Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Ноября 2012 в 22:38, реферат
Розвиток зовнішньоторговельних зв'язків вітчизняних підприємств потребує розширення спектра знань та поінформованості товаровиробників для досягнення успіху та формування достойного іміджу на міжнародних ринках. Нині неможливо досягти успіху на зовнішньому ринку без розуміння і врахування світових тенденцій у бізнесі
ВСТУП……………………………………………………………………..3
УМОВИ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ. ДЖЕРЕЛА РИЗИКІВ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА……………………………………………..4
МОЖЛИВОСТІ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЗЕД….8
ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ ТА УСУНЕННЯ РИЗИКІВ………………..13
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ……………16
Перераховані способи не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можуть запобігти шляхом ефективного внутрішньо-фірмового управління (наприклад, диверсифікацією діяльності та ін.) Найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхуванням, хеджуванням, застосуванням сучасних методів управління, форм і методів розрахунку у зовнішньоекономічних операціях.
У зарубіжній страховій практиці широко застосовується страхування економічних ризиків. Підприємницька діяльність і страхування тісно пов'язані категорії ринкового господарства. У цьому виді страхування виділяють страхування від комерційних, технічних, правових, політичних ризиків та ризиків у фінансово-кредитній сфері[4].
Страхування комерційних ризиків охоплює ті види страхування, в яких, перш за все, зацікавлений підприємець. Об'єкт страхування --комерційна діяльність страхувальника, під якою розуміється інвестування грошових і матеріальних ресурсів будь-який вид виробництва або бізнесу та отримання від цих вкладень відповідної фінансової віддачу вигляді прибутку. Покриття комерційних ризиків здійснюється за допомогою:
- страхування від втрати прибутку (доходу) внаслідок порушення процесу виробництва, простою, пошкодження або крадіжки майна та інших втрат, пов'язаних з перериванням основної діяльності;
- страхування від невиконання
договірних зобов'язань з
Необхідність страхування фінансово-кредитних ризиків обумовлена досить високим ступенем імовірності їх появи - страховий ризик випливає зі специфіки руху фінансів і кредитних потоків. Нейтралізувати можливі втрати дозволяють наступні види страхування:
- страхування експортних кредитів (на випадок банкрутства імпортера або його тривалої неплатоспроможності);
- страхування витрат щодо вступу експортера на новий ринок;
- страхування банківських
кредитів на випадок
- страхування комерційного
кредиту (страхування векселів)
- страхування заставних операцій; < p> - страхування валютних ризиків (втрат від коливання валютних курсів);
- страхування біржових операцій та угод;
- страхування від інфляції;
- страхування ризику
неправомірних застосування
По об'єктах страхування виділя
- майнове страхування,
що охоплює практично всі
- страхування відповідальності, об'єкт якої – відповідальність суб'єкта економіки та її персоналу перед третіми особами. Вони можуть понести фінансовий та інший вид збитку в результаті якої-небудь дії або бездіяльності страхувальника. Це страхування забезпечує страховий захист суб'єкта економіки від ризиків фінансових втрат, які можуть бути покладені на нього в законодавчому порядку у зв'язку з завданою їм збитком третім особам - як фізичним, так і юридичним. Така відповідальність може виникати в силу дії законів по відшкодуванню збитку винуватцем, яким може виявитися підприємство - учасник ЗЕД;
- комплексні види страхування, які пропонують поєднання в одному полісі декількох видів страхування.
За використовуваним системам страхування:
- страхування за дійсною
вартістю майна
- страхування за системою пропорційної відповідальності забезпечує лише часткову страховий захист з окремих видів ризиків.
- страхування за системою першого ризику, під яким розуміється фінансовий збиток, заподіяний страхувальником при настанні страхової події, заздалегідь оцінений при складанні договору страхування як розмір зазначеної в ньому страхової суми.
- страхування з використанням безумовної франшизи, що представляє собою мінімальну некомпенсовані страховиком частина збитків, яких зазнали страхувальником.
- страхування з використанням
умовної франшизи, при якій страховик не несе відповідальності
за фінансовий збиток, завданий йому суб'єктом
ЗЕД в результаті настання страхового
випадку, якщо розмір цієї шкоди не перевищує
розміру погодженої франшизи.
Так само страхування може поділяються:
За формами страхування:
- Обов'язкове страхування
- Добровільне страхування
За обсягами страхування:
- Повне страхування
- Часткове страхування
Розглянемо один з видів управління ризиками - хеджування. У вітчизняній літературі термін «хеджування» став застосовуватися в широкому сенсі як страхування ризиків від несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності за контрактами і комерційних операцій,передбачають поставки (продажу) товарів в майбутніх періодах. Контракт,який служить для страховки від ризиків зміни курсів (цін), носить назва «хедж». Розглянемо ці контракти. Існують дві операції хеджування: хеджування на підвищення (застосовується, коли необхідно застрахуватися від підвищення ціни); хеджування на пониження (коли необхідно застрахуватися від зниження ціни).
До механізмів страхування на випадок несприятливих коливань валютних курсів відносять:
- форвардні контракти на купівлю валюти;
- валютні опціони;
Валютний опціон - це право покупця купити і зобов'язання для продавця продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу зафіксованим курсом у заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.
Терміновий (форвардний) контракт є взаємне зобов'язання сторін провести валютну конвертацію за фіксованим курсом у заздалегідь узгоджену дату[1].
В умовах командно-адміністративної
економіки звикли до того, що економічна обстановка формується
«згори» у вигляді набору певних норм
і правил. Звичайно, така жорстка система
централізованих установок і приписів
сковувала ініціативу, пригнічуючи інтерес
і творче начало. Але вона вносила, принаймні,
позірну чіткість, забезпечувала нав'язаний
«порядок».
Ринок же є, перш за все, економічна свобода. А за економічну свободу доводиться
платити. Адже свободі одного підприємця
супроводжує одночасно і свобода інших
підприємців. До того ж підприємець-конкурент
взагалі схильний витісняти свого опонента
з ринку. Тому, хочемо ми цього чи ні, але
доводиться мати справу з невизначеністю і підвищеним
ризиком.
У цих умовах завдання полягає в тому,
щоб займатися справою зі свідомо передбачуваних
результатом, шукати справу без ризику.
При цьому підході до ринкової економіки
можна взагалі опинитися поза справи.
Треба не уникати неминучого ризику, а
передбачити його, прагнучи знизити до
можливого низького рівня.
Ризик - імовірнісна категорія,
і в цьому сенсі найбільш обгрунтовано
з наукових позицій характеризувати і
вимірювати його як ймовірність виникнення
певного рівня втрат. При всебічній оцінці
ризику слід було б встановити абсолютне або відносне значення величини
можливих втрат, ймовірність виникнення
такої величини.
Вища ступінь ризику призводить до необхідності
пошуку шляхів її мінімізації. Ці дії ведуться
в двох напрямках:
1) уникнути появи можливих ризиків;
2) зниження впливу ризику на результати
діяльності.
Більшість рішень про уникнення ризику
застосовується на стадії прийняття рішень.
Приймаючи таке рішення можна повністю
уникнути можливих втрат, але це не дозволить
отримати обсяг прибутку, пов'язаний з
ризикованою діяльністю. При цьому треба
мати на увазі, що:
- уникнення можливих ризиків може бути
просто неможливо; зокрема, що стосується
ризиків цивільної відповідальності;
- уникнення одного ризику може призвести
до виникнення інших;
- можливий обсяг прибутку від заняття
певною діяльністю може значно перевищувати
можливі втрати в разі настання пошукової
ситуації, пов'язаної з даним видом діяльності.
Звичайно, в реальному
житті важко уникнути ризику. Значну його
частину фірмі доводиться приймати на
себе. Проте деякий ризик приймається
тому, що він неминучий, а інші - що несуть
в собі потенціал можливого прибутку.
Прийняття ризику на себе може бути двох
видів:
1) заплановане прийняття ризиків;
2) незаплановане прийняття ризиків.
У першому випадку
фірмі відома частота можливих втрат,
і ці втрати покриваються з поточного
доходу, якщо в цілому вони невеликі. У
даному випадку мова йде про самострахування, тобто створення
фірмою спеціального резервного фонду
(фонду ризику) за рахунок відрахувань
з прибутку на випадок виникнення непередбачуваної ситуації.
Самострахування доцільно в тому випадку,
коли вартість застрахованого майна відносно
невелика в порівнянні з майновими та
фінансовими критеріями всього бізнесу, а також коли ймовірність збитків надзвичайно
мала.
У другому випадку,
при незапланованому прийняття ризику
фірмі доводиться покривати втрати з будь-яких
ресурсів, що залишилися після понесених
втрат. У цьому випадку, якщо втрати великі,
як наслідок приходить скорочення розміру
прибутку.
Ефективним способом мінімізації ризику
є скорочення втрат шляхом поділу (сегрегації)
та об'єднання (комбінації) ризиків. Поділ
ризику, як правило, здійснюється за рахунок
поділу активів фірми. Суть його полягає
в скороченні максимально можливих втрат
за одну подію, але при цьому одночасно
зростає число випадків ризику, які можна
контролювати.
Методами мінімізації ризику (як було
зазначено в попередньому розділі) можуть
бути також: диверсифікація, передача
ризику, страхування ризику та інші. Страхування
ризику являє собою по суті передачу певних
ризиків страхової компанії, яка виступає
в ролі трансферту. Ресурси для покриття втрат отримують від страхових
організацій швидше, ніж з будь-якого іншого
джерела, за винятком ресурсів усередині
самого бізнесу.
У той же час не
можна забувати, що даний метод мінімізації
ризику має ряд обмежень.
По-перше, це ціна. Нерідко премія, запитувана
страховиком за прийняття на себе ризику,
перевищує ту ціну, яку принциповий страхувальник
вважає розумною за трансферт даного ризику.
По-друге, обмеженням використання страхування
є неможливість застрахувати деякі види
ризиків, тому що вони не приймаються.
Так, якщо ймовірність настання ризикового
події дуже велика, то страхові фірми не
беруться страхувати дані види ризику
або вводять непомірно високі платежі.
Говорячи про заходи щодо мінімізації
ризиків, необхідно мати на увазі, що, перш
ніж звертатися за допомогою в інші організації, фірма повинна використовувати всі можливі
внутрішні джерела зниження ризику:
1) перевірити передбачуваних партнерів;
2) грамотно скласти контракт угоди;
3) планувати і прогнозувати діяльність
фірми;
4) ретельно підбирати кадри фірми.
Таким чином, є досить багато методів і
шляхів мінімізації ризику. Вибір їх і використання вимагає серйозного
врахування сформованої економічної ситуації,
а також наявність певних умов[3].
ВИСНОВКИ
Таким чином, проведений
аналіз сучасного стану зовнішньоекономічної
діяльності України на світовому ринку
свідчить про те, що вона супроводжується
значною кількістю обмежень і труднощів,
які зумовлюють торговельні ризики. У
вітчизняній та зарубіжній літературі
розрізняють кілька видів ризиків у торговельній
діяльності на зовнішньому ринку: —ринкові
(збутові), які пов'язані зі зниженням попиту
на певних зарубіжних ринках або зі зниженням
світових цін. Наприклад, зниження попиту
на ринках Сполучених Штатів Америки.
Поставки продукції скоротилися на 21,5%,
в тому числі чорних металів в 4 рази, транспортних
засобів на 40% тощо; —політичні, які пов'язані
з введенням обмежень, ембарго тощо; —комерційні,
які зумовлені недобросовісністю або
неплатоспроможністю покупця; —виробничі
(зміни собівартості продукції та послуг
через ріст затрат на матеріали та комплектуючі,
на оплату праці тощо, труднощі в організації
виробництва, підготовці кадрів і т. д.) —науково-технічні,
які зумовлені труднощами освоєння нових
технологій під час ліцензійного обміну,
спільної діяльності; —інфляційні;
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гутко Л.М. Досвід державної підтримки страхування ризиків/ Гутко Л.М.// Економіка АПК. —2009. —№10. —С.147-152.
2. Тибінь А.М. Суть і класифікація економічного
ризику в ЗЕД підприємств/ Тибінь А.М.//Економіка
АПК. —2010. —№1. —С.138-142.
5. Байда Н. Ризики зовнішньоторговельної діяльності // Фінанси України. - 2002. - № 11. - C. 44-48.