Податкове планування на підприємстві

Напрямки удосконалення фінансового  планування:— забезпечення стабільних умов господарювання, а отже стабільних податків, зборів, подолання інфляції;

• підвищення ролі перспективного фінансового планування, яке в останній час майже не використовується через наявність негативних тенденцій в розвитку економіки і неможливості точних розрахунків фінансових показників. Разом з тим, як окремі господарюючі суб'єкти, так і території країни в цілому зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів (зокрема по розширеному відтворенню) виходять за межі одного року і потребують свого обґрунтування;
• широке застосування економічних нормативів, електронно-обчислювальних машин, економіко-математичних методів, автоматизованих систем управління у фінансовому плануванні;
• дальше розширення прав суб'єктів господарювання, органів місцевого самоврядування у фінансовому плануванні;
• уніфікація фінансових планів в окремих сферах діяльності.

Характеристика найбільш розповсюджених видів фінансових планів.

Баланс доходів і видатків складається  на підприємствах. Це поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою  по кварталах.

 

Структура балансу доходів  і видатків

 

І розділ. Доходи і надходження коштів:

• прибуток;
• амортизаційні відрахування;
• внутрішні фінансові ресурси, що виникають в основній діяльності (виручка від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей, приріст стійких пасивів);
• внутрішні фінансові ресурси, що виникають у капітальному будівництві, яке проводиться господарським способом (виручка від реалізації попутного видобутку корисних копалин, прибуток та економія по будівельно-монтажних роботах, реалізація позатитульних споруд);
• кошти від продажу цінних паперів;
• пайові та інші внески членів трудового колективу;
• поступлення коштів від вищестоящої організації.

 

II розділ. Видатки і відрахування:

• капітальні вкладення;
• капітальний ремонт основних фондів;
• приріст власних оборотних коштів;
• утворення фінансового резерву;
• фонди заохочення;
• науководослідні роботи;
• підготовка кадрів;
• утримання об'єктів соцкультпобуту.

 

III розділ. Взаємовідносини з бюджетом та позабюджетними фондами:

• податки, збори та інші платежі в бюджет і в позабюджетні фонди;
• асигнування з бюджету.

 

IV розділ. Взаємовідносини з кредитною системою:

• надання довгострокових позик;
• сплата відсотків по довгострокових позиках;
• погашення позик.

 

Платіжний календар – це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання – спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається за певний період. Форма цього фінансового плану представлена в таблиці 2.

При складанні платіжного календаря обов'язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів, розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

 

Таблиця 2.

Платіжний календар

 

№ п/п	Показники	Декади
		1	2	3
1.	Початкове сальдо
2.	Надходження коштів
3.	Витрачання коштів
4.	Сальдо за період (рядок 2 — рядок 3)
5.	Кінцеве сальдо (рядок 1 + рядок 4)
6.	Мінімально допустиме  сальдо
7.	Залишок коштів [(рядок 5 — рядок 6) > 0]
8.	Нестача коштів [(рядок 5 — рядок 6) < 0]

 

Бізнес-план – план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводиться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибуток, рентабельність, строк окупності затрат. Бізнес-плани обов'язково складаються у випадках приватизації підприємства, продажу контрольного пакета акцій на неконкурсних основах іноземному інвестору, при створенні спільних підприємств за участю держави. Крім того, кредитні установи при наданні довгострокових позик вимагають представлення підприємствами бізнес-планів для обґрунтування повернення кредитів.

Структура бізнес-плану: в перших розділах дається загальний  опис проекту і вказується його мета і необхідність; характеристика товарів, робіт або результату, який досягається після завершення проекту і дає прибуток; дослідження і прогнозування ринкової ситуації, реклама, покупці і конкуренти; характеристика сировинної та експериментальної бази, забезпечення кваліфікованою робочою силою.

Заключні розділи бізнес-плану  – фінансові – де надаються розрахунки прибутку і рентабельності від реалізації угоди або проекту, обґрунтовуються терміни і джерела повернення позик, а також строки окупності затрат. Кошторис доходів і видатків складають установи невиробничої сфери і, в першу чергу, бюджетні організації.

У найбільш загальному вигляді  кошторис доходів і видатків представлений в таблиці 3.

 

На практиці використовуються наступні види кошторисів:

1. індивідуальні (кошторис доходів і видатків) – це фінансові плани окремих бюджетних установ;
2. загальні кошториси складаються по однотипних бюджетних установах (школах, лікарнях);
3. кошториси на проведення централізованих заходів (змагань, конкурсів, олімпіад);
4. зведені — це зведені в єдині індивідуальні кошториси та кошториси на проведення централізованих заходів в розрізі окремого міністерства.

 

Таблиця 3.

КОШТОРИС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ

Показники	Всього на рік
	Загальний фонд	Разом на рік	Спеціальний фонд
Залишок коштів на початок року	X	X	X
ДОХОДИ всього
Надходження коштів із загального фонду бюджету
Надходження коштів із спеціального фонду бюджету
ВИДАТКИ всього
ПОТОЧНІ ВИДАТКИ
Видатки на товари і послуги
Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями
Субсидії і поточні трансферти
КАПІТАЛЬНІ ВИДАТКИ
Придбання основного  капіталу
Створення державних  запасів і резервів
Придбання землі і  нематеріальних активів
Капітальні трансферти
НЕРОЗПОДІЛЕНІ ВИДАТКИ
КРЕДИТУВАННЯ 3 ВИРАХУВАННЯМ ПОГАШЕННЯ
ПЛАТЕЖІ ДО БЮДЖЕТУ

 

Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини – дохідну і видаткову. Дохідна частина включає поступлення податків і обов'язкових зборів, неподаткові надходження. У видатковій частині вказуються напрямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бюджетною політикою, а також діючим порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Особливістю державного бюджету як фінансового плану  є те, що він має силу закону. Щорічно Верховна Рада України приймає Закон України про Державний бюджет, в якому затверджує:

• суми доходів Державного бюджету України;
• суми видатків Державного бюджету України;
• граничний розмір дефіциту Державного бюджету України та джерела його покриття;
• суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів;
• розмір оборотної касової готівки Державного бюджету України.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається  з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в країні, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави. Крім того, з допомогою цього фінансового плану перевіряється обґрунтованість розрахунків показників державного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення. Відмінність балансу фінансових ресурсів і витрат держави від зведеного бюджету полягає в тому, що крім централізованих фінансових ресурсів які мобілізуються через бюджетну систему і державні цільові фонди, в ньому відображаються і децентралізовані фінансові ресурси, які зосереджуються у суб'єктів господарювання і у населення. У першому розділі "Доходи" наводяться поступлення всіх видів фінансових ресурсів – прибуток, податки, амортизаційні відрахування, внески в державні цільові фонди, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладень населення, доходи від приватизації, іноземні кредити тощо.

У другому розділі "Витрати" вказуються напрямки витрачання централізованих  і децентралізованих фінансових ресурсів – витрати на розвиток економіки, на соціальні гарантії населенню, державні дотації, утримання соціально-культурних об'єктів, на оборону, управління, зовнішньоекономічну діяльність, на виплату пенсій, обслуговування державного боргу та ін.

 

Пpибуток, який є основним фiнансовим показником і результатом пiдпpиємницької дiяльностi суб’єктів господаpювання, забезпечує потpеби у фінансових ресурсах не тiльки самих пiдпpиємств, а й деpжави загалом.

Тому для ефективного ведення  господаpства пiдпpиємства в умовах pинку повинні планувати пpибуток. Планування прибутку є складовою фiнансового планування і найважливішим аспектом фiнансово-економiчної діяльності пiдпpиємств. Вiд достовipності визначеного планового прибутку залежить ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Розрахунок планового прибутку має бути економічно обґрунтований, що дасть змогу здійснювати своєчасне  і повне фінансування інвестицій, приросту власних оборотних активів, своєчасні розрахунки з бюджетом за податками тощо.

Прибуток планується окремо з кожного виду діяльності підприємства: від продажу товарної продукції; іншої продукції та послуг нетоварного характеру; продажу основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів; від позареалізаційних доходів і витрат.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку і аналітичний. Основою розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.

Найпоширенішим методом планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку. Суть його полягає в тому, що прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (доходом) за вирахуванням податку на додану вартість та акцизів і її собівартістю.

У цьому разі прибуток визначається за кожним видом (асортиментом) продукції, що продається, як різниця між її вартістю в цінах продажу (без ПДВ, акцизів тощо) і собівартістю. Складаючи прибутки з усіх видів (асортиментах) проданої продукції, отримують загальний підсумковий прибуток від продажу товарної продукції запланованого періоду.

Для отримання загального підсумкового прибутку до розрахованого прибутку від продажу товарної продукції  запланованого року додають прибуток у залишках продукції, не проданої на початок запланованого року, прибуток від іншого продажу (основних фондів та нематеріальних активів, операцій з цінними паперами і валютними цінностями, здачі майна в оренду тощо) і коригують отриману суму прибутку на прибуток від надзвичайних подій.

Така методика розрахунку прибутку застосовується при плануванні результатів від продажу товарної продукції, коли легко визначити обсяг реалізованої продукції в цінах продажу та за собівартістю. Цей метод застосовується, як правило, якщо асортимент виготовленої продукції невеликий.

В умовах випуску широкого асортименту  продукції та необхідності планування прибутку на рік і перспективу, його розрахунок на відповідний плановий період виконується аналітичним  методом. При цьому прибуток розраховується не за кожним видом продукції, що випускається в запланованому році, а за всією порівнюваною і непорівнюваною товарною продукцією.