Консалтинг

«Управлінський  консалтинг — один з методів розвитку системи управління організаціями (фірмами, компаніями), а також один з методів створення і розвитку соціальних систем. У найширшому сенсі управлінський консалтинг — це процес застосування до соціальних систем соціальних технологій» Вікіпедія.

Під консалтингом розуміють підприємницьку діяльність, яка

виконується професіональними консультантами і спрямована на

обслуговування потреб економіки  й управління в консультаціях  та інших видах професійних послуг.

Діяльність консалтингу заключається в наданні допомоги клієнтам у вирішенні управлінських проблем, оптимізації їх бізнесу, підвищенні

ефективності функціонування клієнтської організації, а предметом діяльності є інформація про будь-які процеси, події, факти чи предмети. Від якості інформації залежить головний товар консалтингу – управлінські (консалтингові) послуги.

Особливості функціонування ринку управлінського консультування

визначаються специфікою товару – консалтингової послуги, -

інтелектуального продукту, що залишається у розпорядженні  клієнта після завершення консультування. Консалтингові продукти відрізняються за формою, мають різну методологію розробки та зміст.

На основі проведеного  аналізу теоретичних основ консалтингу

визначені особливості консалтингової послуги як товару:

- унікальність кожної  послуги;

- удавана невідчутність  послуги, яка пропонується;

- складність кількісного  виміру послуги та переваг  споживача;

- неможливість реалізації  послуги у завершеній формі  без наявності

індивідуального споживача;

- безпосередня залежність  якості консалтингової послуги  від особистої майстерності консультантів.

Консалтингові послуги  надаються будь-яким організаціям (приватним компаніям, банкам, державним установам, професійним асоціаціям, інвестиційним фондам), що стикаються з управлінськими проблемами.

Продуцентами  консалтингового продукту є консалтингові фірми. На

управлінському ринку  консультаційні послуги пропонують:

по-перше, консалтингові  транснаціональні корпорації , що мають розгалужену мережу регіональних представництв, об’єднаних

єдиною корпоративною  стратегією і культурою;

по-друге, великі багатофункціональні  фірми, що спеціалізуються на

обслуговуванні великих  компаній та пропонують весь спектр управлінськихпослуг і вирішення найскладніших проблем;

по-третє, вузькоспеціалізовані фірми – пропонують свої послуги  в

обмеженому секторі управлінського консультування, що дозволяє їм досягти високої якості обслуговування;

по-четверте, університети, навчальні центри – проводять  підготовку

спеціалістів, тренінги, ініціюючи  тих, хто навчається, до отримання

консалтингових послуг з  різних питань бізнесу;

по-п’яте, незалежні консультанти – висококваліфіковані спеціалісти,

що володіють досвідом роботи і виступають або в ролі експертів з певних проблем, або постійними консультантами невеликих фірм .

Специфіка ринку  консалтингових послуг заключається в тому, що:

- чітко сегментований;

- конкуренція, в основному  ведеться у середині свого  сегменту;

- репутація консалтингових  транснаціональних корпорацій безперечна;

- рівень консультаційного  обслуговування у транснаціональних

корпораціях надзвичайно  високий;

- клієнт часто надає  перевагу більш близьким взаєминам  з невеликою

консалтинговою фірмою.

На сучасному етапі характерною тенденцією розвитку консалтингу є

акцент на кінцевий практичний результат. Консультант надає не тільки

поради у теоретичному сенсі, а й алгоритми відповідних  практичних дій

щодо впровадження своїх  рекомендацій із можливим підключенням власних зв’язків, напрацьованих каналів руху продукції та технологій із

підключенням до співробітництва  знайомих йому третіх осіб, як юридичних, так і фізичних.

Надання консультацій – один з елементів довгострокового

співробітництва і визначається власною зацікавленістю консультанта в

оптимальності порад і  рекомендацій, а також підвищує ступінь  довіри

клієнтів в схвалюваних  рішеннях.

Виділяють п’ять основних функціональних потреб підприємств, до рішення яких залучаються консультанти [2]:

• корпоративний розвиток — стратегічний консалтинг;

• операційний розвиток — операційний консалтинг;

• організаційний розвиток — організаційний консалтинг;

• інформаційно-технологічний  розвиток — ІТ-консалтинг;

• підбір кадрів вищої управлінської  ланки – HR-консалтинг.

В економічній літературі виділяють стратегічний консалтинг —

Класичний напрямок управлінського консалтингу.

Консультанти розробляють корпоративні стратегії, проводять стратегічне дослідження ринку, визначають стратегічне позиціонування, забезпечують угоди щодо інтеграції, тобто розробляють управлінські рішення, здатні забезпечити їх клієнтам стійкі конкурентні переваги та високі темпи росту бізнесу в майбутньому.

Операційний консалтинг допомагає компаніям підвищити ефективність оперативного управління. Консультанти розробляють рішення, здатні підвищити операційну ефективність компанії: з оптимізації бізнес-процесів, фінансових потоків, постановці й налагодженні управлінського обліку.

Організаційний  консалтинг допомагає підвищити ефективність

організаційного управління. Консультанти пропонують послуги з  розробки організаційної структури, підвищенню організаційної ефективності, оформленню бізнес-процесів.

ІТ-консалтинг — найбільш динамічний напрямок управлінського

консалтингу. Інформація робить бізнес більш конкурентоздатним, а

інформаційні технології дозволяють автоматизувати процеси  збору, передачі та аналізу інформації. Управлінські задачі за допомогою ІТ вирішуються  автоматично й миттєво. Консультанти пропонують послуги з формалізації та оптимізації управлінських задач, вибору, проектування, створення та впровадження інформаційних систем управління, тобто розробляють рішення, що дозволяють використовувати інформацію ефективніше.

HR-консалтинг – це послуги з оптимізації управлінських команд,

консультування з питань інтеграції управлінських команд при  злитті та

поглинанні.

Цінність  консалтингу полягає в об'єктивному прогнозуванні подальших прибутків. Бізнес-успіх консалтингу пов'язаний: із складністю управлінських проблем, які виникають на сучасних підприємствах; невизначеністю зовнішнього середовища, яке спричиняє непевність управлінців і змушує їх звертатися за допомогою; відсутністю узгоджених стандартів.

Професійна консалтингова  діяльність сприяє залученню клієнтів. Як

показав аналіз, велика кількість  підприємств, що користуються послугами консалтингових фірм, задоволена рівнем отриманих послуг. Оцінка критеріїв ефективності консалтингових послуг експертами дозволила визначити за ступенем важливості: досягнення встановлених цілей (23%), зниження витрат та підвищення прибутку (20%), достовірність рекомендацій (17%), оперативність (8%), підвищення ефективності роботи підприємства (7%), розуміння специфіки бізнесу замовника (5%), висока кваліфікація й професіоналізм консультанта (5%). Консультанти оцінку ефективності своєї роботи визначають насамперед ступенем реалізації запропонованих рішень і підвищення загальної узгодженості дій на підприємстві, тому що діяльність

консультантів не завжди одразу приносить відчутні економічні результати.

Попит на консультаційні послуги обумовлений:

- поточною завантаженістю  менеджерів фірм, що перешкоджає  їх

самостійному вирішенню  проблем розвитку та кризових проблем

підприємства;

- потребою в незалежній  оцінці діяльності підприємства;

- необхідністю підвищення  ефективності виробництва та  бізнесу в

умовах жорсткої конкуренції  та ускладнення управлінських проблем;

- інтеграцією в світове  економічне товариство, інтернаціоналізацією

вимог та стандартів;

- необхідністю ініціації  змін в організації;

- подоланням стереотипів  вирішення існуючих проблем;

- навчанням персоналу  новим управлінським технологіям.

Особливості функціонування даного ринку в цілому визначаються специфікою самого продукту -- консалтингової послуги.

Консалтингова послуга -- інтелектуальний продукт, що залишається у володінні клієнта після завершення консультування.

Специфіка консалтингової послуги полягає в її удаваній невідчутності, непомітності та, як правило, у відсутності завершеної матеріальної форми. Тому ідентичні консалтингові продукти, виконані двома консалтинговими фірмами, можуть відрізнятися не тільки за формою, але й мати різну методологій розробки та зміст. Клієнт може оцінити якість наданої йому послуги або відразу після завершення процесу консультування, або через деякий проміжок часу.

Окрім того, якість послуги  та результативність консультування в  цілому безпосередньо залежать від  особистої участі та професіоналізму  конкретного консультанта. У зв'язку з цим особливого значення набувають  взаєморозуміння консультанта і  клієнта та їх плідне співробітництво. У разі успіху клієнт схильний його ототожнювати на стільки із змістом  та якістю проведених робіт, скільки  із особистістю консультанта. Така персоналізація допомоги обумовлює  певну специфіку попиту на ринку  консалтингу: купують не лише певні  послуги, а й окремих консультантів.

Кон'юнктура ринку  консультаційних послуг визначається співвідношенням попиту і пропозиції, рівнем ціноутворення і стратегією поведінки продавців та покупців на цьому ринку.

Потреба у допомозі консультантів  обумовлена не тільки їх новими знаннями, аналітичними уміннями, заходами та методологічними  підходами, які може привнести консультант  в клієнтську організацію, а й  тим, що сторонні консультанти покликані  допомагати менеджерам орієнтуватися  в складних умовах прискорення технологічних  змін, швидкого зростання ділової  активності, що надзвичайно впливає  на майбутнє організації. Основними причинами залучення консультантів в організацію є наступні:

* поточна завантаженість  менеджерів фірм, що перешкоджає  їм самостійно вирішувати глобальні  проблеми розвитку та оцінювати  кризові проблеми компанії на  сучасному рівні знань;

* прагнення одержати оцінку  того, що робиться в організації,  незалежними об'єктивними експертами;

* необхідність постійного  підвищення ефективності виробництва  та бізнесу в умовах жорсткої  конкуренції та ускладнення управлінських  проблем;

* відсутність чіткої та  ефективної системи інформаційного  забезпечення в галузі правового  та економічного регулювання;

* інтеграція в світове  економічне товариство, інтернаціоналізація  вимог та стандартів;

* необхідність ініціювання  змін в організації;

* подолання стереотипів  у вирішенні існуючих проблем;

* навчання персоналу новим  управлінським технологіям; подолання  кризи, якщо вона настає в  організації, ідентифікація проблем  та надання виконавчої допомоги  для їх вирішення.

Сьогодні можна  чітко виділити основних постачальників консалтингового продукту в Україні:

- філіали великих іноземних  багатофункціональних фірм, що мають  консультаційні проекти з українськими  державними структурами з питань  оподаткування, бюджетного регулювання,  удосконалення нормативно-правової  бази, а також обслуговуючі спільні  та іноземні компанії в Україні  банківські структури;

- представництва іноземних  консультаційних фірм, які здійснюють  стратегію завоювання нових ринків  та досліджують привабливість  українського ринку;

- іноземні консультаційні  фірми, що працюють за програмами  донорських організацій та надають  технічну допомогу з питань  управлінського консультування  в пріоритетних галузях народного  господарства (енергетика, транспорт,  зв'язок, сільське господарство);

- вітчизняні консультаційні  фірми, які спеціалізуються на  наданні послуг з питань приватизації  підприємств, включаючи оцінку  майна, підготовку документального  супроводження процесу приватизації  тощо (наприклад, АО «Супремум»; ТОВ «ОЛ.ГА»);

- спеціалізовані консалтингові  фірми, котрі надають консультаційні  послуги по окремих напрямках управлінського консультування