Схеми взаємодії туристичного оператора та готельєра

Цікавою пам’яткою архітектури  є Трьохсвятительська церква (1755 р., арх. І. Григорович-Барський),  збудована родиною Розумовських.

Ніжин — вперше згадується у літописі „Повість минулих літ” (1078 р.) З XVII ст. місто відоме як прикордонна фортеця у складі Польської держави. У 1648 р. Ніжин стає полковим містом. Це – одне з не багатьох населених пунктів України, в якому майже повністю збереглась історична  забудова центральної частини міста (XVII – XIX ст.). Серед найцікавіших пам’яток будівлі Поштової контори (XVIII ст.), старовинної аптеки (XVIII ст.), житлові будинки, культові споруди. 14 красунь – церков прикрашають місто на р. Остер.

Крути — залізнична станція. Тут 29 січня 1918 року відбувся бій між Київськими студентами  і військами Червоної  армії.  За часів незалежності національно – демократичні сили сформували традицію вшанування пам’яті юнаків, що загинули під Крутами. В 2006 році за участю Президента України відбулося відкриття Меморіалу “Пам’яті Героям Крут”. Створені скульптурні композиції „Колона” і „Шинель”.

Батурин: Засновано на початку XVII ст. Вперше згадується у документах 1625 р. у зв’язку зі спорудженням Батуринської фортеці, що у 1664 р. витримала натиск військ польського короля Яна Казимира. У 1654 р. Батурину було надано Магдебурзьке право.

У 1669-1708 рр. і 1750-1764 рр. Батурин  був резиденцією гетьманів Лівобережної України. У 1708 р. під час Північної  війни, після переходу гетьмана І. Мазепи на бік Карла XII, місто було взято російськими військами під командуванням О. Меншикова та спалено. Гетьманську резиденцію за наказом Петра І було перенесено до Глухова. У 1760 р. 1 Батурин подаровано гетьману К. Розумовському.

Будинок Генерального судді  В.Кочубея. Цегляний, одноповерховий, з двокамерним підвалом, розташований у давньому парку. У 1699-1708 рр. належав генеральному судді Лівобережної України В. Л. Кочубею (1640-1708 рр.).Багаторазово руйнувався та відновлювався. У XIX ст. добудований і заново обкладений цеглою. Старий будинок є південною частиною сучасної будівлі. У 1975 р. у будинку В. Кочубея відкрито Батуринський історико - краєзнавчий музей.

Палац К. Г. Розумовського. Великий палацово-парковий комплекс споруджено у 1799-1803 рр. на замовлення К. Г. Розумовського на околиці Батурина за проектом архітектора Ч. Камерона. Зберігся  головний корпус палацу, побудований у стилі класицизму, прямокутний у плані, з виступами - напівротондами на бічних фасадах. Єдиний в Україні зразок “кубічної”, центричної композиції палацу.

Воскресенська церква. Споруджено у 1803 р. у стилі ампір. Хрестова у плані, одноапсидна, однобанна, з дзвіницею над західним притвором. У 1803 р. в ній поховано гетьмана України Кирила Григоровича Розумовського.

Пам’ятний хрест. У квітні 2004 р. на території Цитаделі було встановлено пам’ятник жертвам Батуринської трагедії — величезний кам’яний хрест із бронзовою фігурою розіп’ятого Ісуса Христа.

Цитадель Батуринської фортеці.  Була відновлена в 2008 р., в себе включає: фрагменти оборонних стін із в’їзною брамою та баштами, Гетьманський будинок, Гетьманську скарбниця, дерев’яну церкву Воскресіння Господнього.

Могила видатного українського бджоляра П.І. Прокоповича: Петро Іванович Прокопович — основоположник вітчизняного бджолярства, науки про бджільництво, винахідник рамкового вулика народився у 1775 році в с. Митченках теперішнього Бахмацького району в сім’ї священика.

З нагоди 104 річниці смерті П.І.Прокоповича у 1954 році згідно з  рішенням виконкому Чернігівської  обласної ради народних депутатів на його могилі встановлено пам’ятник  великому землякові.

У 2008 р. встановлено новий  пам’ятник видатному земляку.

На простому фронтоні монумента  відлито в чавуні барельєфне зображення славетного бджоляра. Нижче напис  і шестигранний стільник, прикрашений  букетиком квітучої конюшини, над  яким в’ються невтомні трудівниці бджілки.

“Ганнина Пустинь” — історико-меморіальний музей — заповідник Пантелеймона Куліша, що створений на території відродженої садиби Білозерських–Кулішів на хуторі Мотронівка Борзнянського району. Увагу відвідувачів привертають відтворені будівлі, ставок, сад, впорядкована територія, могили подружжя. 

Чернігів — обласний центр, одне з найстаріших міст України, з понад 1300 річною історією. Свого часу перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський назвав  Чернігів “Українською Равенною”.Тут знаходяться третина Східноєвропейських  пам’яток архітектури домонгольського періоду – Спасо-Преображенський собор (ХІ ст.), Борисоглібський собор (ХІІ ст.), Успенський собор Єлецького монастиря (ХІІ ст.), Іллінська (ХІІ ст.) і П’ятницька (кінець ХІІ ст. – початок ХІІІ ст.) церкви. Всі вони перебувають у складі Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", який включає також комплекс Антонієвих печер (ХІ-ХІІ ст.), Єлецький і Троїцький монастир, курган "Чорна могила" і курганний могильник на Болдиних горах, колегіум (1700), полкову канцелярію (будинок Мазепи, кін. XVII cт.), Катерининську церкву (початок XVIII ст.). У фондах заповідника зберігається 70 тисяч експонатів, які становлять основу постійних виставок.

Заклади розміщення:

Готель “Придеснянський” (м. Чернігів, вул. Шевченка, 99-а; тел. 95-48-02).

Готель “Градецький” (м. Чернігів, проспект Миру, 68-а; тел. 4-50-25).

ВАТ “Готельно – діловий комплекс “Слов’янський”, м. Чернігів, проспект Миру, 33, (04622) 7-46-27, (0462) 62-83-44.

ДКП “Готель “Ніжин”, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Батюка, 1 тел. (04631) 2-37-04.

Заклади харчування:

м. Ніжин

Ресторан “Полісся”, м. Ніжин, вул. Московська, 3. (80 місць).

Кафе “Чайка”, м. Ніжин, вул. Батюка, 1

м. Чернігів

Ресторан "Чардаш",  вул. Толстого 147а. 

Ресторан "Колиба", р-н Красного мосту 

Кафе “Дитинець”, вул. Преображенська 18.

Ресторанчик "Mama mia", пр, Міра, 47.

Ресторан "Золотий берег", біля міського "Золотого" пляжу.         

м. Бахмач

Ресторан „Рушничок”, вул.. Жовтнева, 21, (100 місць, приватний, тел. 3-14-07).

Кафе „Гостинний двір”, вул. Тиницька, 1 а, (80 місць, приватне, тел. 5-18-95).

Кафе „Фаворит”, вул. Чернігівська, 35,  (230 місць, приватне, тел. 5-20-00).

Кафе „Грот”, вул. Пушкіна, 24, (50 місць, приватне, тел. 5-29-68).         

м. Батурин

Кафе „Старий Батурин”, вул. Центральна, (30 місць, приватне, тел. 4-80-60).

 

Рисунок 2.2 «Крути»

Рисунок 2.3 «Замок Ніжина»

 Рисунок 2.3 «Замок Ніжина»

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ ЧЕРНІГІВЩИНИ

В області розроблено програму розвитку туризму на 2002-2014 роки, проведено  низку інформаційно-рекламних заходів, спрямованих на створення позитивного  туристичного іміджу області. Видано 10 найменувань буклетної продукції із серії „Чернігівщина туристична”, створений та розповсюджується на СD носіях відеофільм „Чернігівщина туристична запрошує”. Забезпечується участь представників туристичної сфери у міжнародних, всеукраїнських та регіональних туристичних виставках і ярмарках. Пересувна виставка „Чернігівщина туристична” проекспонована у Києві, Львові, Одесі, Батурині, Дніпропетровську, Тернополі, Коропі, Ужгороді, Прилуках.

З метою популяризації  туристично-рекреаційного потенціалу області для представників ЗМІ, туроператорів та турагентів області проведено три рекламно інформаційні тури. На автотрасах державного значення, які пролягають по території області, встановлені інформаційні біг-борди та дорожні вказівники до екскурсійно-туристичних об’єктів. У межах реалізації домовленості між державами – учасниками співтовариства Єврорегіон „Дніпро” щороку проводиться міжнародний форум з питань прикордонного туризму. Проведено семінар-нараду „Розвиток та активізація прикордонного туризму – важлива складова розвитку міжнародного співробітництва і партнерства між Чернігівською, Брянською і Гомельською областями”. У рамках Міжнародного інвестиційного форуму, що проходив у м. Чернігові 23-24 листопада 2012 р. відбулася презентація туристичних проектів. Зокрема представлено проект „Батурин–гетьманська столиця”.

Перспективним для розвитку туристичної галузі в регіоні  є зелений туризм. Чинником його розвитку є значні земельні ресурси (5,3 % території України, 70 % відсотків  – сільськогосподарські угіддя), багатий  природний та історико-культурний потенціал  українського села, готовий житловий фонд у вигляді покинутих осель.

Власникам агросадиб, приватним підприємцям, що працюють у сільській місцевості в області надається методична допомога з питань створення та діяльності осередків сільського зеленого туризму через проведення науково-практичних семінарів.У липні 2006 року в с. Андріївка Чернігівського району відбулась презентація нової агросадиби „Андріївські озера”. Побудовано кафе-готель „Єдність” у с. Плиски Борзнянського району та готельний комплекс „Перлина Полісся” у с. Рудня Сосницького району.

Активну туристичну та екскурсійну  роботу серед молоді в рамках пересувного  табору „Мандрівник” провадить обласний центр дитячого та юнацького туризму. В області приділяється значна увага створенню нових та розвитку існуючих екскурсійно-туристичних об’єктів. Так, в 2012 році відкрито Меморіал пам’яті Героїв Крут, у перспективі будівництво другої черги меморіалу та створення музейно-туристичного комплексу. Указом Президента України від 10 лютого 2012 року у Коропському районі створено Мезинський національний природний парк, площа якого становить 31 тис. га.

З метою реставрації пам’яток історії та архітектури у 2013 році повністю освоєно субвенцію з  Державного бюджету місцевим бюджетам на збереження історичної забудови міст, об’єктів історико-культурної спадщини, впорядкування історичних населених  місць України та соціальний розвиток в обсязі 8 млн. грн., з них 5 млн. грн. – на Батуринський державний історико-культурний заповідник „Гетьманська столиця”, 3 млн. грн. на Національний історико-культурний заповідник Качанівка. Крім того, виділено кошти на реставрацію Георгіївської церкви у смт. Седнів, Благовіщенського собору в м. Ніжин, палацу Рум’янцева-Задунайського та ін.

Як бачимо в розвитку туріндустрії області є позитивні зрушення. Проте все ж таки кардинальних змін не відбулося. Однією з головних причин є слабкість матеріально-технічної бази. Це стосується в першу чергу стану готельного господарства. Готельне господарство - частина соціальної інфраструктури регіону, яка створює сприятливі умови для руху, облаштування населення.

Без розвинутого готельного господарства неможливий розвиток туризму, ділових стосунків, вдосконалення  виробничих відносин. Матеріально-технічна база не відповідає рівню потреб населення, відстає в технічному, організаційному  та культурному відношеннях. Підприємствами готельного господарства Чернігівщини обслуговано 17,5 тис. іноземців (19,25 від  загальної кількості).

Не задовольняє вимог  туристів і мережа ресторанного господарства. За забезпеченням населення місцями  в об’єктах ресторанного господарства на 10 тис. чол. Чернігівщина в останніх серед регіонів України. Цей показник у 2012 становив 453 одиниці при середньому показнику по Україні 565 (У Вінницькій області – 809, Волинській – 915).

Потребують ремонту і  дороги, особливо в населених пунктах, де є історичні пам’ятки.

Отже, в туристичній індустрії  області є досить багато проблем. Серед найбільш впливових чинників, що негативно впливають на розвиток галузі вбачаємо наступні:

- недостатній рівень розвитку  мережі й об’єктів туристичної  інфраструктури, їх невідповідність  світовим стандартам ( виробнича  база галузі формувалася в  основному за радянських часів  з орієнтацією переважно на  невибагливого радянського туриста;  більшість об’єктів інфраструктури  туризму побудовані у 70-80-ті  роки минулого сторіччя і мають  велику міру як фізичного, так  і морального зносу);

- відсутність скоординованої  системи дій для просування  туристичного продукту області  як на ринок України, так  і на світовий (відсутність якісної  реклами та глибинної інформації  про готелі, санаторії, тури по  регіону та послуги тощо);

- технологічна відсталість  галузі (в регіоні практично відсутні  туристичні технології, які в  розвинених країнах набули ознак  повсякденної застосовності: електронні  інформаційні довідники по готелях,  транспортних маршрутах і туристичних  фірмах з переліком і вартістю  послуг, що надаються ними; у світі  практично всі довідники з туризму випускаються в електронному, а більшість – в Internet-форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і на транспорті в режимі реального часу – „on-line“);

- недосконалість нормативно-правового  й організаційного забезпечення  туристичної діяльності, певна „агресивність” правового середовища відносно суб’єктів господарської діяльності в туризмі та туристичній інфраструктурі;

- недостатнє фінансування;

- відсутність кваліфікованих  кадрів, особливо гідів зі знанням  іноземних мов. 

Вирішити вищеназвані  проблеми можна шляхом:

- розробки науково обґрунтованої  концепції будівництва та реконструкції  підприємств інфраструктури туризму,  зокрема закладів розміщення  та ресторанного господарства;

- пошуком інвесторів, зацікавленням  їх розбудовою інфраструктури  туристичної індустрії регіону,  оскільки, як свідчить світовий  досвід, це є цілком виправданим  вкладанням;