Етіологія, патогенез, особливості клінічного перебігу періодонтитів тимчасових зубів у дітей

 

Патоморфологічна  картина. Патологоанатомічна картина напо-чатку загострення характеризується розширенням судин, серозним набряком і помірною інфільтрацією уражених тканин нейтрофіль-ними лейкоцитами, макрофагами, плазматичними клітинами. Надалі відбувається посилення еміграції поліморфноядерних лейкоцитів до вогнища запалення, внаслідок чого утворюється гнійний ексудат.

 

Клінічна картина. Хворі скаржаться на постійний ниючий біль, який поступово посилюється, особливо при надавлюванні на причинний зуб. Діти відмовляються від їжі. При розвитку гнійного запалення і гострої періостальної реакції загальний стан пацієнтів швидко погіршується у зв'язку з підвищенням температури тіла і появою оз нак інтоксикації. Відзначається блідість шкіри, слабкість, млявість, головний біль, поганий сон і апетит.

Під час об'єктивного  обстеження в причинному зубі виявляється каріозна порожнина різної глибини або пломба. Порожнина зуба може бути закритою і відкритою. Під час її розкриття може виділитися гнійний ексудат. Зуб рухомий за рахунок накопичення ексудату в періодонті. Доторкування до зуба болісне, порівняльна перкусія — різко болісна. Реакція зуба на термічні подразники відсутня.

Слизова оболонка ясен у  ділянці ураженого зуба яскраво гіпе-ремійована, набрякла, болісна при пальпації. У разі розвитку періостальної реакції відзначається згладженість перехідної складки, яка виявляється також біля сусідніх зубів. Інколи на тлі зміненої слизової оболонки може визначатися нориця з виділенням гною.

Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, щільні, болісні  при пальпації. На боці хворого зуба часто спостерігається колатеральний набряк (пастозність) м'яких тканин, обличчя, який іноді досягає значних розмірів.

Рентгенологічно при  загостренні хронічного періодонтиту тимчасових зубів діагностуються переважно ознаки його гранулюючої форми.

Загострення хронічного періодонтиту тимчасових зубів слід диференціювати з гострим дифузним пульпітом, що ускладнився пе-рифокальним періодонтитом: розкриття порожнини зуба супроводжується різким болем і кровоточивістю, на рентгенограмі не визначається деструктивних змін у періодонті; загальний стан хворого майже не порушений.

Для загостреного перебігу хронічного періодонтиту тимчасових зубів  діагностичне значення мають клінічні (темний колір зуба і наявність нориці чи рубця після неї на тлі набряклої, яскраво гіпере-мійованої, болісної при пальпації слизової оболонки) та рентгенологічні ознаки (деструкція кортикальної пластинки альвеоли і кістки в ділянці біфуркації і верхівок коренів тимчасових зубів (див. мал.).

 

Гострий періодонтит у тимчасових зубах діагностується рідко і має переважно токсичне, травматичне, рідше інфекційне походження.

 

Гострий токсичний nepioдонтит тимчасових зубів спричиняється внаслідок застосування миш'яковистої пасти для девіталізації пульпи або сильнодіючих антисептиків групи фенолу (фенол, кам-форофенол, трикрезол, ферезол, резорцин) та альдегідів (формалін) для обробки кореневих каналів, особливо в періоди росту і розсмоктування коренів.

 

Гострий травматичний періодонтит тимчасових зубів може бути наслідком завданого удару або падіння дитини, а також помилок, допущених лікарем під час ендодонтичного втручання під час лікування пульпіту (інструментальна обробка та пломбування кореневого каналу).

 

Гострий періодонтит  інфекційного походження частіше розвивається як перифокальний процес у періодонті при гострому дифузному пульпіті тимчасових зубів (серозному або гнійному).

 

Патоморфологічна  картина гострого періодонтиту. Під час мікроскопічного дослідження спостерігається розширення і збільшення проникності судин періодонта, розпушення і часткове руйнування фіброзних волокон за рахунок випотівання ексудату, інфільтрація періодонта гістіоцитами, лімфоцитами та поліморфноядер-ними лейкоцитами.

 

Клінічні прояви гострого і загострення хронічного перебігу періодонтиту тимчасових зубів дуже подібні. Хворі скаржаться на безперервний біль у причинному зубі, який посилюється при накушуванні. Тому діти майже не користуються ураженим боком під час їди.

Зуб може бути інтактним  у разі гострої травми (удару, падіння) або мати каріозну порожнину. При гострому токсичному пе-ріодонтиті порожнина зуба частково чи повністю розкрита. Його основною клінічною ознакою є болісність під час вертикальної перкусії.

Слизова оболонка ясен у  ділянці причинного зуба дещо набрякла, гіперемійована. У більшості хворих регіональний лімфаденіт не визначається, однак у деяких із них можуть спостерігатися незначне збільшення лімфатичних вузлів, слабка болісність при їх пальпації.

Рентгенологічних змін у періодонті немає.

Диференційну діагностику  потрібно проводити із загостренням хронічного перебігу періодонтиту тимчасових зубів за допомогою даних анамнезу (можливі попередні загострення), клінічних проявів (наявність нориці чи рубця після неї, темний колір зуба), а також результатів рентгенологічного дослідження (наявності деструктивних змін у періодонті).

 

Використона література:

 

1. Терапевтична стоматологія дитячого віку // За ред. Л.О. Хоменко. – Київ., 1999р.
2. Воспалительные заболевания в челюстно-лицевой области у детей // Под ред. В.В. Рогинского. – Москва, "Детстомиздат", 1998г.
3. Яковлева В.М., Трофинина Е.К., Давидович Т.П., Диагностика, лечение и профилактика стоматологических заболеваний. – Минск., 1994.