Контрольная работа по «Основам менеджмента»

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Харківська національна  академія міського господарства

Кафедра управління проектами в мг і б

 

 

 

Контрольна робота

Варіант – 8,8,2.

З дисциплини «Основи менеджменту»

 

Виконала:

студентка 3 курса 

Групи МОМГ-1

Вакіна А.В.

 

Перевірив

Викладач

Гончарова З.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харьков 2013

Зміст

1. Як впливають ситуаційні чинники на проектування організації. Перерахуйте важливіші чинники, від яких залежить вибір типу і виду

організаційної структурі  підприємства.

2. Організаційна культура.
3. На рис. Зображено схему взаємозвязків між субєктом і обєктом менеджменту:

• Доповніть її чинниками зовнішнього середовища
• Наведіть приклади впливу цих чинників на систему менеджменту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як впливають  ситуаційні чинники на проектування організації. Перерахуйте важливіші  чинники, від яких залежить вибір  типу і виду організаційної структурі  підприємства.

 

Дж. Гелбрейт визначив проектування організації як постійний пошук  найбільш ефективного поєднання  організаційних змінних. Чинники, які  впливають на цей процес, як показують  досліди, мають ситуаційний характер. Можна виділити чотири групи таких  ситуаційних чинників, які можуть окремо чи у взаємодії впливати на рішення з питань проектування організації

— стан зовнішнього середовища;

- технологія роботи всередині  організації;

- вибір керівництвом стратегії  для досягнення цілей організації;

— поведінка працівників.

 

Зовнішнє середовище.

Інколи різниця між  організаціями полягає в тому, яке середовище оточує ту чи іншу організацію.

Зовнішнє середовище складається з двох рівнів:

1) загальне оточення;

2) безпосереднє оточення.

Інститути зовнішнього середовища, які безпосередньо контактують  з даною організацією, є чи організаціями, чи індивідуумами (приватними особами). Вони виконують роль посередників між  силами загального оточення та частинами  чи підрозділами організації, формуючи через задачі, які вони вирішують, попит на будь-яку функцію організації.

Виявлення цих інститутів є першим кроком у проектуванні організації, тому що допомагає визначити в  першому наближенні основні функціональні  частини чи підрозділи організації, які здійснюють прямий контакт з  ними. Другим кроком є оцінка характеристик цих інститутів та їх важливості для організації. Зовнішнє середовище характеризується:

1. Складністю. Складність зовнішнього середовища визначається тим, як багато чинників впливає на проектування організації, та наскільки вони схожі між собою.

2. Динамізмом. Динамізм зовнішнього середовища характеризується тим, як швидко змінюються фактори, які впливають на проектування організації. Чи залишаються вони сталими, стабільними, чи змінюються, нестабільні.

У теперішній час переходу до ринкової економіки на підприємства з боку споживачів, постачальників впливають нові вимоги, які змінюються. Тому багато підприємств переглядає свою структуру, створюються нові підрозділи, скорочуються ті підрозділи, які втратили контакт із зовнішнім середовищем.

Така двомірна класифікація чинників зовнішнього середовища, які  впливають на проектування організації, дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких відповідає певному виду бізнесу.

1. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю, є найбільш сприятливою для керівництва організації.

Чинників мало, вони схожі  та не змінюються. Приклад: виробництво  гравію.

2. Ситуація помірної невизначеності є більш напруженою для керівництва. Висока ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент ризику в процес прийняття рішень. Потрібна підготовка, досвід.

Чинників багато, вони не схожі та не змінюються. Приклад: переробка  сировини.

3. Ситуація помірно високої невизначеності вимагає від керівництва гнучкості, тому що змінюється характер взаємодії з факторами зовнішнього середовища. Схожість полегшує за допомогою комп´ютерної техніки приймати вірні рішення.

Чинників мало, вони схожі, але постійно змінюються. Приклад: товари народного споживання широкого вжитку.

4. Ситуація високої невизначеності - найбільша складність для прийняття рішень. Зовнішнє середовище повне невизначених ситуацій.

Чинників багато, вони не схожі та постійно змінюються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологія роботи

Роль технології в проектуванні організації загальновизнана. Проектування організації пов´язане з технологією  роботи за двома напрямами: поділ  праці й групування робіт, тобто  створення підрозділів. Рівень знань  щодо дій з перетворення об´єкта  роботи і використання відповідної  технології багато в чому визначають ефективність організації. Розвиток технології в останні роки носить вибуховий  характер. Це підсилило увагу керівників до взаємозв´язку між структурою організації і технологією роботи.

Технологія - це конверсійний процес, який використовують для трансформації вкладень (матеріалів або інформації) у випуск (товари та послуги). Більшість організацій застосовує багато технологій, однак найважливіша для організації називається базовою.

Зв´язок між технологією  та проектуванням організації першою виявила Джоан Вудвард. Учена  виділила три головні форми технології.

1. Одинична, або технологія малосерійного виробництва: продукт вироблений на замовлення клієнта в малих кількостях.

До організацій, які використовують таку форму технології, належить, наприклад, швейна майстерня, друкарня, фотосалон.

2.  Великосерійна, або технологія масового виробництва: продукт виробляють на зразок збірного конвеєра, збираючи деталі у вузли або кінцевий продукт. Таку технологію застосовують автомобільні виробники, 3.  Технологія безперервного виробничого процесу: сировинні матеріали переробляють у кінцевий продукт за допомогою цілої низки механічних або прецесійних перетворень; структура матеріалів змінюється. За цією технологією працюють нафтопереробні заводи, хімічні заводи. Ці форми технології впорядковані за рівнем складності.

Стратегічні зміни мають  системний характер. Вони зачіпають  усі сторони організації. Можна  виділити дві сторони стратегічних змін в організації:

1)організаційна структура;

2)організаційна культура.

Вибір організаційної структури  залежить від цілого ряду чинників. Найбільш значущими є наступні:

• розмір та ступінь різноманітності діяльності, які властиві цій організації;
• географічне розташування;
• технологія;
• ставлення до організації з боку керівництва та робітників;
• динаміка зовнішнього середовища;
• cтратегія, яка здійснюється.

Подальше зростання організації  викликає необхідність утворення нових  рівнів управління, в результаті чого можуть бути застосовані такі організаційні структури, як:

• дивізійна (тобто як скоординована децентралізація. Наприклад: завод холодильників, завод автомобілів) «продуктова спрямованість», багатонаціональна корпорація;
• матрична структура, якщо виникають комплексні проекти.

 На організаційну структуру  впливає:

1.Географічне розташування організації. У випадку, якщо регіони досить ізольовані один від одного, відбувається делегування прав у прийнятті рішень, і у зв´язку з цим у структурі з´являються функціональні підрозділи, а якщо вони мають самостійний статус, то застосовують дивізіональну структуру.

2.Вплив технології, який полягає в тому, що вона повинна бути такою, щоб дозволяла здійснювати технологічні інновації.

3.Відношення менеджерів до нетрадиційних форм побудови організації. Працівники творчого спрямування схильні до структур, які дають можливість свободи та самостійності. Звичайні працівники тяжіють до традиційних форм організаційних структур.

4.Динамізм зовнішнього середовища. Якщо середовище стабільне, мало змінюється, то структура може бути механічною - малогнучка, якщо середовище динамічне, то структура повинна передбачати високий рівень децентралізації, наявність великих прав у структурних підрозділів у прийнятті рішень.

Стратегія має великий  вплив на вибір організаційної структури. Зовсім не обов´язково змінювати  організаційну структуру щоразу, коли організація переходить до реалізації нової стратегії, але обов´язково  необхідно встановити, чи відповідає стратегії існуюча організаційна  структура, а вже потім вносити  зміни, якщо є в цьому потреба.

Функції, що виконуються  кожним з п'яти компонентів, можуть поєднуватися та іноді виконуватися одним учасником, наприклад в  організації малого бізнесу. Але  залежно від переважання однієї з них над іншими та використовуваного  механізму координації діяльності встановлюється певне розташування основних компонентів, і організація  набуває однієї з п'яти можливих структурних форм:

• проста структура;

• механістична або машинна  бюрократія;

• професійна бюрократія;

• дивізіональна структура  або структура за відділами;

• адхократія.

Таким чином, розглянуті профілі  п'яти типів структур можна звести до єдиного класифікатора форм побудови організації

Елементи і  характеристики організацій	Проста структура		Механістична  бюрократія			Професійна бюрократія		Дивізіональна структура		Адхократична  структура
Основний механізм координації	Безпосередній контроль		Стандартизація процесу			Стандартизація кваліфікації		Стандартизація результату		Взаємне узгодження
Ключовий елемент  структури	Стратегічна верхівка		Техноструктура			Операційний центр		Лінійні зв'язки		Функції логістичної підтримки
Організаційні характеристики і чинники:
1. Формалізація  поведінки	Мала		Значна			Незначна		Значна		Незначна
2. Спеціалізація  підрозділів	Функціональна		Функціональна			Функціональна і ринкова		Ринкова		Функціональна і ринкова
3. Тип структури	Органічна		Бюрократична			Бюрократична		Бюрократична		Органічна
4. Навчання і  соціалізація	Незначні		Незначні			Значні		Помірні		Значні
5. Розміри підрозділів	Великі і малі		Великі			Великі і середні		Великі		Малі
6. Децентралізація		Централізація		Обмежена горизонтальна  децентралізація	Горизонтальна й вертикальна  децентралізація		Обмежена вертикальна  децентралізація		Вибіркова децентралізація
7. Середовище		Проста і динамічна		Проста і стабільна	Складна і стабільна		Порівняно проста і стабільна (диверсифіковані ринки)		Складна і динамічна

 

 

 

 

 

 

Розмір організації  та її цикл існування

Розмір організації та її цикл існування також впливають  на проектування організації. Розмір організації - це загальна кількість працівників за умов повної зайнятості.

Так, малі підприємства швидко виникають, однак швидко й зникають. Інші ж, навіть будучи невеликими, діють  протягом усього життя їхнього власника.

Деякі підприємства вибухають  на ринку відразу як організації-велетні. Та іноді великі організації зменшують  свої розміри внаслідок скорочення працівників та відділів. Хоча жодна  модель не пояснює змін у розмірі, виділяють чотири головні етапи циклу існування організації.

Перший етап - це створення організації; другий - молодість організації - передбачає зростання і розширення обсягів організаційних ресурсів. Середина існування організації - період послідовного зростання, яке переходить у стабільність. І, нарешті, зрілість - період стабільності та стійкості організації, однак після цього етапу організації мають тенденцію до зниження ділової активності.

Менеджери повинні зіставляти проект організації з етапами  циклу її існування. Загалом, якщо організація  переходить до наступного етапу існування, вона збільшує свої розміри, стає більш  механістичною та децентралізованішою. Організації також стають спеціалізованими та більше уваги приділяють плануванню, розширюють штат. На кінцевому етапі  організації потребують координації, збільшення рівня формалізації, розширення та удосконалення систем контролю. Отже, розмір організації та її проектування пов´язані так, що цей зв´язок  є динамічним протягом усіх змін стадій циклу існування організації.

 

 

 

 

 

 

 

Організаційна культура.

Важливим компонентом  теорії організації є уявлення про  організаційну культуру. У сучасних умовах головними напрямами роботи з підвищення ефективності діяльності організацій є зміна ставлення  працівників до праці, забезпечення її сучасної організації, творчої спрямованості. Саме реалізація цих напрямів створює  передумови для розвитку організаційної культури.

Організація — це складний організм, основою життєвого потенціалу якого є організаційна культура. Вона не тільки відрізняє одну організацію від іншої, але і зумовлює успіх функціонування та виживання організації в довгостроковій перспективі. Можна сказати, що організаційна культура — це "душа" організації.

Організаційна культура — це сформована впродовж всієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища і формування внутрішніх відносин між групами працівників. Організаційна культура концентрує політику та ідеологію життєдіяльності організації, систему її пріоритетів, критерії мотивації та розподілу влади, характеристику соціальних цінностей та норм поведінки. Елементи організаційної культури є орієнтиром в ухваленні керівництвом організації управлінських рішень, налагодженні контролю за поведінкою та взаєминами співробітників у процесі оцінювання виробничих, господарських та соціальних ситуацій.