Міжнародна характеристика Австрії

 

 

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Австрія є однією з найбільш економічно розвинених країн об'єднаної Європи. Вона є високорозвиненою індустріальною країною з інтенсивним сільським господарством, розгалуженою транспортною системою, розвиненими сферами торгівлі, послуг та туризму, що входить в число найбільш стабільних і благополучних у соціально-економічному відношенні країн Європи.

Австрійська економіка  відрізняється порівняно низьким рівнем інфляції та безробіття. Найважливішими галузями промисловості є машинобудування і металургія, харчосмакова і легка, хімічна і деревообробна.

Ринок Австрії - один з найбільш ємких в Європі. Купівельна активність підприємств  і домашніх господарств цієї країни - хороший стимул для російських експортерів.

Австрія розташована  в південній частині Центральної  Європи, республіка межує з Німеччиною і Чеською республікою на півночі, республікою Словаччина та Угорщина на сході, Словенія та Італія на півдні, і Швейцарія і Ліхтенштейн на заході.

Австрія несе унікальну  роль як країни на стику Сходу і  Заходу, посередника у вирішенні  проблем між розвиненими і  країнами, що розвиваються. Австрія  бере активну участь в роботі ООН. Особлива увага приділяється Організації економічного співробітництва та розвитку, а також іншим міжнародним економічним організаціям.

Також країна активно  бере участь за програмами ОБСЄ. У Відні  знаходиться секретаріат ОБСЄ та штаб-квартири МАГАТЕ, Організації  індустріального розвитку ООН, Програми ООН з контролю за наркотиками, Міжнародного інституту системного аналізу, а також ОПЕК.

Об’єкт  дослідження: Австрія- європейська країна.

Метою курсової роботи є визначення основних тенденцій розвитку країни Австрії в міжнародному економічному просторі.

Завдання: визначити загальну характеристику економіки країни; вивчення ринку  товарів та послуг Австрії; дослідження основних тенденцій розвитку економіки.

Предметом даної роботи виступає організація дослідження Австрії на міжнародній арені.

Методологія і методи дослідження: методологічною основою для написання  дослідницької курсової роботи склали праці провідних дослідників, які  займалися розробкою цієї теми. Робота базується на принципах логіки, об’єктивності та конкретних фактах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Економічна характеристика країни Австрії

1.1. Загальні відомості про країну

Офіційна назва країни і географічне  положення. Австрійська Республіка (Repubiik Osterreich), держава в Центральній  Європі, в басейні Дунаю. Площа  – 83,9 тис. км2. Територія Австрії витягнута в широтному напрям, тому її державні кордони мають достатньо велику протяжність – більше 2,6 тис. км.

Межує на півночі з ФРН і Чехією, на сході – із Словаччиною і  Угорщиною, на півдні – із Словенією  і Італією, на заході – з Швейцарією і Ліхтенштейном. Австрія має федеральний устрій і складається з восьми земель та столичного округу: Верхня Австрія (Столиця – Лінц), Нижня Австрія (Санкт-Пельтен), Бургенланд (Айзен-штадт), Штірія (Грац), Зальцбург (Зальцбург), Тироль (Інсбрук), Форарльберг (Брегенц), Карінтія (Клагенфурт), Відень (Відень).

Столиця – Відень.

Час. Відстає від київського на 2 години.

Природні умови. Велику частину  території займають Східні Альпи (вища точка – гора Гросглокнер, 3797 м) і  їх передгір’я. Рослинність ділиться на зони: лісову (листяні ліси, вище хвойні) і альпійських лугів. Вище за луги розташовуються вічні сніги. Тваринний світ лісової зони схожий з середньоєвропейським.

Альпійські луки і області снігів відрізняються своєрідністю тваринних  форм (альпійський бабак, гірські козли і барани, гірські орли і ін.). У країні досить багато гірських озер. На заході Австрії належить частина великого і глибокого Боденського озера, на сході – велика частина крупного мілководого озера Нейзідлер-Зе. Річки належать басейну Дунаю. Клімат помірний, континентальний, на заході вологий; середні температури січня від -1 до -4 °С, липня – 15-18 °С. Опадів випадає 500-900 мм в рік, в горах – до 2000 мм [5].

Грошова одиниця – євро.

Валютне регулювання. Ввезення і вивіз національної і іноземної валюти не обмежене.

Економіка. Австрія – одна з  найбільш економічно розвинених країн  Європи. Понад 20 % промислової продукції  створюється в державному секторі. Проводиться видобуток заліза, магнезиту, бурого вугілля, нафти, графіту, свинцево-цинкової і вольфрамової руд. Найбільш розвинені: машинобудування, чорна металургія, виробництво алюмінію, хімічна, целюлозно-паперова, деревообробна, текстильна, шкіряно-взуттєва, швейна промисловість.

У сільському господарстві переважає  крупне землеволодіння. Провідна галузь – молочне тваринництво. Розвинено птахівництво. Вирощують пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, кормові культури. Плодівництво і виноградарство. Останніми роками Австрія інтенсивно розвиває туристський сектор економіки – кожен четвертий її житель працює в турбізнесі. Сервіс бездоганний, туристам ради, багато австрійців непогано говорять по-англійськи.

Населення – 8,14 млн. осіб. Національний склад: австрійці – 91 %, німці – 3 %, а також хорвати, угорці, словенські, чехи, італійці, серби, румуни.

 Міське населення – 64 %. У  Відні проживають 2 млн. осіб.

Мова австрійця відрізняється  від мови німця як словарним запасом, так і вимовою, наголосами і ритмом. Поширені різні діалекти німецької  мови. Вони особливо сильно виражені у  сільських жителів альпійських районів, яких німці розуміють насилу.

Культурне життя країни різноманітне. У всіх крупних містах є театри, особливо відома Віденська опера. Протягом всього року в різних містах Австрії (в першу чергу у Відні і  Зальцбургу) проходять музичні фестивалі.

 Численні будинки-музеї, розташовані  в різних містах Австрії, пов’язані  з життям і діяльністю великих  людей [5].

1.2. Виробнича та торговельна товарна структура країни

 

Австрійська республіка займає важливе  місце у світовій економічній діяльності. Австрія активно бере участь у виробленні принципів, умов і домовленостей з питань міжнародної торгівлі та економічного співробітництва на багатосторонній основі. У галузі зовнішньоекономічної політики республіка в цілому виступає за розвиток співпраці з усіма країнами, розглядаючи зовнішньоекономічні зв'язки як найважливіший елемент міждержавних відносин в який складається сьогодні багатополярному світі. Австрійська республіка відіграє значну роль у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Промисловість країни через її відносно невеликих масштабів приречена на більш активне включення в систему міжнародного поділу праці. Австрійський внутрішній ринок порівняно обмежений, тому для сучасних національних фірм країни справжнім ринком збуту продукції може бути тільки світової.

Оскільки в республіці практично  відсутні великі промислові корпорації, то інтеграція у величезний ринок, заснована  на тісному співробітництві з  іноземними компаніями, дозволяє Австрії  створити власну надійну виробничу  нішу на світовому ринку [10].

Австрія є промисловою країною  з невеликим внутрішнім ринком, тому зовнішня торгівля має особливе значення для економіки країни.

  В 2009 році було зафіксовано значне зростання австрійського експорту на 2,5%. В числовому вираженні зростання становило 117,5 млрд. євро, а експортна квота (експорт товарів та послуг в % до ВВП) прогнозується на рівні 57,5%. В порівнянні з попереднім роком зросли також показники імпорту і склали 119,6 млрд. євро.

Найважливішими торговими партнерами Австрії є Німеччина, Італія, США, Швейцарія і Франція.

Територіальна близькість до країн  Центральної та Східної Європи є  однією з основних причин для зростання  значення торгівлі та економічної співпраці  з цими країнами. Частка австрійського  експорту в цей регіон склала у 2008 році 23,3%.

Найважливіші товарні групи  для експорту:машини та устаткування; вантажні автомобілі та запчастини для автомобілів; метал; сталь і металеві вироби; медичні та фармацевтичні вироби; папір і картон; полімери та полімерні вироби; продукти харчування та напої.

Особливе значення має також  експорт послуг, туризм тут займає перше місце.

На противагу переважній більшості  розвинених капіталістичних країн  власність австрійських приватних  монополій у важкій промисловості  і особливо в банківській справі не дуже велика.

 Основні підприємства важкої  промисловості і банки належать  державі, до того ж більш  видну роль в економіці країни  грає іноземний капітал. Із 30 найбільших  підприємств Австрії 17 належать  державі, 6 - міжнародним монополіям  і 7 - австрійському приватному монополістичному капіталу. 1 Тим не менше панування великої австрійської національної буржуазії анітрохи не похитнулося.

У виробництві споживчих товарів  домінує продукція харчової промисловості, потім текстильної та швейної.

Сировинна та енергетична база промисловості в цілому недостатня. Загальна потреба австрійської промисловості в енергії покривається за рахунок внутрішніх джерел менш ніж на 30%. Все ж таки Австрія відносно більше, ніж будь-яка інша західноєвропейська країна (окрім Норвегії), забезпечена нафтою: вона покриває власні потреби у ній більше ніж на 1 / 4.

На нафту і природний газ  припадає близько 60% усього споживання енергії в країні, на тверде паливо та гідроенергію - по 20% [10].

Приблизно в такій же мірі, як і нафтою, Австрія забезпечена і власним природним газом. Внутрішні ресурси бурого вугілля покривають потреби Австрії менш ніж наполовину. Весь споживаний кам'яне вугілля, включаючи кокс, імпортується в основному з Німеччини, Росії та Польщі.

Гідроелектростанції, побудовані на альпійських ріках і на Дунаї, забезпечують понад половини (60%) від загального виробництва електроенергії. Вони дуже численні, але особливо великих серед них немає. Для річок Австрії характерні каскади ГЕС.

Якщо ГЕС на альпійських ріках гребле типу, то на Дунаї майже всі вони побудовані на транзитному стоці (без водосховищ). Потенційні ресурси Дунаю і зараз використовуються далеко не повністю. У цілому гідроенергетичні ресурси Австрії вже освоєні на 45%.

Частина електроенергії експортується (головним чином до Німеччини) із західних районів країни, де її надлишок.

Чорна металургія Австрії знаходиться  на порівняно високому технічному рівні. Винайдений тут прогресивний спосіб отримання сталі в спеціальних  конверторах із застосуванням кисневого дуття (так званий спосіб ЛД - по початкових буквах головних центрів чорної металургії Австрії - Лінца у Верхній Австрії і Донавіца в Штирії) став надбанням металургів багатьох навіть більш розвинених країн.

Чорна металургія Австрії - одна з  експортних галузей - переробляє в значній мірі імпортну залізну руду і цілком імпортні легуючі метали. У зв'язку з відсутністю металургійного палива та обмеженістю запасів залізної руди Австрія утримується від подальшого нарощування потужностей, зате все більше спеціалізується на виробництві високоякісних і спеціальних марок сталей.

Кольорова металургія представлена ​​головним чином виробництвом алюмінію на основі імпортованих бокситів, у значній частині з Угорщини.

Австрія - експортер алюмінію. Розширення алюмінієвої промисловості триває: у Рансхофене введений в експлуатацію великий цех холодного прокату. З місцевих руд виплавляється трохи міді (завод в Брікслеге, Тіроль) і свинцю (у Гайлітце, Карінтія).

Металевий магній проводиться з  магнезиту, що видобувається в дуже великих масштабах у низці родовищ в Штирії і Каринтії і службовця предметом експорту.

З використанням місцевого природної  сировини пов’язана лісова промисловість, яка спирається на великі лісові ресурси країни. На всякого роду лісові товари - целюлозу, картон, папір, пиломатеріали та вироби з деревини, в тому числі славляться своєю якістю і обробкою лижі, - доводиться значна частина всього експорту країни [10].

В Австрії налічується близько 3 тис. лісопильних підприємств, здебільшого  дрібних, і десятки целюлозних і паперових підприємств. Половина всієї продукції целюлозно-паперової галузі експортується.

Машинобудування є провідною галуззю  австрійської промисловості як за кількістю  зайнятих осіб, так і за вартістю продукції і місце в експорті. Однак імпорт машин і обладнання значно перевершує за вартістю їх експорт.

Автомобільна промисловість розвинена  слабко (складання з імпортних  деталей), літаки не виробляються взагалі.

Транспортне машинобудування обмежується  виробництвом рухомого складу для  залізниць, річкових і морських суден різного призначення, моторолерів і т. п. В електротехнічній промисловості переважає виробництво енергосилового обладнання для гідроелектростанцій.