Метрологічне забезпечення контролю якості готової продукції заводу залізобетонних виробів

Зсt- витрати на створення технічного пристрою в t-му році;

Зеt- витрати на експлуатацію технічного пристрою в t-му році;

αt – коефіцієнт пиведення різночасних витрат до одного року;

Т- розрахунковій період.

      Найширше застосування  під час оцінювання якості  продукції виробничо-технічного призначення мають показники, згруповані за характерними властивостями.

Показники призначення характеризують властивості продукції, що визначають основні функції, для виконання яких вона призначена, і зумовлюють сферу її застосування. Вони поділяються на показники функціональної і технічної ефективності; конструктивні; показники складу і структури.

Показники надійності характеризують властивості безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності і здатності зберігатися.

Безвідмовність виявляє властивості виробу безупинно зберігати працездатність протягом деякого часу або деякого наробітку, що виражається в імовірності безвідмовної роботи, середньому наробіткові до відмови, інтенсивності відмов.

Ремонтопридатність це властивість виробу, що полягає в пристосуванні його до попередження і виявлення причин виникнення відмов, ушкоджень і усунення їхніх наслідків шляхом проведення ремонтів і технічного обслуговування. Одиничними показниками ремонтопридатності е: імовірність відновлення працездатного сталу, середній час відновлення. Відновлюваність виробу характеризується середнім часом відновлення до заданого значення показника якості і рівнем відновлення.

Зберігайність — властивість продукції зберігати справний і працездатний, придатний до споживання стан протягом і після збереження та транспортування. Одиничними показниками здатності зберігатися можуть бути: середній строк зберігання і призначений строк зберігання.

Довговічність — це властивість виробу зберігати працездатність до настання граничного стану зі встановленою системою технічного обслуговування і ремонтів. Одиничними показниками довговічності є; середній ресурс, середній строк служби. Поняття "ресурс" застосовується під час характеристики довговічності з наробітку виробу, а "строк служби" — під час характеристики довговічності за календарним часом.

Ергономічні показники характеризують систему "людина — виріб — середовище використання", враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини та поділяються на такі групи:

- гігієнічні (освітленість, температура, випромінювання, вібрація, шум);

- антропометричні (відповідність  конструкції виробу, розмірам і  формі тіла людини, розподілові  ваги людини);

- фізіологічні (відповідність конструкції виробу силовим і швидкісним можливостям людини);

- психологічні (відповідність виробу  можливостям сприйняття і засвоєння  інформації).

Показники економічності визначають досконалість виробу за рівнем витрат матеріальних, паливно-енергетичних і трудових ресурсів на його виробництво й експлуатацію (споживання). Це насамперед собівартість, ціна покупки, ціна споживання, рентабельність та ін.

Естетичні показники характеризують інформаційно-художню виразність виробу (оригінальність, стильову відповідність, відповідність моді), раціональність форми (відповідність форми призначенню, конструктивному рішенню, особливостям технології виготовлення і застосовуваних матеріалів), цілісність композиції (пластичність, упорядкованість графічних образотворчих елементів).

Показники технологічності стосуються таких властивостей конструкції виробу, що визначають його пристосованість до досягнення оптимальних витрат під час виробництва, експлуатації і відновлення заданих значень показників якості. Вони є визначальними для показників економічності. Одиничні показники технологічності — питома трудомісткість, матеріаломісткість, енергоємність виготовлення й експлуатації виробу, тривалість циклу технічного обслуговування і ремонтів.

Показники стандартизації й уніфікації характеризують насиченість виробу стандартними, уніфікованими й оригінальними складовими, які входять в його деталі, вузли, агрегати, комплекти і комплекси. До цієї групи належать коефіцієнти застосовності, повторюваності, уніфікації виробу або групи виробів.

Патентно-правові показники характеризують ступінь патентного захисту, патентної чистоти технічних рішень, використаних у виробі, що визначає її конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Екологічні показники визначають рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище в процесі експлуатації або споживання виробу. До них належать: вміст шкідливих домішок, що викидаються в навколишнє середовище; імовірність викиду шкідливих часток, газів і випромінювань, рівень яких не повинен перевищувати гранично допустимої концентрації.

Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують під час її використання безпеку людини (обслуговуючого персоналу) та інших об'єктів. Вони повинні відображати вимоги до заходів і засобів захисту людини в умовах аварійної ситуації, не санкціонованої і не передбаченої правилами експлуатації в зоні можливої небезпеки.

Показник, за яким приймається рішення оцінювати якість продукції, називається визначальним. Властивості, що враховуються визначальним показником, можуть характеризуватися одиничними й узагальнюючими показниками якостями.

Узагальнюючі показники є середньою величиною, що враховує кількісні оцінки основних властивостей продукції та їх коефіцієнтів вагомості.

Оптимальним значенням показника якості продукції є такс значення, за якого досягається найбільший корисний ефект від експлуатації продукції за умови заданих витрат на її створення й експлуатацію.

Зазначені показники якості можуть бути використані для оцінки продукції виробничого призначення. Показники якості предметів споживання аналогічні даних, однак вони повинні враховувати специфіку призначення і використання цих предметів.

Особливості оцінки якості продукції виробничо-технічного призначення і предметів споживання відображають у галузевій нормативно-технічній документації, що регламентує вибір номенклатури показників якості, методики їх розрахунку і сферу застосування.

 

 

1.2 Основні методи визначення  якості

1.2.1 Методи неруйнівного контролю міцності бетону

 

Контроль якостi виробництва бетонних та залізобетонних виробів повинен здійснюватися лабораторією відділом технічного контролю підприємства-виробника відповідно до системи якості шляхом проведення вступного контролю матерiалiв та комплектуючих елементів операційного контролю виконання всіх технологічних процесів та приймального контролю якості виготовленої товарної продукції.

До товарної продукції крім бетонних, залізобетонних виробів належать також бетонні і розчинні суміші, арматурні вироби та закладні елементи.

Вхідний контроль, що надходять на підприємства матеріалів і комплектувальних елементів проводиться шляхом зіставлення даних наведених у паспортах або сертифікати на ці матеріали та елементи і результатів їх зовнішнього огляду, а також контрольних випробувань, пробних вибірок, вид, періодичність та обсяг яких здійснюється в стандартах і технічних умовах на ці матеріали. Здійснюється також періодичний контроль за дотриманням правил і термінів зберігання матеріалів і комплектувальних елементів.

При виконанні кожного технологічного процесу повинні виробляється такі контрольні операції: вхідний контроль матерiалiв i комплексних елементів; контроль стану обладнання, форм, пристосувань, інструментів, приладів; операційний контроль якості виконання технологічних операцій.       Крім того, готові бетонні і розчинні суміші, арматурні вироби та закладні елементи повинні пройти приймальний контроль якості відповідно до вимог ДБН А.3.1-7-96, викладеними додатками Г і Д.

Організацію, періодичність і методи проведення вхідного та операційного контролю встановлюють технологіями документації виробництва в залежності від виду виготовлюваних виробiв та прийнятої технології відповідно до рекомендацій посібники до ДБН А.3.1-7-96.

Якість вихідних матеріалів , приготування бетонної суміші і її укладання , температуру зовнішнього повітря і режим теплової обробки контролюють так само , як при укладанні монолітного бетону. Однорідність і міцність бетону при стисненні контролюють і оцінюють за допомогою статистичного методу (ДСТУ 18105-72 ) . Застосування нестатистичної методу допускається для контролю та оцінки міцності бетону при виготовленні малосерійних збірних виробів , коли невеликі обсяги бетону не дозволяють отримати у встановлені терміни необхідне для статистичного контролю кількість серій контрольних зразків .

Серія зразків повинна складатися з трьох контрольних зразків - кубів . Можна застосовувати серії з двох зразків – кубів. У разі , якщо коефіцієнт варіації міцності бетону , який розрахований за результатами випробувань контрольних зразків , виготовлених з однієї проби бетонної суміші , не перевищує 5 % (ДСТУ 10180-74 ) .

Для виготовлення зразків від кожної партії бетону протягом контрольованого періоду відбирають постійне кількості проб , але не менше двох , причому не менше однієї проби за кожну зміну. Проби відбирають з довільно вибраних змусив на місці формувань збірних виробів від кожного технологічного комплексу .

Тривалість контрольного періоду приймається від двох тижнів до місяця. Тривалість виготовлення партії бетонних і залізобетонних виробів протягом контрольованого періоду не повинна перевищувати однієї педелі .

Обсяг партії бетону встановлюється підприємством з виготовлення збірних бетонних та залізобетонних виробів залежно від умови , щоб приймання партії здійснювалася тільки після випробування всіх серій контрольних зразків , що характеризують передавальну і відпускну міцність, і оцінки отриманих результатів .

 Передавальної міцністю називається нормована міцність бетону напружено армованих виробів до моменту передачі на нього попереднього напруження арматури (обтиснення ) .

Відпускної міцністю називається нормована міцність бетону збірних виробів до моменту відпуску їх з підприємства .

З кожної проби виготовляють або одну серію зразків для визначення відпускної міцності бетону , або дві , якщо відпускна міцність перевищує передавальну (по одній для визначення передавальної і відпускної міцності) . Крім того , не менше одного разу на добу виготовляють додаткову серію зразків для визначення міцності бетону у віці 28 діб.

 Міцність бетону в партії  оцінюється за результатами випробування  не менше двох серій контрольних зразків . Якщо залізобетонні вироби відвантажують з полігону безперервно без залізобетонного складування , як виняток допускається оцінювати партію за результатами випробування однієї серії зразків . При цьому тривалість виготовлення партії бетону не повинна перевищувати половини зміни.

Міцність бетону при статистичному методі контролю оцінюють , зіставляючи величини фактичних середніх міцностей бетону контрольних зразків у партії і в окремих серіях відповідно зі значеннями необхідної середньої партійної  міцності і необхідної середньої міцності бетону в серії.

Для кожного технологічного комплексу на підприємствах з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів визначають однорідність бетону за міцністю на стиск за аналізований період. Тривалість випробувань від одного до двох місяців перед контрольованим періодом. Однорідність характеризується партионность і загальним коефіцієнтами варіації міцності бетону.

При незадовільною однорідності бетону можливість використання збірних виробів повинна бути узгоджена з організацією, що здійснює проектування.

Від кожної партії виробів відбирають і випробовують статичним навантаженням на міцність , жорсткість і тріщиностійкість не менше двох виробів перед початком їх масового виготовлення і надалі при зміні конструкції виробу або технології його виготовлення , а також у разі заміни матеріалів ; крім того , 1 % виробів від кожної партії , але не менше двох штук, якщо розмір партії становить менше 200 шт.

При добре відпрацьованої технології виготовлення допускається відібрати для випробування наступний відсоток р виробів: при числі виробів N менш 100 , виготовлених на полігоні на добу , р = 1 -N/125 ; при числі виробів більше 100-0,2% від партії.

Жорсткість і тріщиностійкість виробів дозволяється не визначати статичним навантаженням , якщо технологічний процес їх виготовлення відпрацьований ; вироби виготовляються в повній відповідності з ДСТУ , технічними умовами і робочими кресленнями і якщо міцність бетону перевіряють неруйнівними методами безпосередньо у виробах , а арматуру контролюють відповідно до ДСТУ.

 Неруйнівні методи застосовують , якщо визначення міцності бетону руйнівними методами неможливо. Міцність бетону в збірних виробах визначають ультразвуковим імпульсним методом (ДСТУ 17624-78 ) або іншими неруйнівними методами ( пружного відскоку , пластичних деформацій , відриву і сколювання ) , передбаченими ДСТУ 10180-74 . Міцність бетону визначається за попередньо встановленим експериментально залежностям непрямих характеристик від його міцності на стиск.