Методи ФР при операціях на органах черевної порожнини

На 2–3 день дозволяється ходьба по коридору.

На 4–5 день заняття гімнастикою в групах. Виконуються вправи, які сприяють виправленню постави, динамічні дихальні вправи, вправи для кінцівок, з м’ячем, дозволяється ходьба по сходах. В день зняття швів навантаження на черевну стінку зменшують.

На 6–7 день хворого виписують з рекомендацією продовжувати вправи в домашніх умовах.

Фізична реабілітація  після грижесічення.Застосовують звичайну методику лікувальної фізкультури, у ранній післяопераційний період уникають вправ, що підвищують внутрішньочеревний тиск і натяг тканин в області проведеної операції. В основу комплексу покладені вправи, які застосовуються в хворих в ранньому післяопераційному періоді при операціях на шлунку та 12-палій кишці. Після грижесічення обмежують рухи ніг і тулуба, максимально зменшують навантаження на черевну стінку протягом 7–10 днів для попередження рецидивів. При кашлі рекомендують підтримувати рану рукою. Поворот на бік дозволяють на 2 - 3-ю добу, сідати - на 4-5-й (дітям на 3-4-й) день, уставати - на 8-9-й (дітям на 5-6-й) день після операції ,ходити на 8–10 день, при цьому необхідно носити підтримуючу пов’язку, з нею в положенні сидячи виконують динамічні дихальні вправи, вправи для верхніх кінцівок, для дистальних відділів нижніх кінцівок, «ходьбу» сидячи. З 10 дня дозволяють ходити по коридору. Виконують динамічні дихальні вправи, стежать за правильною поставою, здійснюють нахили тулуба в боки з опущеними руками. Перші 7-10 днів уникають вправ, що вимагають напруги м'язів живота, різких видихів а при ущемлених грижах - протягом 2 - 3 тижнів. Для попередження рецидиву грижі рекомендують також носити підтримуючу пов'язку, яку надягають і знімають лежачи. Цим прагнуть зменшити небезпеку рецидиву грижі.

Фізична реабілітація  при защемленій грижі. Вправи, направлені на зміцнення м'язів черевної стінки виконують через 2–3 тижні після операції. Сидіти дозволяється на 6–8 день, вставати на 12–14 день з підтримуючою пов’язкою. Застосовують різноманітні види ходьби, інтенсивність навантаження поступово збільшується.

Фізична реабілітація  після резекції кишок .Вправи призначають трохи пізніше, у тому числі сидіння - з 5-6-го дня, вставання і ходьбу - з 8-10-го дня. Перші 2 - 3 тижні варто утримуватися від застосування вправ, що вимагають напруги м'язів передньої черевної стінки.

Фізична реабілітація  після операції на жовчних протоках. З 2-го дня застосовують вправи для грудного дихання, рухи по самообслуговуванню. З 3-го дня включають повороти тулуба спочатку на правий бік (місце операції), а потім - на лівий. З 3-4-го дня призначають черевне дихання, з 5-6-го дня - сидіння, з 7-8-го - вставання з ліжка, з 10-12-го дня - ходьбу. У перші 7 - 8 днів після видалення жовчного міхура уникають вправ, зв'язаних з інтенсивною напругою м'язів черевної стінки. Дітям перших місяців життя вже в першу добу після операції призначають масаж грудної клітини і кінцівок (поглажування), з 2-3-го дня - пасивні вправи для кінцівок, рефлекторні вправи і легкий масаж живота, з 5-6-го дня використовують усі вихідні положення і вправи, що відповідають стану і рівню розвитку дитини. У випадку застосування при операції великих розрізів м'язів і апоневрозів, залишення дренажів і тампонів протягом раннього післяопераційного періоду уникають призначення рухів, зв'язаних з різкою напругою м'язів передньої черевної стінки, здатних викликати зсув і перегин дренажів. Крім того, корисно фізичні вправи проводити при фіксації черевної стінки чи бинтуванням бандажем. Частіше активні повороти на бік дозволяють з 6 - 7-го дня, сидіння з 8-10-го дня, вставання і ходьбу - з 10-12 дня. До утворення міцного зрощення (2-3 тижня) уникають призначати вправи, зв'язані з різкою напругою і розтяганням м'язів черевної стінки, значним підвищенням внутрішньочеревного тиску з метою попередження можливої розбіжності чи прорізування швів. З перших днів можна використовувати масаж (поглажування і легке розминання) грудної клітки і кінцівок. Число прийомів масажу збільшують поступово з 3-4-го дня. Широке застосування прийомів класичного лікувального масажу передньої черевної стінки припустимо лише після міцного зрощення тканин.

При операціях на нирках, сечоводах і сечовому міхурі у ранній післяопераційний період застосовують ту ж методику, що і після операцій на кишечнику. Поглиблене дихання черевного типу в перші дні після операції рекомендують виконувати обережно. При наявності дренажних трубок виключають нахили вперед і рухи, що можуть сприяти їх зсув, чи перегин, утруднення відтоку по них сечі. Тому доцільні в.п. лежачи на оперованому боці і перехід у положення сидячи зі звішеними ногами. При переході хворого в положення стоячи доцільно фіксувати черевну стінку широкою підтримуючою пов'язкою.

Фізична реабілітація після операцій на шлунку та 12 – палій кишці. В перший день після операції дихання повинне бути переважно грудним. За допомогою інструктора хворий робить вправи для дистальних відділів нижніх і верхніх кінцівок, здійснює ротаційні вправи в тазостегновому суглобі, повторюючи кожну вправу по 3–4 рази з перервами для відпочинку. Кожні 20–40 хв. хворий робить 3–4 дихання по грудному типу. На 2–3 день хворий, притримуючи післяопераційну рану, виконує вправи частіше і самостійно. Крім того, рекомендуються масаж грудної клітки з елементами поглажування, розтирання, легкої вібрації. На 3–4 день додають загально тонізуючі і спеціальні вправи. Хворий повинен якомога частіше повертатися на бік, в цьому положення йому роблять масаж спини. Хворий сидить на ліжку 5–10 хв. 3–5 разів на день. В цьому положенні він виконує статичні і динамічні дихальні вправи. З положення лежачи хворий виконує «ходьбу», ковзаючи стопами по матрацу з невеликою амплітудою рухів в колінних суглобах. Сидіти зі спущеними ногами на ліжку дозволяється при нормальному перебігу післяопераційного періоду на 4–5 день. В заняття включають вправи для верхніх та нижніх кінцівок, нахили голови та тулуба. Потім дозволяється вставати, тримаючись спочатку руками за спинку стільця (на 6–9 день).Крім загальнозміцнюючих, додають у комплекс дихальні вправи, вправи для зміцнення м'язів черевного пресу, для формування рухомого післяопераційного рубця, правильної постави, нормалізації функції кишечнику. Після виписки з стаціонару хворий продовжує займатися вправами, навантаження можна збільшувати під контролем лікаря. Спортивні вправи можна включати через 6 – 12 міс. з оздоровчою метою.

Фізична реабілітація  після холецистектомії майже така, як і попередня. Відмінність лише в тому, що сидіти дозволяється на 6–8 день. Виконуючи різноманітні вправи в положенні лежачи, перші 3–4 дні потрібно слідкувати за тим, щоб не випадала дренажна трубка. В заняття ЛФК сидячи включають вправи для верхніх і нижніх кінцівок, нахили голови та кругові рухи нею, вправи для тулуба, ходьбу сидячи. Вставати, спираючись на спочатку на спинку стільця, дозволяється на 10–12 день. Рекомендується на область післяопераційного рубця накладати підтримуючу пов’язку для профілактики утворення грижі. Після виписки хворий повинен займатися, використовуючи вправи для зміцнення черевного пресу. Протягом 6–12 міс. рекомендується уникати важкої фізичної праці, пов’язаної з напруженням м'язів черевного пресу, повним людям потрібно носити бандаж.

У пізньому і віддаленому післяопераційному періодах засобами лікувальної фізкультури прагнуть відновити повноцінні рухи в поперековому відділі хребта, нормальну поставу, адаптацію органів черевної порожнини до переміщень і струсів, що зустрічається в побутовій і виробничій обстановці, зміцнити м'язи черевного преса.

Під впливом занять ЛФК прискорюється крово- та лімфоток, ліквідуються застійні явища в легенях і паренхіматозних органах, завдяки цьому поліпшуються трофічні процеси в м'язах, підвищується м’язовий тонус, прискорюються регенеративні процеси.

1.4 Масаж  після оперативного втручання  на органах черевної порожнини.

Масаж при хірургічних втручаннях у передопераційний період проводиться за методикою, прийнятою при консервативному лікуванні того захворювання, з приводу якого планується операція. Особливе значення масаж має в післяопераційному періоді, допомагаючи попередити післяопераційні ускладнення, зокрема пневмонію в осіб похилого віку і ослаблених хворих, стимулюючи регенеративні процеси, і в комплексі з іншими засобами реабілітації скорочує терміни одужання хворих.

Як відомо післяопераційний період, характеризується надзвичайною нестійкістю функціональних показників органів дихання і кровообігу. Тому швидкість і повноцінність відновлення здоров'я хворих після операції залежить від компенсаторної перебудови всіх органів і систем особливо органів дихання і кровообігу. Природно, що ця перебудова може бути досягнута не тільки медикаментозною терапією і застосуванням лікувальної фізкультури в ранній термін, але й застосуванням загального, пізніше сегментарного, масажу.

У перебігу перших днів після операції фізичні можливості хворих обмежені, і вони часто відмовляються від виконання фізичних вправ, що рекомендуються. Масаж, на відміну від лікувальної фізкультури, не вимагає вольової напруги хворого і є самою щадливою формою підвищення загального тонусу організму. Методика масажу в ранньому післяопераційному періоді розроблена і впроваджена в лікувальну практику В.И. Дубровським.

Завдання та механізм дії раннього масажу.

3авданнями раннього масажу є  загальний вплив на організм  хворого, підвищення загального  тонусу, поліпшення кровообігу, дихання, стимулювання регенеративних процесів і попередження ряду післяопераційних ускладнень (особливо пневмоній, тромбофлебітів і емболії).

Під впливом масажу прискорюється крово- та лімфоток, ліквідуються застійні явища в легенях і паренхіматозних органах, завдяки цьому поліпшуються трофічні процеси в м'язах, прискорюються окислювально-відновні процеси, підвищується температура шкіри і знижується температура тіла, поліпшується функція шлунково-кишкового тракту. Масаж надає тонізуючу дію на центральну периферичну нервову систему, серцево-судинну систему, знижує психогенне гальмо, що часто виникає після важких операцій, стимулює тонізуючу дію на нервово-психічну сферу.

Протипоказання до загального масажу.

1. Гостра серцево-судинна недостатність.

2. Емболія легеневої артерії.

3. Ниркова і печінкова недостатність.

4. Розповсюджені гострі шкірні  алергійні реакції.

Методика загального масажу.

Першу процедуру загального масажу проводять на операційному столі негайно ж після закінчення операції, а в наступні дні в реанімаційному відділенні чи в післяопераційній палаті 1-3 рази в день протягом 3-5 доби. Хворого роздягають і проводять масаж, після чого вкривають ковдрою і призначають вдихання зволоженого кисню через катетер чи маску в протягом 10-15 хв.

Тривалість масажу залежить від віку хворого, обсягу оперативного втручання і коливається від 15 до 25 хв. Перед процедурою мас варто підрахувати пульс, вимірити артеріальний тиск і визначити частоту дихання.

Доцільно дотримувати наступної послідовності масажу різних частин тіла:

1. Масаж нижніх і верхніх кінцівок.

2. Масаж грудної клітки та  шиї.

3. Масаж живота.

4. Масаж спини.

Процедура масажу складається з підготовчої, основної і заключної частин. Метою підготовчої частини є вплив на екстерорецепторний апарат шкіри і поліпшення крово- і лімфотока масуючої області. У підготовчій частині масажу використовують площинне і обхоплююче поглажуваня. В основній частині масажу проводять розтирання, енергійне розминання, вібрацію. У заключній частині застосовують поглажування і струшування м'язів. З урахуванням характеру оперативного втручання масаж проводять у положенні хворого на спині, а масаж спини виконують у положенні на боці. Після лапаротомії здійснюють вплив на паравертебральні зони спинномозкових сегментів S5 - S1, L5 - L1, D12 - D7.[5; 10; 21].

Застосовується поверхневе площинне погладжування кінцями пальців і долонею; ніжні циркуляторні розтирання кінцями пальців і опорною частиною кисті; натиснення подушечками пальців, зрушення і вібрація малої амплітуди і в повільному темпі; розтирання кінцями пальців області крижів, гребенів повздошной кісток, реберних дуг.

 Масаж широких і трапецеподібних м'язів спини і великих грудних м'язів полягає в поверхневому площинному і граблеподібному погладжуванні, розтиранні кінцями пальців, розминці, зрушуванні, натисканні, струшуванні, ніжному поплескуванні.

Масаж живота проводять, фіксуючи однією рукою операційний шов через пов'язку: поверхневе погладжування косих м'язів, натискання, пощипування, щипцеподібне розминання,площинне поверхневе спіралевідное погладжування навколо пупка, м'язів черевного преса в напрямку до пахвових і пахових лімфатичних вузлів, подовжнє і поперечне розминання, пощипування, натискання,стабільна вібрація.

Масаж грудної клітки проводять, фіксуючи однією рукою операційний шов (через пов'язку): ніжні погладжування долонною поверхнею пальців і розтирання подушечками пальців навколо операційної рани, площинне погладжування в напрямку до пахвових, надключичним і підключичних лімфатичних вузлів, розтирання і погладжування міжреберних проміжків, області грудини, плечових судин, розминка великих грудних, трапецеподібних і найширших м'язів спини,легка вібрація. Проводиться по 3 - 5 хв 3 - 4 рази на день по 5 - 7 хвилин індивідуально.

Масаж нижніх і верхніх кінцівок: погладжування, розтирання суглобів, переривчасте розминання, струшування м'язів, струшування нижніх кінцівок.

При положенні хворого лежачи на боці і сидячи на ліжку проводять  масаж м'язів спини (1 - 2 рази на день).

Час процедури масажу в ранньому післяопераційному періоді 10 - 20 хв, щодня 1 - 2 рази, курс 6 - 8 процедур.

У разі розвитку атонії кишок використовують масаж живота (виключаючи ділянку оперативного втручання), хворих навчають самомасажу живота руками, тенісним м'ячем.

1.5 Фізіотерапія  після оперативного втручання  на органах черевної порожнини.

Вплив фізіотерапевтичних процедур на організм хворих після оперативного втручання з приводу захворювань органів черевної порожнини проявляється у ліквідації больового синдрому, нормалізації секреторної та моторної функції внутрішніх органів, зменшення активності запальних процесів, поліпшення трофіки органів, поліпшення регенеративних процесів. В загалі фізіотерапевтичні фактори сприяють захисній мобілізації сил організму.

Фізіотерапія при хірургічних втручаннях частіше застосовується при ускладненнях.

Для фізичної реабілітації хворих з хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини використовують наступні фізіотерапевтичні процедури.

У період підготовки хворого до операції, у випадку відсутності протипоказань, доцільно застосовувати електросвітлолікування, аероіоно-, аерозольтерапію.

З метою посилення седативного ефекту раціональною психотерапією і лікувальною гімнастикою застосовуються електросон, гальванізація по С. Б. Вермелю.

Припустимо проведення процедур електросну одночасно декільком хворим у загальній палаті - з обліком їхнього нервово-психічного статусу зокрема, при ослабленні гальмово-збудливих процесів. Доцільне використання низьких частот (4-15 Гц при силі струму до 15 мА). Методом вибору при цьому є транскраніальна стимуляція, зокрема, мезодіенцефальна модуляція з застосуванням апарата МДМ-101 по 15-20 хвилин щодня.