Перша медична допомога

При хімічних опіках перед накладенням пов'язки рясно й негайно (протягом 15-20 хвилин) промивають око водою.

 

Ушкодження  вуха можуть бути поверхневими й глибокими. Глибокі як правило виникають при важких травмах голови з переломами скроневої кістки. На ушкоджене вухо накладають асептичну пов'язку.

 

Ушкодження  носа, частіше закриті, супроводжуються носовою кровотечею, деформацією носа, порушенням носового подиху, болем, аж до розвитку шоку, припухлістю й крововиливами в області носа й навколишніх частин особи. Перша медична допомога полягає в зупинці кровотечі й накладенні пов'язки.

 

Травми гортані завжди супроводжуються порушенням загального стану. Може розвитися шок. Спостерігається біль при ковтанні й розмові, захриплість або афонія, утруднення подиху, кашель. Наявність емфіземи й крововихаркування свідчать про ушкодження слизуватої оболонки гортані. Заходу першої медичної допомоги спрямовані на боротьбу із шоком і кровотечею. Потерпілому необхідно ввести протибольовий засіб, при пораненні шкірних покривів накласти асептичну пов'язку, при крововихарканні - холод на область шиї.

 

Перша медична допомога при опіках і відмороженнях.

 

Опік – поразка тканин, що виникло від місцевого теплового, хімічного, електричного або радіаційного впливу. Розрізняють чотири ступені опіку:

1. Опік 1 ступеня (еритема) проявляється почервонінням шкіри, набряклістю й болем.
2. Опік 2 ступені (утворення міхурів) характеризується розвитком більш різко вираженої реакції.
3. Опік 3 ступені (некроз) викликає омертвіння всіх шарів шкіри.
4. Опік 4 ступені (обвуглювання) виникає при впливі на тканині дуже високих температур.

Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої температури  на потерпілого: варто погасити полум'я  на одязі, видалити потерпілого із зони високої температури, зняти з  поверхні тіла тліючу й різко нагрітий одяг. Відривати одяг від шкіри не можна ; її обрізають навколо одягу й накладають асептичну пов'язку поверх частини, що залишилася, одягу. Накладення сухої асептичної пов'язки попереджає інфікування опікової поверхні. Не слід робити промивання якої-небудь області опіку, доторкатися до обпаленого місця руками, робити проколювання міхурів, відривати прилиплі до місця опіку частини одягу, а також змазувати опікову поверхню жиром (вазелін, тваринне або рослинне масло й ін. ) і присипати порошком.  Потерпілого необхідно укласти в положення, при якому найменше турбують болю, тепло вкрити, дати випити велика кількість рідини.  При великих опіках потерпілого краще загорнути в чисте пропрасоване простирадло.

 

Хімічні опіки виникають від впливу на тіло концентрованих кислот (соляна, сірчана, азотна, оцтова, карболова) і лугів (їдке розжарюй і їдкий натр, нашатирний спирт, негашене вапно), фосфору й деяких солей важких металів (срібла нітрат, цинку хлорид і ін. ).

Перша допомога при хімічних опіках залежить від виду хімічної речовини. При опіках концентрованими кислотами поверхня опіку необхідно протягом 15-20 хв. обмивати струменем холодної води. Обробивши обпалену поверхню треба накласти асептичну пов'язку.

Опіки, викликані  фосфором. Обпалену частину тіла занурити у воду, під водою видалити шматочки фосфору паличкою, ватою й ін. Потім поверхня опіку закривають стерильною сухою пов'язкою.

 

Перша медична допомога при нещасних випадках.

 

ЕЛЕКТРОТРАВМА Й ПОРАЗКА БЛИСКАВКОЮ.

Ушкодження, що виникають від дій  електричного струму великої сили або блискавки – розряду атмосферної електрики, називаються електротравмами. Електротравма викликає місцеві й загальні порушення в організмі.  Місцеві  є опіками тканини. Більш небезпечні загальні явища: втрата свідомості, зниження температури тіла, зупинка подиху, глибоке гноблення серцевої діяльності, паралічі.

Головне - негайне припинення дії  електричного струму.

Дотик до потерпілого незахищеними руками при невідключених проводах небезпечно. Місцеві ушкодження варто  обробити й закрити пов'язкою, як при опіках. Всі обличчя, що мають електротравма, підлягають госпіталізації.

При важких загальних явищах, що супроводжуються  розладом або зупинкою подиху, єдино  дійовим заходом першої допомоги є негайне проведення штучного дихання, іноді протягом декількох годин підряд. При працюючому серці штучне дихання швидко поліпшує стан хворого, шкірні покриви здобувають природне фарбування.

Перша допомога при зупинці серця  повинна бути почата якомога раніше. Вона полягає в одночасному проведенні штучного дихання й зовнішнього масажу серця із частотою 50-70 разів у хвилину. Про ефективність масажу судять по появі пульсу на сонних артеріях.

 

УТОПЛЕННЯ Й  УДУШЕННЯ.

Не повне надходження кисню  в легені називається асфіксією. Термінальний стан при цьому наступає швидко, протягом 2-3 хв. Асфіксія може наступити в результаті здавлювання воздухоносных шляхів, частіше гортані й трахеї (удушення), заповнення повітряних шляхів водою (утоплення), слизом, блювотними масами, землею, закриття входу в гортань стороннім предметом або мовою, паралічу дихального центра від дії токсичних речовин або прямої травми головного мозку.

При витягу потопаючі з води необхідно  бути обережним. Підпливати до нього  треба позаду. Схопивши за волосся  або пахви, потрібно перевернути  потопаючого нагору особою й плисти до берега, не даючи захопити себе. Надання першої допомоги повинне початися негайно після витягу його з води. Потерпілого кладуть животом на зігнуте коліно надаючи допомогу таким чином, щоб голова була нижче грудної клітки, і будь-яким шматком матерії видаляють із порожнини рота й ковтки воду, блювотні маси, водорості. Потім декількома енергійними рухами, що здавлюють грудну клітку, намагаються видалити воду із трахеї й бронхів. Параліч дихального центра наступає через 4-5 хв, а серцева діяльність може зберігатися до 15 хв. Після звільнення повітряних шляхів від води потерпілого укладають на рівну поверхню й при відсутності подиху приступають до штучного дихання одним з відомих способів з ритмом 16-20 разів у хвилину. При відсутності серцевої діяльності одночасно необхідно проводити зовнішній масаж серця. Для більшої ефективності штучного дихання треба звільнити потерпілого від одягу, що стискує. Штучне дихання й зовнішній масаж серця варто проводити довгостроково, протягом декількох годин, доти поки не відновиться самостійний подих, нормальна серцева діяльність або ж не з'являться безсумнівні ознаки біологічної смерті.

Аналогічно надають першу допомогу при удушенні.

 

Перша медична допомога потерпілим з гострими психічними порушеннями.

При катастрофах і стихійних лихах дуже часто відзначаються найрізноманітніші психічні порушення, від повної загальмованості – ступору, до психогенного (реактивного) порушення – істеричного припадку.

Незважаючи на нерухомість, для ступору характерна виразність міміки, що відбиває емоційну насиченість переживань потерпілого. Вираження особи частіше страждальницьке, на очах сльози. На питання потерпілий не відповідає, але як би намагається зробити це за допомогою міміки. Психогенний ступор може перемінятися психогенним порушенням. Психогенне порушення може бути від монотонного порушення з нечленороздільними звуками до хаотичного безглуздого порушення з панічною втечею, нанесенням самоушкоджень, самогубства. При масових катастрофах психогенне порушення може охоплювати більші групи людей з виникненням паніки. Перша медична допомога потерпілим із психічними порушеннями полягає в забезпеченні безпеки самого потерпілого й навколишніх його людей. Рятувальник у першу чергу повинен спробувати ліквідувати обстановку розгубленості й паніки. Потерпілий повинен бути ізольований. Убираються доступні йому ріжучі предмети й інші речі, які можуть бути використані як знаряддя нападу або самогубства.

Для надання допомоги не слід залучати велику кількість рятувальників, тому що це приводить до суєти. Звичайно досить 2-4 чоловік. Важливо забезпечити безперервне спостереження за такими потерпілими, що виключає можливість втечі, напади або самогубства. При цьому необхідно в міру можливості не демонструвати потерпілим, що вони небезпечні, що їх посилено охороняють і т.п. , тому що це зміцнює його хворобливий стан. Рятувальники в жодному разі не повинні проявляти страх перед постраждалої, відношення до нього повинне бути турботливим, спокійним і в той же час твердим і рішучим.

Необхідно спокійно підійти до постраждалого, краще збоку, посадити його й щоб уникнути несподіваного удару покласти свої руки на його кисті.

Потім потрібно м'яко його заспокоїти, пояснити, що йому вже ніщо не загрожує. При різкому порушенні такі спроби заспокоїти хворого можуть не дати результатів. У таких випадках кілька людей повинні швидко підійти до потерпілого з різних сторін, краще з боків і позаду, і схрестивши йому руки на груди різко підхоплюють його обидві ноги в підколінних областях.

Утримуючи постраждалого таким чином, його переносять на носилки або до ліжка й фіксують за допомогою лямок або ременів. У супроводі медичного працівника такі потерпілі доставляються в лікувальні установи.

 

Основи епідеміології.

 

Інфекційні хвороби виникають  у результаті проникнення в організм людини деяких хвороботворних мікробів і вірусів, багато хто з яких усюди оточують нас і перебувають у повітрі, ґрунті, воді, у порожнині рота, носа, ковтки, у дихальних шляхах, на шкірі. Більшість інфекційних хвороб супроводжуються підйомом температури, нерідко головним болем, ознобом, розбитістю. Найбільш важливою ознакою інфекційних хвороб є їхня здатність передаватися від хворого здоровим людям.

 

Масове поширення інфекційних  захворювань на великій території  називається епідемією.

Інфекційне захворювання ніколи не починається відразу ж після зараження. Певний строк, різний для різних хвороб, необхідний для пристосування мікробів до нових умов існування й для їхнього розмноження. Цей строк називається інкубаційним (схованим) періодом.

Особливістю інфекційних хвороб є  також придбання несприйнятливості  до повторного захворювання після перенесеної  хвороби.

 

Для виникнення й поширення інфекційних хвороб епідемічного процесу - необхідна наявність певних умов або трьох ланок епідемічного ланцюга: джерела інфекції, шляхів передачі, сприйнятливих до хвороби людей.

Джерелами заразних хвороб є хворі  люди й тварини. Шляхи передачі різноманітні: при інфекційних хворобах, що супроводжуються  поразкою мигдалин, дихальних шляхів і легенів, збудники втримуються в слині, слизу з носа, мокротинню й, виділяючись із дрібними крапельками при подиху, кашлі, чханні й навіть розмові, заражають навколишнє хворе повітря. Зараження при цих захворюваннях відбувається через повітря й називається повітряно-краплинним. При захворюваннях, що протікають із поразкою травного тракту, виділення мікробів відбувається з випорожненнями й сечею. Шлях передачі цих захворювань - харчовий і водний. Нерідко мікроби переносяться на продукти й готову їжу мухами або брудними руками.

Такі захворювання, як чуму, тиф, лейшманіоз, малярія, кліщовий енцефаліт і ін. можуть передаватися здоровим людям за допомогою паразитів - бліх, вошей, комарів, москітів, кліщів.

Є хвороби, які передаються при  прямому контакті із хворими людьми. Так передаються венеричні хвороби.

Третьою ланкою епідемічного процесу  є людина, сприйнятливий до інфекційних  хвороб. Ступінь сприйнятливості  залежить від наявності й напруженості в людей природного або штучного імунітету. 

 

Холера. Ставиться до особливо небезпечних інфекційних захворювань. Збудник - холерний вібріон. Джерелом хвороби є хвора людина. Інфекція передається через воду, їжу й предмети, забруднені виділеннями хворого. Інкубаційний період захворювання частіше 2-3 дня. Захворювання починається раптово, супроводжується блювотою й поносом. Швидко наступає зневоднювання організму хворого, судороги, шкіра синюшний, в'яла, голос пропадає, температура тіла знижується до 35-34 С, пульс пропадає, виникає задишка. При несвоєчасному лікуванні хворої може загинути.

Віспа натуральна. Особливо небезпечне захворювання, викликуване фільтрівним вірусом. Джерело інфекції - хвора людина. Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом, інкубаційний період 10-15 днів. Захворювання починається раптово: швидко піднімається температура до 40 С, виникає озноб, головний біль, болі в хрестці, іноді блювота. З 3-4 дня хвороби з'являється віспяна висипка на особі, голові, а потім на всьому тілі. Сип перетворюється в безліч гнойників, що залишають після себе фляки.

Чуму. Особливо небезпечне інфекційне захворювання, викликуване чумною паличкою. Джерелом зараження є пацюки, ховрашки, тарбагани, верблюди, а переносниками збудника – блохи. Інкубаційний період – 2-3 дня. Захворювання зустрічається у вигляді бубонної, легеневої й кишкової форми. Передача інфекції через заражених бліх: при укусі збудник попадає в кров людини. Захворювання починається раптово: з'являється озноб, сильний головний біль, запаморочення, висока температура, при бубонній формі біль у паху або під пахвами; при легеневій формі хворих турбує сильна задишка, що ріжуть болі в груди, кашель із виділенням кров'янистого мокротиння; нитковидний пульс. Легенева форма найнебезпечніша для життя хворого й для навколишніх. При вживанні м'яса хворих тварин виникає кишкова форма чуми. Хворий і особи, торкаючись з ним, підлягають негайній строгій ізоляції. У вогнищі встановлюють карантин. Широко проводять дезінфекцію, дезінсекцію й дератизацію. Важливе значення мають щеплення.

 

ЗАХОДУ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ