Контрольная работа по " Доклінічні методи дослідження"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

Кафедра

біотехнології і мікробіології

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни " Доклінічні методи дослідження"

 

варіант 8

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка групи ФБз 1.02-С                                     Марченко С.М.    

                                                                               Залікова книжка № 100179

 

 

 

 

Перевірив                                                  к.б.н., доцент Волошина О.С.              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2014р.

 

 

 

 

 

 

Питання.

1. Вимоги до персоналу, приміщень та обладнання. Група контролю якості доклінічних досліджень, її функції та обов´язки.
2. Дослідження алергізуючої дії на тваринах. Типи реакцій, види тварин, шляхи введення , дози, експерементальні групи.
3. IV-а фаза клінічних випробувань, її завдання, які пацієнти беруть участь, їх кількість. Характеристики лікарських засобів, які оцінюються на IV-ій фазі клінічних випробувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вимоги до персоналу, приміщень та обладнання. Група контролю якості доклінічних досліджень, її функції та обов´язки.

 

Використання правил GLP при проведенні доклінічних випробувань ставить чітко визначені вимоги до персоналу лабораторії, яка проводить дослідження, приміщень та обладнання.

Керівник установи, відповідальний за дотримання співробітниками принципів GLP повинен забезпечити наявність кваліфікованого персоналу, приміщень, устаткування, матеріалів.

Відповідальний виконавець повністю контролює проведення випробування, готує протокол проведення випробування, звіт проведеного випробування.

Персонал, залучений до випробування, повинен бути ознайомлений з принципами GLP, чітко виконувати СОП. Персонал відповідає за правильність та акуратність реєстрації первинних даних.

Лабораторія, яка проводить випробування, повинна мати відповідні розміри та розташування. Всі приміщення для проведення досліджень (лабораторії, архів) повинні мати чітко визначений правилами мікроклімат (температура, вологість, освітлення), та  спеціальне оснащення для підтримки цього мікроклімату.

Вимоги до приміщень визначаються типом тест-систем, що використовуються у дослідженні. Якщо тест-система – тварини, необхідна наявність місця для їх утримання (віварію). Якщо тест-система – мікроорганізми, необхідно мати стерильні бокси для роботи з мікроорганізмами.

Приміщення для підготовки речовин для введення тваринам повинне мати необхідне устаткування (ваги, холодильники, морозильні камери, витяжні шафи), забезпечувати відсутність забруднення та можливе змішування досліджуваних речовин зі сторонніми речовинами.

Архів. Згідно принципів GLP, всі первинні дані, документація, протокол випробувань, заключний звіт, проби та зразки, отримані в ході доклінічних досліджень, за виключенням біологічних рідин, підлягають збереженню у спеціально оснащеному приміщенні архіву протягом терміну, визначеного нормативами.

Зберігання досліджуваних речовин до та після використання проводиться в умовах, визначених для досліджуваного лікарського засобу на термін вказаний виробником.

Документація дослідження, що вже проведене, повинна зберігатися в архіві протягом тривалого часу (близько 20 років). Доступ до архіву повинен мати лише персонал, уповноважений керівником установи. Зразки досліджуваної, контрольної речовин та речовини порівняння повинні збурігатися протягом терміну часу, який дозволяє здійснювати їх якісну перевірку.

Прилади та апаратура, які використовуються в дослідженнях, що проводяться за правилами GLP, повинні регулярно повірятися, калібруватися та ремонтуватися. Приміщення, де установлене обладнання для проведення досліджень, повинне мати постійний протягом року мікроклімат та освітлення.

Установи, які проводять випробування відповідно до принципів GLP, використовують різноманітні матеріали, реактиви, контрольні сироватки. Згідно принципів GLP, організації-постачальники повинні надавати матеріали та реактиви, які відповідають вимогам користувачів. Реактиви повинні бути виготовлені фірмами-виробниками, визнаними провідними країнами та мати маркування із зазначенням дати випуску, терміну застосування після першої відкупорки. Лабораторія повинна бути забезпечена контрольними сироватками, реактивами для контролю також від виробників, визнаних на світовому рівні. Організаціям-постачальникам матеріалів та обладнання рекомендовано дотримуватися міжнародного стандарту – Нормативів з розробки, виробництва, впровадження та обслуговування.

Організації-постачальники, що працюють за принципами GLP, обов¢язково повинні проходити акредитацію для підтвердження рівня виготовлення матеріалів.

Якщо тест-системами в дослідженні є тварини, то корм для тварин, вода, що споживається тваринами, та підстилка регулярно перевіряються з метою встановлення наявності регламентованого співвідношення складових, а також для перевірки відповідності нормам для цих матеріалів, закладених у вимогах принципів GLP. Вода та підстилка повинні мати відповідні сертифікати якості, регулярної перевірки аналізів цієї якості. Перевірка проводиться з метою виявлення забруднювачів, які можуть вплинути на результати випробувань. Організації-постачальники представляють відповідні документи, що підтверджують надійність проведених перевірок.

Програмне забезпечення комп¢ютерних систем повино бути ліцензійне. Виключається використання програм, взятих із неліцензійних джерел. Устаткування повинно відповідати міжнародному стандарту вимірювання, а організація, що проводить ремонт, калібрування та повірку приладів – повинно бути проведено в запропоновані інтервали часу компетентними організаціями. Керівництво несе відповідальність за відповідність устаткування та програмного забезпечення поставленим вимогам.

Група контролю якості доклінічних досліджень, її функції та обов´язки.

Ефективність заходів що гарантують якість досліджень в установах є однією з вимог стандарту GLP. Впровадження програми гарантії якості дає змогу керівництву установи-виконавця, замовників та представників державних інституцій впевнитися в тому, що дослідження виконано у відповідності з принципами GLP. Відповідальність керівника установи-виконавця за дотримання принципів GLP передбачає підбір персоналу та відповідну організацію роботи групи гарантії якості дослідження. Служба контролю якості випробувань, призначається адміністрацією установи, яка проводить доклінічне дослідження за принципами GLP.

Служба гарантії якості – система внутрішнього контролю, що гарантує відповідність проведення дослідження правилам GLP, дотриманню стандартних операційних процедур (СОП). Ця група створюється як орган спостереження за ходом випробування і покликана звести кількість потенційних помилок до мінімуму, забезпечити швидке виявлення неадекватних показників та некоректних умов експерименту ще в процесі дослідження.

До служби контролю якості залучають співробітників, що не задіяні у дослідженні, але добре знайомі зі специфікою роботи та всіма процедурами випробування, є кваліфікованими та досвідченими.

Мета роботи служби гарантії та контролю якості – забезпечити успішне проведення дослідження шляхом нагляду за додержанням СОП та контрольних нормативів GLP.

Функції служби контролю якості:

- перевірити протокол випробувань на повноту викладення ходу дослідження та відповідність принципам GLP;

- у ході дослідження кілька разів проводити перевірку заповнення зошита первинних даних, ходу проведення дослідження, їх відповідність протоколу випробувань та СОП;

- переглядати заключні звіти для підтвердження того, що методи, процедури та спостереження точно описані, а внесені результати точно відображують вихідні дані випробування.

 

2. Дослідження алергізуючої дії на тваринах. Типи реакцій, види тварин, шляхи введення , дози, експерементальні групи.

 

Механізм, по якому може розвиватися алергічна реакція, залежить від багатьох чинників - природи антигену, дози, шляху введення, тривалості введення, наявності ад'ювантів, виду тварин, фізико-хімічної структури фармакологічного засобу, здатності з'єднуватися з білками в організмі та ін. Залежно від цього алергічні реакції розвиваються за "негайним" або "уповільненим" типом.

Реакції "негайного" типу розвиваються швидко впродовж декількох хвилин (10-20 хв.), в їх механізмі бере участь реакція антиген-антитіло в тканинах і в рідких тканинних середовищах.

Реакції "уповільненого" типу - реакції між антигеном і сенсибілізованими Т-лімфоцитами з подальшим розвитком (через 24-48 години) алергічного запалення. Запалення обумовлене дією медіаторів, які звільняються з сенсибілізованих лімфоцитів. Реакціям "уповільненого" і "негайного" типів відповідають різні стадії алергічних реакцій: імунологічна, патохімічна, патофізіологічна.

Дослідження сенсибілізуючих властивостей нових фармакологічних речовин, субстанцій і нових лікарських форм проводиться після оцінки їх токсичності. Особливо ретельній перевірці мають бути піддані речовини, що містять білкові домішки і високомолекулярні сполуки. Якщо лікарська форма містить допоміжні речовини (стабілізатори, розчинники не дозволені для застосування в медичній практиці і не вивчені раніше на алергізуючу дію, то кожну з цих речовин досліджують окремо. При комбінації декількох фармакологічних речовин в одній лікарській формі (фіксована комбінація) вивчають алергенність комбінації в цілому і кожного інгредієнта окремо, якщо він не був раніше дозволений для застосування в медичній практиці. При зміні складу лікарської форми, технології її виготовлення або складу допоміжних речовин необхідно випробувати нову комбінацію на алергенність.

При підборі тестів для випробування фармакологічних засобів на алергізуючу дію необхідно керуватися наступними принципами:

- інформативність, економічність, відтворюваність, оптимальне  поєднання методів алергодіагностики in vivo і in vitro, використання таких методів, які б дозволяли виявити різні типи алергічних реакцій.

Вивчення сенсибілізуючих властивостей нової фармакологічної речовини проводять порівняно із відомим лікарським засобом.

Міра алергенної активності лікарської речовини встановлюється залежно від ряду критеріїв, визначених в експерименті на тваринах : величина сенсибілізуючої дози, міра розвитку алергічного стану, частота і характер прояву алергічної реакції, величина титру сенсибілізації та ін.

Якщо число сенсибілізованих тварин в групі по одному з випробуваних тестів складає менше 50%, то спостережувані ефекти розглядаються, як прояв індивідуальної чутливості.

Якщо число сенсибілізованих тварин в досвідченій групі складає 50% і вище, то лікарський засіб відноситься до потенційних алергенів. І, хоча трактування результатів і перенесення експериментальних даних в клінічну практику має певні труднощі, названі критерії дозволяють скласти уявлення про міру потенційної небезпеки розвитку аллергоза в лікувальній практиці на людях.

На сучасному етапі впровадження в медичну практику нових лікарських засобів з виявленою алергенною активністю небажано, проте, слід оцінити ситуацію користь-ризик від їх застосування.

Отримані дані враховуються при проведенні клінічних досліджень нового лікарського засобу з вказівкою в проекті інструкції по клінічному випробуванню лікарського засобу можливості алергічних проявів.

Якщо виявлено, що досліджуваний препарат викликає псевдоалергічні реакції, необхідно продовжити дослідження для встановлення дози лікарського засобу, яка не викликає неспецифічного викиду гістаміну і внести ці рекомендації в проект інструкції.

Робота по вивченню потенційної алергенності ліків з використанням описуваних методів вимагає хорошої професійної підготовки і повинні проводитися імунологами і науковцями, що пройшли необхідне стажування .

Різні види тварин, яких спеціально розводять в умовах лабораторій або розплідників і використовують для експериментальної чи виробничої практики: діагностики захворювань, моделювання різноманітних фізіологічних і патологічних станів, вивчення фармакологічної активності та токсичності лікувально-профілактичних препаратів, хімічних та фізичних факторів, контролю якості виробництва ЛП — діагностичних сироваток, вакцин, культур тканин тощо. До лабораторних відносять тварин різних систематичних груп: найпростіші, черв’яки, голкошкірі, амфібії, членистоногі, птахи, ссавці. Але найчастіше лабораторних тварин поділяють на безхребетних та хребетних.

Використання хребетних тварин людиною з пізнавальною метою розпочалося, очевидно, у період розвитку скотарства. У подальшому на тваринах стали вивчати будову і функції різних органів живих організмів. Зокрема, відомі спостереження давньогрецького натураліста Діогена (V ст. до н.е.), який, вивчаючи трупи тварин, установив різні функції передсердь. Пізніше анатомію та фізіологію вивчали на тваринах Аристотель, Гален, Гарвей та ін. Спочатку експерименти проводились на домашніх тваринах. У XV ст. експерименти почали проводити на білих мишах, щурах та морських свинках. Однак поняття «лабораторні тварини» склалося лише наприкінці XIX ст. На сьогодні у медико-біологічних дослідженнях використовують близько 250 видів тварин. Деякі з видів постійно розводять у лабораторіях та розплідниках для наукових досліджень (білі миші, білі щури, морські свинки, кролі, хом’яки, кішки, собаки, мавпи, міні-свині та ін.). Деяких тварин (мишей полівок та піщанок, ховрашків, тхорів, бабаків, броненосців, лемінгів, амфібій, риб та ін.) періодично відловлюють для експерименту. Для деяких досліджень використовують групу лабораторних птахів (курей, голубів, канарейок, перепілок та ін.). Частину медичних експериментів проводять на сільськогосподарських тваринах (вівцях, свинях, телятах та ін.). Від загальної кількості лабораторних тварин частка мишей становить приблизно 70%, щурів — 15%, морських свинок — 9%, птахів — 3%, кролів — 2% та інших — 1%. При розведенні лабораторних тварин проводять контроль за генетичними, екологічними, морфологічними ознаками, а також за станом здоров’я тварин. Генетично лабораторних тварин підрозділяють на нелінійних (гетерозиготних) і лінійних (гомозиготних). Нелінійних тварин розводять, використовуючи випадкові схрещування, чим забезпечують наявність високого ступеня гетерозиготності. Лінійних тварин розводять методом тісного інбридингу і поділяють на інбредні лінії та мутантні стоки. Лінійні тварини відрізняються від нелінійних постійними реакціями на вплив фізіологічних та патологічних факторів. На лінійних тваринах проводять дослідження у сфері мікробіології, паразитології, онкології, імунології, генетики, фізіології, морфології та ін. У спеціальних умовах виведені лабораторні тварини, які зовсім не мають мікроорганізмів (стерильні тварини) або заражені одним-двома відомими видами мікроорганізмів. Для годування лабораторних тварин використовують натуральні харчові продукти або брикетовані концентрати. Підтримання чистоти ліній лабораторних тварин забезпечує відтворення результатів при повторенні медико-біологічного експерименту, порівняльну характеристику та інтерпретацію отриманих результатів.