Внесок Мертона Міллера і Генрі Мінцберга у розвиток науки управління

У простій структурі ключовою частиною, що домінує, є статегічна вершина, яка на промисловому підприємстві представлена радою директорів, президентом або виконавчим директором і особистим штатом.

У структурі машинної бюрократії ключовим елементом є техноструктура, що підключає персонал до планування, розподілу фінансів, перепідготовки, дослідження операцій, вивчення роботи  і планування випуску продукції.

Ключовою частиною в структурі  професійної бюрократії є робоче ядро – ті, хто становить робочу основу організації. Якщо в промисловості це були б постачальники, оператори машин, працівники відділу збуту і диспетчери, то в професійній бюрократії – це лікарі, медсестри(в лікарні)чи навчальний штат (у школі).

У структурі організації  дивізіональної форми ключовою частиною є середня лінія – управлінський персонал, що управляє менеджерами в ієрархії між стратегічною вершиною і робочим ядром. У промисловості до нього входили б керівники виробництва і продажу, а також підпорядковані їм менеджери та контролери.

Нарешті, в структурі адхократичної організації ключовою частиною є штат підтримки. На типовому промисловому підприємстві це можуть бути відділи зв’язків з промисловими підприємствами, відділи ціноутворення, зарплати, навіть категорії, а також відділи досліджень і розробок, однак в адхократії це, як правило, відділи з дослідження і розробок[5,46].

Кожна з цих п’яти частин, як стверджує Мінцберг, впливає на організацію, яка в результаті може тяжіти до одного типу структури, ніж до інших(до речі, він виділяв п’ять структур: просту структуру організації, машинну бюрократію, професійну бюрократію, дивізіональну форму організації і, нарешті, адхократичну форму організації).

Перший тип організації  – проста структура – тяжіє  до централізації і є такою  ж простою як і її назва. У ній  невелика або взагалі відсутня техноструктура, невеликий штат підтримки, мінімальні відмінності між підрозділами, мала ієрархія. Координація здійснюється прямим спостереженням, униз від сильної вершини, де влада в руках виконавчого директора, тому немає необхідності у формальному плануванні і навчанні або в аналогічних процедурах.

Другий тип – машинна  бюрократія – набагато безпечніша, оскільки вона не залежить від однієї людини. Найсильніший вплив на неї  роблять її техноструктура, плановики, фінансові контролери, які тяжіють до централізації. Контроль у такій організації стає майже одержимістю, а влада розподілена між стратегічною вершиною і техноструктурою.

Професійна бюрократія –  третій тип, притаманний організаціям і структурам, керованим за допомогою  свого оперативного ядра, - тяжіє  до професійної автономії, тобто  головний вплив на організацію роблять  добре навчені професійні фахівці.

Четвертий тип – дивізіональна форма організації – найбільш широко використовується великими приватними промисловими корпораціями. Дивізіональна форма тримається на машинній бюрократії, тому що є органом, який управляє кількома машинними бюрократіями. Для даної структури типовою є балканізація, оскільки кожен підрозділ відносно забезпечений власним ринком, торгівлею, виробництвом тощо і кожен діє на своєму ринку.

П’ятий тип – адхократична форма організації. Головною і ключовою частиною адхократії є штат підтримки досліджень і розробок, але може також бути в наявності і ключовий персонал – оперативне ядро – висококваліфіковані фахівці, від яких залежать нововведення. Адхократія тяжіє до координації всередині самих команд за допомогою «спільного врегулювання», тобто шляхом прямого кооперування.

Мінцберг стверджує, що якщо проста структура і машинна бюрократія – це структури вчорашнього дня, а професійна бюрократія і дивізіональна форма – нинішнього, то ахократія, безперечно, це структура завтрашнього дня. Також, на думку науковця, організації наближаються до одного з п’яти головних типів тільки тоді, коли переважає один центр тяжіння. Якщо в організації є два чи більше центрів тяжіння, то вони починають балансувати, і виникають гібриди[5,47].

Таким чином, у міру того, як організації шукають свої структури, що мали б гармонічний устрій всередині  самої організації, а також перебували б у гармонії із зовнішнім оточенням, нові структурні варіанти менеджменту, вважає Мінцберг, завжди можливі.

Взагалі, Мінцберг - надзвичайно плідний автор, який писав про управління бізнесом і розробку  бізнес-стратегій. У його творчому доробку більш ніж 150 статей і 15 книг, частина з яких стала важливими підручниками для тих хто вивчає менеджмент у більшості країн світу. Його найвідоміша книга «Зліт і падіння стратегічного планування» («The Rise and Fall of Strategic Planning»), видана в 1994, критикує деякі із загальноприйнятих практик сучасного стратегічного планування. У 2004 році професор опублікував книгу «Вимагаються менеджери, а не випускники МВА»(«Managers Not MBAs»),  в якій стверджує, що, на його думку, сучасні  методи викладання менеджменту є не досить коректними. Він також вважає, що випускники престижних бізнес-шкіл, таких як Гарвардської та Уортонської шкіл бізнесу одержимі цифрами, а їхні спроби перетворити менеджмент у науку (сам Мінцберг вважає його)наносять дисципліні невиправну шкоду. Генрі Мінцерг - прихильник навчання менеджерів, які вже мають досвід роботи, а не студентів, які абсолютно не представляють, з чим їм доведеться зустрітися в реальному світі бізнесу.

За іронією долі, хоча професор Мінцберг постійно критикує сучасний бізнес-консалтинг, він двічі вигравав нагороду McKinsey Award від міжнародної консалтингової компанії  McKinsey & Company за найкращу статтю, опубліковану «Harvard Business Review» [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Автобіографія Мертона Міллера на Нобелівському сайті [Електронний ресурс]//Лауреати Нобелівської премії[сайт]. – Режим доступу: http://nobelprize.org. – Назва з екрана.
2. Вергелес Т.  Г.Марковіц, М.Міллер та В.Шарп: теоретики фінансового менеджменту[текст] // Вісник ТНЕУ. - 2009. -  № 2. – ст.123-128.
3. Інтерв’ю"Henry Mintzberg on leadership vs management" [Електронний ресурс] // Management-issues[сайт]. – Режим доступу: http://www.management-issues.com. – Назва з екрана.
4. Модильяні Ф., Миллер М. Сколько стоит фирма?Теорема ММ[текст] / – М:Дело, 1999. - 272ст.
5. Туленков М.В. Генрі Мінцберг і рольова концепція менеджменту організацій [текст] // Ринок праці та зайнятість населення. – 2009. - №1. – ст. 45-47.