Ідейно-художні особливості «Бесіди проти богомилів» Пресвітера Козьми

          21. А дето пък господ рече: „Не се грижете какво ще ядете или какво ще пиете, или в какво ще се облечете”.

         22. Защото бог рече: „Който извлече честния от недостойните, ще бъде като моите уста.” Още каза: „Имам други овце, които не са от тази кошара, но и тях трябва да доведа, ако послушат моя глас; и ще бъде едно стадо и един пастир.”

        23. Чуй пък евангелиста Йоан, който казва: „Братя, ако някой от вас се отклони от истината и друг го възвърне, нека знае, че който е отвърнал грешника от лъжливия му път, ще спаси душа от смърт и ще покрие много грехове.” „Правете всичко без ропот и без съмнение, както казва божественият Павел, за да бъдете безукоризнени и чисти, съвършени божии чеда всред лукав и развратен род, всред който сияете като светлина, в света, като държите словото на живота за моя похвала в деня Христов. Защото нашето живелище е на небесата, откъдето очакваме и спасителя, господа Исус Христос.”

Використання такого широкого спектру біблійних цитат говорить про глибоку обізнаність автора. Але робить він це не для того, щоб продемонструвати свою обізнаність.

Цей прийом апелює до свідомості читача чи слухача. Річ у тім, що Біблія сприймалася як істина, вона не підлягала сумнівам, тобто кожна цитата тут є своєрідною аксіомою. Отже, в першу чергу Козьма використовує біблійні цитати для аргументації своїх думок.

Біблійна цитата є ключем до правильного тлумачення, для осягнення вкладеного в неї сенсу . Отже, важливою функцією біблійних цитат є те, що вони уможливлюють літературну комунікацію. Віруючий християнин був досить компетентним щодо змісту і сенсу Біблії. Для нього будь-який герой,  притча, метафора, порівняння - загалом будь-який елемент у Біблії є знайомим. Особливо важливо, що завдяки постійним проповідям, тлумаченням і повчанням священнослужителів,  навіть неграмотні люди були знайомі з сенсом священного тексту.

Іншою важливою функцією біблійних цитат є  стилістична. Мається на увазі, що Біблія  є загальною естетичною моделлю для написання творів. У ній письменники відкривають і беруть для себе готові жанри , сюжети, персонажі, метафори, порівняння , епітети, тобто всі елементи , що забезпечують художню цілісність літературного тексту [24].

Слід відмітити, що Козьма завжди влучно цитує Святе письмо. Та й взагалі у творі неможливо знайти щось лишнє, адже він є лаконічним і в той же час повним.

4.4.Принцип авторської  недостойності

   У дусі середньовічної літератури можемо спостерігати концепцію авторської недостойності.  Це насамперед пов’язано зі свідомістю тогочасної людини. Написання твору сприймалося не як авторський процес, а як результат божого натхнення, тому часто автори навіть не підписували своє творіння. Козьма, хоч і не дуже наголошує на власні недостойності, проте все ж цей елемент у його творінні присутній:

« Затова, като се уповавам на богатството на нашия господ, защото може да проясни и нашия език, аз се осмелявам с моето творение да изоблича враговете на Христовия кръст ».

           В кінці твору Козьма просить читача не засуджувати читача його «грубост и безумие», тому що він «прост и неучен» і запевняє, що говорить включно з того, що говориться у Святому письмі. Тут річ не тільки у типовій середньовічній скромності. Це має і літературний підтекст. Автор хоче додати істинності і авторитету творові, він намагається підкреслити, що в «Бесіді » немає нічого вигаданого.                   

4.5.Емоційне наповнення твору.

Неможливо не помітити емоційну завантаженість твору. Маємо безліч риторичних фігур, що свідчать про особисте ставлення Козьми, про його переживання. У такий спосіб можемо простежити і частинку внутрішнього світу автора.

     1. О, колко ненавижда дяволът човешкия род! В колко пагубна пропаст го е въвел!

2. О, колко е голямо заслепението им! О колко е голямо окаменението им! 
      Досить часто трапляються нарікання автора на аморальну поведінку духівництва. З його емоційності можна зробити висновок, що Козьма мав особисту образу на них.

Козьмі відверто неприємно говорити про богомилів, він сам не раз про це говорить у творі. До єретиків автор відчуває не просто неприязнь, а відверту огиду.

4.6.Концепція питання  – відповідь

         Викладення думок у вигляді питань і відповідей цілком у дусі середньовічної літератури. В «Бесіді» цей елемент теж трапляється. Наприклад: 
       Какво говорят за светото причастие? – Причастие не се извършва по божие повеление, нито е Христово тяло, както вие говорите, а е като всяка проста храна. 

         Така методика використовується  не спроста. Це дає змогу наголосити, зробити акцент на сказаному. Більше того, таким чином легше  запам’ятати текст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

     У ході роботи нами було здійснено аналіз ідейно-художніх особливостей твору.  Детально ознайомившись з текстом «Бесіди проти богомилів» Козьми Пресвітера, можемо зробити такі узагальнення:

• «Бесіда проти богомилів» складається з двадцяти одного розділу, що несуть окремі ідеї, мають різних адресатів. Всі частини об’єднані спільною темою. Тому твір є цілісним, але в той же час багатогранним. У тексті трапляється прийом, що умовно можемо назвати «питання-відповідь». Він насамперед зумовлений бажанням атора зробити акцент на сказаному.
• Тропи, використані автором співвідносяться з біблійними. Епітети частіше вживаються для описів богомилів, при чому в негативному контексті. Порівняння Козьми широкі і близькі до народного життя. Це пояснюється намаганням автора більш доступно пояснити людям небезпеку єретичного вчення. Наявність такого тропу як іронія свідчить про гострий розум Козьми і про те, що він мав почуття гумору. Звертання вказують на адресата твору. Автор звертається досить часто до Бога, до богомилів, ну і, звісно ж, до народу.
• Козьма влучно використовує біблійні цитати. Використання такого широкого спектру біблійних цитат говорить про глибоку обізнаність автора. В першу чергу Козьма використовує біблійні цитати для аргументації своїх думок. Важливою функцією біблійних цитат є те, що вони уможливлюють літературну комунікацію. Біблійна цитата є ключем до правильного тлумачення.
• Твір дуже емоційний. Маємо безліч риторичних фігур, що свідчать про особисте ставлення Козьми, про його переживання. У такий спосіб можемо простежити і частинку внутрішнього світу автора. Досить часто трапляються нарікання автора на аморальну поведінку духівництва. З його емоційності можна зробити висновок, що Козьма мав особисту образу на них.
• «Бесіда проти богомилів», говним чином,спрямована проти богомильської єресі, проти свавілля духівництва і недотримання ним християнської догматики. Для Козьми важливо пояснити людям у чому полягає небезпека богомильства.

       Таким  чином, відзначаємо, що у ході  роботи були виконані поставлені  завдання для досягнення мети. Керуючись текстом «Бесіди», ми визначили художні особливості твору і ідеї, які хоче донести до читача автор. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Андреев В.Д. История болгарской литературы: Учебник для специальности «Славянские языки и литература». – М.: «Высшая школа», 1978. – 320 с. (2 изд. с.23).
2. Ангелов Б. С. Т. Съществувал ли е поп Богомил? – ЛМ, 2, 1958, 6. -  119-127 с.
3. Ангелов Д., Б. Примов, Г. Батаклиев. Богомилство в България, Византия и Западна Европа в извори. С., 1967.
4. Ангелов Д. Богомилството в България. С., 1969.
5. Ангелов Д. Богомилството в България. 2 изд. С., 1961.-318 с. (3. изд. 1969.-563 с., 4 изд. 1980. -477 с.)
6. Ангелов Д..Светоглед на средновековния българи: «Доклади 6 Българските земи в древността, България през средновековие» БАН. С., 1987. – 536 с.
7. Ангушева А., Атанасова Д., Бояджиев А., Гагова Н., Димитрова М., Йовчева М., Милтенова А., Славова Т., Стойкова А., Тасева Л. История на Българската Средновековна литературата. С., 2009.
8. Борбата на народните маси против феодальния гнет: «История на България». С., 1961. - 130 – 136 с.
9. Георгиев Ем. Литература на изострени борби в средновековна България. С., 1966. - 164-202 с.
10. Динеков П. Български фолклор. С., 1972. – 194 с.
11. Игов Светлозар. История на българската литература.С., 2010. - 73-74 с.
12. Клинчаров И. Поп Богомил и неговото време. С., 1947. – 184 с.
13. Киселков В. Съществувал ли е Поп Богомил и богомилското движение. – ИП, 14, 1958, 2. – 96 - 112 с.
14. Кирило – Методиевска енциклопедия. Том 1. Главен редактор Петър Динеков.
15. Маринов Д. .Исторя на българската литература.

© Електронно издателство LiterNet, 16.04.2006. Режим доступу: http://liternet.bg/publish17/d_marinov/istoria/content.htm .

16. Петканова – Тотева Д. Апокрифната художественна проза и фолклорът: «Апокрифна литература и фолклор». С., 1978. - 241 с.
17. Пипин А., Спасовч В. История на българската литература. © Електронно издателство LiterNet, 16.04.2006. Режим доступу: http://liternet.bg/publish15/a_pipin/istoria/content.htm
18. Попов Г.Д. Кратък исторически преглед на българската лтература.От начало на писмеността до наше време.

© Електронно издателство LiterNet, 16.04.2006. Режим доступу:  http://liternet.bg/publish17/g_popov/g_popov/01.htm

19. Презвитер Козма. Беседа против богомилите. Режим доступу: http://www.znam.bg/com/action/showBook?bookID=1094&elementID=1713&sectionID=5&dir=next
20. Примов Б. Бугрите. Книга за поп Богомил и неговите последователи. С., 1970. - 388 с.
21. Ташковски Драган. Богомилското движенье « Драган Ташковски. – Скопие: Издание на научниотинститут», 1949. – 145 с.
22. Ташковский Драган. Богомилство и неготово историско значение  «Државно книгоиздателство на НР Македониа». – Скопие, 1951. – 112 с.
23. Флоринский Т. К вопросу о богомолах.С.-Пб.: Тип.Импер. Академии наук, 1883. – 130 с.
24. Шнитер М. „Стара българска литература”,- ПУ, 1992 г. C. 19-22.