Організація дискусії

Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити .

Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний.

Підготовчий етап передбачає такі завдання:

— сформулювати тему дискусії;

— визначити основні питання, які обговорюватимуться;

— підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;

— визначити місце та час проведення дискусії.

На другому етапі — основному — обговорюються питання, які внесені до порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії.

Третій етап — заключний — це підбиття підсумків. Як правило, це робить ведучий — головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів — учасників дискусії.

За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж З год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення — 15—20 хв, виступ — 3—5 хв.

Наше життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів (психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.).

Основні правила ведення дискусії:

1. Відверто висловлювати думки.

2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.

3. Слухати інших, не перебиваючи.

4. Не говорити занадто довго та занадто часто.

5. Водночас має говорити лише одна особа.

6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикувати себе та інших.

. Дуже важливо, щоб всі погодились з кожним пунктом правил,

“ратифікували” їх. Це дозволить далі посилатися на ці правила як на

“закон поведінки” під час дискусій.

2. Зауваження щодо порушень не повинні бути брутальними або образливими.

Можуть бути застосовані будь-які форми.

3. Перелік правли не є сталим і непорушним. Учасники можуть змінювати та

доповнювати його. Але важливо написати його разом. Це спочатку створить

атмосферу спільних зусиль, а не накинутих настанов.

Існує багато форм організації дискусії. Найпоширеніша — це дерево рішень. Цей метод полягає в тому, що у ході дискусії учасники заповнюють таблицю.

Форми організації дискусії

 

"Дерево рішень" (метод усіх можливих варіантів)

Суть методу і його мета:

Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути

повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого

важливого рішення в минулому.

Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а

викладач з великою точністю заносить у колонки переваги і недоліки

кожного з них. В ході обговорення учасники дискусії заповнюють таблицю.

Методика проведення обговорення:

1. Ведучий (головуючий) ставить задачу для обговорення.

2. Учасникам надається основна інформація по проблемі, історичні факти,

дати, події тощо (це може бути частиною домашнього завдання).

3. Ведучий (головуючий) ділить колектив на групи по 4-6 чоловік. Кожній

групі роздаються таблиці та яскраві фломастери. Визначається час на

виконання завдання (10-15 хв.).

4. Учасники дискусії заповнюють таблицю й приймають рішення по проблемі.

5. Представники кожної групи розповідають про результати. Викладач може

порівняти отримані результати, відповісти на питання учасники дискусіїв.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.Суть методу і його мета:

Ця форма дискусії сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі.

Група з 3-5 чоловік веде дискусію на зарання обрану тему в присутності

аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють

свою думку або задають питання учасникам бесіди.

Ток-шоу дає можливість чітко виразити різні точки зору за заданою темою,

але для цього основні учасники обговорення повинні бути добре підготовлені. У всіх рівні умови – 3-5 хвилин. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялись від заданої теми. Ток-шоу добре проводити спареними уроками (1,5 год.)

Методика проведення дискусії:

1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє основні

правила проведення дискусії, регламент виступів.

2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб “глядачі” були навколо

стола основних діючих осіб.

3. Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників і об'являє тему

4. Першими виступають основні учасники (20 хв.), після чого ведучий

запрошує "глядачів" прийняти участь у обговоренні.

5. По закінченню дискусії ведучий підводить підсумки, дає короткий

аналіз висловлювань основних учасників.

Дискусія “Мозковий штурм”Суть методу і його мета:

“Мозковий штурм” – це ефективний метод колективного обговорення, пошук

рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх

учасників.

Принцип “мозкового штурму” простий. Ви збираєте групу учасники

дискусіїв, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої

думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на

цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку. Всі декілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які

служитимуть основою для вироблення найбільш розумного рішення.

“Мозковий штурм” можна вважати вдалим, якщо висловлені під час I етапу 5

або 6 ідей служитимуть основою для рішення проблеми.Методика проведення дискусії:

1. Ведучий ставить перед учасниками “мозкового штурму” задачу і

розповідає про його правила:

мета “штурму” – запропонувати найбільшу кількість варіантів рішення

задачі;

примусьте працювати свою уяву; не відкидайте ніяку ідею лише тому, що

вона суперечить загальноприйнятій думці;

розвивайте ідеї інших учасників;

не намагайтеся дати оцінку запропонованим ідеям – цим ви займетесь трохи

пізніше.

2. Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, що

виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувались правила, при

необхідності втручатися. Перший етап триває до тих пір, доки з'являються

нові ідеї.

3. Ведучий об'являє коротку перерву, щоб учасники налаштувались на

критичний лад мислення. Починається II етап. Тепер учасники “мозкового

штурму” згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список

ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дощі). Проаналізувати і

вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені

питання, учасники приходять до рішення.

4. Ведучий підводить підсумок дискусії. Якщо “мозковий штурм” не приніс

потрібного результату, слід обговорити причини невдачі.

 

Дебати.Суть методу і його мета:

 

Мета учасника дебатів – переконати інших у тому, що його підхід до

рішення, проблеми правильний.

Проведення дебатів є ефективним засобом навчання учасники дискусіїв

вмінню зрозуміло й логічно сформувати свою позицію, віднаходити

переконливі факти й доводи в свою підтримку.Методика проведення.

1.Тему необхідно сформувати у вигляді резолюцій .

2. Розподіл ролей. Розподілити учасники дискусіїв на 2 групи: в

підтримку резолюції і ту, що виступає проти. Нагадати учасниками поряд

проведення дебатів. Вибрати голову і його помічника, який буде

слідкувати за регламентом.

3. Підготовка учасників заняття. Учасники дискусії повинні підготувати

“конструктивні аргументи” (які ґрунтуються на 3-5 положеннях, логічно

викладені й підкріплені фактами). Вони повинні спробувати уявити, якими

будуть доводи супротивника, і підготуватися спростувати ці доводи.

Учасникам треба пояснити користь від участів дебатах: набуття навичок

знаходити переконливі докази для супротивника, що не поділяє ваші

переконання; вміння розуміти і поважати право інших на особисті

переконання.

4. Проведення дебатів. Голова і учасники дебатів займають місця перед

присутніми (праворуч від голови – група “за резолюцію”, ліворуч –

“проти”)

а) Голова формулює проблему і зачитує резолюцію, встановлює регламент;

I етап б) Голова надає слово першому виступаючому від групи, що

підтримує резолюцію, і просить викласти конструктивні аргументи

(помічник голови повинен попередити виступаючого про закінчення часу);

в) Голова надає слово першому виступаючому від групи “проти резолюції”;

г) Голова надає слово другому...і так до тих пір, поки не виступлять усі

учасники дебатів;

II етап д) на цьому етапі кожному учаснику надається можливість

спростувати доводи супротивника і відповісти на їх критику. Полеміку

завжди починають представники групи, що виступає “проти резолюції”.

Процедура її проведення аналогічна процедурі проведення I етапу.

5. Учасники дискусії на цьому етапі викладають причини, за якими вони

займають ту чи іншу позицію по визначенню до резолюції. Ведучий

(головуючий) може записати на дошці ці причини. Учасники дискусії можуть

відповісти на питання, що стосуються причин, але не доводити свою

правоту.

6. Всі повинні вказати на ті аргументи, які не дивлячись на те, що не

відповідають їх поглядам, примусили задуматися або звучали особливо

переконливо

7. В кінці дебатів учасники дискусії повинні оцінити наслідки реалізації

позиції супротивника. При цьому, можливо, треба буде оцінити діючий

закон або політику, що проводиться.

Також існують інші види дискусії. Можна виокремити спостережну дискусію (участь у ній бере визначена частина учнів, а інші – тільки спостерігачі), багаторазову дискусію (учні спочатку вивчають і розглядають проблему в малих групах, а потім дискутують всім класом), лімітовану дискусію (в групах із 5-7 осіб протягом 5-10 хвилин обговорюються певні дидактичні проблеми), конференційну дискусію (вимагає всебічної підготовленості кожного учасника і тому відбувається, як правило, тільки в навчальних колективах з відповідною розумовою підготовкою, наприклад в інститутах, де навчальні проблеми обговорюються в секціях, а тільки потім на пленарному засіданні).

Деякі види дискусії стали самостійними методами навчання. Це, наприклад, круглий стіл, «мозкова атака» тощо.

Навчальні дискусії можуть викликати інтерес до предмета тільки за умови вмілої їх організації. Попередня підготовка педагога полягає у визначенні дидактичної проблеми (а звідси й теми дискусії), її поділу на питання для обговорення. Підготовка учнів включає ознайомлення з різноманітною літературою на тему дискусії.