Пухлини глотки

 

Лімфоепітеліома макроскопічно має вигляд вузла або крупногорбистого щільноеластичного утворення, вкритого спочатку незмінною слизовою оболонкою. Клінічний перебіг лімфоепітеліоми характеризується інфільтративним ростом та ранніми регіонарними та віддаленими метастазами. Темпи росту метастазів можуть значно випереджувати розвиток самої первинної пухлини.

 

Діагностика. Незважаючи на те, що ротоглотка є цілком доступна для огляду, ранні стадії злоякісних пухлин зазвичай не виявляються ні спеціалістом, ні самим хворим. Тому деякі дослідники називають цю ділянку “мовчазною зоною”. Встановлення діагнозу злоякісної пухлини ротоглотки ґрунтується на даних анамнезу, результатах інструментальних, рентгенологічного та морфологічного методів обстеження.

 

Диференційну діагностику слід проводити із сифілісом, туберкульозом, ангіною Венсана, гіпертрофією мигдалика, доброякісними пухлинами, системними захворюваннями.

 

Лікування. Внаслідок складних анатомо-топографічних взаємовідносин, застосування хірургічного лікування обмежене переважно невеликими розмірами пухлини. При поширених пухлинах перевага надається дистанційній гаматерапії сумарною осередковою дозою 60-70 Гр, із охопленням зон метастазування (40-45 Гр.). Незначні залишкові пухлини після опромінення можна видалити хірургічним шляхом чи за допомогою кріодеструкції. Регіонарна хіміотерапія підвищує ефект лікування. Лімфоепітеліоми чутливі до променевої та хіміотерапії, але вони часто рецидивують. Регіонарні метастази на шиї видаляють за допомогою операції Крайля або фасціально-футлярного висічення клітковини шиї. На пізніх стадіях проводять симптоматичне лікування і виконують паліативні операції – трахеотомію, гастростомію, перев’язку артеріальних судин.

 

Прогноз залежить від термінів встановлення діагнозу і взагалі несприятливий. У хворих на рак мигдаликів 5-річна виживаність становить від 65% при Т1 і до 20% у стадії Т4. У хворих на рак кореня язика 5-річна виживаність становить 60% при стадії Т1 і до 10-20% при стадії Т4. У хворих на рак м`якого піднебіння 5-річна виживаність складає 20-75%. Наявність метастазів у лімфатичні вузли зменшує 5-річну виживаність хворих.

 

Злоякісні пухлини гортаноглотки.

 

Злоякісні пухлини гортаноглотки складають біля 1% раків усіх локалізацій та біля 50% злоякісних пухлин глотки. Хворіють частіше люди віком 40-59 років. Співвідношення чоловіків і жінок серед хворих на рак гортаноглотки становить 6:1.

 

Етіологія спільна для всіх відділів глотки. До чинників, які призводять до розвитку злоякісних пухлин гортаноглотки, належать: паління, вживання алкоголю, гарячих та гострих страв, іонізуюче випромінення.

 

Серед злоякісних пухлин гортаноглотки переважає плоскоклітинний рак з ороговінням. Але в порівнянні із раковими пухлинами гортані, первинні раки гортаноглотки є менш диференційованими.

Клініка. Характерною для раку гортаноглотки є тріада: біль у горлі, іррадіація у вухо, дисфагія. Доцільним є розподіл усіх симптомів на дві групи : глоткові та гортанні. До глоткових симптомів належать першіння, біль при ковтанні, дисфагія, відчуття стороннього тіла в горлі, гіперсалівація. До гортанних симптомів належать: захриплість, кашель, стеноз гортані. Часто першими ознаками раку гортаноглотки є поява збільшених метастатичних лімфатичних вузлів на шиї (переважно верхні та середні яремні). Злоякісні пухлини гортаноглотки найчастіше виникають у грушовидному синусі. Переважає інфільтративна форма раку з напрямком росту в бік гортані.

 

Діагностика. Рак гортаноглотки належить до “мовчазної зони”, і тому деякий час пухлина росте безсимптомно. Найдоступнішим інструментальним методом дослідження є непряма фаринголарингоскопія. Цінним методом дослідження є фіброфаринголарингоскопія. Дослідження виконується під час фонації. Суттєву роль у діагностиці раку гортаноглотки відіграє рентгенографія з контрастуванням та без, комп’ютерна томографія. Завершальним етапом діагностики є морфологічна верифікація процесу. Біопсія виконується під контролем непрямої фарингоскопії або фіброфарингоскопії. Також при наявності метастатичних лімфатичних вузлів виконується пункційна біопсія лімфовузлів.

 

Лікування. Основним методом лікування раку гортаноглотки є комбінований. В плані комбінованого лікування проводиться курс передопераційної телегамматерапії (40-45 Гр). Через 3-4 тижні виконується лярингофарингоектомія з радикальною шийною лімфаденектомією. Променева терапія як самостійний радикальний метод лікування застосовується у хворих із стадіями ТІ — Т2. Як паліативний метод, променева терапія проводиться у хворих із протипоказаннями до хірургічного лікування.

 

Після радикальних операцій виникає потреба в реконструкції фарингостоми та шийного відділу стравоходу. Використовуються місцеві шкірні клапті – дельтапекторальні клапті та філатовське стебло.

 

Прогноз несприятливий, що пов’язано з інтенсивним інфільтративним ростом раку гортаноглотки та високою схильністю до метастазування. Загальна виживаність до 5 років у хворих на рак гортаноглотки складає біля 20%.

 Що таке Доброякісні пухлини глотки -

До недавнього часу існувала думка про те, що доброякісні пухлини глотки - Захворювання не часте. Таке уявлення грунтувалося на розрізнених спостереженнях окремих авторів. Наявні відомості стосувалися переважно часто зустрічаються пухлин, як, наприклад, фібром носоглотки, папілом ротової частини глотки і ін Тому дати точне уявлення про частоту доброякісних пухлин глотки не представляється можливим.

Патогенез (що відбувається?) Під час доброякісних пухлин глотки:

Доброякісні пухлини глотки частіше характеризуються повільним зростанням, відсутністю реакції з боку регіонарних лімфатичних вузлів. Пухлини мають гладку поверхню, за винятком папілом, покриті зміненою слизовою оболонкою зі збереженим або посиленим судинним малюнком.

До доброякісних пухлин глотки відносяться:

фіброма

папілома

волосатий поліп

ангіома

невринома

нейрофіброма

ліпома

кісти

заглотковий зоб.

Діагностика доброякісних пухлин глотки:

Діагноз ставиться на підставі анамнезу, зовнішнього виду пухлини, яка, як правило, не покривається виразками. ешающей є біопсія. Актиномікоз, лімфогранулематоз, чужорідні тіла мигдалини або грушоподібної синуса також можуть бути прийняті за доброякісну пухлину.

Лікування доброякісних пухлин глотки:

Лікування виключно хірургічне. Видалення пухлини невеликого розміру проводиться внутріглоточно під місцевою анестезією, для чого змащують слизову оболонку навколо пухлини 10% розчином кокаїну або 2% розчином дикаина. Папіломи видаляють конхотомія, потім підставу пухлини припікають каутер. Фіброми, кісти і невриноми надрізають біля основи і вилущують разом з капсулою. Пухлини великих розмірів видаляють шляхом бічний фарінготоміі, причому краще попередньо провести трахеотомію. При лікуванні судинних пухлин вводять в їх товщу склерозуючі речовини (спирт) і руйнують гальванокаутер або хірургічної діатермією, а іноді застосовують і променеву терапію.