Формування ринку муніципальних земель

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Ноября 2014 в 17:21, контрольная работа

Краткое описание

Поступовий перехід економіки України до ринкових відносин супроводжується розвитком ринку землі, створенням необхідної ринкової інфраструктури.
Ринок землі – це засіб перерозподілу земельних ділянок між власниками і користувачами економічними методами на основі конкурентного попиту та пропозиції, що забезпечує: купівлю-продаж, оренду, заставу тощо земельних ділянок або прав на них; визначення вартості землі та визнання її капіталом і товаром; розподіл простору між конкуруючими варіантами використання земель та суб’єктами ринку.

Содержание

1. Формування ринку муніципальних земель……………………………….3
2. Право власності на землю територіальних громад………………...…….7
3. Функції муніципального управління та їх класифікація. ……...………..9
4. Земельні питання в планах соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних утворень………………………………………13
5. Регулювання майнових відносин щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі щодо передачі об'єктів комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам…………………………………………………14
Список використаних джерел……………………………………………..20

Вложенные файлы: 1 файл

муніципальні землі.docx

— 42.40 Кб (Скачать файл)

Станом на 1 січня 2010 по всій Україні було прийнято 2214 рішень про розмежування земель на площу 3520,2 тис. гектарів. Замовлено 422 проекти землеустрою щодо розмежування земель на площу 1434,4 тис. гектарів. Розроблено та затверджено 57 проектів землеустрою на площу 173,1 тис. гектарів250. Проте навіть у випадку затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності право комунальної власності на землю виникнути не могло через відсутність форми державних актів на право комунальної власності на землю - див. ст.ст. 125,126 ЗКУ, ст. 14 нечинного нині ЗУ "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

 

3. Функції муніципального  управління та їх класифікація.

Функція управління – це спеціалізовані напрямки управління діяльності, які складаються з окремих управлінських дій.

Класифікація ф-цій упр-ня здійснюється за певними ознаками і критеріями,які багато в чому залежні від специфіки об’єкту управління і від цілей управління.

Класифікація:

· за об’єктомування

· за характером діяльності(економічна,соціальна,організаційна)

· в залежності від змісту ф-цій у-ння:основні-визначають вид управлінської діяльності залежно від виду організації,характеру діяльності,масштабів. конкретні -визначають спрямованість праці людини на конкретний об’єкт. Доосновнихтакож належать(планування,організація,координація,стимулювання,облік,аналіз,контроль)

 Загальніабоосновніфункції  управління:

-планування

-організація

-координація (регулювання)

-стимулювання (мотивація)

-облік і контроль та аналіз

 Планування –це формулювання певної цілі і перспектив необхідної зміни керованих параметрів.

Передбачає розробку завдань на певний проміжок часу:

-менше 1 року – оперативне  планування;

-на 1 рік – поточне планування;

-на 5 років – перспективне;

-на 10, 15 і більше років  – довгострокове.

Планування відповідає на три основних питання:

1. Де знаходимось в  даний час?

2. Куди хочемо рухатись?

3. Як збираємось це  зробити?

Організація,як функція управління покликана у відповідності з визначеною ціллю забезпечити доцільне поєднання у просторі і часі працівників із засобами виробництва і предметами праці, визначити місця і роль кожного з них у системі управління та процесі виробництва.

Регулювання - передбачає узгодженість і координацію всіх дій у часі і просторі, які б відповідали цілі управління та заданим параметрам процесу виробництва, тобто тому, що передбачено плануванням та організацією.

Мотивація - полягає у цілеспрямованому впливі на працівників для підвищення їхньої зацікавленості у досягненні високоякісних результатів своєї роботи. Виступає у формах матеріального і психологічного заохочення за позитивні результати або санкцій за негативні наслідки та результати.

 Контроль та його  складові облік і аналіз передбачають систематичне спостереження за процесом і результатом виконання для виявлення їх відповідності заданому режиму функціонування об’єкта управління та кінцевій цілі управління.

Конкретні функції управління. Відрізняються від загальних тим, що не мають всезагального чи універсального виявлення в управлінні.Їхній зміст та характер залежать від специфіки об’єкта управління, а тому вимагають відповідного професіоналізму від суб’єктів управління.

 Функції:

1. відновлення лісових ресурсів,

2. заготівля лісових ресурсів,

3. переробка лісових ресурсів,

4. державного управлінння лісами.

Майстер лісу здійснює керівництво працівниками на лісокультурних, лісомеліоративних, лісозахисних, та інших л/г роботах, вирощуванні лісового садивного матеріалу та заготівлі лісового насіння на закріпленій за ним дільниці. Забезпечує виконання увстановлені терміни завдань з обсягів зазначених робіт, підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості робіт. Організовує підготовку виробництва на дільниці, забезпечує розстановку бригад і робітників у бригадах. Перевіряє якість робіт. Здійснює контроль за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених л/г дільницях.

Зміст функцій помічника лісничого повинен виконувати технічне керівництво діяльністю всього лісництва. Керує роботами на вирощуванні лісових культур, лісового садивного матеріалу, та інших робіт пов'язаних з веденням л/г. Виконує роботу з відведення й таксації лісосік. Контролює своєчасне і точне виконання майстрами лісу,лісниками, та ін. покладених на нихобов’язків, дотримання працюючими на території лісництва лісозаготівельниками тасамозаготівельниками правил відпуску лісу на пні, рубок, побічного користування лісом,пожежної безпеки і санітарних правил у лісах. Складає акти про лісопорушення, перевіряєправильність їх складання майстрами лісу і лісниками, проводить матеріальну-грошову оцінкусамовільно зрубаного або пошкодженого лісу.

 Зміст функцій лісничого здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю лісництва. Організовує виконання л/к, лісо- і гідролісомеліоративних та інших л/г робіт, профілактичних протипожежних заходів, заходів а охорони лісів від самовільних рубань, робіт із захисту лісів від шкідників та хвороб, лісонасіннєвої справи, побічних лісових користувань, підсобного сільського господарства, відведення лісосік та відпуск лісу на пні. Забезпечує виконання встановлених завдань, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, впровадження передової технології, нової техніки та прогресивних форм організації і стимулювання праці в л/г вир-во. Проводить роботу з атестації та раціоналізації робочих місць, використання резервів зростання продуктивності праці, зниження трудомісткості робіт (продукції, послуг).

 

 

 

4. Земельні питання в планах соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних утворень

Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах

1. Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

2. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

3. Включення земельних  ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

4. Землі та земельні  ділянки державної власності, включені  в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних утворень

1. Рішення про встановлення  і зміну меж районів і міст  приймається Верховною Радою  України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

2. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

3. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Стаття 176. Посвідчення меж адміністративно-територіальних утворень

1. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

2. Форма та порядок  видачі державного акта України  на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

 

5. Регулювання майнових відносин щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі щодо передачі об'єктів комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам.

Право власності являє собою урегульовані законодавством суспільні відносини з володіння, користування та розпорядження майном. Право комунальної власності не є виключенням.

Поняття "комунальна власність" використовується в об’єктивному та суб'єктивному значеннях.

В об'єктивному розумінні право комунальної власності являє собою сукупність правових норм, які встановлюють та охороняють належність об'єктів матеріального світу та об'єктів інтелектуальної власності територіальним громадам міст, селищ, сіл. При цьому, слід мати на увазі, що Конституція та Законодавство України передбачають можливість об'єднання жителів декількох сіл в одну територіальну громаду. В цьому випадку суб'єктом права власності буде об'єднання декількох сіл. Повноваження власності в такій ситуації реалізує Рада, обрана жителями не одного села, а декількох сіл, об'єднаних в одну громаду.

В суб'єктивному значенні право комунальної власності являє собою можливості конкретних територіальних громад в межах одного законодавства здійснювати володіння, користування, розпорядження та інші повноваження відносно належних їм об'єктів власності.

Термін "комунальна власність" можна вживати в двох різних розуміннях: юридичному та економічному.

В юридичному – він означає речове право, право особи на певну річ (сукупність речей), що включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження цією річчю (речами).

В економічному–вживається як позначення сукупності відносин, пов'язаних певним майновим комплексом і певним суб'єктом господарської діяльності.

Згідно з діючою Конституцією України комунальна власність є незалежною від інших і рівноправною формою власності.

ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 (зі змінами та доповненнями) визначив комунальну власність як право територіальної громади самостійно володіти, ціленаправлено, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, яке належить їй, безпосередньо, а також через органи місцевого самоврядування.

Об'єкти та суб'єкти права комунальної власності

У відповідності до Конституції, ЗУ "Про місцеве самоврядування" суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах. У випадку передачі об'єктів власності в управління обласних та районних Рад сільськими, селищними та міськими Радами виникає їх спільна власність. Особливість суб'єктів комунальної власності полягає в тому, що вони являють собою територіальні колективи, інколи значні за чисельністю та територією, на якій розташовані, а також в тому, що реалізація прав власника відбувається в більшості випадків опосередковано через сільські, селищні, міські Ради, які обираються членами територіальних громад (жителів села, селища, міста, району в місті).

Повноваження по управлінню об'єктами комунальної власності реалізують органи Ради–виконавчій комітет Ради, відділи, управління, комітети та інші підрозділи ради. Частину цих повноважень здійснює сільський, селищний, міський голова, голова районної в місті ради (відносно об'єктів комунальної власності територіальної громади району в місті).

Ради та їх виконавчі комітети є колегіальними органами, у зв'язку з цим реалізація їх компетенцій, в тому числі і відносно комунальної власності, здійснюється шляхом прийняття рішень. Ради приймають рішення на пленарних засіданнях сесій, виконавчі комітети–на своїх засіданнях.

Управляючи та розпоряджаючись комунальною власністю, ради діють в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст, районів в містах.

Склад об'єктів комунальної власності багатоманітний. Стаття 142 Конституції України вказує, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші засоби, земля, природні ресурси, які знаходяться у власності територіальних громад, а також об'єкти їх спільної власності, що знаходяться в управлінні районних та обласних рад.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, у відповідності до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" може належати на праві комунальної власності рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші засоби, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації, банки, пенсійні фонди, житловий фонд, нежитлові приміщення, установи культури, освіти, спорту, медицини, науки, інше майно та майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчудження.

Информация о работе Формування ринку муніципальних земель