Управлінська діяльність

                         Управлінська діяльність. Її мета, продукт

 

Управлінська діяльність - це тип професійної діяльності,  специфікою якої визначається її основною і найбільш загальною задачею -  необхідністю співорганізації діяльності інших людей в напрямку  досягнення спільних цілей, а також опорою при цьому на принцип ієрархії.

Управлінська діяльність — сукупність вироблених історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навиків, умінь, способів, засобів доцільних вчинків і дій людини у сфері управління.

Основні завдання управлінської діяльності :

1. Визначення основної мети або дерева цілей(для багаторівневої) організації, вироблення стратегії дій з її досягнення і формулювання концепції діяльності і розвитку цієї організації - корпорації, фірми і т.п.
2. Формування корпоративної культури, тобто об'єднання персоналу навколо загальнофірмової цілі (чи цілей). Найважливіше в управлінні - не прагнення поставити інших людей в односторонню залежність від себе, штучно підвищити свій статус, посилити свій вплив в організації, а згуртувати її персонал на чітке усвідомлення мети, що стоїть перед організацією, і активну, кваліфіковану, добросовісну діяльність в ім'я її досягнення.
3. Добре продумана і раціонально організована мотивація персоналу на досягнення мети фірми(організації) і успішне рішення проблем, що стоять перед нею.
4. Формування у фірмі організаційного порядку, тобто системи відносно стабільних, довготривалих ієрархічних зв'язків, стандартів, норм і посад, нерідко зафіксованих документально(статут організації) і що регулюють взаємодії між організаціями, а також між підрозділами і людьми як членами організації з приводу здійснення їх функцій. Організаційний порядок утілюється у формальну організацію, що забезпечує стабільність і стійкість цієї фірми, корпорації і т. д., результативність управління нею.
5. Розробка і здійснення технології змін, адже ефективність управління у вирішальному ступені визначається по здатності до змін, по умінню вчасно розуміти їх необхідність і так же вчасно починати і швидко проходити перехідний етап.
6. Чітке визначення діагностики управління або, кажучи іншими словами, визначення точок найбільшої і найменшої керованості і - цілком імовірно - точок некерованості, які є або можуть виникнути в кожній організації. Встановлення діагностики управління дуже важливе, бо воно дає можливість здолати протиріччя, що часто зустрічається, між зростанням і розвитком, між масштабами управління, з одного боку, і його цілями, методами і засобами, - з іншого. Добре відомий феномен "директора цеху", коли колишній начальник цеху або голова колгоспу, просунувшись вгору по службово-посадових сходах, готовий і заводом, і містом, і областю керувати так само, як і раніше цехом, але тільки дуже великим. У таких випадках в об'єкті управління виникають не лише зони слабкої керованості, але і точки некерованості, що різко звужує діапазон ефективного управління системою.
7. Чітке уявлення про те, яка має бути реалізація управлінського рішення. На жаль, в існуючій нині практиці управлінської діяльності багатьох організацій, підприємств, установ і тому подібне реалізація рішень, що приймаються, не сприймається в якості самостійного структурного компонента і важливої стадії розробки і здійснення управлінського рішення. Більше того, управлінські рішення частенько взагалі не прораховуються на можливість реалізації, а це істотно знижує можливості контролю за їх виконанням.
8. Розробка системи контролю за виконанням прийнятого рішення, визначення і застосування стимулів його ефективного виконання, а також санкцій проти осіб, соціальних груп, організацій або їх підрозділів, що зривають виконання прийнятих рішень або недостатньо цілеспрямовано і активно діють в ім'я поставлених управляючою підсистемою цілей і завдань.

Усі названі структурні компоненти не діють у відриві один від  одного, а в процесі своєї взаємодії  утворюють більш менш цілісну  структуру соціального управління, своєрідний "управлінський многогранник", що діє в широкому соціальному  діапазоні.

Управлінська діяльність вирізняється інтелектуальним характером, що виражається  в її спрямованості на вироблення, прийняття та практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати  у бажаному напрямі стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку  і діяльність людей. Вона має бути здатною відображати соціальну  дійсність і все, що відбувається в ній, розкривати наявні в ній  ресурси, засоби і резерви, знаходити  оптимальні способи її удосконалення  і переведення на новий рівень.

За своїм предметом, з яким вона нерозривно пов'язана, управлінська діяльність є інформаційною. Інформаційний характер управлінської діяльності виявляється в необхідності постійного одержання, осмислення, систематизації, зберігання, видачі спеціальної і перш за все управлінської інформації.

Управлінська діяльність багатогранна за своїми проявами. Це і люди, і знання, й інформація, і технічні засоби, які утворюють складне комплексне явище. Тільки зважене, збалансоване залучення в дію всіх елементів управлінської діяльності здатне надавати їй раціональності та ефективності.

За своїм змістом управлінська діяльність являє собою реалізацію певних універсальних управлінських  функцій (планування, прогнозування, мотивування, прийняття рішення, контролю та ін.) Система цих функцій притаманна будь-якій управлінській діяльності, незалежно від її конкретного виду, хоча ступінь їх вираженості може бути різним. Тому інваріантна система управлінських функцій є ще однією з основних її характеристик.

У процесі розробки й ухвалення  управлінських рішень одним із найвідповідальніших  моментів є вибір мети. Відповідно до обраної мети формуються стратегія і тактика розвитку організації, розробляються прогнози і плани дій, оцінюються результати ухвалених рішень і здійснених дій. Іншими словами, мета є тим стрижнем, навколо якого формується управлінська діяльність.

Метою управлінської діяльності є забезпечення ефективного функціонування певної організаційної системи.

Мета управлінської діяльності: визначення цілей організації і створення умов для їх досягнення.

Мета управління - це стан об'єкта управління, досягнення якого прагне організація.

Справді, діяльність організації спрямована на досягнення певних результатів, які б змінили стан об'єкта управління. Це може бути і створення нового виробництва, і завоювання ринку збуту, і збільшення прибутковості підприємства, і підвищення рейтингу банку тощо.

Безумовно, цілі, що стоять перед організацією як суб'єктом управління, багато в чому визначають сферу діяльності. Перед державною установою - одні цілі, перед заводом з виробництва автомобілів - інші, перед комерційним банком - треті, перед супермаркетом - четверті, перед лікарнею - п'яті і т. д. Та й кожен управлінець як самостійна особа має особисті цілі.

У процесі формування цілей можна використовувати такі підходи, як аналітичне вивчення, каузальний емпіризм, вивчення літератури.

Аналітичне вивчення припускає  побудову моделі системи, що вивчається, для отримання більш чіткої картини  про вхідні й вихідні змінні. Такий аналіз допомагає отримати виразніше уявлення про цілі сусідніх ієрархічних рівнів. Підхід каузального емпіризму припускає дослідження процесів ухвалення рішень і виявлення цілей різного ієрархічного рівня в результаті таких спостережень. Підхід до вивчення літератури не потребує додаткових коментарів.

Управлінська діяльність - специфічний  різновид трудового процесу. Управлінська праця, порівняно з працею безпосередньо  продуктивною, внаслідок якої створюються  матеріальні цінності, має свої особливості. Управління це перш за все робота з людьми, а їх трудова діяльність є об’єктом управлінського впливу.

Управлінська праця має особливу продуктивну форму хоча участь у  створенні матеріальних благ відбувається не безпосередньо, а опосередковано, через працю інших осіб. Управлінська діяльність реалізується у продукті праці сукупного працівника. Продуктом  управлінської праці є товари та послуги, а управлінський вплив  у вигляді рішення.

Досягнення мети управління відбувається шляхом здійснення управлінського впливу. Управлінський вплив на колективи  людей, на їх трудову діяльність - це і є специфічний результат  управлінської праці. Основною формою такого впливу є управлінське рішення  і його реалізація.

З вище сказаного випливає, що рішення та практичні дії - продукт управлінської діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   Список використаних джерел

1. http://www.ludka.ru/education/decision/fabula
2. http://www.hrfaq.ru/187/obshhaya-xarakteristika-upravlencheskogo-truda-obekt-predmet-i-produkt-upravlencheskogo-truda-xarakter-i-soderzhanie-truda-rukovoditelej/
3. http://www.inventech.ru/lib/sociolog/sociolog0003/
4. http://www.pravo.vuzlib.org/book_z811_page_26.html