Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету

Стосовно органів ДПС  слід відмітити, що державна податкова служба України відноситься до невиробничої сфери, але проблеми створення безпечних умов праці, збереження здоров’я та працездатності працiвникiв органів ДПС України є важливими і актуальними.

 Значний рівень травматизму спостерігається в органах ДПС України щорічно отримують травми, пов’язані з виробництвом,  30-35 працівників, та 35-40 чоловік травмуються у випадках, не пов’язаних з виробництвом. Втрати робочого часу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пов’язаною з виробничими травмами в органах ДПС досягають щороку до 3000 людино-днів, щорічні матеріальні витрати в наслідок нещасних випадків складають приблизно 40000 грн.

 Існує думка, що в органах ДПС вiдсутнi шкiдливi та небезпечнi чинники, якi негативно впливають на стан здоров’я та працездатнiсть працюючих. Але це не так. Слiд зазначити, що на працiвникiв податкової служби в процесi трудової дiяльностi впливають шкiдливi та небезпечнi чинники, якi обумовленi станом виробничого середовища, знаряддями працi та людським чинником. На працiвника податкової служби дiє велика кiлькiсть небезпечних та шкiдливих чинникiв, джерелами яких є: персональнi комп’ютери, копiювальнi апарати, електроустаткування, апарати зв’язку та ін.

Важливого значення в безпечній  дiяльностi працiвникiв податкової

служби набуває врахування людського чинника, адже вони працюють в системі «людина-людина» і  постійного спілкування з людьми.

Дiяльнiсть працiвникiв  органiв ДПС пов’язана з вразливою  галуззю — фiнансами, здiйсненням владних повноважень, додержанням  державної таємницi, режимнiстю роботи, розумовими навантаженнями. Особливого значення набуває комунiкабельнiсть  працiвникiв. При вiдсутностi або втратi комунiкабельностi, вмiння цiлеспрямованого спiлкування призводить до внутрішньої  замкнутості,  вiдчуження та грубощiв  у взаємовiдносинах мiж працiвником та платником податку. Такий працiвник є неспроможним виконувати свої обов’язки. Крiм того, iснує загроза створення  конфлiктів. В дiяльностi працівників  податкової служби особливого значення набувають психофiзiологiчнi небезпечнi чинники, дiя яких призводить до виникнення стресових ситуацiй, розладiв здоров’я та зниження працездатностi податкового  службовця.

Крiм того, штатними працівниками в органах ДПС є водії, обслуговуючий, електротехнічний та інший персонал, робота яких пов’язана безпосередньо  з травмонебезпечними чинниками. Для  безпечного ведення робiт та особистого захисту вони повинні мати спецiальнi знання з охорони працi.

Проблемним в органах  ДПС є питання органiзацiї системи  управлiння охороною працi. В бiльшостi ДПА областей, ДПІ мiст та районiв  України не впроваджена дiєздатна  система управлiння охороною праці, відсутні фахівці з охорони праці. Не створюються служби з охорони  працi навiть тоді, коли працюючих вiд 101 до 800-900 чоловiк. Бiльшiсть керiвникiв, посадових осiб та службовцiв не обiзнана в питаннях безпеки працi. Питання охорони працi покладаються на сумiсникiв, які не мають певної кваліфікації. Не проводиться навчання посадових осіб, інструктажі, а якщо й проводяться то не на належному  рівні; не виділяються кошти на поліпшення умов праці. В багатьох ДПА областей, ДПІ мiст та районiв забезпеченiсть  нормативно-правовими актами щодо охорони  працi дуже низька.

Для збереження життя, здоров’я та працездатностi працiвникiв податкової служби повинна бути застосована  система правових, соціально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних, лiкувально-профiлактичних заходiв  та засобiв. Вирiшення цих питань є компетенцiєю охорони працi.

Трудова дiяльнiсть працiвникiв  податкової служби повинна бути надiйно  захищена як це передбачено Законом  України ,,Про охорону працi”. Полiтика в галузi охорони працi повинна  стати  основою дiяльностi органiв  ДПС.

Основними елементами цiєї полiтики у структурних пiдроздiлах ДПС  незалежно вiд кiлькостi працюючих  повинно бути:

• прiоритетнiсть безпеки та гiгiєни працi, здоров’я працiвникiв;
• створення ефективної системи управлiння охороною працi в усiх органах ДПС;
• вiдповiднiсть роботи з охорони працi вимогам законодавчих актiв;
• навчання з охорони працi керiвникiв усiх рангiв, працiвникiв;
• стимулювання керiвникiв, iнших посадових осiб, працiвникiв структурних     пiдроздiлiв ДПС як засiб мотивацiї безпеки працi;
• розробка внутрiшньої нормативної бази (положення, посадовi iнструкцiї, постанови, накази та iнше), у вiдповiдностi з дiючими законними та пiдзаконними актами з охорони працi;
• органiзацiя оптимального режиму працi i вiдпочинку;
• створення належного психологічного клімату в колективі;
• рацiональна органiзацiя робочих мiсць;
• створення кiмнат психологiчного розвантаження працюючих;
• проведення семінарів з охорони праці;
• проведення 25-28 квітня Дня охорони праці.

    Слiд вiдмiтити, що особисту безпеку дiяльностi  працiвникiв органiв ДПС, захист  їх вiд протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових  обов’язкiв, забезпечує податкова  мiлiцiя, дiяльнiсть якої регламентує  Закон України ,,Про державну  податкову службу в Українi”. 

    Правові, організаційні  та економічні питання охорони  праці в органах ДПС.

   Органи ДПС України  відносяться до невиробничої  сфери, але на них поширюється  дія законодавства про охорону  праці, яке складається із Закону  України “Про охорону праці”, Кодексу Законів про охорону  праці України, “Основ законодавства  України про охорону здоров’я”  Законів України “Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності”,  “Про пожежну безпеку”, “Про  дорожній рух”, “Про забезпечення  санітарно-епідемічного благополуччя  населення”, “Про об’єкти підвищеної  небезпеки”, Кодекс України про  адміністративні правопорушення, Кримінальний  кодекс України  та ін.

Основними проблемами, що стримують  реалізацію положень законодавства  щодо застосування економічних, ринкових механізмів у цій сфері є:

•   неурегульованість фінансування заходів щодо покращення умов праці, зниження рівня травматизму та профзахворювань;
•   відсутність механізму визначення знижок – надбавок до страхових внесків підприємств, що не дозволяє задіяти стимулюючий потенціал Закону України №1105;
•   відсутність критеріїв оцінювання та методики визначення економічної ефективності заходів з охорони праці на підприємстві;
•   відсутність досконалої методики визначення збитків від травматизму та профзахворювань на виробництві;
•   недосконалість механізмів впливу держави на стан охорони праці за допомогою податкової політики;
•   відсутність або невисока достовірність інформації про витрати на заходи з охорони праці; збитки внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; витрати на відшкодування потерпілим;
•   відсутність механізму управління промисловою безпекою на підставі регулювання ризиків виникнення нещасних випадків на виробництві.

Своєчасне розв’язання цих  проблем спричинить покращення умов праці, зменшення виробничого травматизму  та професійних захворювань і, як наслідок, скорочення економічних збитків, пов’язаних з нещасними випадками  на виробництві та професійними захворюваннями, з пільгами та компенсаціями за важкі  і шкідливі умови праці і зростання  прибутку підприємства.[11]

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Непряме оподаткування відіграє важливу  роль в Україні, перш, за все, формуючи найбільшу частку доходів Державного бюджету України.

Непряме оподаткування в Україні  представлене трьома податками: податком на додану вартість, акцизним збором та митом.

Податок на додану вартість – форма акцизу, яка зберігає переваги багаторівневого податку  з обороту щодо оподаткування  усіх ступенів руху товару, але одночасно  ліквідовує його основний недолік –  кумулятивний ефект.

Акцизи являють собою  непрямі податки на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, які включаються до ціни цих товарів (продукції).

Мито – це вид митного  платежу, що стягується з товарів, переміщуваних  через митний кордон держави (тих, що вивозяться або слідують транзитом).

Роль непрямих податків у формуванні Зведеного бюджету України полягає  у тому, що непрямі податки становлять близько 40 % у структурі його доходах у 2012 році. Проте, оскільки непрямі податки зараховуються до Державного бюджету України, окрім акцизного податку із вироблених в Україні товарів (за винятком нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується зареєстрованими платниками в Автономній Республіці Крим, тому їх значення найбільш яскраво розкривається через роль формування Державного бюджету України, який вони формують наполовину за останні три досліджувані роки. Найбільш бюджетоутворюючим непрямим податком є ПДВ, що формував близько 38 % Державного бюджету України. На 12 % Державний бюджет України формується акцизним збором і митом на 8 і 3 % відповідно.

Серед найважливіших тенденцій непрямих податків протягом 2010-20012 років були:

• різке зростання надходжень податку на додану вартість у 2011 році на 55 % внаслідок скасування низки пільг з цього податку;
• помітне зростання надходжень акцизного збору у 2011 році на 22,3 %, що забезпечене зростанням деяких ставок акцизного збору;
• значне зростання митних надходжень на 22,7 % у 2011 році внаслідок розгортання імпортних операцій та посиленим контролем за зловживаннями при перетині митного кордону;
• деяке зниження надходжень податку на додану вартість у 2012 році на 8,1%, що головним чином спричинене зниженням валового внутрішнього продукту України внаслідок світової та економічної кризи;
• стрімке зростання надходжень акцизного збору у 2012 році на 72,9 %, що обумовлене підвищенням ставок акцизного збору;
• суттєве зниження митних надходжень у 2009 році на 40,7 % внаслідок наданих пільг з цього податку у рамках міжнародного співробітництва.

Як вище зазначалося, ПДВ є найбільш бюджетоутворюючим податком, що забезпечується, насамперед, близько на 50 % надходженнями податку на додану вартість з ввізних товарів, тоді як з вироблених на близько на 38 %, 30 % з яких відшкодовуються з Державного бюджету України. Тобто, враховуючи бюджетне відшкодування надходження податку на додану вартість формуються на 71 % із зовнішнього ПДВ та на 11 % із внутрішнього ПДВ. Одним з причин такого викривленого явища податкової системи є вагомі бюджетні відшкодування з внутрішнього ПДВ, зокрема незаконні відшкодування.

Надходження акцизного податку на близько 84 % формуються надходженнями акцизного збору з вироблених в Україні товарів і лише на 16 % - з ввезених на територію України товарів.

Структуру митних надходжень формує ввізне (імпортне) мито близько на 96 % та вивізне (експортне) мито лише на 4 %. Причому, вивізне мито, головним чином, формується з мита на насіння і  плоди олійних рослин близько  на 62 %.

Протягом 2010-2012 років не було повністю виконано плану надходжень непрямих податків, причому рівень виконання плану щороку знижувався з 95 % у 2010 році до 87 % у 2012 році що негативно позначилось на доходах Державного бюджету України.

Негативними тенденціями у непрямому  оподаткуванні в Україні були зростання бюджетної заборгованості з податку на ПДВ та недовиконання плану бюджетного відшкодування цього податку на 2 млн. грн. у 2012 році.

Україною було вжито низку заходів  з метою наближення непрямого  оподаткування до країн-учасниць ЄС, при цьому було скасовано ряд  пільг з ПДВ та підвищено ставки акцизного податку. В підсумку здійснюваних дій, рівень оподаткування України було підвищено та наближено до рівня оподаткування країн-членів ЄС, при цьому найбільшого зближення було досягнуто у 2011 році, коли рівень непрямого оподаткування в Україні був нижчим лише на 0,5 %, становлячи 12,3 % ВВП.

Враховуючи курс України до Євроінтеграції Україні та розширення міжнародного співробітництва слід здійснювати  поступові заходи реформування непрямого  оподаткування, зокрема:

- зменшити кількість пільг з  податку на додану вартість;

- поступового збільшення частки  акцизу в ціні реалізованих  підакцизних товарів у результаті  підвищення ставок акцизного податку на алкогольні напої, тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов’язання із сплати акцизного податку в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

- запровадження з урахуванням  міжнародного досвіду нульової ставки акцизного податку на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами Європейського Союзу;

- застосування режиму найбільшого  сприяння у митній політиці  та обґрунтованих пільг з метою  налагодження міжнародного співробітництва.