Методи аналізу стратегічного потенціалу підпримств

Методи стратегічного потенціалу підприємств

 

Виконала: студентка ФРГТБ 5 курс 5 група

Кочетова Катерина

Управління розвитком підприємства припускає потребу розроблення й впровадження інтегрованої системи управління, основою якої є система аналізу й оцінювання потенціалу, процесів його зміни. З цією метою використовують різноманітні методики аналізу стратегічного потенціалу підприємства.

Аналіз існуючих підходів до оцінки стратегічного потенціалу підприємства (далі СПП)  дозволяє об`єднати їх у такі групи:

 

1. в залежності від часу, що береться до уваги під час оцінки:

• результатний (дохідний),

• витратний (майновий),
• порівняльний (ринковий).

 

Так, якщо враховується тільки минулий час, то методи зараховуються до групи витратних; якщо тільки дійсний час — до порівняльних (ринкових); якщо до уваги береться тільки май­бутній час — до групи результатних (дохідних).

Витратний (майновий) підхід –

 

визначає вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання. Проте цей підхід має ряд недоліків, а саме: ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища, повністю випадають із кола досліджень індивідуальні можливості ефективного використання об’єкта.

Порівняльний (ринковий) підхід — 

 

визначає вартість на базі зі­ставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод. Недоліками цього підходу є: потреба існування розвинутого, цивілізованого й прозорого ринку об’єктів оцінки; неможливість оцінювання унікальних чи специфічних об’єктів за браком аналогів для порівняння; ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому; значні витрати часу й ресурсів на збирання та опрацювання великого масиву інформації як про об’єкт оцінки, так й його аналогів; необхідність використання складних розрахункових процедур для встановлення адекватних поправок проти аналога, що не завжди можливо.

Результатний (дохідний) — 

 

оцінює вартість об'єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його вико­ристання. Серед недоліків цього підходу вважаємо за доцільне виокремити такі: використання в аналітичних розрахунках прогнозної (імовірної), а не фактичної господарської інформації; надто суб’єктивний характер аналітичних процедур формування ставок дисконтування та капіталізації; неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалість періоду оцінки й нестабільність реальних процесів припливу та відливу капіталу.

2) за Шершньовою З.Є. виділяють три основні підходи до практичної оцінки СПП:

 

• ресурсний (або обліково-звітний),
• структурний (функціональний)
• цільовий (проблемно-орієнтований).

Ресурсний підхід (або обліково-звітний)

 

зорієнтований на виз­начення СПП як сукупності виробничих ресурсів, оцінює його величину як суму фізичних й вартісних оцінок окремих складових. Проте за цього підходу включено не всі ключеві елементи досліджуваної категорії, не враховано вплив зовнішнього середовища. Крім того така оцінка не розкриває сутності категорії „СПП” як сукупності не тільки ресурсів, а й можливостей, яка співвідносяться з ринковими умовами.

Структурний підхід (функціональний)

 

зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства. Проте, на нашу думку, аналіз й оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов'язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи фун­кціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. Це призводить до того, що важко встановити значення кожного типу ресурсів окремо щодо внеску в потенціал. До того ж цей підхід доцільно використовувати тільки для розрахунку однієї складової стратегічного потенціалу, а саме виробничого потенціалу.

Цільовий (проблемно-орієнтований)

 

підхід спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу поставленим цілям. Практична оцінка СПП проводиться за методом горизонтальних матриць рішень, коли здійснюють визначення першочерговості виконання запропонованих для досягнення поставлених цілей проектів. Зокрема, один вимір горизонтальної матриці рішень може відповідати основним проблемам, що виникають при досягненні цілей, інший — ресурсам, які можуть знадобитися для вирішення цих проблем, проте істотним недоліком цього підходу є те, що не враховується вплив зовнішнього середовища.

3) за складовими елементами пропонують  оцінювати СПП за такими підходами:

 

• методика вартісної оцінки;
• комплексна рейтингова оцінка.

Методика вартісної оцінки

 

перевагою методики вартісної оцінки досліджуваної категорії за його складовими елементами є врахування структури СПП, але недоліками є відсутність деяких складових елементів останнього, критеріїв оцінки ефективності використання цієї дефініції. 

Комплексна рейтингова оцінка

 

перевагою комплексної рейтингової оцінки СПП є зменшення впливу суб’єктивності результатів експертного опитування через порівняння з показниками еталонного підприємства або найкращими показниками підприємств галузі, а також врахування показників конкурентів, але недоліком є відсутність впливу стратегічних цілей досліджуваного підприємства.

4) за І Ансоффом пропонують оцінювати конкурентний статус підприємства.

 

І Ансофф пропонує визначати цей показник як рентабельність стратегічних капіталовкладень, откореговану на ступінь „оптимальності” стратегії фірми й ступінь відповідності СПП цій оптимальній стратегії. Проте недоліком запропонованого І.Ансоффом методу вважаємо те, що він не розглядає у повній мірі вплив на конкурентну перевагу фірми усіх факторів зовнішнього середовища.

4) пропонується використовувати  при оцінці досліджуваної категорії  узагальнюючий показник СПП,

 

 за допомогою якого доцільно визначати загальний стан підприємства, робити висновки про його можливості відносно ринкових умов.

Отже, за цього підходу можна дати від­повіді на такі питання:

 

• на яку складову СПП можна вплинути найбільш ефективно з метою покрашення останнього?
• який вид ресурсів підприємства потребує першочергового розширення?
• на  якій  стадії життєвого  циклу  знаходиться підприємство?

5) розглядають одним з основних завдань системи управління підприємством -

 

раціональне розподілення обмежених ресурсів підприємства між елементами досліджуваної категорії. Тобто необхідність визначення найбільш вигідних направлень ресурсопотоків, які дозволяють забезпечити досягнення встановлених цілей з мінімальними витратами та максимальною ефективністю.

Проте ця оцінка має такі недоліки:

 

•  не вказано як визначати коефіцієнт вагомості кожного елементу досліджуваної категорії на певному етапі життєвого циклу підприємства та коефіцієнт відповідності кожного ресурсу підприємства вимогам, які відповідають цілям останнього на певному етапі його життєвого циклу;
• не враховується вплив зовнішнього середовища на рівень СПП.

6) пропонується оцінювати досліджувану  категорію використовуючи інтегральний  коефіцієнт СПП,

 

за допомогою якого доцільно визначити загальний стан підприємства, робити висновки про його можливості відносно ринкових умов. Значення цієї інтегральної оцінки та динаміки показників розвитку СПП дозволяє об’єктивно визначити вектор управлінської стратегії, а також слабкі й сильні сторони підприємства.

Таким чином

 

аналіз представлених підходів засвідчує, що в науковій літературі досидь докладно викладені питання оцінки потенціалу підприємства, однак питання розробки методики оцінки СПП та її критеріїв опрацьовано лише частково, а надбані результати мають несистематизований, іноді суперечливий характер.

 

1

 

2

 

3

 

4

 

5

 

6

 

7

 

8

 

9

 

10

 

11

 

12

 

13

 

14

 

15

 

16

 

17

 

18

 

19

 

20

 

21

 

22