Міжнародна логістика

 

 

Вступ

Зміни в управлінській орієнтації стали причиною розробки нової концепції управління матеріальними потоками, що одержала назву "логістики". Сутність концепції полягає в інтеграції всіх функціональних сфер, пов'язаних із проходженням матеріального потоку від виробника до споживача в єдиний комплекс, який називається комплексом логістики. Концепція містить у собі значні резерви економії корпоративних витрат. Дослідження, що проводилися Національною радою з управління фізичним розподілом (National Council of Physical Distribution Management, USA), показали, що впровадження інтегрованої логістичної системи може привести до економії в розмірі 10-20 % від загальних корпоративних витрат. Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Грецьке за походженням слово "логістика" (мистецтво враховувати) - вживається в мовах багатьох народів (logistic - англ., logistik - нім., logistique - франц., logistica - італ. і т.д.). Наукою, на думку Т. Павеллека, логістика стала завдяки військовій справі. Візантійський імператор Леон VI (865-912 pp.) так визначав завдання логістики: "платити армії, озброювати її, забезпечувати військовим майном, своєчасно і повною мірою піклуватися про її потреби, належним чином готувати кожну дію військового походу і відповідно до цього управляти і розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил".

Тільки в 60-х роках XX століття ці принципи логістики стали застосовуватися не тільки в системі постачання армій, але й у промисловості деяких країн Західної Європи. Інтенсивний розвиток логістики у невійськовій галузі пов'язується з енергетичною кризою початку 70-х років. Саме тоді спеціалісти звернулися до логістики як однієї з ефективних форм інтеграції виробництва, транспортування, розподілу і збуту товарів із широким залученням сучасних технічних засобів. Існує багато визначень логістики, тому що вона - новий науковий напрямок, що знаходиться в стадії формування. Крім того, труднощі з визначенням поняття логістики пояснюються тим, що логістика має багато розділів, про що свідчать її функції (рис. 24).

Відповідно до одного із найзагальніших визначень, логістика є теорією і практикою управління матеріальними потоками. З погляду менеджера, логістика інтерпретується як організація управління цілеспрямованою підготовкою і доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для вирішення конкретних завдань. Логістика виступає як певна виробнича інфраструктура економіки. Вона базується на чіткій взаємодії попиту, поставок, виробництва, транспортування і розподілу продукції. Логістика починається з первинних джерел сировини або вироблення напівфабрикатів, продовжується в обігу матеріалів і напівфабрикатів у рамках виробничого процесу підприємства і завершується доставкою готової продукції споживачу для досягнення економічних цілей підприємця.

З позиції маркетингу, логістика - процес управління виробництвом, рухом і збереженням матеріалів і товарів, а також супутніми інформаційними потоками за допомогою організації каналів товароруху, причому поточні й майбутні витрати мінімізуються за умови високоефективного виконання і доставки замовлень.

Отже, логістику на сучасному етапі варто розглядати як ключовий елемент конкурентної ринкової стратегії підприємства, як ключову первинну діяльність із забезпечення конкурентних переваг.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ МІЖНАРОДНОЇ ЛОГІСТИКИ

1. Сутність, роль та завдання міжнародної логістики

Основні завдання логістики коригуються у зв'язку з розвитком інтеграційних процесів у світовому господарстві. Міжнародні логістичні системи можуть створюватися якщо:

– підприємство експортує частину виготовленого чи вирощеного продукту;

– підприємство імпортує сировину;

– підприємство здійснює часткове комплектування виробів в одній країні, а відвантажуються вони в іншу, де здійснюється їхнє складування і подальша обробка;

– вироби комплектують за кордоном для розподілу в країні комплектування, в інших закордонних країнах і у країні, де розташована фірма.

Отже, міжнародна логістика є функціональною сферою логістики, спрямованою на оптимізацію товаропотоків, які виходять за межі національних економічних систем.

Завдання міжнародної логістики:

– оптимізація руху матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, що виходять за межі національних економічних систем;

– забезпечення ефективного формування та функціонування міжнародних логістичних систем, асоціацій чи союзів;

– підвищення якості логістичного сервісу, в тому числі і транспортно-експедиційного обслуговування;

– розвиток інтеграційних процесів в економіці;

– підвищення конкурентоспроможності продукції національних виробників на міжнародному ринку за рахунок зниження логістичних витрат.

Виконанню завдань міжнародної логістики можуть перешкоджати певні бар'єри. На мал. 1.1. зазначені чотири групи бар'єрів у розвитку міжнародної логістики. Ринкові бар'єри відображають конкурентну боротьбу за джерела дешевих сировинних ресурсів, енергії, робочої сили, а також за ринки збуту товарів. Ці бар'єри встановлюються й підтримуються великими компаніями за рахунок цінової політики, інформаційних бар'єрів і т. ін. [1, ст. 147].

Мал. 1.1. Бар'єри, що виникають в міжнародній логістиці

Ринкові бар’єри що регулюють вибір:	Фінансові бар’єри, що пов’язані з регулюючою функцією держави щодо:
Джерел постачання сировини; Цільових ринків збуту; Джерел інформації; Зваженої цінової політики.	Ставок податків; Ввізного мита; Норми банківського відсотка; Інвестиційної політики.

 

Бар’єри в розвитку міжнародної логістики

 

Бар’єри в дистрибуції що включають:	Нетарифні бар’єри пов’язані з:
Транспортні обмеження; Митні обмеження; Імпортні квоти.	Посиленням контрольної функції держави; Реалізацією державою не фінансових заходів з обмеження імпорту.

 

Фінансові бар'єри пов'язані з податковою, митною, торговельною політикою держави, обмеженнями ввозу капіталу, нормою банківського відсотка і т. ін. Близькими до них є бар'єри в дистрибуції товарів фірм-конкурентів з інших країн, із яких найбільш важливими є транспортні, митні й торговельні.

Нетарифні бар'єри – це певні правила, які зменшують імпортний потік, наприклад посилення контролю за якістю продукції, підвищення вимог до якості тари та упаковки, вимога доставляти продукцію лише до визначених державою портів чи залізничних станцій.

 

2. Роль логістики в міжнародному постачанні та розподілі

Поняття міжнародне постачання означає процес придбання сировини, матеріалів, комплектуючих та напівфабрикатів за межами країни. Міжнародним постачальникам сировини складно потрапити на внутрішні ринки інших країн, оскільки вони стикаються з фінансовими, дистрибуційними, ринковими та нетарифними бар'єрами. Подолання цих бар'єрів вимагає від іноземних постачальників ретельного аналізу міжнародної логістичної діяльності й її спрямування на досягнення так званого "раціоналізованого обміну".

Логістичне управління міжнародним постачанням полягає:

– у виборі привабливих споживачів;

– скороченні логістичних витрат;

– оптимізації процесу доставки сировини, матеріалів;

– сприянні подоланню бар'єрів, що виникають у міжнародному постачанні;

– оптимізації руху фінансових та інформаційних потоків, що супроводжують матеріальні потоки [1, ст. 148].

Різновидами міжнародних каналів розподілу є:

– канал приналежності (характеризує процес переходу права власності або права на розпорядження продукцією, товарами);

– канал переговорів (є сукупністю або ланцюгом робочих зв'язків між діловими партнерами);

– канал фінансування (сукупність фінансових операцій з оплати товарів, перевезення вантажів, страхових послуг);

– канал просування (сукупність маркетингових посередників, що організовують рух продукції від виробника до споживача);

– логістичний канал (це мережа робочих взаємозв'язків між виробником, маркетинговими посередниками та посередниками у сфері фізичного розподілу товарів (транспортно-експедиційні фірми, складські, термінальні комплекси та ін.), які забезпечують оптимальну організацію товароруху);

– канал документообігу (сукупність операцій з оформлення документації. Цей канал має місце тільки в організації міжнародного товарообігу. Це обумовлено тим, що документація, яка супроводжує міжнародне переміщення вантажів, має значні обсяги).

Роль логістики в організації міжнародних каналів розподілу полягає у вирішенні таких завдань, як:

– регулювання і спрощення митних і технологічних процедур при переході матеріальних потоків через кордони;

– уніфікація стандартів, правил, тарифів, вимог до технологій і технічних засобів перевезення;

– сприяння визнанню державами пріоритетів міжнародних угод, завдяки яким реалізуються принципи логістики;

– організація транзитних процедур при переході вантажів через кордони країн-учасниць ринку;

– сприяння розвитку транспортної та складської інфраструктури на міжнародному рівні;

– надання логістичних послуг.

 

3. Роль логістики в організації міжнародних перевезень

Питання впровадження транспортної логістики в міжнародну діяльність підприємств мають свою специфіку і потребують особливого підходу до вирішення [2, ст. 149].

Особливість правового регулювання доставки товарів у міжнародній торгівлі полягає в тому, що основні питання вирішуються в міжнародних угодах і конвенціях, що містять уніфіковані норми, які однаково визначають умови транспортування та інші умови, що пов'язані з транспортуванням товарів.

Регулювання міжнародних перевезень здійснюють міжнародні організації. Розглянемо перелік міжнародних організацій, що регулюють кожен вид перевезень, а саме автомобільні, морські, річкові, залізничні та повітряні перевезення.

Міжнародне регулювання автомобільних перевезень. Є близько 40 міжнародних організацій, що займаються питаннями організації автомобільних перевезень. До найбільш відомих відносять:

1. Комітет із внутрішнього  транспорту (КВТ) Європейської економічної  комісії (ЄЕК) ООН. У діяльності КВТ  відображені питання, без вирішення  яких неможливо було б організувати  міжнародний автомобільний рух  і перевезення вантажів. На підставі нормативних документів, що розроблені КВТ, укладена велика кількість двосторонніх угод про міжнародне автомобільне сполучення та перевезення вантажів.

2. Міжнародний союз автомобільного  транспорту (МСАТ). Створений в 1948 році за ініціативою європейських автомобільних і автотранспортних асоціацій. Налічує більш ніж 150 асоціацій і союзів із 45 країн.

До основних найважливіших конвенцій, які розроблені даними організаціями, належать:

– "Конвенція про оподаткування дорожніх транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень вантажів" – 1950 p.;

– "Конвенція про договір дорожнього перевезення вантажів"–1956р.;

– Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів – 1957 p.;

– Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу – 1973 p.;

– Європейська угода про міжнародні автомагістралі – 1975 p.;

– "Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки Міжнародного дорожнього перевезення (МДП)" (Конвенція TIR) – 1975 р.

Міжнародне регулювання морських перевезень. Основними угодами у сфері міжнародних морських перевезень, що носять комерційно-організаційний характер є:

– "Міжнародна конвенція з морського права" – Брюссель, 1922 p.;

– "Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент" (Гаагські правила);

– "Конвенція ООН про морське перевезення вантажів" – 1978 р.

Міжнародне регулювання річкових перевезень. Важливою угодою у сфері організації та здійснення міжнародних річкових перевезень є "Конвенція про режим судноплавства на Дунаї". На підставі цієї Конвенції створена Дунайська комісія як орган міжнародного співробітництва.

Комерційно-правове регулювання перевезень вантажів по Дунаю здійснюється на підставі трьох Братиславських угод: