Дилерська діяльність

Дилерська діяльність — це діяльність з укладання угод від свого імені й за свій рахунок  через публічне оголошення цін купівлі  та продажу цінних паперів із зобов'язанням  купівлі й продажу цих паперів  за об'явленими цінами. Основний дохід  ділерів — це додатна різниця між цінами продажу та купівлі цінних паперів. Різниця в цінах купівлі-продажу є платою ділерам за терміновість і врівноваження тимчасового дисбалансу між попитом-пропозицією на певні види цінних паперів, що перебувають в обігу на ринку.

Роль дилерів па фондовому ринку полягає в тому, що вони роблять значний внесок у забезпечення ліквідності та стабільності ринку. Надзвичайні цінові коливання, які могли б мати місце, пом'якшуються з допомогою операцій, які проводяться на ринку дилерами. Саме ділери завжди готові продати потрібні інвесторам цінні папери та викупити їх у разі потреби. Здійснюючи операції на ринку, дилери зменшують коливання цін та забезпечують ліквідність ринкових цінних паперів.

Крім того, що ділери дають  можливість інвестору в будь-який час купити чи продати цінні папери, сприяють ціновій стабілізації та забезпечують ліквідність ринку, вони також надають інформаційні послуги учасникам ринку, а на деяких ринках виступають у ролі ведучих аукціонів на біржах.

Тих, хто займається ділерською діяльністю на ринку, часто називають спекулянтами та маркет-мейкерами (ті, що формують ринок). Торговців цінними паперами, які проводять операції з великими пакетами цінних паперів як від свого імені, так і в інтересах клієнтів, називають трейдерами. Як правило, трейдери виконують на ринку і брокерські, і дилерські функції.

Спекулянти можуть формувати  та реалізувати на ринку як прості, так і складні спекулятивні стратегії. Прості стратегії грунтуються на прогнозі зростання чи падіння цін  на актив, з яким мають намір здійснювати спекулятивну операцію. При очікуванні падіння цін відкривається коротка позиція па ринку, при очікуванні зростання цін — довга позиція.

Приклад* Поточна ринкова  ціна дисконтної облігації дорівнює 983 дол. США. Очікуючи падіння процентних ставок, які спричинять підвищення цін на облігації, спекулянт купує 50 облігацій. Через 2 міс. ціна па облігації підвищується до 986 дол. і спекулянт закриває свою початкову позицію, продаючи облігації і отримуючи прибуток у розмірі 150 дол. США.

Прибуток = 50(986 - 983) - 150 дол. США.

Прості стратегії досить ризикові й пов'язані з отриманням значних прибутків при правильному  прогнозі цін або зазнаванням  значних збитків при помилковому  прогнозуванні. Більш складні спекулятивні стратегії — менш ризикові і гарантують нижчий рівень доходу при сприятливій кон'юнктурі ринку і менші збитки при несприятливій ситуації на ньому. Характерним прикладом складних спекулятивних стратегій є спекулятивні стратегії на ринку строкових угод, які включають купівлю-продаж строкових контрактів різного тину з різними термінами та ціпами виконання.

Крім спекулятивних операцій спекулянти здійснюють на ринку різні  види ризикового та безризикового арбітражу. Здійснення арбітражу приводить  до вирівнювання цін па активи на різних ринках і до встановлення паритетних ціп на взаємопов'язані активи. Арбітраж у багатьох випадках дає змогу спекулянтам отримати прибуток без ризику і не потребує початкових інвестицій.

Прикладом безризикового  арбітражу може бути купівля акцій  міжнаціональної корпорації в одному регіоні за нижчою і продаж в іншому регіоні за вищою цілою. Із-за недосконалості та недостатньої інтегрованості ринків па сьогодні такі операції приносять стабільний прибуток.

Ризиковий арбітраж переважно  пов'язаний із трансформаціями акціонерного капіталу: банкрутством, злиттям, поглинанням, реорганізацією. Наприклад, компанія А прогнозує придбати компанію В. Інформація про те, що в процесі придбання акції В будуть викуповуватись корпорацією А за ціною 50 гр. од., впливає на ціну акцій корпорації В. У цей момент їх ціна на ринку становить 40 гр. од., а після оголошення про придбання — підвищується до 45 гр. од. Інвестор, який придбає акції В за ціною 45 гр. од., а потім передасть компанії А за ціпою 50 гр. од. отримає прибуток у розмірі 5 гр. од. на акцію. Ризик, який супроводить таку операцію, полягає в тому, що придбання корпорації В корпорацією А може не відбутися.

Ще одним прикладом  ризикового арбітражу є придбання  корпорацією Б корпорації С з  умовою обміну акцій С на акції Б. Припустимо, що під час оголошення про придбання ринкова ціпа акції Б дорівнює ЗО, ціна акції С — 26 гр. од. Якщо співвідношення цін на ринку не зміниться і придбання корпорації відбудеться, посередник, купуючи акції С з наступним обміном на акції Б, отримає прибуток у розмірі 4 гр. од. з кожної акції. Серед ризиків, що супроводять цю операцію, є ризики того, що купівля корпорації не відбудеться або ціни па акції корпорацій Б і С зміняться так, що операція обміну акцій стане збитковою.

Залежно від того, яку стратегію реалізують спекулянти на ринку, їх поділяють на "биків", хто грає па підвищення ціп, та "ведмедів", хто грає на зниження ціп. Гра на підвищення полягає в купівлі цінних паперів і в наступному їх продажу. При правильному прогнозі щодо підвищення цін це купівля за нижчою ціною, продаж за вищою і отримання прибутку. При неправильному прогнозі це купівля за вищою ціною, продаж за нижчою й зазнавання збитків.

Гра на зниження полягає  в позичці цінних паперів і  негайному їх продажу па ринку. При  наступному зниженні цін такі самі цінні папери купуються дешевше і повертаються їх власнику. Як і гра на підвищення, гра па зниження при правильному прогнозі приводить до одержання прибутку, при неправильному — до зазнавання збитків.

Залежно від того, на якому часовому проміжку спекулянти проводять свої операції, їх поділяють на скальперів, одноденних та позиційних трейдерів.

Скальперами (skalper) називають  професійних торговців, які грають па мінімальних коливаннях ціп і  отримують дохід за рахунок великих  обсягів угод. Як правило, скальпери реалізують біржові контракти через кілька хвилин чи годив після їх купівлі. Часто це оптові торговці, які укладають угоди з іншими брокерами. Скальпери рідко переносять свою позицію на наступний день і грають на коливаннях цін протягом однієї торгової сесії.

Одноденний трейдер (day trader), як і скальпер, утримує ринкову  позицію протягом торгової сесії  і рідко залишає позицію до наступного робочого дня. Більшість  денних торговців — члени біржі. Однак утримувати позицію протягом дня можуть і інвестори, які не беруть безпосередньої участі в торгах, а здійснюють операції через фінансових посередників. Оскільки позиція одноденного трейдера на наступний день не переноситься, йому немає потреби відволікати кошти па підтримку відкритої позиції та вносити необхідні види маржі.

Позиційний трейдер (position trader) займає позицію за строковою  угодою і потім утримує її протягом певної кількості днів, тижнів чи місяців. У разі правильного прогнозу руху цін па ринку може отримувати значпі прибутки.

Незалежно від того, на якому  часовому проміжку реалізують свої стратегії  посередники, тих, хто будує свої стратегії на основі тимчасових змін цін на активи, називають спредерами. Спредери вивчають закономірності й  взаємозв'язок цін на активи в різні періоди року і прогнозують їх на майбутні періоди. З допомогою аналізу та побудованому на ньому прогнозі спредери визначають максимальну різницю в цінах і у разі зростання цієї різниці вступають у біржову гру. Прикладами стратегій, що реалізуються спредерами на ринку, можуть бути купівля-продаж контрактів на один актив, але на різні терміни поставки, на один актив, але на різних біржах, на різні, але споріднені активи.

Прикладом спреду на ринку  ф'ючерсів є купівля одного ф'ючерсного  контракту й одночасний продаж іншого, пов'язаного з першим, контракту, наприклад, купівля ф'ючерсу на трьохмісячний фінансовий актив з датою поставки в березні за ціною 103,50 гр. од. і продаж ф'ючерсу на той самий актив з датою поставки в червні за ціною 103,00 гр. од. При цьому дилер спекулює не абсолютними цінами на той чи інший ф'ючерсний контракт, а зміною різниці в цінах між ними. Цю різницю між цінами ближнього і дальнього ф'ючерсів називають величиною спреду. Вважають, що дилер купує спред, якщо він купує ближній ф'ючерс і продає дальній, і продає спред, якщо він продає ближній ф'ючерс і купує дальній.