Україна і митний союз

Міністерство освіти та науки

 Національний авіаційний  університет

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему: «Україна і  митний союз»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

Вступ

Не один рік в Україні  тривають дискусії про її цивілізаційному  і інтеграційному виборі. Цю проблему наша країна, на відміну від інших  постсоціалістичних держав, вирішує  по-особливому. Після створення СНД (1991 р.) і набуття в ній асоційованого  членства Україна в 1994 р. підписала  угоду про партнерство і співробітництво  з Європейським Союзом. Такий полярний рух України - "з поглядом на Захід  і з оглядкою на Схід" - триває вже близько 20 років. Поки ситуація так і не прояснилася. Зараз Україна  хоче підписати Угоду про асоціацію  з ЄС і одночасно веде переговори про співпрацю з Митним союзом.

Інтеграційний вибір будь-якої країни має щонайменше три аспекти: правовий, економічний, політичний. Для України, яка порівняно недавно здобула вистраждану століттями незалежність, ці три аспекти мають особливе значення. Правовий аспект — це збереження суверенітету і державності. Економічний — розвиток країни і добробут народу. Політичний аспект — це забезпечення цивілізаційного майбутнього українського суспільства.

Різні політичні сили в Україні та за її межами роблять свої акценти на тих чи інших аспектах інтеграційного процесу. Одні віддають пріоритет європейському вектору, інші — євразійському. Одні наголошують на економічних перевагах інтеграції, інші — на політичних. Одні недооцінюють правові аспекти, другі — політичні, треті — економічні. Водночас усі намагаються апелювати до думки населення та маніпулювати нею. Нині, крім механізмів соціального опитування, до цього можуть бути долучені й правові механізми — проведення референдуму. Внаслідок цього Україна, по суті, наблизилася до небезпечної межі розколу суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Україна віддаляється від СНД

Від СНД віддаляється не тільки Росія, а й Україна. За 18 років у зовнішньоторговельному обороті України частка країн СНД скоротилася з 56 до 36%. Разом з тим збільшилася частка ЄС та інших країн. Як і у випадку з Росією , це не провина України або її влади, це інтереси бізнесу , споживачів. За останні 14 років , незважаючи на вільну торгівлю в межах СНД , зовнішня торгівля України все більше переорієнтовується з СНД на ЄС та інші країни.

Це нормальна диверсифікація зовнішньої торгівлі, здійснювана навіть у тому ж Євросоюзі чи інших торгівельних союзах. Значною мірою це обумовлено посиленням торгово-економічного впливу Китаю. Цим процесам неможливо протистояти будь-якими санкціями або тим більше державними стимулами. Інтерес бізнесу сильніше будь-яких штучно придуманих у державних установах пріоритетів. Про це, зокрема , свідчить географічна структура високотехнологічного імпорту в Україну. У цій структурі на ТЗ доводиться тільки 24 %, а основна частка (40%) - на ЄС і 36 % - на інші країни. Загалом частка високотехнологічного імпорту України з МС майже в два рази нижче загальної частки імпорту. У той час як по ЄС і іншим країнам, навпаки , частка високотехнологічного імпорту перевищує частку загального імпорту. Більше того, країни МС теж не є основними споживачами українського високотехнологічного експорту, майже дві третини якого йде в інші держави, у тому числі 37% - в ЄС. Отже, для українського бізнесу інтеграційна привабливість теж тяжіє не до МС, а до ЄС (рис.1).

 

 

Росія і Україна взаємно віддаляються

Процес віддалення насамперед і найбільше відбувається між основними країнами СНД: Росією і Україною. Частка Росії в українському товарообороті скоротилася з 39,2% у 1995 р. до 29,3% у 2008-му. Водночас частка України в російському товарообороті скоротилася з 11% у 1995 р. до 4,9% у 2009-му. Тобто після розпаду СРСР інтеграційні процеси між Україною та Росією послабилися майже вдвічі. У наступні роки частка країн у взаємному зовнішньоторговому обороті дещо зросла, але на докризовий рівень не повернулася.

 

Погіршилась і структура зовнішньої торгівлі Росії та України. Частка продукції машинобудування в структурі зовнішнього товарообороту двох країн скоротилася удвічі. Експорт українського металу до Росії та імпорт російських енергоносіїв в Україну завжди були певною мірою збалансовані. Однак останнім часом цей баланс порушився: експорт українського металу до Росії став скорочуватися швидше, ніж імпорт російських енергоносіїв в Україну.

Безперечно, Росія була і залишається важливим торговельним партнером України. Але значення України для Росії у сфері зовнішньої торгівлі постійно знижується. Навіть з урахуванням поставок у великих обсягах енергоносіїв частка України в зовнішньоторговельному обороті Росії становить лише 5%. Отже, Росія віддаляється від України значно швидше, ніж Україна від Росії. Очевидно тому, що торгове значення України для Росії в шість разів менше (у структурному вимірі), ніж Росії для України.

За експортом певної групи товарів Україна тісно прив'язана до Росії. Частка експорту окремих українських товарів у Росію сягає понад 70%. Однак переважна більшість цих товарів у групі високого ризику, оскільки більш як 40% їх експорту йде в одну країну — Росію. Саме тому щодо багатьох із них уже виникали проблеми. Україна давно стоїть перед гострою необхідністю диверсифікувати експорт цих товарів.

 

 

 

Україна і Митний союз: дефіцит інтеграційності

На сьогодні Україна у зовнішній торгівлі з країнами МС має від'ємне сальдо. Найбільший дефіцит наша країна має з Росією. При цьому політика імпортозаміщення РФ виключає можливість для України змінити ситуацію на краще. Тому вступ України до МС не є способом розв'язання проблем її дефіцитного (від'ємного) сальдо зовнішньої торгівлі та платіжного балансу.

Структура експорту та імпорту України з МС має традиційне моногалузеве спрямування, яке може функціонувати незалежно від інтеграції в спільне формування. По експорту — це українська продукція машинобудування, металургії та сільського господарства (65% загального експорту), яка має попит на ринках МС не через відсутність мит, а через специфічний (неінноваційний) асортимент і нижчу ціну. По імпорту — це енергетичні матеріали (газ і нафта) (до 70%), які Росія продаватиме Україні і без входження її в МС, як це робить країнам ЄС, Китаю, Туреччині та іншим. Тобто членство в МС не створює додаткових конкурентних переваг або нових товарних ніш для українських експортерів, а існуючі бар'єри у торгівлі з країнами — учасницями МС можуть бути усунені в рамках інших форм регіональної інтеграції. Тим часом торговельні відносини в МС залишаються незбалансованими. Жодна з країн — членів МС — ні Казахстан, ні Білорусь — не мають додатного сальдо в торгівлі з іншими партнерами по МС. Зате його має Росія у торгівлі із своїми партнерами. Звідси очевидно, що МС вигідний насамперед Росії.

Товарна структура торгівлі України з ЄС і МС дуже відрізняється. Яка з них краща — питання дискусійне, особливо коли дискусії відбуваються на емоціях, без об'єктивного і ґрунтовного аналізу. Продукції машинобудування Україна справді продає більше в МС, ніж в ЄС. Однак близько 40% експорту цієї продукції в МС — це залізничні транспортні засоби. Для України це високоризикований експорт, бо орієнтований на одну країну і має невисоку якість, його швидко може замістити інша країна (наприклад Корея). Експорт української продукції в ЄС — це в основному метали та вироби з них, а також залізна руда, насіння і ліс. Це теж специфічний, сировинний, експорт, який теж є досить ризикованим. Суттєві відмінності є і в структурі товарного імпорту в Україну з ЄС та МС. З Митного союзу Україна імпортувала в основному мінеральне паливо (66%). З ЄС імпорт є більш диверсифікованим, включає машини і транспортне обладнання, продукцію хімічної промисловості та інші промислові товари. У зовнішній торгівлі послугами частки ЄС і МС майже однакові — 35 і 36%. Однак структура послуг відрізняється. В експорті послуг з України домінує трубопровідний транспорт до МС (45%). В імпорті послуг домінують фінансові, професійні та технічні послуги з ЄС (54%).

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Україна — одна із небагатьох великих країн на Євразійському материку, які поки що не увійшли до інтеграційних формувань. Саме тому вона дедалі більше стає плацдармом гострої боротьби між згаданими інтеграційними центрами. Євросоюз демонструє поки що стриману політику щодо євроінтеграції України, хоч і не бажає її вступу до Митного союзу. На нинішньому етапі ЄС пропонує Україні політичну асоціацію. Китай серйозно ще не "дотягнувся" до України, хоч і виявляє активні зусилля, насамперед в економічному плані.

Водночас із боку Росії за останні роки Україна відчула найбільш наполегливе намагання втягнути її до інтеграційних утворень — Митного союзу та ЄврАзЕС. Очевидно, що це вигідно насамперед Росії. І ця вигода подвійна. По-перше, не допускаючи зближення України з іншими інтеграційними формуваннями, передусім з ЄС, Росія обмежує зміцнення конкурента. По-друге, втягнувши Україну у свої інтеграційні формування — Митний союз, ЄврАзЕС, Росія зміцнює свої конкурентні позиції.

У правовому аспекті: входження України в Митний союз і ЄврАзЕС призведе до істотного звуження суверенітету України.

В економічному аспекті: інтеграційна привабливість Митного союзу та ЄврАзЕС для України дуже слабка, інтеграційна база (зовнішня торгівля, промислова кооперація тощо) значною мірою втрачена, і перспектив її відновлення немає.

У політичному аспекті: входження України до інтеграційних утворень з Росією вигідне насамперед і в найбільшому ступені останній, і воно перекриває європейські перспективи України.