Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету

- реалізації конфіскованих  підакцизних  товарів (продукції), підакцизних  товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних  товарів (продукції) за якими  не звернувся власник до кінця  строку зберігання, та підакцизних  товарів (продукції), що за правом  успадкування чи на інших законних  підставах переходять у власність  держави;

- реалізації або передачі  у  володіння користування  чи розпорядження підакцизних  товарів (продукції), що були ввезені  на митну територію України  із звільненням від оподаткування;

- обсяги та вартість  втрачених підакцизних товарів  (продукції), що перевищують встановлені   норми втрат [2, с. 182].

Ставки акцизного податку  є єдиним на всій території України  і встановлені статтею 215 Податкового  кодексу України. Ці ставки можуть бути:

а) адвалерні, що встановлюються у відсотках або до вартості реалізованого  товару (продукції), виробленого на митній території України за встановленими  виробником максимальними роздрібними  цінами без ПДВ та з урахуванням  акцизного податку або до вартості товарів (продукції), що ввозять на митну  територію України, за встановленими  імпортером максимальними роздрібними  цінами на товари (продукцію), які він  імпортує, без ПДВ та з урахуванням  акцизного податку.

б) специфічні, базою оподаткування  якими є величина вироблених на митній території України або ввезених на територію України підакцизних  товарів, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єми циліндрів двигуна автомобіля або інших натуральних показниках.

в) адвалорні та специфічні одночасно.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території  України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від  цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних  товарів (продукції) на митну територію  України є дата подання митному  органу митної декларації (додаток Д) для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку  самостійно, виходячи з об'єктів  оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.

Податок із підакцизних  товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, обчислюється у національній валюті за офіційним  курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України  на дату подання митному органу декларації до митного оформлення.

Встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або  імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін.

Декларація про максимальні  роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) (далі декларація), встановлені  виробником або імпортером товарів (продукції), подається відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи у формі, визначеній такими органами. У декларації повинні міститися  відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні  ціни на всі підакцизні товари (продукцію), що виробляються ним в Україні, або  на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну, і  дата, з якої встановлюються максимальні  роздрібні ціни.

Платник податку з  підакцизних  товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних  напоїв та тютюнових  виробів повинен  подати щомісяця не пізніше 20 числа  наступного періоду  органу державної  податкової служби за місцем реєстрації декларацію акцизного податку (Додаток Е) .

Суми податку перераховуються  до бюджету виробниками підакцизних  товарів (продукції) протягом 10 календарних  днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для  подання податкової декларації за місячний податковий період.

Суми податку з алкогольних  напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий не денатурований, сплачуються  при придбанні марок акцизного  податку. Марка акцизного податку  є спеціальним знаком, яким маркіруються алкогольні напої та тютюнові вироби, наявність якого на цих товарах підтверджує сплату акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

 З метою підвищення  ефективності роботи із запобігання  та боротьби з незаконним виробництвом  і обігом спирту етилового,  горілки та лікеро-горілчаних  виробів, посилення контролю за  повнотою та своєчасністю надходжень  до бюджету акцизного податку  в Україні утворюються акцизні  склади. На цих складах постійно  діють представники органу податкової  служби. Транспортування горілки  та лікеро-горілчаних виробів,  відвантажених з акцизного складу  підприємства, на якому виробляються  горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних  з відміткою представника органу  державної податкової служби  на акцизному складі забороняється.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Значення  непрямого  оподаткування в фіскальній політиці  держави

 

При сплаті непрямих податків здійснюється розрив між формальним і реальним платником податку; при  сплаті прямих податків платник реалізує всю сукупність податкових обов'язків, а при непрямих – цілісна система  обов'язків фактично розривається і  за реальним платником залишається  обов'язок по сплаті податків, тоді як до формального платника переходить обов'язок по веденню податкового  обліку та звітності. Підставами для  розподілу цих податків є і  об'єкти оподаткування (якщо при прямих – це майно або прибутки, то при  непрямих – вартість обороту, в якому  враховується приріст вартості). Таким  чином, непрямими є податки, які  сплачуються з вартості обороту  формальними платниками податків за рахунок коштів реальних платників, обумовлюють розрив податкових обов'язків  між ними та враховуються в ціні реалізації [8, с. 134].

Серед загальнодержавних  податків непрямими фактично є два  податки. Серед місцевих податків і  зборів немає ніяких форм непрямих податків. На даний момент неможливо  віднести мито до категорії непрямих податків як платежу, що відрізняється  від класичної форми податку  умовним характером.

Суспільне призначення непрямих податків виявляється в їх функціях:

1) фіскальна – за  допомогою  непрямих податків держава мобілізує  кошти для утворення грошових  фондів, які забезпечують виконання  покладених на неї функцій;

2) розподільча функція   – забезпечує розподіл вартісних   пропорцій між платниками податків  і державою, тобто саме за допомогою   податків держава встановлює  вартісні пропорції такого перерозподілу;

3) регулююча функція   – полягає у впливі податків  на різні види діяльності та  безпосередньо на платників податків, чим держава регулює процеси  виробництва та споживання (ПДВ)  в суспільстві;

4) контрольна функція   – за її допомогою можна   оцінити ефективність податкового   механізму, раціональність, збалансованість  податкової системи та забезпечити  контроль за рухом фінансових ресурсів [16, с. 224].

Головним джерелом формування доходної частини бюджетів в Україні  є податки. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує стійке надходження коштів до доходної частини бюджету. Це положення знаходить  своє закріплення на конституційному  рівні щодо сплати податків як обов'язку громадян. Відповідно до цього податкові  платежі в системі обов'язкових  платежів базуються на безумовному  обов'язку платника податків і не мають  конфіскаційного чи штрафного характеру.

На сучасному етапі  питання співвідношення прямих і  непрямих податків відноситься до числа  актуальних. Україна переходить до активного використання непрямих податків. Навряд чи можна однозначно стверджувати про позитивні або негативні  риси того чи іншого податку в податковій системі. Але необхідно враховувати, що в податковій системі унітарної  держави з розвиненою групою функцій, які реалізуються на державному рівні, повинні бути представлені більш  повно саме непрямі податки, бо за їх рахунок здійснюється основна  частина надходжень до Державного бюджету.

Сукупність непрямих податків, яка входить до податкової системи  України, за кількістю досить обмежена: фактично це податок на додану вартість та акцизний збір. На думку дисертанта, введення будь-яких інших непрямих податків сьогодні недоцільно, бо воно можливе лише тоді, коли через діючі  непрямі податки буде скорочуватися  навантаження, а це може тільки ускладнити ситуацію.

Будь-який податок включає  законодавче закріплення низки  обов'язкових елементів – платника, об'єкта, ставки та додаткових – пільги, порядок нарахування і сплати податку. До системи основних елементів  правового механізму податку  доцільно додати ще один, з якого  треба починати розгляд цієї підсистеми. Це повинно бути загальне, принципове визначення аналізованого податку, в якому має бути наведена його типологізація, характер і закладені підстави для характеристики змісту основних і додаткових елементів.

На сучасному етапі  функціонування податкової системи  України існує досить розвинена  група непрямих податків. Найчастіше кількість їх незначна, але саме вони забезпечують більшу частину надходжень до бюджету. Треба враховувати, що доходи від непрямих податків надходять  до бюджету швидше ніж від прямих, але збільшення ставки податку (наприклад, податку на додану вартість) може призвести  до обмеження споживання і зниження купівельної спроможності населення. Непрямі податки непомірні з  доходами платників.

Аналіз механізмів правового  регулювання непрямих податків в  Україні обумовлює необхідність їх значного вдосконалення, яке запропоновано  у вигляді як змін та доповнень  до чинних актів законодавства, так  і проектів законів України.

Непрямі податки, не дивлячись  на властиві їм темні сторони, є необхідним елементом в господарстві кожної держави [10, с. 4].

Непрямому оподаткування  дуже  важко здійснити рівномірність  оподаткування. До достоїнств непрямих податків деякі відносять  те, що ці податки сплачуються як би добровільно  і що вони, не поширюючись на доходи, що зберігаються, сприяють ощадливості. Але це ніяк не може відноситися  до податків на предмети першої необхідності, при яких не може бути мови про добровільність сплати їх.

Головне достоїнство  непрямих податків полягає в їх високих  фіскальних якостях, якими пояснюється  широке поширення і сильний розвиток цих податків.

Основну частину непрямих податків складають податки з  споживання різних предметів та послуг.

Споживання є необхідним моментом в кожному приватному господарстві; при цьому споживання одних предметів  служить для задоволення простих  фізичних потреб людини, інші предмети служать для задоволення прагнення  до розкоші. Мабуть, дуже просто відмежувати  насущні потреби від потреб розкоші  і предмети першої необхідності.

Непрямі податки, так  як і прямі податки, мають свої переваги і недоліки. Відзначимо деякі з  них. Серед переваг непрямих податків можна виділити наступні: (1) Організаційні  − для непрямих податків характерна простота сплати й регулярність надходження  в бюджет. (2) Бюджетні − оскільки непрямі податки збільшують доходи держави за рахунок росту населення  або його добробуту, то вони більш  вигідні для країн, що прогресують  в економічних відносинах. (3) Поліцейські  − податки впливають на сукупне  споживання шляхом подорожання того або іншого продукту. (4) Політичні  − прямі податки, з позиції  споживача, сплачуються державі  даром, непрямий же податок завуальований  у ціні товару і якщо платник і  усвідомлює, що ціна збільшена податком, проте однаково він одержує замість  необхідний продукт. (5) Економічні −  для кінцевого споживача непрямі  податки зручні тим, що  визначаються розміром споживання, зручністю сплати в часі, близькістю до місця внесення, відсутністю примусового характеру, відсутністю втрати часу для внеску, не вимагають нагромадження певних сум. 

До недоліків непрямих податків можна віднести наступні: (1) Обтяження для багатосімейних − фактично оплата податку здійснюється главою родини, а формується всіма  членами родини. Прямі податки  обкладають середню податкоспроможність, непрямі ж здійснюють принцип  самооподаткування, оскільки за допомогою  непрямих податків платник сам регулює  індивідуальну податкоспроможність. (2) Політичні − оскільки право  стягнення непрямих податків майже  ніколи не обговорюється. (3) Соціально-економічні − непрямі податки падають  на окремі особи непропорційно їхнього  капіталу або доходу, надмірно обтяжуючи  низькооплачувані версти населення. (4) Підприємницькі − непрямі податки в умовах розвинених ринкових відносин обмежують розмір прибутку підприємництва, тому що в умовах конкуренції не завжди можливе підвищення ціни на величину непрямих податків, особливо у випадках підвищення ставок цих податків [9, с. 132].