Шпаргалка по «Менеджменту»

129. Волюнтаризм  та анархія в менеджменті.

Волюнтар́изм (лат. voluntas — воля) — течія в психології і філософії, що визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому. Існує дуже багато причин зниження якості управління конфліктами. Серед них є три головні: низька якість обґрунтування управлінських рішень, виражений технократичний підхід до управління соціальними й соціотехнічними системами, волюнтаризм.

Волюнтаризм, притаманний досить значній кількості вітчизняних керівників. Він виявляється, по-перше, у прийнятті рішень про радикальні перетворення тих об’єктів, явищ, систем, які недостатньо добре вивчено. У таких керівників вольовий компонент ухвалення рішення домінує над інформаційно-аналітичним. По-друге, для волюнтаристичного рішення характерне ігнорування інтересів інших людей чи соціальних груп, що також є суб’єктами чи об’єктами управлінської діяльності. Керівник волюнтаристичного типу абсолютизує правильність власних підходів до вирішення проблеми, не враховуючи думок тих, хто працює разом із ним. Крім того, він відстоює свої особисті інтереси й інтереси наближеної до нього групи на шкоду інтересам інших працівників. Це виявляється в явній неспіврозмірності якості праці й винагороди за працю у різних груп працівників. Такі керівники працюють менше, а одержують у десятки й сотні разів більше своїх співробітників. Природно, що волюнтаризм є причиною багатьох конфліктів усіх рівнів складності.

Анархія - безвладдя (відсутність певного управління в суспільстві або в якому-небудь колективі).В менеджменті анархія проявляється в нейтральному стилі керівництва. Цей стиль керівництва, який називають також стилем попускання, по суті означає надання можливості справам йти самопливом. Уникнення керівників від прийняття стратегічно важливих рішень супроводжується при цьому відсутністю чіткості у розподілі завдань, прав та обов’язків співробітників, незначним контролем підлеглих, використанням колективного способу прийняття рішень для ухилення від відповідальності. Керівник в цьому випадку однаково байдужий як до потреб персоналу, так і до критики у свою адресу. Хоча зазвичай буває привітний та тактовний при спілкуванні, уникає як позитивних, так і негативних оцінок співробітників.

Повна свобода виконавців при досить слабкому управлінському впливі.

 

130. Організаційні  зміни

Факторів зовнішнього середовища виникає невідповідність сформованої організаційної структури реальним потребам. Організаційні невідповідності у таких випадках стають сферою управління організаційними змінами.

Під організаційними змінами розуміється будь-яка зміна в одному або кількох елементах організації. Зміни можуть стосуватися будь-якого елементу процесу організації рівня спеціалізації; способів групування; діапазону контролю; розподілу повноважень; механізмів координації.

При цьому слід зауважити, що зміни у будь-якому одному підрозділі організації, як правило, впливають на інші підрозділи і на організацію в цілому.

Причини, які викликають необхідність змін, поділяють на дві групи: зовнішні і внутрішні.

Зовнішні — повязані із змінами в компонентах загального і специфічного середовища функціонування організації. Компоненти загального середовища: економічна ситуація; державне регулювання; технологічна складова; міжнародні аспекти; соціально-культурні особливості тощо.

Більш сильний вплив на необхідність проведення організаційних змін чинять фактори специфічного середовища: конкуренти, споживачі, постачальники.

Внутрішні чинники також можуть бути причинами організаційних змін. При цьому:частина з них може бути наслідком прямого таабо непрямого впливу змін у зовнішньому середовищі,

решта може бути результатом розвитку самої організації.

Організації можуть пристосовуватися до змін у середовищі трьома способами:адаптація до змін у середовищі, які не були заздалегідь визначені. Отже, для цього способу характерним є реагування із запізненням пристосування до середовища шляхом урахування тенденцій його розвитку. Цей спосіб передбачає наявність механізмів постійного спостереження за середовищем. Його використовують організації, які шукають змін організація намагається пристосовувати середовище під себе. Такий спосіб використовують виключно сильні, великі організації, що займають монопольне становище на ринку.

 

131. Види ефективності.

Ефективність у широкому значенні цього слова означає співвідношення між результатом ефектом та витратами. Під ефектом розуміють результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів.

Ефективність виробництва –обєктивна економічна категорія, що характеризує ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства матеріальних, трудових, фінансових.

За сферою застосування розрізняють загальну, локальну і часткову ефективність.

Загальна характеризує ефективність виробництва на підприємстві в цілому; локальна – окремі стадії виробництва, розподілу, обміну та споживання; часткова – ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо.

За рівнем виробництва ефективність буває народногосподарська та госпрозрахункова. Народногосподарську ефективність визначають, виходячи з інтересів, мети і завдань народного господарства; госпрозрахункова ефективність відображає результати діяльності та витрати окремого підприємства обєднання.

Відповідно до обєктів визначення ефективність ділять на:

-ефективність діючого виробництва на всіх його рівнях;

-ефективність капітальних вкладень, які використовуються для будівництва, реконструкції, технічного переозброєння підприємства з метою випуску нової продукції, збільшення обсягів виробництва;

-ефективність розвитку науки і техніки;

-ефективність зовнішньоекономічних звязків;

-ефективність охорони навколишнього середовища.

За призначенням і методами розрахунку розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Це повязано з тим, що у практиці економічних розрахунків доводиться вирішувати два завдання:

1. визначати й оцінювати  рівень ефективності використання  окремих видів витрат і ресурсів, економічну ефективність виробництва  в цілому галузі, обєднання, підприємства, а також аналізувати вплив різних організаційно-технічних заходів на показники діяльності підприємства

2. порівнювати та відбирати  кращі варіанти нової техніки, технології, організації виробництва.

Абсолютна економічна ефективність визначається по підприємству в цілому та характеризує загальний ефект віддачу від використання ресурсів і витрат.

Порівняльна економічна ефективність характеризує економічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат.

 

 

132. Вплив сучасних  тенденцій на ефективність управління.

У числі внутрішніх чинників, що впливають на ефективність функціонування підприємства, сьогодні на перший план висуваються персонал і організаційна структура управління, що знаходиться в тісному діалектичному взаємозвязку. Організаційна структура служить матеріальною основою системи управління підприємством і багато в чому визначає ефективність його діяльності. Вона впливає на ефективність функціонування як малих підприємстві, так і великих корпорацій. Багато які вітчизняні вчені-економісти в своїх роботах неодноразово зазначають, що економічна криза в Україні багато в чому зумовлена тим, що процес трансформації в ринкові форми відбувається в економічно не ефективних структурах. Враховуючи посилення впливу даного чинника на роботу підприємства, виникає необхідність в аналізі трансформацій організаційних структур управління підприємством, виявленні сучасних тенденцій в їх еволюції. Виходячи з позиції, що орієнтація на ринок ведучий принцип сучасного підприємництва, доцільно проаналізувати організаційні структури управління підприємством в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Фактори зовнішнього середовища можна розглядати як можливості та загрози для підприємства, їх позитивний чи негативний вплив на організацію буде залежати від ефективності управління та адаптивності підприємства. Тому головним завданням керівництва кожного підприємства є ретельне дослідження поведінкового впливу зовнішніх факторів на життєздатність економічної одиниці, своєчасне визначення найсуттєвіших за впливом зовнішніх факторів та оптимізація їх впливу на підприємство.

Фактори зовнішнього середовища характеризуються

- об´єктивний чинник виникнення  впливу: умови виникають незалежно  від діяльності підприємства  і впливають на нього;

- взаємозалежність факторів: сила, з якою змінність одного  фактора впливає на інші фактори;

- складність, кількість та  різноманітність факторів, що суттєво  впливають на підприємство;

- динамічність: відносна  швидкість змінності середовища;

- невизначеність: відносна  кількість інформації про середовище  та ступінь її імовірності.