Характеристика діяльності підприємства ВАТ “Самбірський молокозавод”

Стратегічне управління являє собою процес, за допомогою  якого менеджери здійснюють довгострокове  керівництво організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розроблюють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи вci релевантні (найсуттєвіші зовнішні та внyтрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, які постійно розвиваються i змінюються.

Практика процвітаючих підприємств доводить, що розробка стратегій, як правило, завершується формуванням більш або менш обгрунтованих планів, що мають складну внутрішню структуру, тобто на підприємстві завжди відбувається процес планування, однак ступінь його розвиненості визначається особливостями самого підприємства.

Основна мета організації  – чітко виражена причина її існування  – позначається як її місія.

Місія деталізує статус фірми і забезпечує напрямок і  орієнтири для визначення цілей, стратегії, тактики і політики в досягненні запланованого результату.

Особливе значення місії  для діяльності організації полягає  в тому, що місія є основою стратегічних рішень організації; створює впевненість, що в організації є ясні, чіткі  цілі; поєднує зусилля працівників  на вибраних напрямках; створює розуміння і підтримку серед представників пов’язаних груп (акціонери, власники, владні структури, менеджери).

Розробка стратегії  підприємства починається з визначення основних орiєнтирiв пiдприємницької  дiяльностi, яка у поєднаннi з мотивацiйною iдеєю визначає основнi напрями розвитку пдприємства i встановлює його цiлi. Важливим джерелом iнформацiї для формування стратегiчних цiлей є iнформацiя про внутрiшнє, промiжне і зовнішнє середовище, аналiз якого дозволяє оцінити реальнiсть поставлених цiлей, спрогнозувати можливi змiни i вибрати найбільш ефективну стратегiю розвитку пiдприємства.

Сутнiсть стратегічного  аналізу розвитку пiдприємства полягає  в тому, якi необхідно робити кроки, що необхiдно змiнити, як використати  цi або iншi можливостi, переваги, компетенції. Завданням аналiзу стратегiчного розвитку пiдприємства є виявлення, розвиток і захист від конкурентiв чинникiв стратегiчного успiху.

У залежностi вiд виду стратегiчного аналiзу можна видiлити методики стратегiчного аналiзу зовнiшнього, промiжного i внутрiшнього середовища підприємства.

Зовнішнє середовище – це сукупністъ факторів, які формують довгострокову  прибутковість організації i на які організація не може впливати взагалі або має незначний плив.

Внутрішнє середовище організації – це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість i перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

Методики стратегiчного аналiзу зовнiшнього середовища спрямовані на:

- встановлення та оцiнку чинникiв середовища, якi становлять загрозу або сприяють розвитку пiдприємства;

- на вивчення змiн, що впливають  на поточну дiяльнiсть пiдприэмства, i встановлення їх тенденцій; 

- розробку можливих  реакцiй на розвиток чинникiв  середовища;

- вiдкриття нових способів створення деякої корисності, які мають цінність для споживачів.

До методик стратегiчного аналізу зовнішнього середовища пiдприємства вiдносяться: SWOT-аналiз зовнiшнього середовища; РЕSТ-аналiз; економiко-статистичнi методи; методи економiко-математичного моделювання; методи оптимiзацiї.

На вибiр методики аналiзу зовнiшнього середовища впливають наступнi характеристики зовнiшнього середовища: - складнiсть  – число чинникiв, на якi пiдприємству слiд реагувати;

- рухливiсть – темп змiн, швидкiсть, з якою вiдбуваються зміни в оточеннi пiдприємства;

 невизначенiсть – кiлькiсть i надійнiсть iнформацiї про певнi чинники зовнiшнього середовища.

Найпоширенiшими методиками стратегiчного  аналiзу зовнiшнього середовища пiдприємства є SWOT- аналiз i РЕSТ- аналiз [14, с. 264-270].

Сильні сторони: видатна  компетентність; адекватні фінансові  ресурси; висока кваліфікація; гарна  репутація в покупців; відомий  лідер ринку; винахідливий стратег  у функціональних сферах діяльності організації; можливість одержання  економії від росту обсягу виробництва; захищеність від сильного конкурентного тиску; придатна технологія; переваги в області витрат; переваги в області конкуренції; наявність інноваційних здібностей і можливості їхньої реалізації; перевірений часом менеджмент.

Слабкі сторони: немає ясних стратегічних напрямків; конкурентна позиція, що погіршується; застаріле обладнання; більш низька прибутковість; недолік управлінського таланта і глибини володіння проблемами; відсутність деяких типів ключової кваліфікації і компетентності; погане відстеження процесу виконання стратегії; мучення з внутрішніми виробничими проблемами; уразливість стосовно конкурентного тиску; відставання в області досліджень і розробок; дуже вузька виробнича лінія; слабке представлення про ринок; конкурентні недоліки; нижче середнього маркетингові здібності; нездатність інансувати необхідні зміни в стратегії.

Можливості: вихід на нові чи ринки  сегменти ринку; розширення виробничої лінії; збільшення розмаїтості у взаємозалежних продуктах; додавання супутніх продуктів; вертикальна інтеграція; можливість перейти в групу з кращою стратегією; самовдоволення серед конкуруючих фірм; прискорення росту ринку.

Загрози: можливість появи нових  конкурентів; ріст продажів продукту, що заміщає; уповільнення росту ринку; несприятлива політика уряду; зростаюче конкурентний тиск; рецесія і загасання ділового циклу; зростання сили торгу в покупців і постачальників; зміна потреб і смаку покупців; несприятливі демографічні зміни.

Матриця SWOT дозволяє на основі сильних і слабких сторін організації, її потенційних можливостей і погроз, що виникають ззовні, вибрати найбільш придатну стратегію.

Можливості і небезпеки, виявлені в процесі аналізу, вказують на необхідність вироблення заходів термінового  і стратегічного характеру.

Внутрішнє середовище організації  є джерелом життєвої сили фірми. Воно вміщує в собі той потенціал, що дає  можливість організації функціонувати, а, отже, існувати і виживати у певному  проміжку часу. Але внутрішнє середовище може також бути і джерелом проблем і навіть загибелі організації в тому випадку, якщо вона не забезпечує необхідного її функціонування.

Зовнішнє середовище є джерелом, що забезпечує організацію  ресурсами, необхідними для підтримки  її внутрішнього потенціалу на належному  рівні.

 

4. Прийняття рішень. Методи і моделі прийняття рішень

Після проведення аналізу  зовнішнього і внутрішнього середовища, визначення місії і цілей, установлення характерної компетентності підприємства й ідентифікації можливостей  і загроз на шляху досягнення цілей  настає етап розробки стратегії. На даному етапі розробники шукають відповіді на питання про те, яким найбільш ефективним способом можна досягти поставленої мети і що для цього необхідно зробити.

Процес розробки стратегії  корпорації складається з декількох  основних етапів:

1) визначення поточної (реалізованої) стратегії підприємства;

2) аналіз портфеля  бізнесі; 

3) вибір стратегії  підприємства;

4) оцінка обраної стратегії.

Зовнішні фактори: розмах діяльності підприємства і ступінь  різноманітності виробленої продукції, диверсифікованість підприємства; загальний характер і природа недавніх придбань підприємства і продажів частини його власності; структура і спрямованість діяльності підприємства за останній період; можливості, на які було орієнтоване підприємство останнім часом; ставлення до зовнішніх загроз.

Визначення поточної стратегії компанії створює об’єктивні передумови для ретельного її аналізу  і при необхідності-коректування і внесення потрібних змін.

Традиційним підходом до розробки складових частин корпоративної стратегії як спеціалізованих видів діяльності є функціональний підхід.

Функціональна стратегія  являє собою план дій окремого підрозділу чи ключового функціонального  напрямку всередині певної сфери  бізнесу.

Функції управління виникають  на основі розподілу та спеціалізації праці, характеризують будь-який процес управління і визначають види діяльності, які відбивають напрямки або стадії цілеспрямованого впливу на відносини людей у процесі виробництва та управління ним.

Метою функціональних стратегій  є створення високоефективного функціонального потенціалу підприємства, який забезпечуватиме керованість стратегічних змін, що зумовлюється цілісністю та збалансованістю їхнього змісту та механізмів здійснення у системі управління.

Маркетингова стратегія  – це стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності, в які відбивається певне поєднання окремих складових маркетингового комплексу.

 

5. Комунікації в управлінні

 

Реклама - це сукупність інформаційно - пропагандистських засобів  і заходів, вживаних з метою формування попиту споживачів, ефективної реалізації товарів.  Реклама інформує населення про типи і особливості підприємства громадського харчування, про їх місце розташування, режим і правила роботи, асортименті і якості продукції, що випускається, фірмових стравах і їх перевагах, видах надання послуг, методах і формах обслуговування.  За місцем застосування рекламні кошти можна на засоби внутрішньої і зовнішньої реклами. Засоби зовнішньої реклами розраховані на все населення; засоби внутрішньої реклами - на споживачів підприємства.

На фасаді будівлі  знаходиться неонова вивіска  назви кафе.

В Інтернеті відкритих  сайтів, на якому можна ознайомиться з меню кафе, є фотографії всіх страв, описані всі послуги, які надаються  підприємством. Маркована посуд з логотипом кафе, візитні картки, уніформа обслуговуючого персоналу, розшита з логотипом кафе, атмосфера залу з мелодійною музикою, випуск високоякісної продукції та першокласне обслуговування виступають в якості засобів внутрішньої реклами. До зовнішніх засобів реклами відносять вивіски, рекламні стенди з логотипом кафе, буклети, виставки - продажі.

Окрім засобів внутрішньої  та зовнішньої реклами використовується реклама по радіо, телебаченню, в  періодичній пресі.

Мерчендайзинг громадського харчування - діяльність по стимулюванню збуту продукції та послуг громадського харчування. Цей напрямок можна розглядати як один з методів створення споживчих переваг.

Для збільшення обсягу продажів у кафе застосовуються наступні прийоми  мерчендайзинга:

• Дизайн страв та напоїв
• Усілякі презентації з тематичними афішами та брошурами з рецептами страв.

Агітація в залі:

• фотографії страв поміщаються на столиках
• Від інтер'єру багато в чому залежить настрій відвідувачів, умови роботи персоналу, культура і якість обслуговування.
• В інтер'єрі кафе використані декоративні елементи, що створюють єдність стилю. Єдність стилю в інтер'єрі досягається співвідношенням об'ємно - просторового рішення, колірної композиції, прийомів освітлення і декоративних елементів. З рішенням інтер'єрів органічно пов'язане оформлення технологічного, торгового і холодильного устаткування в ресторані, стиль меблів, посуду.

 

6. Мотивація

 

Мотивація праці розглядається  як процес спонукання окремих працівників  або їх груп до ефективної, високопродуктивної праці шляхом створення умов, які регулюють трудові відносини й забезпечують відповідність між конкретними інтересами найманих працівників і роботодавця. Обґрунтовано, що поняття мотивація застосовується не тільки до праці, але і до персоналу. Це широке поняття, яке охоплює не тільки обов'язкову для найманого працівника працю, але й такі види діяльності як раціоналізація, охорона праці, економія ресурсів тощо. отивація праці розглядається як процес спонукання окремих працівників або їх груп до ефективної, високопродуктивної праці шляхом створення умов, які регулюють трудові відносини й забезпечують відповідність між конкретними інтересами найманих працівників і роботодавця. Обґрунтовано, що поняття мотивація застосовується не тільки до праці, але і до персоналу. Це широке поняття, яке охоплює не тільки обов'язкову для найманого працівника працю, але й такі види діяльності як раціоналізація, охорона праці, економія ресурсів тощо.

Виходячи з цього  визначено, що стимулюванням є тип  управлінської дії на трудову поведінку працівників з використанням різних стимулів, що може бути проявлене у створенні такої ситуації, яка спонукала б людину діяти певним чином і яка дозволила б їй усвідомити, що вона здатна задовольнити свої особисті потреби за допомогою «необхідної» поведінки, спрямованої на досягнення цілей організації.

 

7.  Лідерство, стилі керівництва

 

Існуючий стиль керівництва  на підприємстві ( за Лайкертом) - стиль керування зосереджений на людині (орієнтовані на працівника) прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом удосконалення людських відносин (участь підлеглих у прийнятті рішень, допомога у вирішенні проблем тощо).