Операційне планування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Розділ І Теоретичні основи операційного стратегічного планування                   діяльності на підприємстві

 

1.1. Операційна стратегії, її сутність, критерії та цілі

1.2.  Місце, роль  та структура операційного стратегічного

планування

Розділ ІІ АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ»

 

2.1. Аналіз місії  та цілей ПАТ «Укртелеком»

 

2.2. Аналіз внутрішнього  середовища ПАТ «Укртелеком»

 

2.3. Оцінка та  аналіз зовнішнього середовища

РОЗДІЛ ІІІ  УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА  ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ"

 

3.1 Фактори, які  впливають на вибір стратегії  на ПАТ “Укртелеком”

 

   3.2 Вибір  стратегії розвитку ПАТ "Укртелеком"

 

 

ВИСНОВКИ 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І Теоретичні основи операційного стратегічного планування                   діяльності на підприємстві

 

1. Операційна стратегії, її сутність, критерії та цілі

Операційна стратегія – це вузька стратегія для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо.

Операційна стратегія - це підсистема корпоративної стратегії, представлена ​​у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створенням і реалізацією продукту організації. Ця підсистема передбачає використання розвитоку усіх виробничих потужностей підприємства з метою досягнення конкурентної переваги.

Під час обговорення даної стратегії можна переважно торкатися процесів у сфері матеріального виробництва. Однак слід пам'ятати, що операційна стратегія в сфері послуг багато в чому аналогічна стратегії на виробництві, особливо якщо компанія надає послуги, пов'язані з постачаннями.

Операційна стратегія виражається у прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою операційного, виробничого процесу та інфраструктури необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі оптимальної технології, складання тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості та контролю якості, структури оплати праці та організації виробничої функції компанії.

Операційна стратегія можна розглядати, як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність виробничих завдань-завдань більш широкої організаційної структури. Оскільки завдання більш широкої організаційної структури з часом мають тенденцію до змін, операційна стратегія також повинна розроблятися, враховуючи можливі зміни потреб покупців. Операційні можливості будь-якого підприємства можна розглядати як певний портфель можливостей, найбільш точно підходять для адаптації до мінливих смаків споживачів.

 Провідний елемент  операційної стратегії, так само  як і будь-якої спеціалізованої  стратегії, - це її особливі стратегічні цілі.

При правильно поставленому процесі розробки стратегії система цілей операційної стратегії повинна лаконічно випливати з міністратегіі організації.

І при цьому система цілей операційної стратегії формує собою особливу операційну ланка на загальному дереві цілей організації.

При використанні конкретної послідовності дій метод формування операційного ланки загального дерева цілей організації може мати наступний вигляд:

Крок 1.Визначення формату загального дерева цілей організації.

Крок 2. Постановка головної мети виробництва.

Крок 3.Визначення основних цілей операційної стратегії. Тут задаються цілі, що цілком відповідають основній стратегії.

Крок 4.Завдання стратегічних передумов по виробництву.

Постановка цілей операційної стратегії відбувається відповідно до визначених критеріїв. Як правило в їхній якості виступають наступні чотири:

1. Витрати на виробництво.

2. Якість виробництва.

3. Якість виробничих поставок.

4. Відповідність виробництва-попиту.

При системному підході виробничих витрат як для стратегічних так і для тактичних цілей звичайно використовують показники:

• Втрати праці і матеріалів;
• Фондовіддача;
• Оборотність товарних запасів;
• Собівартість одиниці продукції.

Якість як правило, оцінюють:

• За процентним співвідношенням дефектів кінцевого продукту та / або за відхиленням від стандарту виробництва;
• По відсотку браку виробництва ;
• Витрати на підвищення якості.

Якість поставок оцінюють за:

• За процентним співвідношенням поставок, зроблених точно в термін;
• Показниками затримок і зриву поставок;
• Показниками фінансових втрат за порушення строків та умов поставки.
• Гнучкість виробництва по попиту оцінюється:
• За широтою асортименту конкретних продуктів;
• В абсолютних і у відносних показниках оновлення асортименту;
• За швидкістю оновлення продукту.

Особливу суть операційної стратегії несуть її основні позиції. Існує 5 прикладів таких позицій:

1. Основні стратегічні  виробничі рішення, які необхідно  прийняти за заданою стратегічною перспективою.

2. Формулювання та обгрунтування можливих рішень стратегічних завдань виробництва.

3. Доопрацювання прийнятих  основних стратегічних цілей  по виробництву до рівня конкретних  стратегічних вказівок з адекватного  набору конкретних дій.

4. Розробка за кожною вказівкою адекватного набору конкретних дій.

5. Системне зведення заходів  та дій по кожній позиції  в цілісну операційну стратегію, як органічну програму відповідних  конкретних дій.

Якщо поглянути на операційну стратегію з історичної точки зору, то варто згадати, що після Другої світової війни компанії США переживали період різкого сплеску споживчого попиту, стримуваного під час війни.

У результаті, щоб задовольнити потреби населення, американські виробники зосередилися на випуску великих обсягів продукції. В цей же час японські промислові компанії направили свої зусилля на підвищення якості товарів, що випускаються.

Таким чином, для забезпечення своєї конкурентоспроможності компанії різних країн керувалися зовсім різними пріоритетами.

Шлях до успіху будь-якої операційної стратегії полягає в тому, щоб максимально точно визначити всі можливі варіанти пріоритетів; зрозуміти, які можуть бути наслідки вибору кожного з них, а також те, на які компроміси доведеться йти в разі прийняття того чи іншого варіанта.

У будь-якій галузі виробництва, як правило, існує сегмент ринку, обсяг продажів на якому залежить виключно від того, наскільки низькими будуть витрати компанії, що випускає продукцію.

Щоб успішно конкурувати у такій ринковій ніші, підприємство має бути виробником з низькими витратами виробництва, однак це необхідна, але не достатня умова і не обов'язково означає, що підприємство досягне високого рівня рентабельності і конкурентного успіху.

 

 

1.2. Місце, роль та структура операційного стратегічного

планування

Операційна стратегія відноситься до конкретних стратегічнних ініціатив і підходів у керівництві ключовими центрами розподілу при вирішенні поточних і щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість. Головна відповідальність за розробку даного типу стратегій лягає на керівників середньої ланки, виробничих (операційних) менеджерів.

Загальна (ділова) стратегія організації розробляється на підставі корпоративної та визначає основні напрями діяльності підприємства. Операційна стратегія в свою чергу, може бути дуже ефективною тільки тоді, коли буде знаходитися в чіткого взаємозв'язку з основною стратегією.

Специфіка операційної стратегії та умови жорсткої міжнародної конкуренції визначили три дуже важливих принципи:

1. Виробництво за принципом  «точно в строк», відповідно до  якого підприємство прагнути  отримувати всі матеріали і  комплектуючі точно в той термін, коли вони необхідні для виробництва  кінцевого продукту. При такій  схемі постачальник повинен поставляти  комплектуючі на збірку кілька  разів на день, а не раз на  тиждень, як це зазвичай буває.

2. Комплексний контроль  якості («робити все правильно  з першого разу»). У цьому випадку  якість забезпечується шляхом  включення відповідальності за  якість в кожну посадову інструкцію  або опис робіт виробленого  об'єкта по кожній з операцій.

3. Комплексне профілактичне  обслуговування. На виробничих робочих  накладається зобов'язання-ретельно  проводити профілактику та обслуговування  обладнання, для виключення поломок  і несправностей.

Отже операційна стратегія підтримує стратегію організації так, щоб у центрі уваги перебували завдання, сформульовані з урахуванням потреб клієнта.

При цьому операційна стратегія вимагає прийняття цілого ряду рішень щодо потужностей, вертикальної інтеграції, технологічних процесів, якості, обладнання, персоналу, нового покоління продукції і т.д.

1. Рішення виробничих  потужностей. Головне питання тут: розмір підприємства і зосередженість  поблизу ринків збуту, джерел  сировини, робочої сили.

2. Вертикальна інтеграція. Головне питання тут: купувати  або випускати самим вихідні  матеріали, напівфабрикати, якщо так, то які. Важливі моменти:

• Підприємство, приймаючи рішення вертикальної інтеграції, має бути впевненою, що може створити такий внутрішній механізм, який буде ефективніше, ніж відповідний на ринку, який замінюється;
• Завжди пам'ятати, що реально ефективність будь-якої операційної ланцюжка визначається не власністю, а ефективністю координації та якістю відповідного менеджменту.

            Операційна стратегія є складовою стратегічного планування, яке забезпечує відповідність операційних завдань завданням ширшої організаційної структури. Оскільки стратегічні завдання мають тенденцію до змін, то й операційна стратегія опрацьовується з їх урахуванням. Деякий набір можливостей відповідно до умов адаптації до вимог клієнтів щодо продукції фірми становлять операційні можливості. Операційна стратегія успішна лише в тому разі, якщо вона бере до уваги всі можливі варіанти пріоритетів, кожен з можливих компромісів. Ця стратегія враховує, з одного боку, потреби споживачів, а з іншого – завдання інших елементів структури підприємства. Структуру операційної стратегії зображено  на рис. 2.

 

 

Такий підхід пов’язує загальну стратегію підприємства із цільовими ринками, виробничою структурою та операційними можливостями підприємства. Основний об’єкт уваги стратегічного операційного менеджменту – розробка перспектив розвитку організації за рахунок використання її операційного потенціалу щодо загальної стратегії та типу конкурентної поведінки організації. Його кінцевою метою є координування й управління виконанням завдань для підвищення ефективності та продуктивності організації з метою забезпечення конкурентоспроможності фірми й отримання прибутку. Засоби досягнення мети ― комплексний вплив засобів менеджменту та маркетингу в розробці й управлінні функціонуванням операційної системи. Потреби споживача, дії конкурентів формують створення нових чи модифікацію вже існуючих товарів або послуг. Стратегія організації полягає в тому,щоб урахувати ці обставини. Отже, можна виділити такий ряд послідовних дій у розробці операційних стратегічних рішень: