Стратегічне планування в міжнародних корпораціях

Глибоке знання теми слухачами включає також розуміння тісного зв'язку між стратегічним і тактичним плануванням. Останнє включає розробку різних типів корпоративних планів і контроль за їх виконанням. Процес планування наведено на рис. 3.5.

Слід особливо підкреслити можливість виникнення потенціального конфлікту між цілями самої корпорації, з одного боку, та економічними і політичними цілями країн-господарів, в яких оперують корпорації, — з іншого. У переважній більшості країн вирішальну роль у запобіганні таких конфліктів відіграють уряди та їх установи.

Рис. 3.5. Процес планування в міжнародній  компанії «Мацусіта» (Японія)

Можливі підстави для виникнення конфлікту  корпоративних і національних цілей:

* невідповідність між сприятливим балансом платежів у країну (поліпшення життєвих стандартів для її громадян) і цілями транснаціональних компаній;

* співвідношення між прибутковістю зарубіжних підрозділів і репатріацією прибутку до штаб-квартири компанії;

* негативний вплив потоків прибутку на баланс платежів країн-господарів;

* вплив державних чиновників на планування діяльності міжнародних компаній в інших країнах (різні позиції, досвід, цінності у менеджерів і чиновників).

5. Особливості стратегічного планування  в різних формах міжнародного  бізнесу. 

Щодо останнього питання теми, то воно пов'язане з використанням можливостей різних форм міжнародного бізнесу для діяльності в інших країнах (представлені в табл. 3.4).

Таблиця 3.4

ОЦІНОЧНА  МАТРИЦЯ ДЛЯ РИНКОВИХ ВХОДІВ

БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИХ  КОРПОРАЦІЙ В ІНШІ КРАЇНИ

Позначення: А — відмінні; В — добрі; С — задовільні.

Як видно з таблиці, стратегічно виграшним з погляду  вимог середовища є власне виробництво (загальна оцінка А). Однак ця форма  потребує найбільших витрат і є найризикованішою, адже в умовах форс-мажорних обставин компанія втрачає не тільки матеріальні, але й нематеріальні активи. У процесі стратегічного планування ключового значення варто надавати політичній і правовій стабільності. Окрім того, власне виробництво варто створювати після організації спільного підприємства.

Найменш привабливим виглядає експорт. Однак він є і найменш  ризикованим, до того ж потребує мінімальних  вкладень. У процесі стратегічного  планування на перший план висувається  економічний стан країни, що визначає безпосередньо рівень купівельної спроможності.