Ідейно-художні особливості «Бесіди проти богомилів» Пресвітера Козьми

        Але  цим Козьма не завершує картину  гріхів та пороків духівництва. Деякі ходять неохайні та брудні  тілом. Інші чинять опір Писанню  «бесни на думи»; вони марнославні, «обогатяват се телом», живуть  за своєю старою звичкою, схоже  на життя мирян, «гиздят се  с облекло  се перчат ». Через  них, стверджує автор, « добрите  и законни монаси се ненавиждат  от хората ». Вони живуть багато, заробляючи на зборах коштів, втрачають гроші на пиятику. Інші  монахи люблять скитатися по  світу, подорожують до Риму, Єрусалиму  та інших місць, розказують що  бачили і хочуть прославитися  між іншими людьми. Викривається  і багато інших вад духівництва. Але лише з метою, щоб їх  виправити.

        Не  менш суворий Козьма по відношенню  до єпископів. Його сміливість  дає привід деяким вченим робити  припущення, що він сам був  єпископом.  Але таке припущення  не може бути вірним, адже тоді  навіщо він називає себе пресвітером. Однак можна припустити, що він  був священником при царському  дворі. З висоти цієї посади  і з дозволу патріарха він  міг дозволити собі гостру  критику проти єпископів і  багатих.

        Єпископи, на думку автора, є недостойними  слугами Господа. Вони доять і  стрижуть стадо, але не хвилюються  за нього. Знову за допомогою  біблійної образності Козьма  каже, що єпископи лише беруть  у народу, а не дають, що потрібно  – передусім регулярне навчання. Вони ліниві, виносять лише користь  зі своєї посади, а не виконують  віддано обов’язки. Тому Козьма питає звідки беруться єресі і відповідає – з ліні єпископів і їх невігластва. Єпископи купують собі посади, частина з них простаки і не знають закону. Письменник заступається за активну християнську проповідь, за широку просвітницьку діяльність, яка на цей момент є найнеобхіднішою, а на другий план ставить аскетизм.

          Цікаві думки автора щодо багатіїв, які пов’язані, насамперед, з просвітою. У них вдома купа книг, але  вони жаліють їх, не дають своїм  бідним братам, щоб ті читали  і навчались. Вони егоїсти і  гордії, прагнуть видати себе  за мудреців і народ вважає  їх розумними, а бідняка-сироту  залишають в неуцтві. З цих  слів зрозуміло, що в Преславі  вже є приватні бібліотеки, звичайно  ж у багатіїв, адже книга в  Середньовіччі надзвичайно дорога. Він розцінює книгу як засіб  удосконалення суспільства. Незнання  доводить до пороків. Козьма називає  книгу «светлина», яка не може  бути прихованою від народу. Якщо  людина не читає, то, таким чном, відчуває «духовен глад», який  є страшнішим за фізичний. [1]

У «Бесіді» не приділяється спеціальна увага народові, але його присутність відчувається як в першій, так і в другій частині. Бідний селянин не може терпіти бідність, тому йде в монастир, де є їжа. А що стане з його дітьми? Залишені батьком, вони приречені на голодну смерть, плачуть і проклинають: «Защо осиротелите от него деца, когато мрад от глад и зиме страдат, в честния с плач го проклинат, казвайки: «Защо ни баща роди ни, а нашата майка ни остави всред толкова голямо страдание и всякаква беда!»Ако ни е заповядано  да храним чуждите сироти, колко повече не трябва своите да морим. ». Цими словами Козьма говорить про скрутне становище болгарського селянина в період розвитку феодалізму. Але є і багатії, що йдуть до монастирів, адже переконані, що врятуються, якщо житимуть бідно. Козьма і їх не хвалить, а доводить їм, що і багатії можуть врятуватися, якщо правильно розпоряджатимуться своїм майном. На перший погляд стикаємося з дивною річчю. В Болгарії активно перекладаються житія великих відлюдників і їх життя ставиться за приклад, цар Петр опікується монастирями, а Козьма намагається зупинити збільшення кількості монахів в них, кажучи, що і бідні, і багаті можуть врятуватися, якщо знають як жити в «грішному » світі. Чи означає це, що Козьма проти монастирів? Звичайно ні, він знає житіє святого Антонія і ставить життя цього святого за приклад. Козьма керується іншою моральною ідеєю: в монастир слід іти в результаті глибокої віри і переконань, монах повинен цілковито віддати життя Богові.

На думку Козьми, не є істинними християнами ті, що «пият вино с гусли, с танци, с бесовски песни и вярвят на срещи и снища и на всяко сатанинско учение ». [8]

Твір Козьми не дарма носить заголовок «Бесіда», адже він написаний як розмова з противником. Саме тому в обох частинах зустрічаються звертання. Автор веде розмову з монахами,  єретиками,  єпископами,  мирянами; з кожною групою по черзі: «Виждаш ли, перетиче…», «А защо хулте светлте обреди…», «Ами защо вие казвате…», «Виждате ли, братя…», «Но послушай да те поуча…», «Ако ли не знаєш, човече…», «Виждаш ли се, жено…», «Ти си богат, всичко имаш… » [9]

«Бесіда проти богомилів» є рідкісним по своїй різносторонності літературним джерелом, що включає різноманітні свідчення історичного, соціального і християнсько-догматичного характеру. Як літературний твір вона відзначається художнім якостями полемічного трактату. [14]

4. Художній  аналіз твору.

4.1.Композиція і стиль викладу.

    Складається враження, що першим завданням автора є «діловий » виклад змісту. Наслідком цього є відносно проста композиція твору.

Твір складається з двадцяти одного розділу. Кожен має свою назву: 1.Поп Богомил и последователите му - тут Козьма подає загальні відомості про попа Богомила , про саму течію богомильства. Далі він говорить про створення світу (2.За сътворението на света ) . Саме на початку свого твору і це має певне підгрунтя . Однією з причин єресі Козьма вбчав невідання, неосвіченість народу. Тому він і пояснює картину створення світу і показує чим вона відрізняється від богомильської.

 Наступні розділи 3.За светия кръст, 4.За причастието, 5.За литургиите  більш конкретно пояснюють помилковість вчення богомилів. Вони не визнають ні хрест як християнський символ, адже на хресті розіп’ яли Ісуса , ні причастя , ні літургії. Автору «Бесіди » важко зрозуміти такі їх погляди. У наступному  розділі : 6.За духовенството, - яскраво виражена думка про те, що духівництво має відношення до поширення єресі, навіть сприяє цьому.  Козьма не соромиться висміювати їх вади.  У наступних розділах : 7. За пророците, 8.За св. Богородица, 9.За иконте, 10. За Вехтия завет, 11.За дявола, 12.За въздържанието, 13.За св.кръщение и за децата, 14.За чудесата, 15.Как се молят богомилите, 16.За труда,  -  автор продовжує доводити абсурдність вірувань богомилів. Цікаво, що у цих розділах зростає емоційна напруженість твору . Тут і більше риторичних фігур, і більше звертань. У наступних розділах Козьма ніби «заспокоюється»( 17.За властта и управниците, 18.За богатството, 19.За греховните помисли и погледи, 20.За изповедта. ). Тут він говорить уже до звичайних мирян. Нагадує, що і помисли можуть бути грішними, наголошує на важливості сповіді як очищення від гріхів. Двадцять першим розділом є «Заключителни съвети».

Кожна частинка невеличка і відображає заголовок. Така структура була дуже зручною як для читача, так і для слухача. На нашу думку, кожен розділ може бути окремим твором, адже в кожному є головна думка, художньо оформлені факти і аргументи, суб’єктивне і об’єктивне начала. Більше того, кожна частинка до когось адресована: то до духівництва, то до богомилів, то до простих людей. Літературне завдання цілого твору, або принаймні кожного окремого розділу, зосереджено на одній думці і рідко відходить від неї.

Стиль «Бесіди » – монументальний. Їй притаманні простота синтаксису, зосередження на змісті. Автор прагне довести головну думку до афористичної формули, зробити її блискучою, довершеною з точки зору не тільки змісту, а і форми. У центрі твору – одна тема, навколо якої вибудовується струнка система деталей, які покликані розкрити головну ідею твору. Безперечно, що Козьма не  ігнорує стилістичних прикрас, проте вони мають форму чітку і логічно довершену.

4.2.Художні  засоби, їх завдання у творі

   У таблиці нижче підібрані найтиповіші приклади з твору, що підтверджують образність мови автора, художню красу твору. Зокрема, нами було вписано: найтиповіші епітети, іронія, порівняння, риторичні запитання, матафори, звертання, антитези. І далі аналізуємо, які особливості мають тропи Козьми і які функції вони виконують.

Загалом можна відмітити, що тропи, використані автором співвідносяться з біблійними.

Епітети частіше вживаються для описів богомилів, звісно,що в негативному контексті.Вони слабоумните (нерозумні), слепи и глухи (сліпі та глухі), лукави (лукаві), измамни (зрадливі). Авторові складно навіть порівняти їх з кимось.

Порівняння мають також свою специфіку. Перш за все, слід відмітити широту порівняння. Козьма не жаліє чорнил і сил, інколи його порівняння розтягуються до половни сторінки. От, наприклад одне з таких порівнянь: «Както жената, която е доброумна и която обича своя мъж, когато види в стаята си дрехата или пояса на мъжа си, когато е отишъл на дълъг път, поема я в ръце, целува я и до очите си я полага, не защото обича пъстротата на дрехата, но защото й напомня за нейния любим; така също и ние, христолюбивите християни, когато намерим каквато и да било част от дреха, в която е страдал божи угодник, или кост от неговото тяло, или пръст от гроба му, смятаме ги за всечестни ». Більше того, бачимо, що порівняння Козьми дуже близькі до народного життя. З наведеного вище порівнянння можемо винести, що образ жінки, що сумує за чоловіком, який перебуває в довготривалій подорожі, очевидно перегукується з фольклорним образом. Це типова побутова картина тогочасного суспільства. Інші порівняння, більш короткі за обсягом, як правило теж стосуються народного побуту. Наприклад, «гнусят се като от лоша смрад», або «По-скоро ще вразумиш добитъка, отколкото еретика». Це має своє підґрунтя. На той час населення Болгарії здебільшого займалося сільським господарством, тому такі порівняння були зрозумілі всім. Тим паче, що Козьма наголошував, що, пишучи твір, мав на меті вберегти людей, що по своїй природній простоті можуть довіритися брехливим віянням богомилів. Тобто він мав на увазі якраз селян, найнеосвіченішу верству населення. Власне тому стиль твору простий, зрозумілий, але в той же час має художню цінність. Козьма розбавляє твір різноманітними тропами. Деякі з них наведені в таблиці. 
Наявність такого тропу як іронія свідчить про гострий розум Козьми і про те, що він мав почуття гумору. Звертання вказують на адресата твору. Автор звертається досить часто до Бога, до богомилів, ну і, звісно ж, до народу. Використання метафор, на нашу думку, зумовлене прагненням автора до художньої естетичності твору.

4.3.Біблійні  цитати, їх функція

                            1. Понеже господ е предвиждал съблазните, които ще настанат между хората, предсказал ни е всичко и ни е научил, говорейки: „Съблазни трябва да дойдат”, за да се явят избраници.

                          2. Защото, рече господ, всяко дърво по плода си се познавай.

                         3. Затова да се стремим към добри дела, за да не се сбъдне с нас казаното от господа: „Ако не бях дошъл и не бях им говорил, не щяха да имат грях, а сега нямат извинение за греха си.”

                        6. те не разбират, което казва Йоан Богослов: „В начало беше словото и словото беше у бога, и бог беше словото. Всичко стана чрез него и без него не стана нищо от онова, което е станало.” Същото разказва и Павел: „Защото от бога бе създадено всичко, което е на небето и което е на земята, видимо и невидимо, било тронове и господства, било началства, било власти; всичко чрез него и за него съществува.”

                        7. каза господ на апостолите, когато им даваше хляб: „Вземете и яжте! Това е моето тяло, което се ломи за вас, за да се опростят греховете ви”.

                      8. като държеше чашата с пречистата си ръка и като я даваше на учениците си, за какво каза: „Пийте от нея всички! Това е моята кръв, която се пролива за мнозина?”

                     9. както казва божественият Давид: „Боже, много ми са мили твоите другари!”

                    10. Не мислете, че съм дошъл да наруша закона или пророците: не съм дошъл да наруша, а да изпълня.” И пак: „Ако не вярват на Мойсей и пророците, то и да възкръсне някой от мъртвите, пак няма да му повярват.” Още и това: „Ако не вярвате в Мойсеевите книги, как ще повярвате на моите думи?”

                      11. Но нека чуят Павел що казва за това: „Ако и да се подвизава някой, не се увенчава, ако не се подвизава по правилата.”

                   11. както казва божественият Давид: „Боже, много ми са мили твоите другари!”.

                 12. Защото какво каза господ? „Не мислете, че съм дошъл да наруша закона или пророците: не съм дошъл да наруша, а да изпълня.”. 
                13. Павел що казва за това: „Ако и да се подвизава някой, не се увенчава, ако не се подвизава по правилата.” 

                14. А бог е казал чрез пророка: „Другиму не ще дам славата си.” 
                15.  „Придобийте си приятели с неправедно богатство” – каза господ. А то значи: отстъпете на бедните от вашите жилища, „за да ви приемат те във вечните обиталища”.

               16. „И тъй идете, научете всички народи, като ги кръщавате в името на отца, сина и светия дух и като ги учите да пазят всичко, което ви заповядах” — каза [Исус].

             17. господ каза: „Когато се молите, не бивайте като лицемерите.” 
             18. според думите на господа: „Горко на тоя свят от съблазни, защото неизбежно съблазните ще дойдат, но горко на онзи човек, чрез когото съблазънта дохожда!” И пак: „Който съблазни едного от тези, които вярват в мене, по-добре би било за него да бяха окачили на шията му воденичен камък и да бяха го потопили в морската глъбина.” 
           19.  както е казал господ: „Не се грижете какво ще ядете или какво ще пиете, или с що ще се облечете; защото всичко това дирят езическите народи.” 
           20.  Послушайте какво казва божията премъдрост: „Чрез мене царете царуват и повелителите в мене управляват земята; аз обичам, които мене обичат; и които ме търсят, ще ме намерят; богатството и славата са мои.”