Ризики у ЗЕД та способи їх усунення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни: «ЗЕД підприємства»

На тему: «Ризики у ЗЕД та способи  їх усунення»

 

 

 

 

 

Студента III курсу,

групи ТКЛ -32,

денної форми навчання

Борячук Кароліни Василівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінниця 2012

 

 

ЗМІСТ

 

     ВСТУП……………………………………………………………………..3

1. УМОВИ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ. ДЖЕРЕЛА РИЗИКІВ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА……………………………………………..4
2. МОЖЛИВОСТІ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЗЕД….8
3. ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ ТА УСУНЕННЯ РИЗИКІВ………………..13

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ……………16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Розвиток зовнішньоторговельних  зв'язків вітчизняних підприємств потребує розширення спектра знань та поінформованості товаровиробників для досягнення успіху та формування достойного іміджу на міжнародних ринках. Нині неможливо досягти успіху на зовнішньому ринку без розуміння і врахування світових тенденцій у бізнесі. Складність і нестабільність як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, мінливість кон'юнктури світового фінансового та товарного ринків і зумовлений цим ризик змушують підприємство шукати нові способи і сфери одержання прибутку, а також перспективні напрями розвитку підприємницької діяльності. Саме тому вихід на зовнішні ринки є об'єктивною необхідністю для українських підприємств.            Однак нині процес освоєння вітчизняними товаровиробниками зарубіжних ринків супроводжується труднощами і проблемами. Труднощі зумовлені тим, що економічний комплекс України як держави формується на базі господарського комплексу колишнього СРСР, де понад 50% найменувань продукції (навіть простої) мали розімкнуті (залежні від зовнішніх ринків) цикли виробництва. Слід зазначити, що з розвитком ринкових відносин в Україні поступово змінюються товаропотоки у зовнішньоекономічних зв'язках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. УМОВИ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ. ДЖЕРЕЛА РИЗИКІВ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства пов’язана з необхідністю приймати ризиковані управлінські рішення,  які можуть принести втрати або додаткові прибутки. Важливо навчитись управляти ризиками ЗЕД,  оскільки майже 40%  комерційних операцій завершуються невдачею через недостатнє врахування та управління цими ризиками.

Під ризиками ЗЕД розуміють:  загрозу втрат ресурсів,  додаткових витрат,  недоотримання прибутку суб’єктами ЗЕД;  непередбачуваність зовнішньоекономічної операції;  неповну  інформацію про ефективність операції, які плануються та проводяться під час здійснення ЗЕД.    У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків:            1)ризик країни;        2)банківський;         3)валютний;            4)ризик контрагента.         Ризик країни перебуває за межами банківської системи або конкретного ділового партнера. З позицій міжнародної торгівлі до цього ризику належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій. Такі події перебувають, до певної межі, під контролем уряду цієї країни.      Ризик банку пов’язаний з втратами, які можуть виникати через його недостатню фінансову надійність, неналежну організацію управління банком. На діяльність банку як фінансової структури впливає ціла низка чинників: навколишнє політичне та економічне середовище, конкуренція, акціонери, якість персоналу, технічне обладнання тощо. Окрім стійкого фінансового стану, професійність персоналу є однією з головних умов ефективної роботи банку. З метою контролю за банківськими ризиками банки встановлюють нормативи та ліміти, які час від часу переглядаються, відстежують інформацію про фінансовий стан банків, постійно підвищують кваліфікацію співробітників.

Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют.  При оцінюванні доцільності та ризикованості кожної торговельної операції контрагенти, крім ризику країни, валютного і банківського ризиків, оцінюють ризик свого партнера. У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів:          1)ризик неплатежу;         2)ризик невиконання контракту.        Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом. З іншого боку, якщо імпортер зробив авансовий платіж, то він ризикує, бо у разі невиконання контракту експортер може не повернути аванс. Як ефективні заходи зі страхування ризику неплатежу контрагентам доцільно вживати таких заходів:  перевіряти інформацію про ділового партнера: про його репутацію, кредитоспроможність, рівень менеджменту, загальний стан галузі промисловості, конкурентоспроможність товару;     наполягати на виставленні на користь себе платіжної гарантії, авансової гарантії, перевіряючи при цьому надійність і міжнародний авторитет гаранта;включати до контракту умови, які передбачають застосування до платника штрафів у разі затримання оплати.      Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту. Зокрема, імпортер може відмінити або в однобічному порядку змінити замовлення. Експортер з технічних або фінансових причин може не виконати замовлення або виконати його з порушенням терміну і умов поставки, кількості товару, його якості, асортименту, упакування, умов транспортування тощо. Для страхування ризику невиконання контракту підприємствам необхідно включати до контракту умови, що передбачають фінансову відповідальність сторін за його невиконання, а також активно застосовувати банківські гарантії виконання зобов’язань[5].    Умови виникнення ризику - це ситуація ризику, появі якої завжди супроводжують три взаємопов'язаних умови: наявність невизначеності, вибір альтернатив, можливість оцінки ймовірності здійснення обираних результатів.  На рівень ризику впливають багато факторів:                      1)обсяги фінансово-господарської діяльності;    2)професійна підготовка фахівців підприємства;               3)стиль керівництва і кваліфікація персоналу;                  4)загальний концептуальний підхід до діяльності в умовах зміни в нормативно-правовій системі, розмаїтість видів діяльності підприємства; 5)ступінь комп'ютеризації діяльності ;       6)надійність системи внутрішнього контролю; частота зміни керівництва та особисті характеристики керівників;                  7)число нестандартних для даної фірми операцій, ділове оточення.                Причинами ризику ЗЕД можуть бути нестабільність економічних процесів у країнах, недостатня кількість інформації про стан економіки країн світу,  відсутність чітких цілей діяльності суб’єкта ЗЕД,  нестабільність державної влади,  особливості державного устрою і законодавства, неефективна економічна політика, яку здійснює влада, етнічні і регіональні проблеми,  різка поляризація інтересів різних соціальних груп тощо. На результати підприємницької діяльності можуть впливати торговельне та валютне регулювання,  квотування,  ліцензування, зміна митних зборів тощо.  
        Існують конкретні джерела виникнення ризиків в ЗЕД. До них належать: I. Фінансові умови ризиків ЗЕД. Існують фінансові умови ризиків ЗЕД: інфляція та зростання цін, банкрутство покупців, зміна курсу валют, неконвертованість валют, зміни оподаткування експортно-імпортних операцій, невиконання зобов'язань субпідрядниками ЗЕД, неплатоспроможність субпідрядників ЗЕД, валютні обмеження на експорт/імпорт, зміна процентної ставки по кредитах.    II. Економічні фактори, які обумовлюють ризики ЗЕД. Економічна нестабільність. Зниження темпів виробництва (в суспільстві в цілому). Зниження темпів розвитку експортного виробництва. Зниження рівня доходів населення. Невиконання зобов'язань партнерів по поставці сиро¬вини та матеріалів. Нестабільність ринку. Відстала (регресивна) структура експорту та імпорту (ввезення, вивезення застарілих, неякісних товарів).     III. Ризики, пов'язані з управлінням ЗЕД.

1)Невірний вибір партнера.       2)Незнання повної компетенції партнера.     3)Помилки, допущені в виборі субпідрядника зовнішньоекономічної операції.            4)Помилки, допущені в комерційній пропозиції (відповідальність, якість товару тощо).          5)Помилки у виборі виконавців ЗЕД.     6)Неправильна (помилкова) модель управління ЗЕД.    7)Помилки в виборі форми ЗЕД.      8)Відсутність контролю за ризиками при укладанні контракту (не враховується в економічних санкціях).      IV. Політичні фактори ризиків в ЗЕД. Зміни в національному законодавстві партнерів ЗЕД. Можливість націоналізації матеріальних засобів. Зміни в митному регулюванні країн-партнерів ЗЕД. Адміністративні заходи (бюрократія) регулювання експорту та імпорту (отримання дозволу на експорт/імпорт). Обмеження на міжнародну міграцію робочої сили. Політична нестабільність країн-партнерів ЗЕД. Регулювання ЗЕД місцевими органами влади. Громадянські та воєнні заворушення (тероризм).         V. Фактори ризику, пов'язані з організацією ЗЕД.    1)Помилки в розробці концепцій зовнішньоекономічної операції. 2)Недостатнє врахування місцевих факторів ЗЕД (природних, трудових ресурсів, нормативно-правових зобов'язань).      3)Зміни в проекті зовнішньоекономічної операції.     4)Зрив поставок при здійсненні ЗЕД. Наявність браку в роботі - неякісна робота виконавців зовнішньоекономічної операції.    VI. Фактори ризику, що впливають на ушкодження матеріальних цінностей - ушкодження товарів при експорті/імпорті. Втрата товарів при експорті/імпорті. Виробнича травма виконавців зовнішньоекономічної операції.            VII. Стихійні лиха як джерело ризику в ЗЕД – повінь, землетрус, обвал, ураган, пожежа та інші.          VIII. Екологічні умови як джерело ризику в ЗЕД. Забруднення навколишнього середовища. Недотримання техніки безпеки при здійсненні зовнішньоекономічних операції.       IX. Соціальні чинники ризиків у ЗЕД. Помилки, неврахування тенденцій:            - зміст структури населення (освітня, національна, вікова, професійна;  - розширення впливу політичних партій, рухів;- національні традиції;  - зростання впливу релігії;         - морального стану суспільства тощо.      Наявність ризиків в ЗЕД передбачає визначення цілей по їх регулюванню. Основна мета регулювання ризиків в ЗЕД - це захист суб'єкта ЗЕД від збитків та мінімізація витрат пов'язаних із здійсненням зовнішньоекономічної операції[5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. МОЖЛИВОСТІ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЗЕД.

ПРОЦЕСИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

Управління ризиками включає в себе чотири основних процеси:ідентифікація, аналіз, планування і контроль ризиків.

Ідентифікація ризиків - це перша стадія процесу управління ними. На цьому кроці виявляються і описуються ризики, які можуть виникнути при реалізації проекту, а також взаємозв'язку ризиків між собою. Виявлені ризики класифікуються по групах (наприклад, можуть бути визначені наступні категорії ризиків: фінансові, технологічні, політичні,професійні, форс-мажор і т.д).

На етапі аналізу  проводиться оцінка ризиків. Тут  підраховуються ймовірності ризиків і збитку, який вони можуть завдати, а також визначаються межі ризиків. Після цього ризики групуються за ступенем важливості та виділяються найбільш важливі з них, які будуть ретельно відслідковуватися протягом усього терміну ведення проекту.

Після ідентифікації  та аналізу ризиків на стадії планування розробляються заходи щодо запобігання ризиків та усунення їх наслідків, якщо вони все ж таки відбудуться. Відповідні документи включають в собі опис дій з реагування на виникнення кожної з можливих проблем та перелік осіб, відповідальних за здійснення відповідних дій по їх нейтралізації

Завданням етапи контролю є моніторинг виявлених ризиків і здійснення планово-попереджувальних заходів. На підставі даних такого моніторингу відбувається ініціювання реакції у відповідь на проблемну ситуацію в разі виявлення такої. Правильно організований контроль виконання проекту забезпечує керівництво компанії якісної і своєчасною інформацією для прийняття рішень щодо запобігання ризиків.

По ходу проекту можуть виявлятися нові ризики або змінюватися ступінь  їх впливу на проект. Саме тому управління ризиками являє собою замкнутий цикл, в якому за контролем знову слід стадія ідентифікації та так аж до закінчення проекту.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

Контроль над ризиком  становить істотну частину успішної торгівлі.  
Ефективне управління ризиком вимагає не тільки уважного спостереження за розміром ризику, а також стратегію мінімізації збитків. Для боротьби з ризиками застосовуються відомі методи управління. Для зменшення виробничих ризиків розробляються відповідні організаційно-технологічні заходи, що включають систему поточного і оперативно-календарного планування, систему управління якістю та інші аналогічні заходи, що мають на меті створення на підприємстві системи, виключає невиконання планових завдань в строк і належну якість продукції. Для зниження інших ризиків розробляються адекватні заходи, головним критерієм яких є їх ефективність, тобто відношення результату (зменшення збитків або приріст прибутку) до витрат на їх здійснення.

Головна проблема управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності підприємства полягає в управлінні ризиками, настання яких не залежить від зусиль підприємств, і які є зовнішніми. Можна виділити наступні групи методів, спрямованих на зменшення можливих збитків, що викликаються цими ризиками:

1. Страхування

2. Хеджування як метод використання біржових ф'ючерсних контрактів та опціонів.

3. Застосування різних форм і  методів розрахунково-кредитних  відносин, які зводять до мінімуму  ризик неплатежу за поставлені  товари, або неотримання товарів  проти їх оплати.

4. Аналіз та прогнозування кон'юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів за рахунок власних і позикових ресурсів з метою уникнути можливих збитків, викликаних несприятливими кон'юнктурними змінами.

5. Інші методи (ухилення від ризику, компенсація ризику та його наслідків, локалізація ризику, розподіл

(дисипації) ризику).

Серед методів управління ризиками в ЗЕД значне місце відводять страхуванню.

За своєю природою страхування - форма попереднього резервування ресурсів, призначених для компенсації збитку від очікуваного прояву різних ризиків. У принципі, це також передача ризику. Стороною,приймаючої фінансові ризики в даному випадку, виступає страхова компанія.  
Мета страхування суб'єкта економіки - захист від фінансових наслідків  
(майнового збитку) внаслідок настання несприятливих подій.  
Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного  
(страхового) фонду, відрахування до якого для окремого страхувальника встановлюються на рівні, значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.

Поряд зі страхуванням застосовують також інші методи управління ризиками. Для управління ризиками, пов'язаними з падінням цін на біржові товари, фондові цінності, а також несприятливих падінням курсу валют,широко застосовуються різні методи хеджування.

Перевага хеджування - можливість оперативного прийняття  рішень, порівняно невисока вартість. До недоліків слід віднести відносно вузький спектр дії (тільки цінові параметри угод на товари, фондові цінності та валюту), складність використовуваних прийомів, які вимагають високого рівня кваліфікації фахівців. Це дозволяє використовувати цей метод, як правило, на великих підприємствах і при великих обсягах зовнішньоекономічних операцій (на російських підприємствах практично не використовується).

Окрема область управління ризиками в ЗЕД пов'язана з розрахунково-кредитними відносинами і передбачає використання досить великого розмаїття форм і методів. До основних з них відносяться:

- застосування безвідкличного  підтвердженого документарного акредитиву при розрахунках за поставку товару;

- використання банківських  гарантій (наприклад, авалювання  перекладних векселів - трат та ін.)

Перевага цього механізму  зниження ризиків - простота і доступність використання для учасників ЗЕД, недолік – відносна дорожнеча даного типу послуг.