Методи детоксикація організму

Гріти протипоказано  за наявності новоутворень, у тому числі доброякісних, та під час  менструацій. Для підвищення мікроциркуляції  в таких випадках застосовують біг на місці, качання преса.

Не можна повертатися  на лівий бік при зондуванні сорбітом: через 45-60 хвилин від початку процедури  спостерігається значне розтягування жовчного міхура, що внаслідок повертання на лівий бік може спричинити його загинання. Для більшості пацієнтів при використанні сорбіту оптимальний варіант є такий. Початок процедури класичний, через 40-50 хвилин грілку примотують до тіла і набувають вертикального положення. Жовчний міхур розтягується до низу, потім скорочується і набуває нормальної форми. Описану процедуру варто застосовувати тим, у кого діагностують загин жовчного міхура – сорбіт може повернути його до первісного стану. Після тюбажу приблизно впродовж 3-4 годин не бажано будь-які фізичні навантаження, особливо підняття вантажів, нагинання.

Для забезпечення відтоку  жовчі в дванадцятипалу кишку  рекомендовано використовувати  настій листя м’яти: 1 чайну ложку  сировини заливають окропом, приблизно ¾  склянки, настоюють упродовж 15 хвилин і запивають засіб для тюбажу 1-2 столовими ложками настою м’яти. У жінок існують періоди припливу крові до тазових органів і печінки щомісяця: можна зондуватися за день до початку менструації або у перший її день. Більшість пацієнтів потребують попереднє очищення товстої кишки клізмування.

Кількість процедур: від 2-3 у дитячому віці або профілактично до 5-7 у дорослих.

Регулярність тюбажів: раз на тиждень.

Загальна тактика –  від сильного засобу до слабкого. Починати краще з магнію сульфату (за відсутності  протипоказань). При отриманні бажаного результату наступного разу скористатися олією. А потім вживати той засіб який дав кращий результат.

Під час проведення сліпого  зондування, особливо першого, дуже важливо  контролювати викид жовчі. Застійна міхурові жовч виділяється рідко  у вигляді чорних плям. Якщо це відбувається, значить досягнуто потрібного ефекту.

Перевага тюбажів перед  клізмуванням полягає в тому, що при застосуванні сильних засобів  відбувається одночасне видалення  токсинів і з органів гепатобіліарної  системи, і з кишок. Результатом масивного випорожнення, зокрема після сліпого зондування є зниження артеріального тиску.

Позитивний вплив сліпого  зондування спостерігається при:

• алергічних проявах, та при аутоімунних захворюваннях;
• загострення шизофренії;
• підвищення збудливості, нервозності, безсонні, істерії;
• астенічних станах;
• ГРВІ;
• Грипі;
• Бронхіальній астмі;
• Захворювання органів дихання;
• Гострих інфекційних хворобах;
• Хронічні запальні процеси різної локалізації (зокрема в гінекології);
• Артритах;
• Захворювання шкіри;
• Гормональні розлади;
• Хвороби нирок;
• Стоматитах, ангінах, хронічних тонзилітах.

 

9. Виведення ендотоксинів

 Значну роль у накопичені ендогенних токсинів відводять продуктам життєдіяльності бактерій, вірусів та різних паразитів.

Заселенню організму  гельмінтами і найпростішими, а  також створенню для їх існування  найкомфортніших умов сприяють:

• вуглеводно-молочний тип харчування, особливо загальне переїдання, зловживання солодощами;
• щоденне вживання м’яса та іншої білкової їжі. Відмова від постів;
• відсутність у раціоні гіркот;
• переважно відмова від деяких традиційних продуктів (лобода, ріпа, бруква їстівна, редька та ін.)
• вживання синтетичних вітамінів, особливо групи В, якими ми практично годуємо не себе, а гельмінтів.

Шлях до одужання слід починати з достовірного аналізу  на наявність паразитів. І лише після  їх знищення, необхідно розпочинати інтенсивну системну  детоксикацію організму. Застосовувати відразу глистогінні засоби не лише нераціонально, а й небезпечно. Нераціонально – оскільки голівка гельмінтів глибоко схована в шарах слизу і таким чином захищена від безпосереднього впливу специфічного засобу. Небезпечно – бо за умови масової загибелі паразитів продукти їх розпаду можуть всмоктуватись у тонкому відділі кишок і провокувати досить сильне отруєння організму. Тому потрібно починати детоксикацію з очищення товстої, а краще, і тонкої кишки.

Найпоширенішим є ураження лямбліями, дуже часто лямбліоз супроводжується  аскаридозом та/або ентеробіозом, все більшого поширення набуває  опісторхоз, багато уваги потрібно приділяти  проблемі трихоманозу, токсоплазмозу, іншим плазмодіям, джгутиковим і хламідіям.

Найсильнішими засобами боротьби з глистяними та іншими паразитними  інвазіями є такі: коріння оману (особливо відвари на молоці), коріння  й трави тирличу, квітки («насіння») полину цитварного, пижма, насіння гарбуза, кавуна, дині, редьки, капусти, чорнушки посівної, цибулі, трава полину гіркого, золототисячника, чебрецю, шавлії, багна болотного, часник, горіх волоський (грецький) – усі частини, бархат амурський (луб, кора), шкірка плодів гранату. Серед харчових рослин найвідоміші – морква, буряк, але такі властивості притаманні більшості рослинних об’єктів та їхнім сокам. Тому значну кількість рослинної їжі та соків у раціоні розглядають як дієвий метод запобігання паразитним інвазіям (за умови дотримання правил санітарії при споживанні ягід, овочів і фруктів). Серед методів детоксикації основним вважають очищення кишок.

 

10. Методи детоксикації організму при гострих отруєннях

Видалення отрути яка ще не всмокталась, здійснюється за допомогою промивання шлунка.

Видалення отрути яка вже всмокталась здійснюється посиленням природної і використанням штучної детоксикації організму і за допомогою антидотної детоксикації.

I. Методи посилення природної детоксикації організму: 
а) промивання шлунка; 
б) форсований діурез; 
в) лікувальна гіпервентиляція; 
г) очищення кишечника.

II. Методи штучної детоксикації організму

Інтракорпоральних: 
1) перитонеальний діаліз; 
2) кишковий діаліз; 
3) гастроінтестинальний діаліз; 
4) лімфосорбції; 
5) плазмаферез; 
6) обмінне заміщення крові.

III. Методи антидотної детоксикації: 
1. Хімічні протиотрути: 
а) контактної дії; 
б) парентерального дії. 
2. Біохімічні. 
3. Фармакологічні антагоністи. 
4. Антитоксична імунотерапія.

 

У разі перорального отруєння лікарськими засобами чи отрутами найважливішим методом детоксикації є очищення організму (шлунка). Для цього викликають блювання чи промивають шлунок за допомогою зонда. Блювання можна викликати рефлекторно шляхом подразнення задньої стінки глотки і кореня язика, натискуванням на надчеревну ділянку, а також за допомогою блювотних засобів (наприклад, розчин апоморфіну гідрохло-риду). Перш ніж викликати блювання, слід випити кілька склянок блідо-рожевого розчину (0,05%) калію перманганату. У випадках отруєння припікаючими речовинами спонтанне чи штучно викликане блювання є небажаним, оскільки повторне проходження кислоти чи лугу через стравохід може поглибити опік. Крім того, можливі аспірація припікаючої речовини і тяжкий опік дихальних шляхів. При отруєннях речовинами наркотичного типу дії промивання шлунка потрібно проводити через кожні 4 — 6 год, оскільки в таких випадках можливе повторне надходження отруйних речовин до шлунка з кишок внаслідок регургітації хімусу та жовчі, що містять токсини.

У коматозному стані потерпілого шлунок слід промивати після інтубації трахеї, що повністю запобігає аспірації блювотних мас.

Крім механічного видалення отрут із шлунка застосовують різні засоби зв'язування і знешкоджування їх. Для цього використовують вугілля активоване з водою у вигляді кашки (по 1 — 2 столові ложки всередину після промивання шлунка). Вугілля добре адсорбує алкалоїди, глікозиди, а також різні синтетичні органічні сполуки, солі важких металів.

Уповільнити абсорбування токсичних речовин можна призначенням обволікаючих засобів (слиз, желе, кисіль), в'яжучих (танін), які особливо ефективні у випадках отруєння припікаючими і подразнювальними речовинами (кислоти, луги, солі важких металів). При отруєнні лугами застосовують низькі концентрації слабких кислот (1 % розчин кислоти оцтової або лимонної), кислотами — призначають лужні розчини (2 — 3% розчин натрію гідрогенкарбонату чи магнію оксиду). Більшість клініцистів вважають останнє недоцільним, оскільки слабкі кислоти і лужні речовини є додатковими подразнювальними засобами.

Застосування проносних засобів для зменшення абсорбування і прискорення проходження токсичних речовин у травному каналі не має самостійного значення у комплексній детоксикаційній терапії. Причиною цього є недостатньо швидкий ефект дії сольових проносних (через 5 — 6 год) і властивість прискорювати розчинення і абсорбування жиророзчинних отрут у разі застосування масляних проносних. Тому в таких випадках доцільніше застосовувати очисну клізму, а також проводити стимуляцію кишок за допомогою внутрішньом'язового введення 10 — 15 мл 4 % розчину калію хлориду, 40 % розчину глюкози і 2 мл (10 ОД) пі-туїтрину гідрохлориду (протипоказано при вагітності).

Детоксикаційний ефект очисної клізми обмежений за часом: токсична речовина має надійти у товсту кишку, тому в перші години після отруєння клізма не дає бажаного результатну.

У випадках підшкірного чи внутрішньо-м'язового потрапляння токсичних речовин потрібно застосовувати холод протягом 6 — 8 год. Показано також для зменшення впливу токсичних речовин на організм проведення колової новокаїнової блокади навколо місця надходження речовини. У разі потрапляння токсичної речовини на шкіру, потрібно обмити шкіру водою, а при інгаляційних отруєннях належить перш за все винести потерпілого із зони ураження

 

 

ІІІ. Висновок  

Детоксикація, проведена  будь-яким методом, чинить нормалізуючий вплив на всі системи організму. Вона вкрай необхідна при серцево-судинній недостатності, включаючи найтяжкі стани. Очищення від токсинів нормалізує також стан центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту.

Детоксикація - це частина програми правильного оздоровлення (друга частина - додання необхідного тонусу, за рахунок регуляції біохімічних процеессів на рівні клітин і тканин за рахунок заповнення відсутніх есенціальних поживних речовин, а третя - відновлення та підтримку енергетичного та ресурсного рівноваги).

Як і коли проводити  детоксикацію-диктує ваш спосіб життя. Як тільки з'являються перші симптоми, які вказують на отруєння і застійні процеси в організмі, значить пора подумати про детоксикацію. Детоксикація-це канікули для тіла і травного тракту.

Детоксикація і очищення організму допомагають позбутися багатьох гострих і хронічних захворювань, які виникають в результаті скупчення в організмі шлаків, від пристрасті до якої-небудь певної їжі.

Детоксикація організму  просто необхідна при схудненні. Так як багато отрути накопичуються саме в жирових клітинах. Навіть можна сказати, що інтоксикація та огрядність взаємопов'язані. При втраті ваги людина позбавляється від жиру, і тим самим від токсичної навантаження.

Але в процесі схуднення  є такий неприємний момент. Коли людина втрачає вагу. то накопичені токсини виділяються в лімфу та кров, тому необхідно захистити свій організм від них, вживаючи більше антиоксидантів. Фізичні вправи так само допомагають якнайшвидшої детоксикації.

Детоксикація - це процес, який передбачає або виведення токсинів з організму, або нейтрал ізацію або переведення їх в інший стан.

Детоксикація включає  в себе не тільки програму очищення, але зміна способу життя взагалі  і режиму харчування зокрема. Відмовившись від вживання рафінованої їжі, цукру, кофеїну, алкоголю, тютюну і ліків, можна значно знизити токсичне навантаження на організм.

Необхідно більше пити очищеної, озонованою води віддавати перевагу грубо волокнистій їжі, фруктам і овочам. І, важливо, не вживати їжу після 18-19 години.

Особливе значення для  детоксикації має грубоволокнисті речовини рослинного походження - клітковина.

Клітковина - це підклас вуглеводів, який включає не крохмалисті полісахариди. В основному складається з целюлози, геміцелюлози, лігніну, пектинів, які під час просування по шлунково - кишковому тракту не перетворюються в просту сахарозу і виводяться з організму з каловими масами.

Під час перетравлення  їжі окремі компоненти деяких видів клітковини втягуються в метаболічні процеси. Все це частина травного процесу, в якому клітковина виступає в ролі життєво важливого каталізатора.

Детоксикація розуміється як комплекс заходів, спрямованих на припинення впливу токсичних речовин на організм і їх видалення.

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 IV. Література

1. "Невідкладна медична  допомога", під ред. Дж.Е. Тінтіналлі, Рл. Кроума, Е. Руїза, Переклад з англійської д-ра мед. наук В.І. Кандрор, д. м. н. М.В. Невєрова, д-ра мед. наук А.В. Сучкова, к. м. н. А.В. Низового, Ю.Л. Амченкова; під ред. д. м. н. В.Т. Ивашкина, д.м.н. П.Г. Брюсова; Москва "Медицина" 2001.  
2. Інтенсивна терапія. Реанімація. Перша допомога: Навчальний посібник / За ред. В.Д. Малишева. - М.: Медицина. - 2000. - 464 с.: Іл. - Учеб. літ. для слухачів системи післядипломної освіти. - ISBN 5-225-04560-Х.

3. Муравьева Д.А., Самылина И.А., Яковлев Г.П. Фармакогнозия, М., «Медицина», 2002

4. Государственная фармакопея РФ, XII издание, М, «Научный центр экспертизы средств медицинского применения», 2008

5. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині: Навч. посібник. – К.: Медицина, 2007. – 544с. ISBN 966-8326-44-X