…………………………………………………18

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….20

Список використаної літератури……………………………………… 21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність. Період Середньовіччя посідає важливе місце в розвитку світової літератури. В його межах відбувається формування західноєвропейських літератур, зароджується ціла низка нових літературних жанрів, складаються різні художні напрямки, які змінюючи один одного, утворили складну і різноманітну картину літературного процесу.

Література ця дає  уявлення про буття західноєвропейських  народів у добу феодалізму, тобто  в період від V ст. до англійської буржуазної революції 1640-1660 pp.

Початок історично відомої  західноєвропейської культури, а  таким чином і літератури відносять  до IV - V ст. н.е., коли після розпаду  Римської імперії на арену мирової  історії вступили нові варварські народи.

Учасниками цього “великого  переселення народів” були в різний час германці і слов'яни, араби, монголи, тюрки та ін. На руїнах Римської імперії  складалось нове суспільство, в якому  вже не було місця рабству і  родовому ладу. В період середньовіччя відбулися корінні зміни в етнічних угрупованнях і державних утвореннях. Племена зливалися в народності, з яких згодом почали формуватися сучасні нації. Замість примітивних варварських держав повставали великі централізовані держави.

Мислителі епохи Відродження назвали ці часи “проміжними”, “серединними”. Вони вважали, що після краху Римської імперії настав період культурного здичавіння людства .

Середні віка часто називали темними, але вони були й яскравими, ошатними. Сама епоха включає дуже різні періоди. Розрізняють раннє Середньовіччя (V- XI ст..), зріле (ХІІ - ХІІІ ст.) - періоди розквіту середньовічної цивілізації; пізнє (ХІV - XVст.) - так звана осінь Середньовіччя, коли в Італії вже торжествує Відродження, а в інших країнах Європи культура починає стверджуватися в неповторному національному вигляді.

Хранителем історії, колективною пам’яттю, своєрідним життєвим і еталоном поведінки, засобом ідеологічної і естетичного самоствердження був героїчний епос, що концентрував у собі найважливіші сторони духовного життя, ідеали і естетичні цінності, поетику середньовічних народів. Корені героїчного епосу Західної Європи ідуть у глиб варварської епохи. Перші записи епічних творів у Західній Європі відносяться до VIII – XIX ст. Ранній етап епічної поезії пов’язаний із розвитком ранньофеодальної військової поезії-кельтської, англосаксонської, германської, давньосаксонської, що збереглися в нечисленних фрагментах. 
Епос розвиненого Середньовіччя – народно-патріотичний за своїм характером, водночас він відбив не тільки загальнолюдські цінності, але і специфічні феодальні. У ньому відбувається ідеалізація древніх героїв у дусі лицарсько-християнської ідеології, що дало поштовх для виникнення та розвитку різних літературних течій. В цьому і полягає актуальність нашого дослідження.

Незважаючи не те, що зарубіжна  література середніх віків віддалена  від нас декількома століттями, її естетичне, пізнавальне й виховне  значення досить значне і актуальне, але не є дуже відомим для широкого кола сучасних людей. Саме це зумовило вибір теми даної роботи.

Мета даної роботи полягає у вивченні героїчного епосу як жанру та художніх особливостей героїчного епосу у «Пісні про Роланда» на основі опрацьованих літературно-критичних джерел та тексту твору.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Окреслити ключові особливості жанру. 
2. Простежити виникнення та розвиток героїчного епосу у різних народів. 
3. Дати характеристику особливостям героїчного епосу Раннього Середньовіччя. 

        4. Виявити художні особливості героїчного епосу за «Піснею про Роланда» 

 

 

 

Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження: 
         1. Синтез та узагальнення матеріалу; 
         2. Ретроспективного аналізу; 
         3. Аналіз художніх творів.

Об'єкт дослідження – текст героїчної поеми «Пісня про Роланда»

Предмет дослідження – героїчний епос доби Середньовіччя.

Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про розвиток, значення та особливості героїчного епосу Раннього Середньовіччя. 
        Структура роботи . Характер проблеми і поставлені завдання передбачають структуру роботи, яка складається зі вступу, де обґрунтовані актуальність проблеми, поставлені мета і завдання роботи, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС РАНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

 

1.1. Особливості  літературних жанрів доби Середньовіччя

Поняття “середньовічна література” охоплює не тільки те, що вважається літературою сьогодні, тобто роман, повість, новела, лірична  поезія та драматичні твори. Воно поширюється й на історичні твори та хроніки, дидактичну поезію та прозу. До художньої літератури раннього середньовіччя можна віднести листи, житія святих, церковні гімни та інші твори, які використовувалися під час богослужіння. Християнська церква стала відігравати все більш значну ідеологічну роль в суспільстві і клерикальна література посідала на той час чільне місце.

Проте середньовічна  людина багато в чому ще залишалася язичником, варваром (так, римляни слідом за греками називали германців, що жили на північ від Альп, та поступово ця назва поширилася на всі народи за межами Римської імперії - і на кельтів, і на гунів, і на слов'ян). Християнські та варварські уявлення співіснували й боролися в її душі та світосприйманні Серед народів Західної Європи була поширена усна народна творчість, або фольклор. Церква, намагаючись зміцнити своє панування, не прагнула, та й не могла повністю викоренити тисячолітні язичницькі (варварські) звичаї і пристосовувалася до них. Більше того, саме монахи зберегли для нащадків героїчні поеми давніх германців та скандинавів - епічні сказання й міфи. Саме різні види фольклору і стали основою найзначнішого літературного жанру цієї доби - героїчного епосу народів Західної Європи, який містив цілісну картину народного життя у формі героїчної розповіді про минуле.

Термін “епос” означав  “слово про подвиг”. Героїчний епос поділявся на архаїчний і класичний. У добу раннього Середньовіччя заявив про себе архаїчний епос, перші  ознаки якого виникли в найдавніші часи в різних народів і побутував в усній формі. Епос був представлений героїчною епопеєю і піснею патріотичного змісту з історичною основою, яка виконувалася народними співцями, як правило, під акомпанемент національного музичного інструменту .

Хоч епос в кожній країні мав свої національні особливості, йому були притаманні і спільні риси:

- міфологізація минулого, коли опис історичних подій  поєднувався з міфами і казками;

- зображення боротьби  людини з силами природи, що  втілені в образах драконів, чудовиськ,  велетнів;

- наділення головних  героїв - казково-міфологічних персонажів - надзвичайною силою та фантастичними  здібностями (літати, ставати невидимими, зменшуватися, перевтілюватися в  іншу людину тощо);

- єдність фантастичного,  надзвичайного з реальною дійсністю, історією.

Героїчний архаїчний  епос мав загальнонародні і загально епічні риси. Як зазначає М.І. Стеблін-Каменський , це: протиставлення героя і ворога; різні види описів, елементи міфологізації, своєрідні повтори (трикратні), розгорнутий діалог, зачини, кінцівки, усталену систему художніх засобів (гіперболізацію, постійні епітети, урочистий стиль, широту охоплення подій у часі, просторі, повноті зображення, розвинуту зовнішню сюжетність та драматизм, оскільки описувалися битви, поєдинки).

У сюжеті переважали казкові образи й ситуації. Поетика ранніх зв'язків такого епосу тісно пов'язана з фольклорними елементами: зверненням до казкових образів та ситуацій, поєднанням реальних подій з фантастичними, наданням головної ролі надприродним силам і явищам, переосмисленням і міфологізацією подій, що у свою чергу, визначало сюжет епічних творів .

Герой архаїчного епосу  богатир, втілення найкращих рис  народного характеру. Він вирізняється надзвичайною силою, хоробрістю, причому  завжди перемагає. Він бореться за незалежність рідної землі і свого народу, а якщо і гине, то за ним залишається моральна перемога. Його образ розкривається через вчинки. І хоча образ героя не був позбавлений індивідуалізації, у нього все ж переважало узагальнення.

Незважаючи на те, що в  кожній країні епос мав свої специфічні особливості, у цілому його загальні жанрові ознаки витримувалися кожною країною.

Про розвиток народних жанрів можна судити тільки на основі збережених пам'яток, народних обрядів, з непрямих джерел: уривків творів, що потрапили до латинських хронік, до пізніших літературних записів, а також методом типологічного порівняння з творчістю інших народів, оскільки у фольклорі різних народів світу проявляється типологічна подібність на однакових ступенях розвитку. Західноєвропейський архаїчний епос був представлений зразками англосаксонського, кельтського, скандинавського епосу. Розглянемо коротко ці зразки національного епосу.

 

1.2 Героїчний  архаїчний епос народів Західної  Європи

Французький героїчний  епос

На території сучасної Франції з давніх часів жили галли, племена кельтської групи. У І ст. до н. є. галлів підкорили римляни. Під впливом римської культури почалася швидка романізація Галлії: введення латинської мови, римської державно-адміністративної системи, практики римських шкіл, римського права, звичаїв тощо. Протягом V ст. на галло-римлян нападали войовничі франки і змішувалися з ними, приймаючи їхню вищу культуру і мову. В середині IX ст., після розпаду імперії Карла Великого, за Верденським договором відокремлюється держава «західних франків» - основа майбутньої Франції. За словами Енгельса, Франція - це «осереддя феодалізму в середні віки...». Чіткішим, різноманітнішим і досконалішим був тут і літературний процес.

Французький епос зберігся у вигляді поем (їх близько 100), в записах XII-XIV ст., обсягом від 1000 до 20 000 віршів. Поеми, які дійшли до нас, відомі під загальною назвою «шансон де жест» (франц. chansons de geste), що означає «пісні про діяння». Більшість поем написана десятискладовим силабічним віршем; вірші складалися в строфи з різною кількістю рядків, така строфа називалась тирадою. Рими спочатку не було, існувало лише співзвуччя голосних (асонанс). Поема декламувалась співучим голосом під акомпанемент маленької арфи або віоли, примітивної скрипки. Якщо поема була велика, то жонглер виконував її протягом кількох днів.

За змістом французькі поеми поділяються на три цикли («жести»).

Королівський  цикл. Центральною фігурою в цій жесті є король Франції. Це збірний образ ідеального короля, символ народної правди і справедливості, оплот країни в боротьбі з іноземними «нехристами» і феодальним свавіллям. У цих поемах звичайно зображувався Карл Великий, який в народній пам'яті заслонив усіх інших французьких правителів.

Цикл Гарена де Монглана. В жесті прославляється ідеальний васал, який вірно служить слабкому королю і врятовує державу від зовнішніх і внутрішніх ворогів.

Цикл Доона  де Майанса (або феодальний цикл). У ньому розповідається про своєкорисливі феодальні чвари, які не завжди осуджуються.

Вершиною французького національного епосу є поема «Пісня про Роланда» (королівський цикл). Поема збереглась у декількох записах; найкращий з них, так званий оксфордський рукопис, належить до 1170 р. Сюжет поеми має історичну основу. В 778 р. Карл Великий на прохання одного мусульманського володаря вторгся в Іспанію. Похід був невдалим. Карл захопив декілька міст, обложив Сарагосу, але змушений був повернутися на батьківщину. В Ронсевальському межигір'ї Піренеїв на вузькій гірській дорозі, серед густих лісів ар'єргард французів був розбитий місцевими басками, які зненацька напали на французький загін, роздратовані проходженням через їх села і поля чужого війська. Розправитися з басками не вдалося: під покровом ночі вони розсіялися в горах. Про цей драматичний для французів випадок коротко повідомляє історик Егінхард в «Життєписі Карла Великого» (IX ст.), зазначаючи, що в бою серед інших знатних осіб загинув «Хруотланд, маркграф Бретані». В народній творчості ці історичні факти та події переплелися з поетичною видумкою, отримали іншу інтерпретацію та забарвлення.