Розробка організаційної структури управління транспортним підприємством

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «Менеджмент і туризм»

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Основи менеджменту»

на тему:

 «Розробка організаційної структури управління транспортним підприємством»

 

 

 

 

 

 

Студентки Солдатової Г.Р. курсу ІІІ групи 2

Напряму підготовки 6.03601 «Менеджмент»

фахового спрямування «Логістика»

Керівник ас. Дехтяренко Д. О.

Національна шкала__________________

Кількість балів_____Оцінка: ECTS_____

 

 

 

м. Київ – 2012 рік 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.1. Реалізація функцій менеджменту на підприємстві……………………...…4

1.1.1.Планування…………………………………………………………….……4

1.1.2. Організація у взаємодії…………………………………………………… 8

1.1.3. Мотивація………………………………………………………………… 11

1.1.1.4 Контроль………………………………………………………………… 15

1.2. Використання методів менеджменту на підприємстві…………….……  17

1.2.1.Методика розробки організаційної  структури транспортного підприємства……………………………………………………………………  18

1.2.1.1.Загальна характеристика основних  організаційних структур транспортного  підприємства …………………………………………………...18

1.2.1.2. Основні чинники , що впливають  на вибір організаційної структури…………………………………………………………………………19

1.2.1.3. Етапи розробки організаційної  структури…………………………….22

1.2.1.4. Визначення типу організаційної  структури…………………………  22

1.2.1.5. Визначення переліку функцій виробництва і управління……………25

1.2.1.6. Визначення кількості управлінців  за функціональними напрямками  і функціями………………………………………………………………………...28

1.3. Визначення переліку структурних  підрозділів підприємств…………… 35

1.4.Закріплення видів діяльності і функцій за структурними підрозділами.. 36

1.5.Розподіл працівників за структурними  підрозділами…………………… 37

1.6. Розробка схеми організаційної  структури ………………………………  39

1.7. Висновки та пропозиції …………………………………………………….40

Список літератури……………………………………………………………….42

 

ВСТУП

Особливості системи управління підприємствами і організація на сучасному етапі тісно пов’язані зі змінами стратегічних орієнтирів і їх діяльності.

Майже кожне підприємство на сьогодні має ряд певних проблем:

• Коливання обсягів і рентабельності продажів
• Втрата традиційних ринків збуту продукції і складність пошуку нових
• Недостатня узгодженість і діях вищої ланки управління
• Низькі можливості освоєння нової продукції

Важливим в організації ефективної роботи підприємства є не лише визначення достатності його фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, але й виявлення основних організаційних і психологічних бар’єрів на його шляху. Перепонами в організаційному плані можуть стати:

• Конфлікти між підрозділами
• Недостатня комунікація між ними
• Слабка підтримка керівництва
• Протиріччя між існуючою системою стимулювання і новими вимогами до організації роботи
• Бюрократичний опір будь-яким нововведенням, намаганням зберегти існуючі відносини взаємопідпорядкованості, тощо

Основні напрямки даної курсової роботи – дослідження елементів організації і процесу управління , напрямків раціональної організації управлінської праці та умов ефективності управлінських рішень на підприємстві автомобільного транспорту .

Курсова робота сприяє закріпленню теоретичних знань в галузі менеджменту, а також оволодінню практичними навичками менеджерської підготовки студентами.

 

1. Реалізація функцій менеджменту на підприємстві

1.1.1. Планування

Транспорт - одна з найважливіших галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях, захисті економічних інтересів України.

Економічна криза в Україні зумовила значне загострення ситуації на транспорті. Триває спад обсягів перевезень, критичного рівня досяг фінансовий стан галузі, зношується матеріально-технічна база, що призводить до зростання потреб у реконструкції, ремонті та технологічному обслуговуванні. Незадовільно вирішуються питання технічних інновацій та технологічної модернізації, не задовольняються мінімальні соціальні потреби працівників галузі. Не повною мірою використовуються потенційні можливості щодо розвитку експорту транспортних послуг.

Рівень розвитку транспортної системи держави - одна з найважливіших ознак її технологічного процесу. За умови інтеграції до європейської та світової економіки, потреба у високорозвинутій транспортній системі дедалі посилюється - вона має стати базисом для ефективного входження України до світового співтовариства та зайняття в ньому місця, яке б відповідало рівню високорозвинутої держави.

Проблеми розвитку транспортної системи України:

• безупинне старіння основних фондів, недостатнє їх оновлення та невідповідність їх вимогам;
• незадовільний транспортно-експлуатаційний стан шляхів сполучення;
• зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняного транспорту на світових ринках перевезень;
• недостатнє використання експортного потенціалу транспортних послуг;
• слабкий ступінь використання геополітичного положення України;
• незадовільний стан безпеки перевезень;
• значне екологічне навантаження транспорту на оточуюче середовище;
• повільне вдосконалення транспортних технологій та недостатня їх пов'язаність з виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями;
• неприпустимо низький рівень інформатизації транспортного процесу;
• відставання у реалізації державних і галузевих програм в області окремих видів діяльності, видів транспорту, транспортного машинобудування, розбудови державного кордону.

Проте, не дивлячись на велику кількість глобальних, здавалося б неосяжних проблем, в України є дуже великі перспективи і переваги. За оцінками експертів  коефіцієнт  транзитності України є одним з найвищих в світі. Геостратегічне положення між країнами Європи, Азії та Близького Сходу дозволяє їй бути вигідним транзитним мостом для перевезень товарів та пасажирів.

Слід зазначити і той факт, що обсяги  вантажних перевезень у 2008-2011рр. дещо впали, табл. 1

Таблиця 1

Транзитні перевезення вантажів (2008-2011 рр.)

	Перевезено транзитних вантажів за 2008р., тис.т	Перевезено транзитних вантажів за 2009р., тис.т	Перевезено транзитних вантажів за 2010р., тис.т	Перевезено транзитних вантажів за 2011р., тис.т
Всіма видами транспорту	325423,03	178134,07	152353,78	151242,98
у тому числі
залізничним	93347,60	44834,64	44511,77	48669,54
автомобільним	4908,71	3354,20	4649,12	5011,20
морським	3486,97	1899,38	3660,41	3912,07
річковим	74,73	-	-	-
авіаційним	1,54	1,17	1,58	2,81
трубопровідним	223497,94	127981,74	99440,26	93119,52
інше	105,54	62,94	90,64	527,84

 

Якщо ж розглядати  окремі види транспорту - то позитивні зміни, хоч і досить малими темпами спостерігаються у всіх  видах, проте деякі  негативні зрушення щодо обсягу вантажних перевезень були відмічені у 2009р. у порівняно з 2010р.

Вище приведені приклади тільки найважливіших проблем транспортної системи України, що очікують свого невідкладного рішення. Їхнє вирішення вимагає великих інвестицій і непростих організаційних рішень. Проте, не дивлячись на складність, є об’єктивні передумови  раціонального вирішення цих питань. . І в України є всі шанси. Справа лише в тому,  хто зможе нарешті звільнити і почати реалізовувати  цей прихований потенціал.

Управління сучасним виробництвом, у наш динамічний час, є досить складною роботою, яку можуть виконувати лише фахівці озброєні найсучаснішими знаннями. Фахівці в галузі менеджменту повинні вміти виконувати функції менеджменту (визнання цілей, планування, рішення, організація, оперативний вплив, мотивація, контроль) для досягнення певних цілей.

Функція «Планування» відіграє велику роль в координації діяльності підприємства тому, що складання плану завжди розглядається як початковий процес етапу управління. Планування передбачає вибір мети, розробку шляху її досягнення та просування цим шляхом.

У менеджменті планування – це конкретизація цілей управління в системі показників господарської діяльності підприємства та розробка тактики виробничої та управлінської діяльності. Планування означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано.

Процес планування є інструментом, який допомагає у процесі управлінських рішень. Його мета полягає в забезпеченні нововведень та змін на підприємстві, щоб адекватно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.

Функція «Планування» має тривалості планового періоду. Відповідно до цього розрізняють короткострокові плани – до 12 місяців, у тому числі поквартальні; середньострокові плани – від одного до п’яти років; довгострокові плани – від п’яти до десяти років. В менеджменті виділяють таке поняття як економічне планування, – це розробка планів фінансово-господарської діяльності, виражених сукупністю кількісних та якісних економічних показників. Функція менеджменту «Планування» не обмежується тільки розробкою змісту та послідовності економічних показників плану фінансово-господарської діяльності. Під плануванням розуміють також розробку змісту та послідовність дій для досягнення сформованих цілей, у тому числі відображення в економічних планах. Ця складова функції «Планування» називається організаційним плануванням.

До методів організаційного планування відносять:

1. Методи послідовного опису операцій, які полягають у складанні плану послідовного використання робіт, у якому кожна з них описується з необхідним рівнем реалізації. План може бути складений у вигляді списку робіт, схеми чи таблиці.

2. Графіки виконання передбачають, що, коли і ким повинно бути зроблене у межах певних термінів окремих робіт та їх комплексу. Як правило, графіки виконання складаються у формі таблиці, де вказується перелік робіт, їх початок та закінчення, прізвища та посади виконавців.

3. Робочий календар являє собою план роботи керівника чи спеціаліста на певний відрізок часу (рік, квартал, місяць, декаду, тиждень, день). Як правило, складання робочого календаря здійснюється в декілька етапів – від переліку складання основних проблем, які менеджер планує вирішити протягом року, до конкретизації їх у вигляді конкретних дій, розписаних по днях і годинах робочого тижня.

Динамічні технологічні зрушення, економічна нестабільність у світі сприяють збільшенню горизонту планування, використанню стратегічного планування.

В основі стратегічного планування закладена стратегія. Слово «стратегія» означає детальний, всебічний, комплексний план, набір дій та рішень для досягнення мети підприємства, що розробляється та приймається керівником.

Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспективи усієї організації, а не якогось окремого її представника.

Від стратегічного плану організації залежить її специфіка, індивідуальність, притаманні усі риси, організаційна структура, персонал тощо.

Стратегічне планування здійснюється в кілька стадій:

1. Процес розробки плану.

2. Коригування планових завдань.

3. Внесення змін і доповнень.

Після завершення розробки планування потрібно перетворити у логістичну послідовність цілеспрямованих дій. Ефективність плану визначається двома параметрами:

- ступінню прийняття його виконавцями та його якістю;

- професійним виконанням. 

Тільки при високих значеннях цих параметрів на нього можна покладати певні надії.

Хоч би якою була галузь діяльності, та якщо попереднє планування входить у неї постійним елементом, як тверда звичка, то усі труднощі неминуче відступають перед терпінням і наполегливістю виконавців.

 

 

 

1.1.2. Організація взаємодії

Організація взаємодії - це процес створення структури управління підприємством, яка дає можливість персоналу об'єднати свої зусилля для досягнення певних цілей.