Відокремлення МПрП від суміжниг галузей права

Визначний внесок у розвиток доктрини міжнародного приватного права  зробив Альберт Дайсі (1835—1922, Англія), деякі інші вчені. Доктрина права  була доповнена, зокрема, теорією Фрідріха-Карла  фон Савіньї (1779—1861, Німеччина), за якою кожне правовідношення можна  найбільш тісно пов'язати з певним місцем. Паскуале Манчіні (1817—1888, Голландія) вважав, що "власний" національний закон повинен слідувати за кожною особою, яка перебуває у межах  іноземної держави. Згодом важливе  місце у розвитку доктрини права  займають праці Е. Бартена (1897, Франція), Ф. Кана (1891, Німеччина)¹⁰.

Розвивається доктрина міжнародного приватного права в західних державах і в теперішній час. Так, у сучасній правовій доктрині держав Східної Європи важливе місце посіли праці Ж. Сталева (Болгарія) — зокрема, про  природу та функції міжнародного приватного права; І. Сассі (Угорщина) — щодо колізійних норм у міжнародному приватному праві, питань міжнародного трудового права, міжнародного цивільного процесу; М.Сосняка (Польща) — щодо відповідальності; В.Кнаппа (колишня Чехо-Словаччина) — питання загальної частини вказаної галузі права.

У Росії наприкінці XIX —  на початку XX ст. великою популярністю користувалися праці Д. Мейєра, Н. Іванова, К. Малишева, Ф. Мартенса, А. Пиленко, П. Казанського, Б. Нольде, М. Бруна.

Радянський період у розвитку доктрини міжнародного приватного права  ознаменований творчим доробком С. Б. Крилова, І. С Перетерського, Л. А. Лунца, М. М. Богу-славського¹¹.

Українську доктрину розвивали  В. М. Корецький, Г» К Матвеев, Ю. Г. Матвеев, праці яких є актуальними й  нині. В останнє десятиріччя проблеми уніфікації колізійних норм правових актів нашої держави досліджував А. Г. Хачату-Юрян. Загальні питання міжнародного приватного права, питання шлюбно-сімейних відносин з "іноземним елементом" та деякі інші є предметом дослідження В. І. Кисіля; проблеми іноземних інвестицій — В. М. Коссака; трудові правовідносини з "іноземним елементом" — А. С. Довгерта. Вітчизняна доктрина вказаної галузі права збагачена працями О. А. Підо-пригори, М. М. Сибільова, В. Л. Мусіяки¹². Незважаючи на чималу кількість наукових досліджень, доктрина правової системи нашої держави потребує вивчення та аналізу багатьох питань, актуальних для суверенної України.

 

3. Значення та тенденції розвитку міжнародного приватного права

 

Значення міжнародного приватного права постійно зростає насамперед у зв'язку з інтернаціоналізацією господарського життя. Для сучасного світу характерна економічна взаємозалежність держав, розширення не тільки традиційних форм зовнішньоекономічних зв'язків, але і таких порівняно нових форм, як лізингові операції, франчайзинг та ін. Іноземні капіталовкладення беруть активну участь в економіці різних країн, розвивається промислове та науково-технічне співробітництво, виникають нові і удосконалюються старі форми участі іноземних компаній у будівництві різних об'єктів, освоєнні природних ресурсів.

Створення всесвітньої комп'ютерної мережі та інших технічних досягнень в області інформатики поставило перед міжнародним приватним правом ряд зовсім нових проблем, пов'язаних з охороною авторських прав, оскільки електронне копіювання і розповсюдження інформації стало здійснюватися в широких масштабах.

Технічний прогрес робить можливим транснаціональне використання інформаційних даних, досягнень науки, техніки і культури, а успіхи в освоєнні космосу; проте негативні наслідки науково-технічного прогресу, забруднення навколишнього середовища не можуть бути обмежені межами території якого одного держави (наприклад, трагедії в Чорнобилі).

Для міжнародного приватного права велику роль грає гуманізація міжнародних відносин. У центрі уваги всіх держав - учасників міжнародного спілкування повинні бути людина, його турботи, права і свободи. Захист прав людини - одне із завдань міжнародного приватного права¹³.

Взаємозалежність держав знаходить своє вираження у розширенні співпраці в найрізноманітніших сферах, в різко збільшити обсяги спілкування та контактів між людьми незалежно від їх громадянства і місця проживання.

Розширення і поглиблення  міжнародної уніфікації норм права  зажадає при подальшому вдосконаленні  внутрішнього регулювання більш  ретельного обліку норм міжнародних  угод.

Тенденцією розвитку міжнародного приватного права в сучасних умовах у всьому світі є кодифікація  колізійних і матеріальних норм міжнародного приватного права, яка здійснюється або шляхом створення спеціальних законів про міжнародне приватне право, або шляхом кодифікації міжнародно-правових норм насамперед у сфері цивільного та цивільно-процесуального законодавства . Оновлення законодавства або прийняття повністю нових актів покликане сприяти активній інтеграції держави у світову економіку.

Особливе значення має прийняття Закону України «Про міжнародне приватне право», що містить розгорнуту систему норм міжнародного приватного права, що відображає сучасні тенденції в цій області і втілює істотні прогалини попереднього законодавства.

Пріоритетним для нашої країни залишається використання принципів і норм міжнародного приватного права для забезпечення ефективного захисту прав та законних інтересів наших громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 : КОНЦЕПТУАЛЬНІ  ОСНОВИ ПРАВОВОГО РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

 

2.1 Місце  міжнародного приватного права  в системі права

 

У міжнародному приватному праві немає єдиного наукового  підходу до визначення місця в  системі права. Тому, питання, що представляє собою МПрП є дискусійним.

На думку ряду авторів (О.В.Сиваков, В.Г.Єрмолаєв, Г.К.Дмітрієва) «єдиного міжнародного приватного права  не існує, воно завжди носить національний характер». Так, Г.К.Дмитрієва прийшла до висновку, що не дивлячись на свою назву, МПрП має свою національно – правову природу. Оскільки воно регулює стосунки між такими суб'єктами (фізичними і юридичними особами), які знаходяться під верховенством держави і під дією його внутрішнього права.

Інші автори характеризують міжнародне приватне право як полісистемний  комплекс, що містить елементи як внутрішнього так і міжнародного (публічного) права (А.Н.Макаров, Р.А. Мюллерсон). Ця позиція  вже втратила свою популярність. Хоча В.В.Гаврілов розділяє цю точку зору і вважає її найбільш близькою до дійсності. Сам Гаврилов називає міжнародне приватне право штучним утворенням, яке неможливо розглядати ні як частину міжнародного, ні як частину національного права. Також він вважає, що воно не утворює власної системі права, так як воно кладається з норм цих правових ситем. Багато вченіх (Попондопало, Нефедов, Толей) говорять, что елемент комплекності притаманний для всіх галузей¹⁴.

Існує також така точка зору, що МПрП є частиною цивільного права. Перш за все, такий підхід поширений в тих державах, які не ухвалили спеціального закону, присвяченого регулюванню приватно, – правових стосунків ускладнених іноземним елементом (Іспанія, КНР, В’єтнам) . З приводу такої точки зору Н.П. Асланян пише: «…частное право является подчиняющим понятие, а гражданское – подчиненным», тобто цивільне право входить в приватне, но не вичерпує його.

Найбільш близькою для  мене є думка Ануфрієвой, Федосєєва, С.Г.Кузьменка, які вважають міжнародне приватне право самостійною галуззю  права.   Перш за все, це підтверджується  наявністю предмету і методу регулювання  міжнародного приватного права, а також  закріплення його норм на законодавчому  рівні.

Предметом МПрП – є приватно - правові відносини (сімейні, трудові, цивільні, господарські, процесуальні) ускладнені іноземним елементом.

Метод регулювання МПрП дозволяє вирішити право якої держави повинно  застосуються у кожному конкретному  випадку.

Таким чином, в міжнародному приватному праві використовуються такі прийоми і способи регулювання, які невідомі іншим галузям права. Іншими словами, міжнародне приватне право – це самостійна галузь право, яка направлена на регулювання приватно- правових відносин, ускладнених іноземним елементом, субьектом яких виступають фізичні та юридичні особи, а також держави у випадку, якщо контрагентом є приватна особа.

 

2.2 Роль  міжнародного приватного права  в системі права

 

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Це система юридичних норм, які фіксують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки; закріплюють права та обов'язки осіб. У сукупності ці норми (а також інші джерела) становлять національну систему права. У світі існує більше двохсот національних систем права (стільки, скільки держав). Часто між ними виникають відносини, що викликають безліч взаємних прав та обов'язків.

Міжнародне приватне право нерозривно пов'язане з розширенням міжнародного торгово-економічного, науково-технічного і культурного співробітництва. Важливу роль в правовому регулюванні цього співробітництва покликані грати норми міжнародного приватного права, значення якого зростає в міру поглиблення міжнародних господарських зв'язків, розвитку нових організаційних форм у різних областях міжнародного ділового співробітництва.

На розвиток міжнародного приватного права впливають основні чинники сучасної дійсності на думку М.М.Богуславського це¹⁵:

• об’єктивно існуючий процес інтернаціоналізації суспільного життя, яким обумовлюється загальна потреба у новому рівні організації всієї системи зовнішньоекономічних відносин держав;
• різке посилення процесу міграції населення;
• науково – технічний процес.

Стосовно інтернаціоналізації суспільного життя, слід зазначити: якщо, наприклад, на межі ХІХ-ХХ ст. ці відносини обмежувались лише торгівлею товарами, то в другій половині ХХ ст. – це вже не тільки торгівля товарами, а й торгівля послугами, інвестування, проблема руху інтелектуальної власності тощо.

Головним чинником міграції залишаються  фактори політичного  характеру, коли міграція виникає як наслідок війни, збройних конфліктів або  з економічних причин, в результаті яких великі групи населення певних держав опиняються розпорошеними по всьому світу. Також важливе місце займає міграція з метою працевлаштування, коли робоча сила переміщується із країн з низьким рівнем життя у країни з більш високим рівнем. Або ж з метою здобути освіту, укласти шлюб, змінити місце проживання з медичних міркувань тощо.

Науково-технічний процес впливає на зацікавленість в МПрП у двух аспектах – позитивному та негативному. Позитивний науково-технічний процес приводить до зближення окремих країн чи континентів завдяки досягненню галузі комунікацій, транспорту, зв’язку, чим значно полегшуються загальнолюдські стосунки. Негативний процес полягає у забруднені навколишнього середовища, наслідкам великих промислових аварій, які ставлять питання, наприклад, про відшкодування шкоди здоров’ю, спричиненої у транснаціональних масштабах¹⁶.

Специфіка міжнародного приватного права полягає в тому, що при збереженні відмінності в правових системах держав саме міжнародне приватне право за допомогою так званих колізійних норм покликане визначити право якої держави підлягає застосуванню у відповідному випадку.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 : МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА

 

3.1 Предмет  та метод як критерії відокремлення  міжнародного приватного права  від інших галузей права

 

Коли йде мова про ту чи іншу сукупність правових норм, то першим постає питання: чи є ця сукупність відокремленою, чи навпаки, вона є підгалуззю іншого, більш широкого правового  утворення.

Міжнародне право завжди реагувало на ті чи інші зміни, що відбуваються у державі та у суспільстві. Адже воно займає рубежі, що зближують різні галузі права, взаємодіє з ними.

Міжнародне приватне право  вже давно сформувалося як самостійна галузь права і правознавства, самостійна навчальна дисципліна.

Ще в теорії держави  та права дано ознаки галузевої приналежності, це : предмет та метод правового  регулювання. Міжнародне приватне право володіє своїм предметом та методом.

Предметом регулювання МПрП є приватно - правові відносини. Це, насамперед, відносини між фізичними та юридичними особами різних держав: цивільні майнові та особисті немайнові, господарські, трудові, сімейні, процесуальні, що ускладнені іноземним елементом.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що іноземний елемент – це ознака, яка характеризує приватноправові відносини та може виявлятися в одній чи в кількох формах:

• хоча  б  один  учасник  правовідносин є громадянином України,  
  який   проживає   за   межами   України,   іноземцем,  особою  без  
  громадянства або іноземною юридичною особою;  
  
• об'єкт правовідносин  знаходиться  на   території   іноземної  
  держави;  
  
• юридичний   факт,   який   створює,   змінює   або   припиняє  
  правовідносини,  мав  чи має місце на території іноземної держави¹⁷;

Для регулювання приватно-правових стосунків міжнародного характеру використовують два методи – колізійно-правовий і матеріально-правовий.

Колізійно-правовий (колізійний) метод врегулює колізійну проблему шляхом вибору правової системи, основу якого складають колізійні норми.