Перша медична допомога

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

На тему

«Перша медична  допомога»

Учениці 11-А  класу

Ліцею №38 ім. В. М. Молчанова

 

Гнатишиної  Тетяни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перша медична допомога при пораненнях.

РАНИ.

Порушення цілісності шкіряних покривів, слизистих оболонок, тканин і поверхні внутрішніх органів у результаті механічного або іншого впливу називаються ранами, відкритими ушкодженнями. Розрізняють поверхневі й глибокі рани. Глибокі рани, при яких ушкоджуються внутрішні оболонки порожнин (черевного, грудний, черепа, суглобів), називаються проникаючими. Інші види ран незалежно від їхньої глибини називаються непроникаючими. Всі рани, крім ран, оброблених стерильним інструментом під час операції, варто вважати інфікованими. Залежно від характеру предмета, що ранить, розрізняють рани колоті, різані, рубані, забиті, рвані, вогнепальні. Усяка рана характеризується болем і кровотечею.

 

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ  ПОРАНЕННЯХ.

Причиною більшості смертельних  випадків після поранення є гостра крововтрата, тому перші заходи повинні бути спрямовані на зупинку кровотечі будь-яким можливим способом (притиснення посудини, що давить пов'язка й ін. ). Не менш важливе завдання першої допомоги - захист рани від забруднення й інфікування. Правильна обробка рани перешкоджає розвитку ускладнень у рані й майже в 3 рази скорочує час її загоєння. Обробку рани варто проводити чистими, краще продезінфікованими руками. Накладаючи асептичну пов'язку, не слід стосуватися руками тих шарів марлі, які будуть безпосередньо стикатися з раною. Рана може бути захищена простим накладенням асептичної пов'язки (бинт, індивідуальний пакет, косинка). Рану не можна промивати водою - це сприяє інфікуванню. Не можна допускати влучення припікальних антисептичних речовин у ранену поверхня. Рану не можна засипати порошками, накладати на неї мазь, не можна безпосередньо до раненої поверхні прикладати вату, - все це сприяє розвитку інфекції в рані.

 

ПОЛОЖЕННЯ ПОТЕРПІЛОГО  ПРИ ТРАНСПОРТУВАННІ.

 У положенні лежачи на спині транспортують потерпілих, що перебувають у свідомості, з пораненнями голови, пораненнями хребта й з пораненнями кінцівок.

Положення лежачи на спині із зігнутими в колінах  ногами рекомендується при відкритих пораненнях черевної порожнини, при переломі кісток таза.

У положенні  лежачи на спині з піднятими нижніми кінцівками й опущеною долілиць головою транспортують при пораненнях зі значними втратами крові й при шоку.

У положенні  лежачи на животі – транспортують поранених з пораненнями хребта, коли потерпілий перебуває в несвідомому стані.

Напівсидяче положення з витягнутими ногами рекомендується при пораненнях шиї й при значних пораненнях верхніх кінцівок.

У напівсидячому  положенні із зігнутими коліньми, під якими підкладають валик, транспортують поранених з пораненнями сечових і полових органів, при кишковій непрохідності й інших раптових захворюваннях черевних органів, при травмах черевної порожнини, а так само при пораненнях грудної клітки.

У положенні  на боці, у так званому фиксированно-стабілізованому  положенні, в обов'язковому порядку транспортують поранених, що перебувають у несвідомому стані.

У сидячому положенні  або ж пішки за допомогою супровідної  особи доставляються потерпілі з порівняно легкими пораненнями особи й верхніх кінцівок.

 

БИНТОВІ ПОВ'ЯЗКИ ГОЛОВИ Й ШЕИ.

Найбільш простими пов'язками є наступні:

1. Головна пов'язка "шапочка" – смужка бинта приблизно 70 див довжиною опущена з тім'я долілиць перед вухами. Кінці бинта тримає сам поранений або ж помічник, що робить допомогу. Навколо цієї смужки, навколо голови, накладаються кругові ходи бинта доти, поки не буде перев'язана вся голова, причому кожний круговий хід закриває частина накладеної вільно смужки бинта.

2. Вісімка – перехресна перев'язка потилиці й тім'я – ходи перехрещуються на потилиці.

3. Пов'язка на вухо – кругові ходи поступово закривають хворе вухо й послідовно переходять зверху долілиць під здоровим вухом.

4. Пов'язка на око – кругові ходи навколо чола, що накладаються на половині хворого очі, нижче юшка, безпосередньо на хворе око.

5. Пов'язка шиї повинна бути вільної, не занадто тугий, вона не повинна натискати на гортань і викликати ядухи. Найкраще накладати такі пов'язки, які складаються з пов'язки потилиці вісімкою, комбінованої з оборотами навколо шиї.

 

БИНТОВІ ПОВ'ЯЗКИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ Й ЖИВОТА.

Для перев'язки грудної клітки застосовують більше широкі бинти. При неправильному накладенні пов'язки через короткий час відбувається її ковзання. У зв'язку із цим грудну клітку не можна перев'язувати спіральними ходами. Найкраще бинтувати грудну клітку вісімками, причому пов'язку варто починати з накладення перших ходів у її нижньому відділі. Груди забинтовують послідовно аж до пахв, потім за допомогою одного зміцнювального ходу переходять на ліве плече й по спині йдуть долілиць під праву пахву. Потім на груди знову накладають круговий хід, далі переходять під ліву пахву, звідти на спину й позаду ведуть бинти на ліве плече. Пов'язку закінчують круговими ходами у верхній частині грудної клітки.

 

Перев'язку грудної  залози починають подібним чином, як були описано вище; потім наступні бинтові ходи накладають так, щоб грудна залоза була зафіксована ходами, що йдуть на плече із протилежної сторони.

Для перев'язки живота застосовують більше широкі бинти. З живота пов'язки зсковзують не так часто, тому їх можна забинтовувати звичайними спіральними ходами. Перші ходи накладають у верхній частині живота; наступними ходами, які повинні закривати наполовину ходи попередні, переходять на нижню частину живота. ходи, Що Закінчують, накладають на праве стегно. При закінченні пов'язки на праве стегно можна зробити трохи кільцевих ходів.

 

БИНТОВІ ПОВ'ЯЗКИ ВЕРХНІХ І НИЖНІХ КІНЦІВОК.

При перев'язці кінцівок варто дотримуватися правила – перші ходи повинні бути накладені на нижню частину кінцівки; надалі бинтування ведеться по напрямку нагору. Такий спосіб перев'язки дозволяє уникнути нагромадження венозної крові у вільних, не забинтованих відділах кінцівок.

На плечовий і стегновий суглоби звичайно накладається кільцева пов'язка. Перші ходи звичайно накладаються на плече або ж на стегно. Далі кільцевими ходами бинтують у напрямку до суглоба. В області суглоба за допомогою кругових ходів переходять при бинтуванні плечового суглоба на грудну клітку, при бинтуванні стегнового суглоба - на живіт. Ці пов'язки закінчують при перев'язці плечового суглоба - на груди, при перев'язці стегнового суглоба - на животі.

На плече, передпліччя, стегно й гомілку накладаються спіральні або ж більше міцні кільцеві пов'язки.

Області ліктьового й колінного суглобів забинтовуються вісімками, причому бинтові ходи повинні перехрещуватися в суглобних ямках, а саме на лікті – у ліктьовій ямці, на коліні – у колінній ямці.

На пальці накладаються так звані "наперстковидні" пов'язки; їх починають шляхом накладення складеного в кілька разів тіла бинта на палець; потім пов'язку зміцнюють на пальці за допомогою подальших ходів. Палець можна перев'язати також по способі нормальної спіральні пов'язки, використовуючи вузький бинт. При перев'язки всіх пальців руки накладають так звану "рукавичку".

При перев'язці пальців руки допоміжні ходи накладаються завжди з тильної, а не з долонної поверхні кисті руки. Долоня повинна бути вільної, за винятком випадків поранення самої долоні.

 

Перша медична допомога при кровотечах і травматичному  шоку.

 

ВИДИ КРОВОТЕЧ.

Розрізняють артеріальну, венозну, капілярну й паренхіматозну кровотечу.

Артеріальна кровотеча – кровотеча з ушкоджених артерій. кров, Що Виливає, яскраво-червоного кольору, викидається сильним пульсуючим струменем.

Венозна кровотеча виникає при ушкодженні вен. Тиск у венах значно нижче, ніж в артеріях, тому кров випливає повільно, рівномірним і нерівномірним струменем. Кров при такій кровотечі темно-вишневого кольору.

Капілярна кровотеча виникає при ушкодженні дрібних кровоносних посудин – капілярів. Печінка, селезінка, бруньки й інші паренхіматозні органи мають дуже розвинену мережу артеріальних, венозних посудин і капілярів.

Розрізняють кровотечі зовнішні й внутрішні. Зовнішні кровотечі характеризуються надходженням крові безпосередньо на поверхню тіла через рану шкіри. При внутрішніх кровотечах кров надходить у яку-небудь порожнину.

 

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ.

До способів тимчасової зупинки  кровотечі ставляться:

1. додання ушкодженої частини тіла піднесеного положення стосовно тулуба;
2. притиснення посудини, що кровоточить, у місці ушкодження за допомогою пов'язки, що давить;
3. притиснення артерії протягом;
4. зупинка кровотечі фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі;
5. кругове здавлювання кінцівки джгутом;
6. зупинка кровотечі накладенням затиску на посудину, що кровоточить, у рані.

 

Капілярна кровотеча легко зупиняється накладенням звичайної пов'язки на рану. При венозній кровотечі надійна тимчасова зупинка кровотечі здійснюється накладенням пов'язки, що давить.

Артеріальна кровотеча з невеликої артерії можна з успіхом зупинити за допомогою пов'язки, що давить. Для екстреної зупинки артеріальної кровотечі широко застосовується спосіб притиснення артерій протягом. Пригорнути артерію можна більшим пальцем, долонею, кулаком. Притиснення артерій фіксацією кінцівки в певному положенні застосовують під час транспортування хворого в стаціонар. Надійно зупиняє кровотеча з артерій туге кругове перетягання кінцівки, що забезпечує пережимання всіх посудин вище місця поранення. Найбільше легко це виконується за допомогою спеціального гумового джгута. Накладення джгута показане лише при сильній кровотечі з артерій кінцівки. Для попередження защемлення шкіри під джгут підкладають рушник, одяг пораненого й т.д. Кінцівку трохи піднімають нагору, палять підводять під кінцівку, розтягують і кілька разів обертають навколо кінцівки до припинення кровотечі. Тури джгута повинні лягати поруч один з одним, не ущемляючи шкіри. Найбільш тугим повинен бути перший тур, другий накладають із меншим натягом, а інші - з мінімальним. Кінці джгута фіксують за допомогою ланцюжка й гачка поверх всіх турів. Тканини повинні здавлюватися лише до зупинки кровотечі. При правильно накладеному джгуті артеріальна кровотеча негайно припиняється, кінцівка блідне, пульсація посудин нижче накладеного джгута припиняється. Палять на кінцівці накладається не більше ніж на 1.5-2 ч. Якщо остаточна зупинка кровотечі за якимись причинами затягається, то необхідно на 15-20 хв джгут зняти (артеріальна кровотеча в цей період попереджають пальцевим притисненням артерії) і накласти знову трохи вище або нижче. При відсутності спеціального джгута кругове перетягання кінцівки може бути здійснено гумовою трубкою, ременем, хусткою, шматком матерії. Необхідно пам'ятати, що грубі тверді предмети можуть легко викликати ушкодження нервів.

 

 

 

 

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ДЕЯКИХ ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ КРОВОТЕЧАХ.

 

НОСОВА КРОВОТЕЧА.

При носовій кровотечі кров надходить  не тільки назовні, через носові отвори, але й у глотку й у порожнину  рота. Насамперед потрібно усунути всі причини, що підсилюють кровотечу. Треба заспокоїти хворого, переконати його в тім, що різкі рухи, кашель, розмова, сякання, напругу підсилюють кровотечу. Хворого варто посадити, додати йому положення, при якому менше можливості для надходження крові в носоглотку, покласти на область носа й перенісся міхур з льодом, загорнений у хустку грудочка снігу, змочена холодною водою хустка, бинт, грудочка вати й ін. Забезпечити достатній приплив свіжого повітря. Можна спробувати зупинити кровотечу сильним притисненням обох половинок носа до носової перегородки. При цьому голову хворого нахиляють трохи вперед і можливо вище, із силою стискають ніс.

Замість притиснення можна провести тампонаду носових ходів сухою  грудочкою вати, змоченої розчином перекису водню. У носові ходи вводять ватяні кульки, голову хворого нахиляють уперед.

 

КРОВОТЕЧА В  ГРУДНУ ПОРОЖНИНУ.

Внаслідок крововтрати й вимикання  легені з акту подиху стан хворого  швидко погіршується: різко погіршується й утрудняється подих, шкірні покриви стають блідими, із синюшним відтінком. Допомога полягає в доданні хворому напівсидячого положення. До грудної клітки прикладається міхур з льодом.

 

КРОВОТЕЧА В  ЧЕРЕВНУ ПОРОЖНИНУ.

Кровотеча в черевну порожнину  проявляється сильними болями в животі. Шкірні покриви бліді, пульс частий. При значній кровотечі можлива втрата свідомості. Хворого варто укласти, на живіт покласти міхур з льодом, забороняється прийом їжі й води.

 

ГОСТРЕ НЕДОКРІВ'Я.

Розвивається при значній втраті крові.

Одномоментна втрата крові(2-2. 5 л) є смертельною. Втрата 1-1. 5 л крові дуже небезпечна й проявляється розвитком важкої картини гострого недокрів'я, що виражається порушенням кровообігу й розвитком кисневого голодування. Хворий скаржиться на наростаючу слабість, запаморочення, шум у вухах, потемніння й мелькання мушок в очах, спрагу, нудоту, блювоту. Шкірні покриви й видимі слизуваті оболонки стають блідими, риси особи загострюються. Хворий загальмований, іноді, навпаки, збуджений, подих часте, пульс слабкого наповнення або зовсім не визначається, артеріальний тиск низьке. Надалі в результаті втрати крові може спостерігатися втрата свідомості, обумовлена знекровлюванням мозку, зникає пульс, не визначаться тиск, з'являються судороги, мимовільне відділення калу й сили. Якщо негайно не прийняти відповідних мір, наступає смерть.