Розвиток суспільно- виробничих відносин на підприємстві

Розвиток суспільно-економічних відносин, відмова від адміністративно- командної системи економіки та впровадження ринкових відносин в Україні потребує докорінного реформування інститутів, які визначають засади функціонування ринкової інфраструктури. Одним із елементів нової економічної системи є біржі, які забезпечують функціонування ринку цінних паперів, оптового ринку сільськогосподарських, сировинних, паливно-мастильних та інших товарів. 
Актуальність теми статті обумовлена сучасним етапом розвитку України, що характеризується активною трансформацією політичних, суспільних та економічних відносин. Особливої динаміки зазнають процеси, пов'язані із формуванням самих інститутів, що обслуговують потреби ринкової економіки, сприяють активному формуванню інфраструктури ринку. В складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам: товарним, фондовим, валютним та іншим. 
Протягом 1905—1914 рр. кількість бірж в Україні зросла до 14. 
Отже, в перші десятиріччя XX ст. біржі не тільки продовжували успішно діяти, а й швидко розвивалися. Ці процеси обумовлювалися такими факторами: по-перше, товарні біржі функціонували, як правило, у великих містах, де були досить розвинуті всі форми внутрішньої торгівлі, і які водночас були й центрами певних економічних районів. До таких на Україні належали Київ, Одеса, Харків. Біржові операції здійснювалися тут протягом року, але найбільших розмірів вони досягали під час ярмарків. Та й самі великі оптові ярмарки (це перш за все стосується київського Контрактового) продовжували бути своєрідними біржами. В Києві, як і раніше, укладалися угоди на оренду, заставу і продаж нерухомого майна (головним чином дворянських маєтків і промислових підприємств), продаж зерна і цукрового буряка майбутніх врожаїв тощо. Головним же товаром Київської біржі був і лишався цукор, операції з яким здійснювалися переважно під час ярмаркових з'їздів.[7; 205] 
Біржі не гребували і відвертою спекуляцією. Особливо «славилася» цим Одеська біржа. Найбільш активною її діяльність була у дні Хрестовоздвиженського ярмарку, коли біржові ділки, граючи на коливанні цін, наживали великі капітали. Правда, розміри біржових угод не розголошувалися, і навіть спеціалізована преса не могла проникнути в ці комерційні таємниці. 
Для даного етапу розвитку біржової діяльності характерним є економічне  піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Останні прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для розвитку біржової мережі. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України. 
В Україні будуються елеватори, з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом. Цей період характеризується розширенням мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку перевезень продукції. 
В січні 1902 р. відкрилася Харківська кам'яновугільна і залізо-торгова біржа. Створення її було, з одного боку, наслідком швидкого промислового розвитку України, а, з другого, — недостатньою оперативністю промислових підприємств у врахуванні кон'юнктури як місцевого ринку на Україні, так і внутрішнього ринку країни. Пізніше, коли утворилися й почали панувати в економіці Росії такі монополії, як «Продамет» і «Продвугілля» та інші, Харківська біржа перетворилася в організацію великого торговельно-промислового капіталу і сприяла утвердженню його панування на внутрішньому ринку країни.

Про те, що товарні біржі були необхідною організацією для економічного життя того чи іншого району, вони були своєрідними центрами певних економічних районів і внаслідок цього відбивали їх товарну спеціалізацію. Наприклад, Єлисаветградська біржа, головним чином, спеціалізувалася на збуті висівок, Херсонська — вела велику зернову і лісову торгівлю. Переважна більшість товарних бірж повністю відповідала потребам внутрішнього ринку і ті функції, які вони виконували, стимулювали розвиток капіталістичної економіки, зміцнювали міжрегіональні торговельно-економічні зв'язки. Зокрема, тільки через Київську, Одеську та Миколаївську товарні біржі у 1905—1912 роках щорічно продавалося на експорт понад З млн. т. зерна. 
Товарні біржі, які функціонували в Україні у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними 
організаціями. Місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром.

Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування.

Слід наголосити, що біржова діяльність розгортається нині за несприятливих економічних умов. Криза супроводжується скороченням обсягів виробництва, змінами структури діючого виробництва, зростанням товарного дефіциту, зниженням продуктивності суспільної праці, монополізмом виробників і відсутністю конкуренції. Не відповідають стандартам ринкової економіки фінансово-кредитна та податкова системи. Не менш важливим негативним фактором стало систематичне одностороннє підвищення вартості енергоносіїв і сировини, що надходять з Росії.

Ці та інші причини зумовили в біржовій діяльності ряд труднощів, що привели до перепрофілювання й закриття лише у 1993 р.- до 15 бірж і переходу переважної більшості з них до торгівлі нерухомістю та іншими нетоварними формами (квотами, ліцензіями. кредитними ресурсами тощо). Зокрема, у 1993 р. найбільша питома вага у структурі біржових угод належала операціям з нерухомістю - 40%, квотами і ліцензіями - 21%, транспортними засобами - 15%, паливом - 11%. А на всі інші класичні біржові товари фактично припадає лише 13%. Кризові явища поглиблюються і в 1994-1996 рр. Тому стан біржової торгівлі нині відображає загальний кризовий стан економіки, коли вільні кошти вкладаються насамперед у нерухомість. І навпаки, невигідність інвестицій у розвиток виробництва змушує біржі для виживання робити невластиві їм операції.

У період нової економічної політики основними завданнями та функціями бірж були:

* виконання посередницької діяльності ;

* самостійне регулювання товарних  ринків

Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

Біржі "прописалися" в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини -з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької - 10%, Одеської -5,0%, Запорізької - 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод.

Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу, а 2/ 5 біржових оборотів сільгосппродукції - Придніпровську товарну біржу.

На долю 7 бірж, або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів в Україні. "Прекрасну сімку" складають (по низхідній) Українська біржа "Десятинна", Київська універсальна товарна біржа, Харківська і Одеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна, Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера - біржі "Десятинна" становить 19,3 % загального обсягу біржового обороту.

В останні роки намітилася тенденція зменшення кількості функціонуючих в країні бірж. Так, якщо в 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році - 74, то в 1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на сьогодні функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Майже третина всіх діючих біржових структур припадає на товарно-сировинні і товарні біржі (а таких всього нараховується 20), 29% - на універсальні біржі і лише 3% - на біржі нерухомості (табл. 1). Кожна п'ята біржа в Україні - товарно-фондова і фондова, кожна дев'ята - агропромислова, кожна тринадцята - спеціалізована.

"Левова" частка в загальному  обсязі біржових угод припадає  на торгівлю нерухомістю, причому  спостерігається яскраво виражена в останні роки тенденція до її зростання. Якщо в 1992 році торгівля нерухомістю займала тільки 7,1% в загальному обсязі біржових операцій, то в 1993 році - вже 22,5%, а в 1994 році -71,2%. У першому кварталі 1998 року цей показник досяг вже 81,4%. Однак у квітні-червні 1999 р. сталося його деяке зниження - 77,3%. Із загального обсягу операцій з нерухомістю майже 30% реєструється на Українській біржі "Десятинна" і 20,3% - на Київській універсальній товарній біржі.

У структурі біржового обороту в 1999 р. значну питому вагу займала реалізація споживчих товарів, машин і устаткування, будівельних матеріалів (табл.2). Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною і складала близько 6 %.

Статутний фонд діючих в Україні в 1997 р. бірж становив понад 8,5 млн. грн., у структурі якого 78,2 % належало недержавним підприємствам, 1,8% - державним підприємствам та 20 % -підприємствам зі змішаною власністю. За 1998р. статутний фонд діючих в Україні бірж зріс на 51 % як за рахунок створення нових товарних бірж, так і його поповнення на діючих. Дещо змінилася і структура. Так, зросла майже на 12 пунктів питома вага підприємств зі змішаною власністю на фоні зниження питомої ваги недержавних підприємств.

Статутний фонд діючих в Україні бірж, починаючи з 1996 p., містить кошти іноземних підприємств.

Кількість членів бірж в Україні у 1997 р. становила 2891 чол. і зросла до 6317 на кінець 1998 p., а кількість брокерських контор (фірм), незалежних брокерів дорівнювала відповідно 3495 і 6942 чол., або зросла у поточному році майже у 2 рази (табл. 4).

При загальному збільшенні учасників торгів змінюється і їх структура. Так, суттєво зростає питома вага постійних відвідувачів - на 28 %, що обумовлює їх чисельне перевищення перед членами біржі.

Таким чином, сплеску біржової активності, що очікувався в останні роки, так і не відбулося. Ситуація, що склалася на біржовому ринку України, відображає ті кризові процеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку. Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структура біржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація ж обстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабного реформування економіки країни.

Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990 р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. Звичайно, їх ще не можна порівняти з сучасними центрами біржової торгівлі, та вже й вони починають відігравати самостійну і досить значну роль у процесі оптової торгівлі. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 - спеціалізовані, 8 - фондові й товарно-фондові, 5 - агропромислові, 2 - цукрові, 1 - нерухомості і 1 - міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994 - 1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Лише 1993 р. було ліквідовано або перепрофільовано в інші комерційні структури 15 бірж. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори.

Провідні позиції у біржовій торгівлі України зайняла Українська біржа. Тут концентрується необхідна інформація про потреби виробництва, попит та пропонування предметів народного споживання, укладаються угоди на їх поставки, виставляються зразки товарів, які потім, залежно від попиту на них, будуть випускатися в масовій кількості.

В реалізації товарів і продукції виробництва все значнішу роль відіграє Українська універсальна товарна біржа. На її операції припадає 10% усього біржового обороту чорних металів, понад 55% кольорових металів, близько 40% товарів народного споживання, близько 30% угод з нерухомістю.

На новій основі відродилася Львівська біржа "Галицькі контракти", фундаторами якої стали понад 500 фірм і підприємств. Зацікавленість у веденні торгів на ній висловили представники біржових товариств Росії, Литви, Білорусі, а також США, Франції, Італії, Німеччини, Китаю та інших країн. Польща запропонувала створити спільний комітет "Галицька згода" і через нього налагодити довгострокові і стабільні стосунки акціонерів України й Польщі.

Слід наголосити, що біржова діяльність розгортається нині за несприятливих економічних умов. Криза супроводжується скороченням обсягів виробництва, змінами структури діючого виробництва, зростанням товарного дефіциту, зниженням продуктивності суспільної праці, монополізмом виробників і відсутністю конкуренції. Не відповідають стандартам ринкової економіки фінансово-кредитна та податкова системи. Не менш важливим негативним фактором стало систематичне одностороннє підвищення вартості енергоносіїв і сировини, що надходять з Росії.

Ці та інші причини зумовили в біржовій діяльності ряд труднощів, що привели до перепрофілювання й закриття лише у 1993 р.- до 15 бірж і переходу переважної більшості з них до торгівлі нерухомістю та іншими нетоварними формами (квотами, ліцензіями. кредитними ресурсами тощо). Зокрема, у 1993 р. найбільша питома вага у структурі біржових угод належала операціям з нерухомістю - 40%, квотами і ліцензіями - 21%, транспортними засобами - 15%, паливом - 11%. А на всі інші класичні біржові товари фактично припадає лише 13%. Кризові явища поглиблюються і в 1994-1996 рр. Тому стан біржової торгівлі нині відображає загальний кризовий стан економіки, коли вільні кошти вкладаються насамперед у нерухомість. І навпаки, невигідність інвестицій у розвиток виробництва змушує біржі для виживання робити невластиві їм операції.

Біржовий процес в нашій країні має ряд особливостей, які оприявлені загальними економічними та історичними умовами. Історія біржової торгівлі свідчить, що Україна була включена у систему міжнародної біржової торгівлі, зокрема щодо купівлі-продажу цукру та зернових культур. Товарні біржі були необхідною організацією для економічного життя того чи іншого району, вони стали своєрідними центрами певних економічних районів і внаслідок цього відбивали їх товарну спеціалізацію. біржа, ринок, торги, ярмарки, аукціон, брокер, маклер